Алкоголізм

характерна психофізична залежність від алкоголю

Алкоголізм, або алкогольна залежність — характерна психофізична залежність від алкоголю, основою якої є його наявність в обмінних процесах людського організму, а також хвороба, яка розвивається внаслідок хронічного зловживання спиртними (алкогольними) напоями. У ширшому розумінні алкоголізм — сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливів на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба. Науковці також відзначають що, алкоголізм має генетичні чинники розвитку.[1]

Алкоголізм
Walter Geikie - Drunken Man - WGA8520.jpg
Спеціальність психіатрія, медична токсикологіяd, психологія, професійна реабілітаціяd і наркологія
Причини вживання алкоголюd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F10
OMIM 103780
DiseasesDB alcoholism
MedlinePlus 000944
eMedicine /285913
MeSH D000437
CMNS: Alcoholism у Вікісховищі
Вулиця Джина, яка йде від Пивної вулиці та Джинового провулка. Картина Вільяма Гоґарта

Алкоголізм асоціюється з низкою ознак:

  1. Хворобливий потяг до алкоголю;
  2. Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю);
  3. Втрата кількісного контролю;
  4. Наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому.

Однозначним є визначення впливу алкоголю на організм людини, як порушення нормального функціонування, що характерне появою різного роду соматичних захворювань. Ці захворювання разом з алкоголізмом на 15—17 років вкорочують життя людини. Понижена працездатність мозку, яка спричинює негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо процесів мислення, пам'яті, уяви, сприйняття, відчуття. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60—70 % більша, аніж в крові. Подібні показники простежуються і на потомстві. Відхилення фізичного й розумового розвитку дітей з'являються як наслідок зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголю на плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід крізь плаценту, пошкоджує нервову систему.

Алкоголь — наркотична отрута, що діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. При цьому значно ослаблюється процес гальмування і відносно переважає процес збудження. Великі дози алкоголю чинять паралізувальний вплив на деякі відділи центральної нервової системи. При ураженні центрів довгастого мозку настає порушення терморегуляції, дихання і серцевої діяльності — так званий коматозний стан. Алкоголізм викликає глибокі розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, органів дихання, нирок, статевих залоз та ін. Організм алкоголіка втрачає опірність до захворювань. Алкоголізм зумовлює стійкі порушення психіки, велике зниження працездатності, швидку стомлюваність, ослаблення пам'яті, деяку безтурботність, брехливість, несталість настрою, дратівливість і схильність до конфліктів. На ґрунті алкоголізму бувають запої, розвиваються різні психози—біла гарячка, корсаковський психоз та інше. Алкоголізм призводить до побутових і виробничих травм, аварій на транспорті, злочинів, порушень правил громадської поведінки, руйнування сімей.

Споживання алкоголю в світі на людину 2016 року. Кількість вимірюється в літрах чистого алкоголю на особу віком від 15 років

Гостре алкогольне отруєнняРедагувати

Розрізняють три ступені гострого алкогольного сп'яніння: початковий, середній і важкий.

Початковий ступінь отруєння виявляється у відчутті тепла, легкого запаморочення. Поведінка людини майже не змінюється, але з'являється самовпевненість. Посилюється серцебиття, розширюються зіниці, судини обличчя. Зовнішні рухові розлади не помітні, але координація рухів дещо порушується, уповільнюється реакція на зовнішні подразники.

При вживанні великої кількості алкоголю наступає середній ступінь отруєння. П'яний нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, шаленства, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, схильний до вихваляння й брутальності. Після витвережування, проявляється кволість, сонливість, головний біль.

Тяжкий ступінь отруєння настає у разі вживання великої дози алкоголю. Для цього стану притаманні дві фази: збудження та гальмування. У першій фазі мова стає невиразна, рухи неузгоджені, вчинки беззмістовні, часто агресивні. Фаза гальмування проявляється у кволості, сонливості й закінчується глибоким наркотичним сном. У такому стані людина не реагує навіть на сильні больові подразники, вона може заснути будь-де на вулиці, а в холодну пору року замерзнути. Після пробудження особа майже не пам'ятає, що з нею було, з'являється велике бажання випити ще. У людини можлива нудота, блювання й інші ознаки отруєння.

