Червона королева (серіал, 2015)
«Червона королева» – україно-російська гостросюжетна мелодрама 2015 року. Сюжет фільму заснований на деяких фактах з біографії відомої радянської манекенниці Регіни Збарської.
| Червона королева | |
|---|---|
| пол. Czerwona królowa | |
| Тип | телесеріал |
| Телеканал(и) | Інтер |
| Жанр | мелодрама |
| Тривалість серії | ≈52 хвилини |
| Компанія |
FILM.UA Pronto Film кінокомпанія Шпиль |
| Сценарист | Олена Бойко, Марія Бек |
| Режисер | Олена Семенова |
| У головних ролях |
Ксенія Лук'янчикова Артем Ткаченко Ада Роговцева Анатолій Руденко Валерій Баринов Яніна Студіліна Олена Морозова Ганна Сагайдачна Анна Здор |
| Композитор | Олексій Айгі |
| Країна-виробник |
 Україна Росія |
| Місце зйомок | Москва, Брест, Київ, Мінськ, Львів, Самарканд |
| Мова оригіналу | російська |
| Перша поява |
Україна з 15 жовтня 2015 Росія з 14 березня 2016 |
| Кількість сезонів | 1 |
| Кількість серій | 12 |
| Посилання | |
СюжетРедагувати
1954 рік. В глибокій провінції живе родина Колеснікових. Микола – інвалід Другої світової війни, в минулому герой, а нині чоботар-алкоголік, його дружина Дарія – прибиральниця та їхня донька Зоя.
Скоро випускний. Звичайна побутова сварка закінчується трагедією – захищаючи матір від побоїв батька, Зоя наносить йому смертельний удар. Всю провину доньки бере на себе матір, яка сідає у в'язницю на 12 років. Від Зої відвертаються усі друзі, та навіть її хлопець, який обіцяв одружитися з нею. На дівчину всі тикають пальцем, називають «донькою вбивці», і вона, не витримавши цькування, змінює ім'я на «Регіна» та їде підкорювати Москву.
Випадок в парку зводить її з пенсіонеркою Августою Леонтьєвною, яка дозволяє дівчині пожити в неї. Вона навчає її французькій мові, манерам, правилам етикету та знайомить зі своїм онуком – Володею. Між молодими людьми виникає симпатія, яка обіцяє перерости в дещо більше. Але Володя, який працює в КДБ, від'їжджає. Регіна, яка виявилася вагітною, наважується на аборт.
Пізніше, дівчина вступає на економічний факультет ВДІК, та з головою занурюється в нове життя.
Проходячи практику на кіностудії перед завершенням інституту, Регіна розуміє, що реальність занадто далека від того, про що вона мріяла. В Москву приїжджає Крістіан Діор з колекцією одягу, в черзі на який Колеснікова вперше зустрічає відомого московського художника Лева Барського. За допомогою своєї нової подруги Світлани, Регіна намагається познайомитися та сподобатися Барському, але усвідомлює, що на фоні «золотої молоді» виглядає «сірою мишкою». В пошуках себе та можливості виглядати на рівні, Регіна приймає пропозицію художниці-модельєрки Будинку Мод Віри Аралової та стає манекенницею.
1959 рік. Генеральна лінія партії змінюється, та оголошується нова установка – показати успіхи СРСР в області легкої промисловості та моди. Готується показ мод в Парижі.
Віра Аралова робить ставку на Регіну як на головну манекенницю, обличчя Будинку мод та всієї країни. Але обставини складаються проти дівчини – через те, що колись вона була виключена із комсомолу, її не беруть до Парижу. Але неочікуване відвідування Хрущовим репетиції показу та фраза Регіни про «кузькіну матір» забезпечують їй квиток до Парижу.
Показ мод радянської делегації справляє справжній фурор в усьому світі. Більше за все поціновувачам мод сподобались жіночі чоботи з блискавкою, розроблені Араловою та блискуче показані Регіною. Обкладинки західної преси заповнюються фотографіями моделі. Знаючи французьку та англійську мови, Колеснікова вільно спілкується з іноземними журналістами, дає інтерв'ю. Там її називають «Найкрасивішою зброєю Кремля».
