Відкрити головне меню


Театр Бергоньє
Богдана Хмельницкого 5 дробь 15 Киев 2012 01.JPG

50°26′41″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44476440002777196° пн. ш. 30.518518500027777662° сх. д. / 50.44476440002777196; 30.518518500027777662Координати: 50°26′41″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44476440002777196° пн. ш. 30.518518500027777662° сх. д. / 50.44476440002777196; 30.518518500027777662{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Країна Україна Україна
Місто
Архітектор В. М. Ніколаєв
Тип стаціонарний
Відкрито 1868
Роки роботи 1868—1878, 1878—1919, 1919—1926
Перебудовано 1878, 1926
Колишні назви Театр Бергоньє, театр-цирк «Аль-Казарі», «Московське товариство драматичних акторів» (М. М. Соловцов), перший кінотеатр, Театр мініатюр, «Молодий театр», Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка, театр «Березіль».

Див. також: Бергоньє

ПочаткиРедагувати

Бергоньє театр заснований французьким підприємцем Оґюстом Берґоньє, який у 1868 році у Києві, на перетині Кадетської вулиці (пізніше Фундуклеївської, тепер вулиця Богдана Хмельницького, 5) та Новоєлізаветинської вулиці (тепер Пушкінська вулиця) придбав земельну ділянку і перетворив її на джерело доходів. У вересні 1874 року тут було побудовано частково дерев'яне приміщення цирку, в лютому 1875 року — кам'яне приміщення та двоповерховий будинок (архітектектор Володимир Ніколаєв). У грудні того ж року приміщення орендував князь Оболенський для театру-цирку «Альказар».

Драматичний театр (1878—1898)Редагувати

 
Будівля Театру Бергоньє, де проводилися вистави трупи театру «Соловцов»

В вересні 1878 року Бергоньє побудував ще один двоповерховий будинок; у внутрішній його частині знаходився театр, на другому поверсі — готель «Ліон». З 1878 року театр орендували різні антрепренери: російський драматург Н. Н. Савін і його опереткова трупа, театральні групи С. С. Іваненко, І. Я. Сетіва. В 1882 році (жовтні — грудні) в театрі виступала трупа Григорія Ашкаренка за участі Марка Кропивницького (поставлена меморіальна дошка Кропивницькому М. Л.), в 1883 році — театральна труппа М. П. Старицького. В 1883 році приміщення перебудовано під драмтеатр. Починаючи з 1884 року протягом семи років в Бергоньє театр приїжджали на гастролі «Московське товариство драматичних акторів», очолюване М. М. Соловцовим, а в 1891 році він заснував антрепризно-пересувний «Соловцов Театр».

Антрепризний театр (1898—1919)Редагувати

З 20 грудня 1897 року в Бергоньє театрі почалися постійні масові демонстрації фільмів. В театрі гастролювали італійські оперні трупи за участю Мазіні, Модеста, Гамба, Арісмонді, Арамбуро. Керівництво театру продовжило практику запрошення антепризних та пересувних театральних труп, оскільки Микола Соловцов перейшов з своєю трупою в новозбудований свій театр, який й назвав Драматичний театр Соловцова.

В жовтні 1917 року в Бергоньє театрі проходило об'єднане засідання Київської Ради робітничих і солдатських депутатів та представників гарнізону, профспілок і фабзавкомів, які прийняли рішення про озброєне повстання і яка обрала революційний комітет. В 1917—1918 роках в Бергоньє театрі працював Театр мініатюр, очолюваний актором П. М. Милорадовичем, в 1917 році відбулися виступи «Молодого театру», в 1919 році — Театр Червоної Армії. Ці часи згадуються в спогадах актриси Ш. Й. Король-Ільїної.[1]

Бергоньє в Країні Рад (1919—1926)Редагувати

У квітні 1919 році приміщення Бергоньє театру було передано Першому театру Української Радянської Республіки імені Шевченка, який працював у ньому до зими 1923 року. Протягом 1922—1925 років тут перебували й інші театри (здебільшого пересувні), зокрема, в 1924 році — театр «Березіль», який очолював Лесь Курбас. В 1925 році прийнято рішення про його часткову реставрацію, яку було закінчено в 1926 році.

Часи «російської драми» (після 1926)Редагувати

З 1926 року в театрі розпочалися спектаклі колишньої трупи «театру Соловцова», яку згодом назвали Російським драматичним театром.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • [1]oldkyiv.org.ua
  • [2]interesniy.kiev.ua
  • [3]relax.ua/art