Внаслідок неодноразового прийняття спиртних напоїв у людини закріплюється умовний рефлекс. Після забуття і пробудження у п'яниць наступає важкий стан похмілля, симптоми якого знімаються при повторному вживанні спиртних напоїв. Це головна ознака хронічного алкоголізму. Вона супроводжується синдромом астенії — втомою, непрацездатністю.

Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія, — хвороба, за якої у людини з'являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається симптоми астенії і абстиненції та інші алкогольні розлади. Самопочуття алкоголіка дуже пригнічене, він невпевнений в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п'янства звичайні дози алкоголю вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму — ослаблення захисних рефлексів — блювоти, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам'яті. З'являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. У алкоголіка відсутня цілеспрямованість. Він ніколи не доводить розпочату справу до завершення.

В останній стадії алкоголізму різко знижується опірність до великих доз алкоголю. Хворі почувають себе погано, у них порушується кровообіг, з'являються гострі розлади серцево-судинної системи, печінкова недостатність. За зовнішністю, вони нагадують хворих, яким властива психічна і соціальна деградація.

Класифікація наркологічних захворюваньРедагувати

→ Основна стаття див.: Класифікація наркологічних захворювань

Поряд з широкомасштабним впровадженням МКХ-10, не втратила свого клінічного значення і традиційна класифікація, яка застосовувалась у вітчизняній психіатрії. Особливо це стосується класифікації алкоголізму та металкогольних психозів. Традиційно заведено виділяти два різновиди психічних розладів, спричинених алкоголем (етанолом):

  1. гостра алкогольна інтоксикація — стан сп'яніння, що виникає внаслідок разового чи епізодичного вживання спиртних напоїв;
  2. алкоголізм (хронічний алкоголізм, хронічна алкогольна інтоксикація, синдром алкогольної залежності, етилізм) — хворобливий стан, що виникає внаслідок багаторазового вживання спиртного.

Примітка:Термін «хронічний алкоголізм» є дещо некоректним, адже немає «гострого алкоголізму». Коли мова йде про захворювання, правомірніше використання терміну «алкоголізм».

Використовуване в науковій літературі поняття «хронічна інтоксикація алкоголем» не варто ототожнювати лише з алкоголізмом, позаяк воно ширше і містить у собі захворювання внутрішніх органів та нервової системи внаслідок алкоголізації, але без ознак алкоголізму, як психічного захворювання. Власне ж, алкоголізм охоплює лише ті форми хронічної алкогольної інтоксикації, за яких наявні специфічні ознаки звикання і хворобливої пристрасті до алкоголю.

Випадки епізодичного чи помірного вживання ряду речовин наркотичної чи стимулювальної дії без розвитку залежності від них мають назву «наркотизму», або «періодичної наркотизації».

Динаміка розвитку алкоголізмуРедагувати

Відомо кілька станів, зокрема:

  • початковий: соматичні відхилення не простежуються, окрім порушень функцій окремих органів або систем;
  • перехід від епізодичного до систематичного вживання алкоголю. Соматичні патології окреслюються, як порушення апетиту, шлунково-кишкові розлади;
  • хронічний: формується протягом кількох років. Фізичний потяг до спиртного характерний похмільним синдромом, максимальною толерантністю;
  • наступна фаза найважча, вона окреслюється як втрата будь-якого контролю з метою заспокоєння психофізичного дискомфорту. Психічне звикання та стійкість організму розвиваються одночасно і послідовно. Соматично ушкоджені окремі органи й системи, у деяких випадках із незворотними патологіями.

