Вікіпедія

Шапорін Юрій Олександрович

Юрій (Георгій) Олександрович Шапóрін (рос. Юрий (Георгий) Александрович Шапорин; 8 листопада (27 жовтня) 1887, Глухів— 9 грудня 1966, Москва)[1] — український і російський композитор, музичний критик, педагог. Народний артист СРСР (1954). Лауреат Державної премії СРСР (1941, 1946, 1952), Державної премії Росії (1966). Професор Московської державної консерваторії імені П.І.Чайковського (1940).

Шапорін Юрій Олександрович
Основна інформація
Дата народження 8 листопада 1887(1887-11-08)
Місце народження Глухів
Дата смерті 9 грудня 1966(1966-12-09) (79 років)
Місце смерті Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія і СРСР
Професії композитор, диригент, викладач університету, кінокомпозитор, музичний педагог, музичний критик
Освіта Імператорський Київський університет Святого Володимира, юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова (1918)
Відомі учні Євгеній Свєтланов, Микола Сідельников
Жанр романси, симфонії-кантати
Заклад ВДТ імені Товстоногова, Александринський театр, Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Q4463217?
Нагороди Сталінська премія Сталінська премія Сталінська премія Народний артист СРСР
Премії Лауреат Державної премії СРСР
Звання Професор
Q: Цитати у Вікіцитатах

Біографія ред.

Народився в родині художника і піанистки. Дитячі та юнацькі роки пройшли в Глухові, там же навчався у гімназії, займався грою на фортепіано і віолончелі, мав здібності до малювання[2]. В коло друзів родини Шапоріних були вхожі М. Заньковецька, М. Садовський, М. Лисенко.[3]В 1906—1908 роках навчався на історико-філологічному факультеті Київського університета, брав уроки композиції у Г. Л. Любомирського. В цей період написав свої перші музичні твори і виконував їх М. Лисенку.

Закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету у 1912 році.

Під час Першої світової війни служив у лейб-гвардійському Фінляндському полку, після демобілізації — у 1918 році— закінчив Петроградську консерваторію по класу композиції[4]. Під час навчання у консерваторії, отримував стипендію від відомого мецената М. Терещенка.[2]

1919—1920, 1922—1928 — завідувач музичної частини та диригент Великого драматичного театру.

1921—1922 — диригент Петрозаводського драматичного театру (Карелія).

1928—1934 — диригент Театру драми в Ленінграді.

Працюючи в ВДТ зустрічався з художниками Мстиславом Добужинським і Олександром Бенуа, з поетом Володимиром Маяковським. Багато років товаришував з Олексієм Толстим. В колі друзів були К. Федін, К. Петров-Водкін, П. Щоголєв.

1925—1930 — голова Ленінградського відділення Асоціації сучасної музики, керівник музичного видавництва "Тритон".

1932—1936 — заступник голови Ленінградського відділення Спілки композиторів СРСР.

1939—1948 — член оргкомітету Спілки композиторів СРСР.

1952—1966 — секретар Спілки композиторів СРСР.

З 1933 року виступав як музичний критик. В його творчому доробку понад 130 публікацій про діячів музики.

З 1939 — викладач, а з 1940 — професор по класу композиції Московської консерваторії. В його класі навчалися: Родіон Щедрін, Євгеній Свєтланов, Микола Сідельников.

Під час Другої світової війни був евакуйований у Тбілісі, де очолив ансамбль Закавказького військового округу, писав для нього пісні, разом з ансамблем виступав у військових частях и госпіталях.[5]

Член Радянського комітету захисту миру з 1955 року.

Народний артист СРСР з 1954 року.

Тричі лауреат Державної премії СРСР (1941, 1946, 1952).

У Глухові та Москві є музичні школи ім. Ю. Шапоріна(при Московському державному інституті музики ім. А. Г. Шнітке)

Творчість ред.

З юнацтва — автор романсів, музики до театральних постановок, фортепіанних сонат.

