Вулиця Євгена Чикаленка (Київ)
Ву́лиця Євге́на Чикале́нка — вулиця у Шевченківському районі міста Києва (місцевість Старий Київ). Пролягає від Прорізної вулиці до площі Українських Героїв.
| Вулиця Євгена Чикаленка Київ | |
|---|---|
 Вулиця Євгена Чикаленка в Києві | |
| Місцевість | Старий Київ |
| Район | Шевченківський район |
| Назва на честь | українського громадського діяча, благодійника, мецената української культури, одного з ініціаторів скликання Української Центральної Ради Євгена Чикаленка |
| Колишні назви | |
| Єлизаветинська, Новоєлизаветинська, Пушкінська | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 975 м |
| Координати початку | 50°26′53.2″ пн. ш. 30°31′9.4″ сх. д. / 50.448111° пн. ш. 30.519278° сх. д. |
| Координати кінця | 50°26′22.7″ пн. ш. 30°30′57.3″ сх. д. / 50.439639° пн. ш. 30.515917° сх. д. |
| поштові індекси | 01034, 01004 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Театральна», «Площа Українських Героїв», «Хрещатик» |
| Автобуси | А 24 (пл. Українських Героїв, у будні) |
| Тролейбуси | Тр 5, 8, 9, 17 (пл. Українських Героїв) |
| Рух | односторонній |
| Покриття | асфальт, бруківка |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11398 |
| У проєкті OpenStreetMap | r370284 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Євгена Чикаленка у Вікісховищі  | |
Прилучаються вулиця Богдана Хмельницького, бульвар Тараса Шевченка, вулиці Гетьмана Павла Скоропадського та Велика Васильківська.
Історія
ред.Частина вулиці між Прорізною вулицею та бульваром Тараса Шевченка виникла у 1840-х роках і мала назву Єлизаветинська, на честь російської імператриці Єлизавети Петрівни. З 1869 року — Новоєлизаветинська[1]. Заключна частина вулиці сформувалася на початку 1870-х років, коли було продано та забудовано пустир навпроти університету (частину пустиря забудовано, а частину — перетворено на парк). 1899 року була перейменована на вулицю Пушкінську, з нагоди 100-річчя від дня народження Олександра Пушкіна.
На вулиці майже повністю збереглася забудова кінця XIX — початку ХХ століття. Лише початкова частина вулиці частково постраждала під час руйнування Хрещатика восени 1941 року та декілька будинків було знищено (№ 1, 2, 3, 4, 6).
У 1870-х роках XIX століття власником усієї парної частини вулиці був Василь Тарновський, який згодом частинами продав величезне землеволодіння. Вулиця належала до першого розряду, тому її забудовували кам'яними фасадними дво- і триповерховими будинками. Наприкінці XIX — а початку XX століття поверховість та щільність забудови збільшилися[2].
Сучасна назва вулиці з 2022 року, на честь мецената, одного з ініціаторів створення Центральної Ради Євгена Чикаленка[3]. Така пропозиція набрала найбільшу кількість голосів при голосуванні на платформі «Київ Цифровий»[4]
Пам'ятки архітектури та історично цінні будівлі
ред.- № 11 (1898—1899) — прибутковий будинок
- № 14 (1910—1912) — залізничні каси (арх. Олександр Вербицький).
- № 21 (1900-ті) — прибутковий будинок. До 1920 року його займало Англійське консульство у Києві. У 1920 році будинок було націоналізовано і передано житлокооперації. У 1944 році будинок було заброньовано за співробітниками театру імені Шевченка[5]
- № 22 а (1870-ті) — особняк та садиба Дуніних-Борковських.
- № 33 (1896) — прибутковий будинок.
- № 34 (1875; 1883) — особняк Гарнич-Гарницького[ru].
- № 35 (початок XX століття) — прибутковий будинок.
- № 36 (1875; 1950-ті) — особняк Михайла Ващенка-Захарченка.
- № 45 (1901) — прибутковий будинок.
Будинки № 5, 7 (арх. Д. Дяченко), 8, 9, 10, 11а, 12, 16, 17, 18, 19, 20, 23, 24, 25, 30, 31, 32, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 43А споруджені у другій половині XIX — першій третині XX століття.
Установи та заклади
ред.
- № 1-3/5 — Кнайп-клуб «Купідон»
- № 6 — Посольство Туркменістану в Україні.