Стадії захворюванняРедагувати

Алкоголізм супроводжується також сильною психологічною і фізичною залежністю. Алкоголізм як патологія розвивається в декілька стадій, кожна з яких характеризується певними органічними змінами в організмі людини.

Розрізняють три стадії розвитку алкоголізму. Залежно від стадії, існують різні способи лікування алкоголізму[2].

Перша стадіяРедагувати

Перша стадія алкоголізму триває приблизно 5-10 років і характеризується розвитком психологічної залежності, систематичним вживанням алкоголю, зниженням рівня кількісного і ситуативного контролю за вживанням алкоголю. Також підвищується рівень толерантності до алкоголю, зникає блювотний рефлекс. Під час першої стадії захворювання спостерігаються порушення пам'яті, функціональні розлади психіки та погіршення фізичного стану.

Друга стадіяРедагувати

Під час другої стадії алкоголізму розвивається фізична залежність від алкоголю. При цьому з'являються періоди запоїв, абстинентний синдром і алкогольні психози та інші психічні порушення. За даними ВООЗ, від алкогольних психозів страждають 10 % тих, хто хворіє алкоголізмом. Друга стадія алкоголізму відзначається високим рівнем толерантності до алкоголю та руйнуванням особистості.

Третя стадіяРедагувати

Третя стадія алкоголізму характеризується посиленням фізичної залежності, розвитком сильного абстинентного синдрому, зниженням толерантності (повернення блювотного рефлексу), наростанням психічної та соціальної деградації та серйозними психічними порушеннями. Третя стадія алкоголізму є наслідком тяжкої отруйної дії алкоголю.

Шкідливість алкоголізму для організму та суспільстваРедагувати

Вплив алкоголізму на сімейне життяРедагувати

 
Піктограма зі сторінки Міжвідомчої місії з боротьби з наркотиками та токсикоманією (MILDT)

Реалізація подружнього покликання нерідко гальмується наявністю різноманітних факторів як суспільних, так і особових. Алкоголізм — це одна з найпоширеніших причин руйнування подружньої гармонії та перешкода актуалізації подружньої потенції. Сім'я алкоголіка перебуває в постійному стані тривоги та нестабільності. Вживання наркотиків або алкоголю одним з членів сім'ї спричинює дисбаланс поколінь: батьків, друзів, дітей.

Поведінка та психофізичний стан членів сім'ї визначається станом та фазою захворювання алкоголіка. Поряд з проблемою впливу та прогресу патології, виникає питання відповідальності, розподіл її на усіх членів родини. Відповідальність невід'ємно крокує зі спробою заперечення сім'єю алкоголіка даної проблеми. Внаслідок росту проявів алкоголізму (хвороба, втрата праці, фізичне насилля) зростає потреба ізоляції та маскування від суспільного життя. У подружжя відбуваються негативні зміни емоційних зв'язків. Пізніше простежуються деструктивні форми організації сімейного бюджету та питання дитячого виховання. Важливим фактом для покращення та зміни такого становища, є усвідомлення іншою стороною, членом родини, що не вживає алкоголю, своєї ролі в процесі одужання сім'ї.

Для сімей, де є алкоголік, характерна інвазійність, тобто наполегливі спроби обмежити свободу певної особи. У соціальному плані найтиповішими є три реакції:

  1. свідома суспільна ізоляція;
  2. побудова системи обману та приховування від оточення;
  3. агресія, спрямована на члена сім'ї або на зовнішню ситуацію.

Основною рисою членів сім'ї, друзів з алкогольною проблемою можна назвати непевність — руйнується порядок подій, цінностей, несподівані зміни настроїв. Поруч із непевністю, страхом, як наслідок постає агресія, яка прагне знищити джерело страху або пригнітити його.

Ураження статевої функціїРедагувати

У більшості людей, які хворіють на алкоголізм, захворювання внутрішніх органів, як правило, не викликають суб'єктивних відчуттів та скарг. У багатьох випадках хворі заперечують наявність патології або не погоджуються з цим явищем. Хронічний алкоголізм характерний заниженням статевої функції. Це окреслюється передчасною еякуляцією, послабленням ерекції при збереженому і навіть сильному потягу до фізичної близькості.

