Дошлюбне та шлюбне прізвище

класи прізвищ

Дошлю́бне прі́звище (англ. Birth name) — прізвище, яке дружина (переважно) чи чоловік носить від народження до одруження, коли прізвище часто змінюють на шлюбне (Married name). Оскільки зазвичай дружинам присвоювались прізвища чоловіків, дошлюбне прізвище називають у народі дівочим (англ. Maiden name).

Люсі Стоун, американська суфражистка, першою відстоювала збереження жінками власного прізвища при одруженні. Дагеротипія

Традиційно на англомовному заході тільки жінки міняють прізвища при шлюбі. Проте в деяких випадках чоловіки також можуть змінити прізвища після одруження, включаючи одностатеві шлюби.[1]

ІсторіяРедагувати

Американська суфражистка та аболіціоністка Люсі Стоун (1818–1893) поставила питання права одруженої жінки зберігати власне прізвище (як це зробила вона сама) на національній рівень у рамках своєї боротьби за права жінок. Жінок, які відстоювали свої прізвища, називали "Люсі Стоунерс";[2] у 1879, коли бостонські жінки отримали право голосу на шкільних виборах, Стоун зареєструвалася для голосування. Але чиновники не допускали її, якщо вона не додасть до свого підпису "Блеквелл", прізвище її чоловіка. Стоун відмовилася це зробити, тому не змогла проголосувати. Вона не оскаржила позов до суду. [3] Ліга Люсі Стоун була заснована в 1921 році Рут Гейл; це була перша група, яка боролася за те, щоб жінкам було дозволено зберігати своє прізвище після шлюбу і використовувати його на законних підставах.[4] Рут Гейл оскаржила у федеральному суді будь-який урядовий указ, який не визнавав би одружену жінку (таку як вона сама) за ім'ям, яке вона вирішила використати.[4] У травні 1921 р. Гейл отримала документ про нерухомість, виданий на її прізвище при народженні, а не на шлюбне, місис Гейвуд Браун.[5] У 1925 році Доріс Флейшман стала першою одруженою жінкою у США, яка отримала паспорт на своє ім’я.[6] Але до початку 1930-х Ліга Люсі Стоун була неактивною.[7] Нова версія Ліги Люсі Стоун була започаткована в 1997 році, знову зосереджена на рівності прізвищ. В даний час американським жінкам не потрібно змінювати свої імена за законом.[8][9]

Елізабет Кеді взяла прізвище свого чоловіка Стентона як частину свого, підписавшись Елізабет Кеді Стентон, але відмовилася від адресації місиз Генрі Б. Стентон. 1847 року вона написала, що «звичай називати жінок місиз Джон Ця та місиз Том Та, а кольорових чоловіків Самбо та Кун (расистські дерогативи) засновані на принципі, що білі чоловіки - володарі всіх". [10] [11] Пізніше, звертаючись до судового комітету законодавчого органу штату Нью-Йорк у 1860 у промові під назвою «Звернення раба», вона частково заявила: «Негр [раб] не має імені. Він - Каффі Дуглас або Каффі Брукс, чиєю Каффі він може стати. Жінка не має імені. Вона пані Річард Ро або місіс Джон Доу, чиєю місіс вона може стати».[12] [13]

Феміністка Джейн Грант, співзасновниця The New Yorker, написала в 1943 році про свої спроби зберегти прізвище у шлюбі, а також про досвід інших жінок щодо їхніх дошлюбних прізвищ в контексті військової служби, паспортів, голосування та бізнесу.

