Відкрити головне меню

Етикет

правила поведінки людей у суспільстві

Етике́т (від фр. étiquette — «етикетка», «напис») — норми й правила, які відображають уявлення про гідну поведінку людей у суспільстві[1].

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Слово étiquette пов'язане з дієсловом étiquer (< estiquer), яке має германське походження (пор. франк. *stikkan, stikjan, нід. steken, нім. stechen, англ. to stick). Незважаючи на фонетичну схожість, воно не має стосунку до «етика» (яке походить від грец. ηθική)[2]. У сучасному вигляді та значенні слово вперше було вжито при дворі короля Франції Людовика XIV — гостям роздали картки (етикетки) з викладенням того, як вони мають поводитись; хоч певні зводи норм і правил поведінки існували вже з найдавніших часів[1].

ІсторіяРедагувати

Традиційно прийнято вважати, що країнами-родоначальницями етикету є Англія та Франція, проте устрій життя у цих країнах у ті часи був таким, що у даних жорстоких та брутальних умовах людина не могла вдосконалюватись у своїх духовних і моральних починаннях. Певні моральні правила й манери поведінки зародились приблизно у XIV столітті в Італії, де вже на той час соціальна екзистенція й культура особистості почали висуватись на одне з провідних місць[1].

Види етикетуРедагувати

Етикет може значно відрізнятись залежно від конкретної епохи й культурного середовища. Його також можна умовно розділити на ситуаційний та професійний, світський та діловий, хоча чітких меж між ними часто провести неможливо, оскільки правила різних розділів етикету повторюються, включають правила інших розділів (іноді трохи змінені), походять з основних норм поведінки.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Енциклопедія «Кругосвет»[недоступне посилання з липень 2019]
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати