Розін Мойсей Бенедиктович

(Перенаправлено з Розін Моїсей Бенедиктович)

Мойсей Бенедиктович Розін, справжнє прізвище Месіонжник[1] (26 вересня 1906, Житомир—23 грудня 1976, Київ) — радянський актор і театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1946).

Мойсей Бенедиктович Розін
Народився 1906
Помер 1976
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність актор, режисер
IMDb ID 1249016
Нагороди та премії
Заслужений артист України

З біографіїРедагувати

 
Могила Мойсея Розіна

Народився в 1906 році у Житомирі.

Навчався 1924-1927 рр. –  студія Київського державного російського драматичного театру; театральний технікум.

У 1926—1976 роках — актор та режисер Київського театру імені Лесі Українки, зіграв 95 ролей, у тому числі у виставах : «Поворот ключа» М. Кундери (1963), «Іду на грозу» за романом Д. Граніна (1963) — академік Голіцин, «Платон Кречет» О. Корнійчука (1964) — Берест) - режисер М.І. Резнікович.

Був також режисером-постановником, здійснив в Київському театрі ім. Лесі Українки низку вистав[2].

Помер в 1976 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

ТворчістьРедагувати

Режисура спектаклівРедагувати

  • «Втрачений син» О. Арбузова - (1961);
  • «Четвертий» К. Симонова - (1961);
  • «Перед вечерею» В.Розова - (1962);
  • «Безсмертна ліра поета» Р. Івицького - (1964) - спільно з М.Соколовим;
  • «Шануй батька свого» В.Лаврентьєва - (1964);
  • «На дикому брезі» Б.Польового - (1965) - спільно з М.Соколовим;
  • «Є така партія!» І.Рачади - (1970) - спільно з А.Горбенком під керівництвом Б.Еріна;
  • «Останні дні» М.Булгакова - (1974) - спільно з В.Предаєвич та Ю.Мироненком під керівництвом Б.Еріна.

Ролі в кіноРедагувати

  • «Негр із Шерідана» (1933) — кореспондент комуністичної газети;
  • «Вершники» 1939 — Зяма.
  • «Діти сонця», фільм-вистава - (1956) - Єгор;
  • «Як гартувалася сталь» - (1973) - священик.

ПриміткиРедагувати

  1. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Путівник: Вип. 4 / Державна архівна служба України, ЦДАМЛМ України; Авт.-упорядн.: Т. Дубовик, Ю. Бентя. — К., 2015. — С.182
  2. Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки: «Простір Боровського». Музей. Архів оригіналу за 26 квітень 2015. Процитовано 13 серпень 2015. 

ДжерелаРедагувати