Дорошенко Петро Якович

Петро́ Я́кович Дороше́нко (* 29 жовтня 1857(18571029), Баничі Глухівського повіту — † 13 липня 1919, Одеса) — український історик, державний і громадський діяч. Дядько Дмитра Дорошенка.

Дорошенко Петро Якович
Народився 17 (29) жовтня 1857
Дорошенкове
Помер 13 липня 1919(1919-07-13) (61 рік)
Одеса, Херсонська губернія, Українська СРР
Діяльність історик
Alma mater Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира

БіографіяРедагувати

Петро Дорошенко народився 1858 року на хуторі Дорошенків Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині село Дорошенкове Ямпільського району Сумської області). Походив із бокової гілки старовинного козацько-старшинського роду Дорошенків (Климченки-Дорошенки).

1884 року закінчив медичний факультет Київського університету. 20 років працював земським лікарем на Чернігівщині. Брав активну участь у земському житті Чернігівщини, пропагуючи серед українського дворянства ідею піклування про духовну культуру рідного народу. Зокрема, у 1899—1900 роках опікувався будівництвом при Глухівській земській лікарні відділення для гостро-заразних хворих.[1]

У червні 1918 року очолив Головне управління в справах мистецтва та національної культури Української Держави. Від 1 серпня 1918 року Дорошенка визнано наступником гетьмана Павла Скоропадського на випадок його смерті, тяжкої хвороби або перебування за межами країни.

За Директорії УНР Дорошенко залишався на посаді керівника управління в справах мистецтва та національної культури. Разом із урядом виїхав до Вінниці, звідти — до Одеси, де був схоплений і розстріляний ВУЧК.

Джерела та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Хаценко О. О. Земська діяльність П. Я. Дорошенка / О. О. Хаценко // Сіверщина в історії України. — 2014. — Вип. 7. — С. 201.