Історико-епічна тематика стає провідною у творчості композитора. Переломні моменти історії відобразив у опері "Декабристи"(1953 р.), в ораторіях "Оповідь про битву за руську землю" (1943—1944 рр.) та "Доки коршуну кружляти?" (на вірші О. Блока, К. Симонова, М. Ісаковського, 1945—1962 рр.)[6], в симфонії-ораторії "На полі Куликовому" (текст - Олександра Блока, 1937-1938 рр.)[7] та в "Симфонії з хором" (1932), присвяченій братам композитора, які загинули в громадянську війну, а також у музиці до кінофільмів "Мінін і Пожарський", "Суворов", "Кутузов".

Всього написав музику до 29 кінофільмів.[8]

Ліричне обдарування розкрив у написанні романсів (понад 50). Музичні інтонації для них знайшов у поезії О. Блока, О. Пушкіна, Ф. Тютчева, М. Лермонтова,

А. Фета, Т. Шевченка.[4]

Автор творів для оркестру: "Блоха" (жартівлива сюїта в 6 ч., 1928 р.); Симфонія c-moll (в 4 ч.,1932—1933 рр.), а також творів для окремих інструментів: фортепіано та віолончелі (сонати, п’єси, балади).[8]

Примітки ред.

  1. ↑ Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. Суми: АС-Медіа, СДУ. 2003. с. 497. ISBN 966-95848-1-7.
  2. ↑ а б Близнюк, Анатолій; Гурець Микола (2016). Краса Сумщини в слові, музиці, живописі. Суми: Фабрика друку. с. 113—123. ISBN 978-966-97423-7-7.
  3. ↑ Юрий Александрович Шапорин : Статьи. Материалы. Воспоминания / Ред.-сост. Е. Грошева. М: Сов. композитор. 1989. с. 4—5.
  4. ↑ а б Земляки: Альманах Сумського земляцтва. Суми: Собор. 2007. с. 133—136. ISBN 966-7164-60-8.
  5. ↑ http://musicteachers.at.ua/publ/shaporin_jurij_aleksandrovich/1-1-0-345.
  6. ↑ Добрынина, Е. (1980). Любителям музыки посвящается. М: Сов. композитор. с. 30—37.
  7. ↑ Очерки советского музыкального творчества. М., Ленинград: Гос. муз. изд-во. 1947. с. 132—134.
  8. ↑ а б Мартынов, И. (1966). Юрий Шапорин. М: Музыка. с. 161—164.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шапорін Юрій Олександрович

Література ред.

  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998.— С. 861.
  • Глухів музичний: земля Березовського і Бортнянського: зб. наук. ст. за матеріалами Всеукр. наук. – практ. конф. (25-26 лютого 2016). — Глухів: ПВП Видавничий будинок "Еллада". — 2017. — С. 66—68.
  • Капельгородська Н. М., Глущенко Є. С., Синько О. Р. Кіномистецтво України в біографіях. — К.: АВДІ, 2004. — С.663.
  • Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. И. Юткевич. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.— С. 492.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1997.— С. 640.
  • Митці України: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1992.— С. 638.
  • Музыка: Большой энциклопедический словарь / гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: НИ Большая Российская энциклопедия, 1998.— С. 631.
  • Попов И. "На поле Куликовом" Юрия Шапорина // Музыкальная жизнь. — 1980. — №17. — С. 6—7.
  • Римская Р. Г. Шапорин Ю. А. // Музыкальная энциклопедия: в 6 т. / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М.: Сов. энциклопедия, 1982. — Т.6: Хейнце—Яшугин. — 1008 с., илл. — С. 284—286.
  • Светланов Е. Музыка сегодня: сборник статей, рецензий, очерков. — М.: Сов. композитор, 1985. — С.104—110.
  • Смирнова И. Романсы Ю. А. Шапорина. — М.: Сов. композитор, 1968. — 96 с.
  • Щедрин Р. Учитель и друг // Музыкальная жизнь. — 1987. — №22. — С. 6—7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шапорін_Юрій_Олександрович&oldid=36245937