- № 7 — книгарня-кав'ярня «Моя книжкова полиця»
- № 10 — залізничні каси.
- № 11 — посольство Перу.
- № 12А — Бар «KISA»
- № 22А — Київський міський клінічний ендокринологічний центр, кафедра ендокринології НМУ імені О. О. Богомольця.
- № 30 — Товариство Червоного Хреста України, національний комітет.
- № 32 — видавництво «Либідь».
- № 33 — дитячий дошкільний навчальний заклад № 183.
- № 36 — Українська православна церква Київського патріархату, резиденція патріарха.
- № 42/4 — бізнес-центр і банківська установа.
- № 45 — відділення Ощадбанку.
Особистості
ред.
- У будинку № 1-3/5 до своєї смерті 18 жовтня 2000 року мешкав науковець-механік Ігор Іщенко.
- У будинку № 2-4/7 з 1957 року до своєї смерті 4 грудня 2004 року мешкав науковець-економіст Іван Лукінов, де на його честь у 2017 році встановлено меморіальну дошку[6].
- У будинку № 4 (не зберігся) знаходилася друкарня Стефана Кульженка.
- У будинку № 5 мешкав художник Олексій Шовкуненко.
- У будинку № 8 мешкав і творив композитор Олександр Білаш, де на його честь встановлено меморіальну дошку.
- У будинку № 11 мешкала письменниця Ірен Немировськи.
- На фасаді будинку № 17 встановлено меморіальну дошку Івану Нечуй-Левицькому (у будинку, що був на цьому місці, письменник мешкав протягом 1889—1910 років).
- У будинку № 20 мешкали артисти Зоя Гайдай, Марія Литвиненко-Вольгемут, Михайло Роменський, Олександр Хвостенко-Хвостов.
- У будинку № 21 мешкав диригент Веніамін Тольба.
- У будинку № 23 мешкали політик і літератор Володимир Винниченко (на його честь встановлено меморіальну дошку), композитор Михайло Вериківський.
- У будинку № 24 до 1917 року перебувало Австро-Угорське консульство в Києві[7].
- У будинку № 35 до 1914 року мешкав професор лінгвістики Університету святого Володимира Федір Кнауер.
- У будинку № 36 мешкали історик, науковець та громадський діяч, директор 1-ї Київської гімназії Микола Стороженко та та у 1990-ті роки — Святійший Патріарх всієї України-Руси Володимир Романюк.
- У будинку № 38 мешкала Олександра Сантагано-Горчакова.[8]
- У будинку № 40 упродовж 1890—1919 років мешкав професор класичної філології Університету св. Володимира Юліан Кулаковський.
Примітки
ред.- ↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
- ↑ Друг Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва. / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с.: іл.
- ↑ Рішення Київської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 5569/5610 «Про перейменування вулиці Пушкінської в Шевченківському районі міста Києва» (дата публікації 16.11.2022) [Архівовано з першоджерела 21 листопада 2022.]
- ↑ Пояснювальна записка до рішення Київської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 5569/5610 «Про перейменування вулиці Пушкінської у Шевченківському районі міста Києва» [Архівовано з першоджерела 21 листопада 2022.]
- ↑ Зовнішні справи. Розсекречені документи 14 березня 1943 — 30 грудня 1944. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 5 грудня 2012.
- ↑ Вшанування пам'яті видатного вченого-економіста академіка І. І. Лукінова
- ↑ І. Матяш. Українсько-угорські відносини (1918—1991 рр.): інституційний аспект // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. — 2018. — Вип. 27. — С. 120—145
- ↑ Житловий будинок 1876, в якому проживала Сантагано-Горчакова О. О. | Звід Історїї Памяток Києва. pamyatky.kiev.ua (рос.). Процитовано 18 квітня 2025.
Джерела
ред.- Вулиця Євгена Чикаленка (Пушкінська вулиця) // Веб-енциклопедія Києва.
- Вулиця Євгена Чикаленка (Пушкінська вулиця) // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 138.
- Вулиця Євгена Чикаленка (Пушкінська вулиця) // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 182. — ISBN 5-88500-070-0.
- Вулиця Євгена Чикаленка (Пушкінська вулиця) // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 211. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Пушкінська вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
- Вулиця Євгена Чикаленка // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- О. М. Друг, Д. В. Малаков. «Особняки Києва». — К., «КИЙ», 2004
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 464. (рос.)