У половини всіх осіб, що зловживають алкоголем, і в усіх хворих на хронічний алкоголізм є алкогольна імпотенція. Остання стає причиною неврозів, депресій (у зв'язку з переживаннями, викликаними цією причиною). Індивід неадекватно сприймає себе та свої соціальні зв'язки, що призводить до зниження соціальної адаптації. Реальні факти в думках автоматично спотворюються, зникає зворотний зв'язок із середовищем при збереженні ілюзії свободи та логіки мислення. Цей процес, своєю чергою, веде до підпорядкування свідомості алкоголю, прагнення одержати задоволення від дійсності за допомогою хімічних речовин. Штучне самозбудження або самозаспокоєння утруднює можливість подолання справжніх причин особистих проблем, атрофує природну здатність емоційних реакцій.

Ураження потомстваРедагувати

Серед багатьох різних факторів, що впливають на розвиток алкоголізму, визнають генетичну схильність, або, іншими словами, спадковий характер. Статистичні дані доводять, що п'ятдесят відсотків опитаних дітей алкоголіків — залежні й актуалізують дану генетичну програму. У дітей алкоголіків простежується підвищена чутливість до алкоголю. В цих осіб незначне вживання алкоголю ставить загрозу формування звикання та похмільного синдрому. Не менш відповідальним є період вагітності. Пренатальний період характерний повною залежністю від матері. Алкоголь, токсичні речовини, що утворюються внаслідок обмінних процесів організму, через плацентарний бар'єр потрапляють в організм плоду та спричинюють отруєння. Особливу небезпеку становить вживання алкоголю в перші три місяці вагітності.

Сучасна наука розрізняє такі основні шляхи впливу алкоголізму чоловіків і жінок на їх нащадків.

  • Тератогенний. Народження неповноцінної дитини, завдяки вживанню жінкою в день зачаття або в перші тижні вагітності спиртних напоїв. Алкоголь, проникаючи крізь плаценту, може проявити пряму токсичну дію на клітини ембріону і плоду, викликаючи різні аномалії, що одержали назву алкогольний синдром або алкогольна ембріонатія.
  • Мутагенний. Різні пошкодження хромосом, розтяжки і розриви, утворення кільцевих хромосом статевих клітин внаслідок хронічного зловживання алкоголю батьками. У плоду замість двох статевих хромосом утворюється три, що призводить до народження розумово відсталої дитини.
  • Соматогенний. Пов'язаний з травмами й хронічними захворюваннями батьків-алкоголіків, що негативно відбивається на розвиток плоду.
  • Немовлята хворіють на алкоголізм через кров і молоко матері.

Діагностика та лікуванняРедагувати

Діагностика алкоголізму відбувається за допомогою тестування в лікаря-нарколога. Новітні дослідження показують, що достатньо відповіді всього на два запитання, щоби визначити у пацієнта цю хворобу, або спростувати її наявність. Це такі питання:

  1. Наскільки часто випиваєте шість та більше порцій алкоголю на день?
  2. Чи траплялося протягом останнього року щось неприємне через вживання алкоголю?

Відповідь на перше запитання «щомісяця або частіше», а також позитивна відповідь на друге запитання вказує на наявність алкоголізму із вірогідністю 90,9 %[3].

Для лікування алкоголізму успішно застосовують низку методів: вироблення негативного умовного рефлексу на алкоголь за допомогою блювотних засобів, введення тетураму (антабусу), психотерапія, гіпнотичне навіювання, гідро-, інсуліно-, гормонотерапія, лікувальний сон, трудова терапія та інше.

Нині (2010-і роки) в Україні існує цілий ряд медичних закладів, які здійснюють лікування від даної залежності.

В усьому світі для лікування алкоголізму застосовують програму Анонімних Алкоголіків, або терапевтичний її варіант Програма «12 Кроків». Станом на січень 2014 р. групи AA існують у 160 країнах світу. У яких лікують понад 2 500 000 осіб.[4] Станом на 2014 р. — працюють понад 120 груп AA у великих та малих містах України.[5]

ФармакотерапіяРедагувати

Гіперицин селективно інгібує фермент дофіман-бета-гідроксилазу, що підвищує рівень дофаміну й дещо покращує психоемоційний стан, тимчасово пригнічуючи потребу у випивці. Гіперфорин є інгібітором зворотного захоплення моноамінів, в тому числі серотоніну й дофаміну[6]. Обидві речовини є компонентами звіробою звичайного. Можуть застосовуватися прекурсори катехоламінів, наприклад, 5-гідроокситриптофан. Протиалкогольними властивостями володіють препарати мексидол й емоксипін.

АлкоголікРедагувати

«Алкоголік» — це людина яка внаслідок сталого (хоча б раз на три дні протягом 6-8 місяців) вживання алкоголю відчуває психофізичну залежність від нього.
Поведінка алкоголіка на 1-й стадії сп'яніння: нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, схильний до вихваляння і брутальності. Також вони ніколи не визнають себе залежними, переважна більшість алкозалежних дуже нервують (інколи зі спалахами люті) коли чують на свою адресу «Алкоголік». Іноді проявляється згодою про те, що він (вона) — алкоголік.

Близько 65 % алкозалежних мають повну сім'ю і є досить заможними людьми. Але останні роки свого життя вони часто проводять в абсолютній самотності і злиднях — в рамках репресивної політики «все або нічого».

Групи та спільноти тверезостіРедагувати

 
Терапевтична група хворих на алкоголізм

Найбільш відомий у світі громадський рух, який бореться з алкоголізмом  — Анонімні Алкоголіки (скорочено AA), створений 1935 року. Групи товариства існують у більш як 160 країнах світу, в тому числі й в Україні, станом на травень 2014 р. — понад 120 груп Анонімних Алкоголіків. Відвідування груп здійснюється на добровільних, безкоштовних і анонімних засадах. Єдина умова для участі в роботі груп AA — бажання припинити вживання алкоголю. Групи організовують не медики, а самі алкоголіки, які віднайшли свій особистий шлях позбутися цієї згубної пристрасті.

Важливо відзначити, що групи AA не виводять із запою, та не вмовляють питущих відмовитися від алкоголю, не лікують уражені органи. В AA можна приходити як тверезим, так і під дією алкоголю, різниця в тому, що особи під впливом алкоголю — не мають право висловлюватися на зібраннях. Мета роботи груп AA — допомогти хворому зберегти тверезість і дати надію на реабілітацію такому ж як був колись сам. Тому AA в жодному разі не можна розглядати як заміну офіційної медицини — вони лише доповнюють її. Для багатьох хворих участь в групах — це заміна звичного кола «товаришів по чарці», та позбавлення від повної самотності. Групи AA дійсно допомагають людям зберегти тверезість довгий час, і роботу груп AA не тільки не засуджують, але і підтримують лікарі, наркологи, священнослужителі різних конфесій.

Крім AA, в різних країнах світу діють інші товариства і групи тверезості, які проводять освітню та просвітницьку роботу з профілактики алкоголізму. Це, наприклад, Інтернаціональна організація гуманізму і тверезості (існує з 1851 року, заснована в США, нині штаб-квартира розташована в Норвегії), Вашингтонська спільнота тверезості (засновано в 1840 році), «Білий хрест» у Франції (діє з 1899 року) [9]. 

Боротьба з алкоголізмомРедагувати

Через стійку потребу людини в алкоголі завдання адміністративного вирішення проблеми алкоголізму, вельми складне. Спроби боротьби з алкоголізмом на державному рівні робилися неодноразово. Так, відомі система Гетеборзького (1865—1917) і система Братта в Швеції (1917—1955), «сухий закон» в Росії (1914-25), Фінляндії (1919—1932), США (1919—1933) і Ісландії (1915 −1922), СРСР 1985 р.

