Психотерапі́я, або психологічна терапія (грец. ψυχή — душа, грец. θεραπεία «зцілення, медичне лікування») — метод впливу лікаря та медичного персоналу словом на психіку хворого з лікувальною метою. Фахівець у даній галузі — психотерапевт.

ВизначенняРедагувати

  • Психотерапі́я — спасіння душі, лікування душі і завдяки цьому лікування людини в цілому, лікувальна дія душі щодо організму, досягнута завдяки психологічному впливу лікаря (наприклад, гіпнотерапія). Однак таке розуміння домінує в XIX ст.

На сьогодні існують два суттєво відмінні визначення психотерапії Згідно з першим:

  • Психотерапі́я — галузь медицини, яка широко застосовує психологічні знання для діагностики та лікування різного роду захворювань.

Таке визначення побутувало в СРСР. До сьогодні[коли?] державні вищі навчальні заклади пострадянського простору готують лікарів-психотерапевтів з-поміж тих, хто отримав медичну освіту за спеціальністю психіатрія.[джерело не вказане 2372 дні]

Згідно з іншим, поширеним в Європі та США:

  • Психотерапія — це науково обґрунтований та емпірично перевірений вид діяльності, що спрямований на допомогу людям, які потерпають від психологічних, психічних, психосоматичних, соціальних проблем або страждання, та використовує психологічні інструменти[1].
  • Психотерапія належить до методів психологічної інтервенції, а ці методи є частиною клінічної психології. Своєю чергою, клінічна психологія — це розділ психології.[2]

Тут психотерапія має більш значущий зв'язок з психологією. Тому психотерапевтами, після додаткової підготовки, можуть стати психологи, або психіатри.

Колись, як психотерапію розглядали практику психоаналізу, який був зосереджений на суб'єктивних переживаннях і в цілому не торкався тілесних захворювань. Таким чином саме психоаналіз сформував уявлення про психотерапію в сучасному «західному» розумінні.

Класифікація моделей психотерапіїРедагувати

Класифікацію моделей психотерапії, як різновиду лікувальних дій, описує Х.Ремшмідт. Він пропонує класифікацію моделей психотерапії здійснювати за такими принципами[3]:

  • теоретичної концепції, яка лежить в основі психотерапії (психоаналіз, поведінкова психотерапія, когнітивна терапія тощо);
  • організаційних форм лікування (індивідуальна, групова та сімейна терапія);
  • специфікою коригованого розладу (психози, синдром аутизму, невротичні порушення, депресивні стани, синдром страхів, синдром нав'язливості тощо).

У психологічній літературі теж немає одностайності у виділенні основних моделей психотерапії. Так, зокрема, Г. Онищенко, В. Панок виділяють три основні моделі психотерапії[3]:

  • психодинамічну психотерапію, яка зорієнтована на психоаналіз;
  • гуманістичну психотерапію та її основні течії — роджеріанська, екзистенційна, гештальт-терапія;
  • біхевіоральна (поведінкова) психотерапія.

МетодикаРедагувати

Психотерапія проходить у формі індивідуальної консультації або групової роботи. Вона може застосовуватися самостійно (для лікування неврозів) або у поєднанні з іншими методами лікування.

Існує декілька методів психотерапії[джерело не вказане 2372 дні]:

  1. Раціональна психотерапія або роз'яснювальна психотерапія
  2. Когнітивна терапія, або пізнавальна терапія
  3. Поведінкова терапія, або біхевіоральна терапія
  4. Сугестія (навіювання)[4]
  5. Аутогенне тренування
  6. Групова психотерапія
  7. Психоаналіз
  8. Каузальна психотерапія
  9. Гештальт-терапія
  10. Психодрама
  11. Арт-терапія
  12. Логотерапія

Психотерапію проводять у психіатричній лікарні, денному стаціонарі та амбулаторії. Її завдання — досягнення дезактуалізації хворобливих переживань у хворого, зміна його неправильних суджень, стереотипів реагування та установок, полегшення адаптації до умов зовнішнього світу.

Коректування різних психічних розладів вимагає використання відповідних методів психотерапії, які можуть бути ефективними для лікування одних психічних розладів та неефективними для інших психічних розладів. Наприклад, певні кола психіатрів поділяють думку, що психоаналітична психотерапія є неефективною для лікування неврозів, депресій та інших психічних розладів.[5][6][7] На сьогодні більшість спеціалістів у великій мірі піддають скептицизму теорію психоаналізу, який не підтверджується науковими дослідженнями і якого теоретичні положення часто не підтверджуються практичними спостереженнями.[8] Нині є мало об'єктивних доказів, що психоаналіз дозволяє людям подолати такі психологічні проблеми як депресія чи тривожні розлади.[9] Також відсутні контрольовані дослідження, які б свідчили, що психоаналіз (психоаналітична психотерапія) або динамічна психотерапія є ефективною у вирішенні основних симптомів обсесивно-компульсивного розладу[10]. Немає доказів, що психодинамічна терапія, гіпнотерапія чи трансакційний аналіз приносить користь при лікуванні неврозів нав'язливих станів (обсесивно-компульсивних розладів)[11].

