Епонім

джерело назви, власної назви або імені
Не варто плутати із архонтом-епонімом

Епо́нім (грец. ἐπώνῠμος, букв. «той, що дав ім'я») — божество, видатна людина або герой, на честь якого одержав своє ім'я об'єкт.

У географії — може бути географічний об'єкт, місто, річка, гора, місячний кратер тощо: Пелей, син Еака, епонім гори Пелія або Орхомен, епонім однойменного міста Орхомен у Беотії. Подібне тлумачення терміна епонім знаходимо у Списку ICOS: «eponym — найменування особи або групи осіб, яке створює базу для іменування іншої особи, групи, місцевості: антропонім Вашингтон – топонім Вашингтон» [List of Key Onomastic Terms][1].

У науці епонім — назва явища (наприклад, хвороби), поняття, структури або методу по імені людини, що вперше виявила або описала їх — набряк Квінке, закон Вакернагеля, символ Кронекера тощо). Також епонімами називають будь-які власні імена, що стали іменами загальними.[джерело?]

У хронології епонімами іменують посадових осіб, іменами яких називався рік. У давніх афінян — перший з дев'яти архонтів, іменем якого позначали рік, в Ассирії спеціально обраний чиновник — лімму. Аналогічний спосіб датування використовували в багатьох стародавніх державах. Наразі синхронізовано Епонімний каталог Ольвії IV—I ст. до н. е., де епонімами були жерці храму Аполона Дельфінія. Цей каталог — перший з відомих хронологічних каталогів на території сучасної України.

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Дзюба М. Епонімічні найменування в українській науковій термінології/ Українська мова. — 2010. — № 3. — С.55-63.
  • Томка І. Є. ЕПОНІМІЧНІ МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ [1] [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.]
  • Лисенко В. Терміни-епоніми в українській анатомічній термінології / Валентина Лисенко // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» — 2009. — № 648. — С. 66–70. [2] [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.]