У всіх випадках заборону на виробництво і продаж спиртного доводилося припиняти через ввезення контрабандного алкоголю та вживання сурогатів. У Швеції, Фінляндії та Норвегії діяла державна політика тривалого обмеження виробництва алкоголю в умовах державної монополії на його виробництво, проте і вона не дозволила домогтися бажаного результату (так, у Фінляндії споживання алкогольних напоїв особами старше 15 років зросла з 2,5 л алкоголю на людину в 1950 році до 8,3 л у 1996 році). Антиалкогольні кампанії неодноразово проводилися і в колишньому СРСР. Найбільш відома кампанія 1985 року, підсумки якої були неоднозначні: у період обмеження продажу спиртних напоїв відзначалося зростання народжуваності, збільшилася смертність, через вживання сурогатів, зменшувалася середня тривалість життя; шляхом зростання виробництва нелегальної алкогольної продукції і самогоноваріння дійсне зниження споживання алкоголю було незначним. 

Алкогольну політику на міжнародному рівні здійснює Всесвітня організація охорони здоров'я. У травні 2010 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров'я в Женеві була прийнята «Глобальна стратегія зі зниження зловживання алкоголем». Серед заходів, рекомендованих у доповіді, — обмеження реклами спиртних напоїв, обмеження числа точок продажу алкогольної продукції та скорочення часу продажу, підвищення роздрібних цін на спиртні напої коштом податків, інформування про шкоду алкогольних напоїв, поступове зниження допустимих норм вмісту алкоголю в крові водіїв, тощо.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Zhou, H., Sealock, J.M., Sanchez-Roige, S. et al. Genome-wide meta-analysis of problematic alcohol use in 435,563 individuals yields insights into biology and relationships with other traits. Nat Neurosci (2020)
  2. Макарова Г. И. Энтеральная терапия в лечении алкогольной болезни
  3. Ответ на два вопроса покажет, есть ли зависимость от алкоголя
  4. В Україні АА існує з 1989 р.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липень 2014. Процитовано 8 липень 2014. 
  6. Chatterjee S.S., Bhattacharya S.K., Wonnemann M., Singer A., Müller W.E. Hyperforin as a possible antidepressant component of hypericum extracts (англ.) // Life Sci. : journal. — 1998. — Vol. 63, no. 6. — P. 499—510. — doi:10.1016/S0024-3205(98)00299-9. — PMID 9718074. 