Одного вечора в Парижі подруга Регіни, манекенниця Марина Дунаєва дізнається, що в неї закохався француз Едмон Ротшильд – молодий мільйонер-винороб. Він хоче показати дівчині Париж, і Марина з Регіною вилазять через вікно готелю, щоб зустрітися з хлопцем. Марина їде з ним, а Регіна йде гуляти Парижем. Під час прогулянки, вона випадково зустрічає Володю. Вони розмовляють в номері готелю, який винаймав Володя, а потім Регіна повертається до свого готелю.
Едмон робить Марині пропозицію руки та серця та пропонує їй переїхати до нього у Францію. Про їхні плани дізнається начальниця відділу кадрів Калерія та КДБ, і з жінками проводять бесіду, схиляючи їх до співпраці. Регіна відмовляється, а Марина, яка вважає себе виною, погоджується писати доноси на своїх подруг. Втім, одного разу, слідчий КДБ ґвалтує Дунаєву прямо перед її весіллям з Едмоном, і після цього вона вчиняє суїцид, стрибаючи з мосту.
А тим часом, краса, розум та характер Регіни дозволяють їй завоювати серце Лева Барського, і він одружується з нею. Вона стає музою художника, і наступні декілька років вони живуть душа в душу. А вечорами в своїй майстерні він влаштовує вечірки, які часто відвідують іноземні дипломати та бізнесмени.
Через деякий час Регіна дізнається, що її коханий їй зраджує. Він вибачається перед Регіною та пропонує почати все спочатку, і вона погоджується. А пізніше, в Барського знаходять іноземну валюту. Йому загрожує в'язниця. Регіна вимушена співпрацювати з КДБ та зустрічатися з британським дипломатом, який закоханий в неї, а потім писати листи зі змістом їхніх бесід. Регіна, яка вже не витримує постійних зустрічей з чоловіком, звертається до Володимира – члена КДБ, з проханням вирішити ситуацію. Він допомагає жінці.
На волю з в'язниці вийшла мати Регіни – Дарія. Вона розшукала доньку та хоче з нею поговорити, але Регіна, не очікувавши такої зустрічі, тим паче на вулиці, у присутності Лева та британського дипломата, сідає в машину та їде від матері. Вона відчуває провину за це, і вирішує розшукати матір, вибачитися перед нею та поговорити. Але Регіна дізнається, що наступного ранку після їхньої зустрічі мати померла. Регіна вибачається перед нею вже на цвинтарі.
Останнім часом жінка стикається з нервовими зривами, Лев дає їй антидепресанти. Останньою краплею стає вагітність Регіни – Лев не приймає цю дитину, думаючи, що вона не від нього, і наполягає на аборті. Через стрес та чергову сварку з Левом в жінки відбувається викидень. А пізніше, Лев пропонує їй розлучитися. В Регіни починається важка депресія, вона намагається вкоротити собі віку. Жінку рятують та вона потрапляє до психіатричної лікарні, звідки їй допомагає вибратися Володя.
Регіна та Лев розлучаються, та жінка переїздить з Володею до Ленінграду. Вони починають щасливо жити разом, але ніяк не можуть завести дитину. Пізніше виявляється, що Регіна безплідна. Вважаючи себе не гідною для життя з Володею, вона повертається в Москву та планує повернутися на подіум, який покинула деякий час тому. Однак її час вже пройшов, краса зів'яла, і на подіумі вона більше нікому не потрібна.
Під час чергової спроби суїциду до Регіни приїжджає Володя та рятує її. Він обіцяє, що після останнього відрядження залишить службу та переїде до неї. Регіна обіцяє дочекатися його, але знову стикається з депресією та потрапляє до психіатричної лікарні.
Вийшовши з неї самостійно, Регіна налаштована повернутися в Будинок моделей, але її беруть туди лише прибиральницею. В той же час вона стикається з галюцинаціями, в яких бачить рідну матір, яка засуджує її. Єдине, що дає Регіні можливість не збожеволіти, це її обіцянка дочекатися Володю. Але коли той гине за кордоном, більше нічого не тримає жінку на цьому світі: вона робить собі зачіску, макіяж, надягає сукню, яку їй колись подарувала Августа Леонтьєвна, та закінчує життя самогубством.
У роляхРедагувати
- Ксенія Лук'янчикова – Регіна (справжнє ім'я – Зоя) Колеснікова, після заміжжя – Барська. Відома радянська манекенниця (прототип – манекенниця Регіна Збарська, озвучила Олена Калініна).