Нещодавнє протистояння феміністки Джил Філіпович щодо зміни імені для жінок, які одружуються, опубліковане в The Guardian (2013) під назвою «Чому заміжні жінки повинні змінювати свої імена? Дозвольте чоловікам змінити своє», і цитується як рекомендована література про соціальне констрювання гендеру у «Критичних зустрічах у вторинній англійській мові: викладання підліткам теорії грамотності» Дебори Епплман (2014). [14] [15] [16] Філіповіч одружилася з Тай Лорером Маккорміком у 2018 році і зберегла своє прізвище.[17][18]

ВаріантиРедагувати

Прізвище чоловіка як шлюбнеРедагувати

Раніше жінка в Англії зазвичай приймала прізвище чоловіка після одруження; часто її змушували це робити згідно із законами про ковертюру. Прізвище чоловіка залишається звичайною практикою у Британії (хоча закону, який зобов'язує міняти прізвище, немає) та в інших країнах, таких як Австралія, Нова Зеландія, Пакистан, Гібралтар, Фолклендські острови, Індія, Філіппіни, англомовні провінції Канади та США. У деяких громадах Індії дружина та діти беруть ім’я батька.

У штаті Массачусетс гарвардське дослідження в 2004 виявило, що близько 87% жінок із вищою освітою приймають прізвище чоловіка під час шлюбу (пік становив понад 90% 1975 року, біля 80% брали у 1990).[19]

У низовинах Шотландії в 16 столітті одружені жінки не змінювали своїх прізвищ, але сьогодні це звичайна практика. [20]

Збереження власного прізвищаРедагувати

Жінки з вищою освітою в два-чотири рази (залежно від віку) частіше зберігають власне прізвище, ніж ті, хто не мають вищого диплому.[19] Жінки дедалі частіше зберігають дошлюбне прізвище, з кількох причин:

  • Не бачачи причин змінювати своє ім'я, так само, як чоловіки не бачать причин змінювати своє.
  • Не бажаючи клопоту з оформленням документів (включно з можливими нюансами прізвищ дітей).
  • Щоб уникнути ускладнень в кар'єрі та бізнесі (зі зміною прізвища страждають корпоративні зв'язки, репутація та брендинг).[21]
  • Бажаючи зберегти свою ідентичність та особисту історію.
  • Не бажаючи бути останніми в родині носійками свого прізвища.
  • Віддаючи перевагу своєму прізвищу над чоловіковим (з позицій милозвучности або з огляду на місцеві дискримінації).
  • Заперечуючи однобічність цієї традиції.[22]

Спадкування прізвища дружиниРедагувати

Зазвичай дітям дружини, яка змінила прізвище, теж дають прізвище батька. Деякі сім'ї (переважно в США) мають звичай використовувати дошлюбне прізвище матері як середнє ім'я когось із дітей (приклад: Франклін Делано Рузвельт[23]) або навіть як перше ім'я (Велика Британія: Ісамбард Кіндом Брунель; губернатор Флориди Спессард Голланд за матір'ю Вірджинією Спессард).

Поєднані (подвійні) прізвищаРедагувати

Рідше жінки, особливо в США та Канаді, додають прізвище свого чоловіка до свого прізвища при народженні.[24]

Змішані прізвищаРедагувати

Не настільки частою, як поєднані прізвища, проте зростаючою тенденцією[25] є додавання частин двох прізвищ (name blending) при шлюбі. Приклад - британська письменниця і режисерка Даун О'Портер[en]: уроджена Даун Портер + чоловік Кріс О'Дауд.

Дошлюбне прізвище як середнє ім'яРедагувати

Прикладами є Гілларі Родем Клінтон[26] (Гілларі Родем + Білл Клінтон) та Кім Кардаш'ян Вест (Кімберлі Ноель Кардаш'ян + Каньє Вест).

ДітиРедагувати

У деяких штатах США закони обмежують прізвище дитини. Наприклад, у Теннессі дитині можна давати прізвище, яке не включає ім'я батька, лише за "одночасного подання відповідної присяги, підписаної обома батьками".[27]

За країнамиРедагувати

Дошлюбне прізвище в УкраїніРедагувати

При реєстрації шлюбу наречені мають право на вибір прізвища:[28]

  • обрати прізвище одного (однієї) з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.
  • приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається, з якого прізвища воно буде починатися. Складення понад двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена та (або) наречений.
  • якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище іншого(-ї).