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Алкоголизм (Руководство для врачей) / Под ред. Г. В. Морозова, В. Е. Рожнова, Э. Я. Бабаяна. — М.: Медицина, 1983. — 432 с.
  • Алкоголізм: сучасний погляд на стару проблему: бібліограф. покажч. — К.: Державна бібліотека України для юнацтва, 2004. — 22 с.
  • Алкоголь і наркотики: Інформація про вживання та зловживання / Б. В. Амеронген ; пер. П. Романша, М. Веер. — К. : Сфера, 1998. — 80 с. — ISBN 966-72-67-23-7
  • Алкоголь: як вирватися із зачаркованого кола / Юрій Кирик. — Львів: Свічадо, 2008. — 128 с. — ISBN 978-966-395-002-0
  • Бехтерев В. М. Алкоголизм и борьба с ним. — Л., 1927.
  • Вирватись з пастки: прості розмови про згубну пристрасть: Пер.з пол. / А. Додзюк, В. Камєцький. — Львів: Ініціатива, 1996. — 213 с. — ISBN 966-7171-00-7
  • Вред алкоголя и никотина / П. М. Левитський, В.  С. Язловецький. — Київ: Радянська школа, 1987.
  • Гуревич Я. Є. Пияцтво губить людину. — К., 1958.
  • Є. Д. Желібо, Н. М. Заверука, В. В. Зацарний. Безпека життєдіяльності. — Київ: Каравела, 2002.
  • Клиника доктора Артемчука, или Как избавиться от алкогольной, табачной и наркотической зависимости, игромании, избыточного аппетита и веса, энуреза и заикания / А. Ф. Артемчук, А. А. Артемчук, К. А. Артемчук. — Харьков: Плеяда, 2013. — 119 с. : ил. — ISBN 978-966-8922-23-7
  • Легкий спосіб контролювати алкоголь: [пер. з англ.] / А. Карр. — Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2015. — 271 с. — ISBN 978-966-14-9089-4
  • Основи здорового способу життя для всіх і кожного: навчальний посібник з курсу «Валеологія» / В. С. Грушко ; Міністерство освіти України, Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. — Тернопіль: [б. в.], 1999 (СМП «Астон»). — 368 с. — (Посібник з валеології). — ISBN 966-7692-05-1
  • Подолати алкогольну залежність / Андрій Карачевський. — Львів: Свічадо, 2016. — 124 с. — ISBN 978-966-395-995-5
  • Профілактика негативних явищ серед учнівської та студентської молоді (наркоманія, алкоголізм, СНІД): навч.-метод. посібник для вищих навч. закладів / В. Є. Сорочинська, О. А. Удалова, В. С. Штифурак, О. Ю. Удалова ; Європейський університет. — К. : Європейський університет, 2003. — 168 с. — ISBN 966-7942-63-5
  • Про що мовчить реклама? або Алкогольно-тютюновий зашморг / [уклад. О. А. Почекета, С. В. Одарченко]. — Рівне: [б.в.], 2011. — 69 с., включ. обкл. : іл.
  • Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма / Братусь Б. С. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 144 с.
  • Психолого-педагогічні аспекти профілактики алкоголізму серед учнів: методичні рекомендації для педпрацівників та батьків / І. О. Корнієнко, Іван Іванович Цушко ; Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України, Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи. — К. : Ніка-Центр, 2007. — 32 с. — ISBN 978-966-521-450-9
  • Синицкий В. Н. Пьянство и алкоголизм: Медико-биологические аспекты / В. Н. Синицкий. — К. : Наук. думка, 1988. — 128 с.
  • Феномен доктора Довженко: к 90-летию со дня рождения Заслуж. врача Украины, Нар. врача СССР Александра Романовича Довженко / Анатолий Артемчук, Эдуард Абрамов. — Харьков ; Феодосия: Плеяда, 2008. — 415 с. : фот. — Список публ. по методу стрессопсихотерапии А. Р. Довженко: с. 305—324. — ISBN 978-966-8922-14-5
  • Чаклин А. В. Сохранить здоровье смолоду. — Москва: Педагогика, 1987.
  • Шпаков А. О. Алкоголизм. Наркомания. Токсикомания. Курение. Природные и бытовые яды: справочник для родителей и детей. — СПб. : Зенит: Энергия, 2000. — 363 c. — (Малая семейная энциклопедия). — Библиогр: с.356-357. — ISBN 5-85976-086-8.
  • Що я можу зробити, щоб допомогти моїм дітям жити без наркотиків? : посіб. для батьків / [Костянтин Красовський] ; Укр. інформ. центр з пробл. алкоголю і наркотиків (УІЦПАН). — 2-ге вид. — К. : [б. в.], 2000. — 44 с. : рис. + 1 арк. табл. — (Серія «Профілактика алкогольних, наркотичних та тютюнових проблем»). — 100 прим. — ISBN 966-95573-0-5.
  • Як виростити дитину здоровою: посібник для батьків учнів мол. шк. віку / Т. Бойченко [та ін.] ; ред. Л. В. Молодова. — К. : Прем'єр-Медіа, 2001. — 201 с.: іл. — Бібліогр.: с. 200—201.

ПосиланняРедагувати