- Артем Ткаченко – Лев Барський, художник (прототип – художник Фелікс-Лев Збарський).
- Анатолій Руденко – Володимир Лавров, агент КДБ, онук Августи Леонтьєвни.
- Лариса Домаскіна – Дарія Тихонівна Колеснікова, мати Регіни.
- Олена Морозова – Віра Іпполітівна Аралова, художниця-модельєрка Будинку мод (прототип – модельєрка Віра Аралова).
- Тетяна Орлова – Калерія Кузьминічна Жук, начальниця відділу кадрів.
- Яніна Студіліна – Тата Смірнова, колишня подруга Регіни з університету.
- Ада Роговцева – Августа Леонтьєвна Флоринська, бабуся Володі.
- Анна Здор – Валентина Юдіна, манекенниця, подруга Регіни.
- Девід Еванс – Генрі Аттвуд, британський дипломат, закоханий в Регіну.
- Ганна Сагайдачна – Марина Дунаєва, манекенниця, подруга Регіни (прототип – манекенниця Марина Дівлева).
- Анастасія Євграфова – Таша Єфімова, манекенниця.
- Наталія Височанська – Ліля Маслакаєва, манекенниця.
- Сергій Бачурський – Микола Миколайович Рогальський, директор Будинку мод.
- Валерій Баринов – Тихон Кіндратович, партапаратник Мінлегпрома.
- Галина Петрова – Лілія Юріївна, сусідка Аралової (прототип – поетеса Ліля Брік).
- Борис Щербаков – Петро Лавров, батько Володимира.
- Бастієн Угетто – Едмон Ротшильд, молодий мільйонер з Франції, закоханий в Марину (прототип – один із племінників Джона Девінсона Рокфеллера).
- Олег Васильков – слідчий КДБ.
- Ганна Цуканова-Котт – Світлана, працівниця на кіностудії.
- Олеся Пухова – Віра Гладишева, головна конструкторка Будинку мод.
- Марія Фоміна – Міла Романовська, манекенниця (прототипи – манекенниці Міла Романовська і Галина Міловська).
- Юлія Гершаннік – Іда, сусідка Регіни, студентка.
- Денис Воронцов – Гарік, студент.
- Віктор Стороженко – Джеймс Паттерсон, син Аралової.
- Василь Циганцов – модельєр Славко (прототип – модельєр В'ячеслав Зайцев).
- Іван Жвакін – Льончик.
- Шухрат Іргашаєв – Усманов.
- Зафар Аскаров – помічник Усманова.
- Олена Фатюшина – Дора Сергіївна, швачка.
- Зінаїда Зубкова – Нікандрівна.
- Павло Харланчук‐Южаков – Гриша.
- Ганна Васильєва – Надя, художниця-модельєрка.
- Ганна Маланкіна – мистецтвознавиця.
- Дарія Семенова – Лора Барська, перша дружина Барського.
- Сергій Баталов – Силан.
- Володимир Скорик – Юрко.
- Ганна Кисель – Клавдія Петрівна, начальниця планового відділу.
- Олена Акульонок – Неллі Сергіївна, художня керівничка Будинку мод.
- В'ячеслав Павлють – Микола Колесніков, батько Регіни.
- Анатолій Голуб – чиновник.
- Леонід Улащенко – чиновник.
- Сергій Чуб – естрадний співак Валерій Ободзинський.
Нагороди та номінаціїРедагувати
| Церемонія | Рік | Номінація | Результат |
|---|---|---|---|
| 49 US International Film & Video Festival (США) | 2016 | Кращий серіал[1] | Перемога |
| Національна премія «Телетріумф 2016» (Україна) | 2016 | Кращий телевізійний художній серіал[2] | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль «17 миттєвостей» ім. В'ячеслава Тихонова (Росія) | 2017 | Кращий серіал | Перемога |
ПриміткиРедагувати
- ↑ Первая награда для "Красной Королевы"!. FILM.ua (рос.). 8 червня 2016.
- ↑ «Телетриумф 2016»: лучшая информационная программа - «ТСН. Тиждень», лучшая развлекательная - «Орел и решка». Ukr.Net (рос.). 9 грудня 2016.