ПриміткиРедагувати

  1. More men taking wives' last names. USA Today. 20 March 2007. Процитовано 6 March 2014. 
  2. Roiphe, Katie (24 March 2004). The Maiden Name Debate. Slate. 
  3. Kerr, Andrea Moore. Lucy Stone: Speaking Out for Equality. pp. 203–03. New Jersey: Rutgers University Press, 1992. ISBN 0-8135-1860-1
  4. а б Stannard, Una (1977). Mrs Man. GermainBooks, San Francisco. ISBN 0-914142-02-X, the entire Ch. 15 = "The Lucy Stone League" = pp. 188–218.
  5. Stannard, Una (1977). Mrs Man. GermainBooks, San Francisco. ISBN 0-914142-02-X, p. 191. For other property deeds, see p. 199.
  6. Stannard, Una (1977). Mrs Man. GermainBooks, San Francisco. ISBN 0-914142-02-X, p. 208.
  7. Stannard, Una (1977). Mrs Man. GermainBooks, San Francisco. ISBN 0-914142-02-X, p. 218.
  8. Gorence, Patricia (1976). Women's Name Rights. scholarship.law. 
  9. http://lucystoneleague.org/history.html Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо. The League's official history. To access it from the League's homepage: First click on the tab "Who are we?", and then on its button "LSL History".
  10. Griffith, Elisabeth. In Her Own Right: The Life of Elizabeth Cady Stanton. Oxford University Press; New York, NY, 1985. ISBN 0-19-503729-4., p. xx (directly quoting Stanton)
  11. Kirstin Olsen (1994). Chronology of Women's History. Greenwood Publishing Group. с. 122. ISBN 978-0-313-28803-6. 
  12. The Woman's Bible Index. Sacred-texts.com. Процитовано 19 August 2018. 
  13. (1860) Elizabeth Cady Stanton, "A Slave's Appeal" | The Black Past: Remembered and Reclaimed. The Black Past. 10 June 2010. 
  14. Filipovic, Jill (7 March 2013). Why should married women change their names? Let men change theirs | Jill Filipovic | Opinion. The Guardian. Процитовано 17 August 2018. 
  15. Appleman, Deborah (2014), Critical Encounters in Secondary English: Teaching Literacy Theory to Adolescents (third ed.), p. 85, Teachers College Press, ISBN 9780807756232
  16. Filipovic, Jill (2 May 2013). The tragic irony of feminists trashing each other | Jill Filipovic | Opinion. The Guardian. Процитовано 6 August 2018. 
  17. Jill Filipovic, Ty McCormick – The New York Times. Nytimes.com. 4 February 2018. Процитовано 10 September 2018. 
  18. Why I Changed My Mind About Marriage. Cosmopolitan.com. 13 February 2018. 
  19. а б Making a Name: Women's Surnames at Marriage and Beyond by Claudia Goldin and Maria Shim, Journal of Economic Perspectives.
  20. Krossa, Sharon L. Early 16th Century Scottish Lowland Names. Medievalscotland.org. Процитовано 29 July 2010. 
  21. Moss, Gabrielle. Keeping Your Name After Marriage: 27 Women Talk About Why They Didn't Take Their Husband's Surnames. Bustle. Процитовано 29 August 2015. 
  22. Spender, Dale. Man-Made Language (1980), pp 24–25 of 1985 2nd Ed.
  23. Burns, James MacGregor (1956). 'Roosevelt' (vol. 1). Easton Press. ISBN 978-0-15-678870-0. 
  24. More men taking wives' last names. USA Today. 20 March 2007. Процитовано 6 March 2014. 
  25. Emma Barnett, "Couples fuse surnames in new trend: 'I now pronounce you Mr and Mrs Puffin'", The Telegraph (9 November 2012).
  26. "Hillary Drops Her Maiden Name", The Brisbane Times, 30 April 2007. Retrieved 31 August 2008.
  27. Tennessee State Code. Title 68. Chapter 3. Part 3. 68-3-305. Father's name on birth certificate. -Surname of child.
  28. Сімейний кодекс України, стаття 34. Процитовано 2014-12-30.