При виборі психотерапевта важливо встановити його кваліфікацію, наявність відповідних документів (сертифіката чи ліцензії), конкретні результати його психотерапевтичної практики, напрям психотерапії, який він практикує, та ефективність її для даного психічного розладу.[12][13]

Дослідження єфективності психотерапіїРедагувати

Дані мета-аналізів показують ефективність психотерапії, включаючи різні психологічні методи допомоги і психоосвітні програми. Зокрема, M. W. Lipsey, D. B. Wilson у 1993 році, узагальнивши в мета-аналізі дані сотень досліджень різних видів психотерапії та психоосвітніх програм, показали їхню ефективність.

Згідно з даними двох інших мета-аналізів, що об'єднали 29 та 56 різних досліджень, психотерапія так само ефективна, як антидепресанти, при лікуванні депресій. У третьому мета-аналізі зроблено висновок про деяку перевагу антидепресантів над психотерапією при лікуванні ендогенних депресій. У мета-аналізі, проведеному в рамках проекту NIMH (Національний інститут психічного здоров'я США), зроблено висновок, що при лікуванні пацієнтів з депресією антидепресанти перевершують психотерапію лише у разі лікування важких депресій.

Ще один мета-аналіз показав рівну ефективність психотерапії та комбінованого лікування (психотерапії у поєднанні з медикаментами) при нетяжких розладах, проте при важких депресіях комбіноване лікування продемонструвало переваги порівняно з використанням психотерапії без медикаментів.

Пізніший мета-аналіз показав переваги когнітивно-поведінкової психотерапії перед лікуванням антидепресантами: ефект когнітивно-поведінкової терапії був виражений сильніше. В рамках цього ж мета-аналізу з'ясувалося, що у пацієнтів, які проходили когнітивно-поведінкову психотерапію, повторні напади відзначаються в 29,5 % випадків, а у тих, що пройшли лише медикаментозне лікування, — у 60 % випадків, тобто когнітивно-поведінкова терапія виявляє більш істотний профілактичний ефект проти антидепресантів.

За даними мета-аналізу 1998 року, при лікуванні панічних атак когнітивно-поведінкова психотерапія мала більш високий показник сили ефекту в порівнянні з фармакологічним лікуванням і комбінованим лікуванням. Крім того, при використанні когнітивно-поведінкової психотерапії менша кількість пацієнтів переривала лікування порівняно з фармакологічним та комбінованим лікуванням.

Якість багатьох мета-аналізів, у яких зіставляється психотерапія та медикаментозні методи лікування, піддається критиці. Проте ефективність когнітивно-поведінкової психотерапії під час лікування депресивних і тривожних розладів доведено досить надійними мета-аналізами, і доведено ефективність психотерапії під час лікування психічних розладів загалом.

Ефективність психотерапії критикував відомий психолог Г. Айзенк, який стверджував, що психотерапія не перевищує за своєю дією плацебо. Незважаючи на це, в 1996 році RJ Grissom узагальнив дані 46 мета-аналізів і показав перевагу психотерапії і над контрольною групою пацієнтів, які перебували в очікуванні лікування, і над пацієнтами, які отримували замість специфічних форм психотерапії плацебо (підтримуючі бесіди).

Ряд контрольованих досліджень та мета-аналізів показав, що навіть через три роки після проведення психотерапії її ефект зберігається для значної кількості пацієнтів. Наприклад, при алкогольній залежності 30 % пацієнтів після курсу психотерапії перестають вживати алкоголь на тривалий термін, а ще 30 % суттєво знижують кількість споживаного алкоголю. При лікуванні пацієнтів з граничним розладом особи перевірка результатів психотерапії після трьох років довела стійкість досягнутого поліпшення їхнього функціонування.

У мета-аналізі, що охопив дослідження, що включають загалом понад 2000 пацієнтів, виявилося, що 14 % пацієнтів демонструють поліпшення ще до першої сесії психотерапії, 53 % після 8 щотижневих сесій, 75 % після 26 щотижневих сесій, а 8 після 52. За даними ще одного мета-аналізу, після 15 сесій психотерапії їхній терапевтичний ефект приблизно дорівнює ефекту після двох років спонтанного одужання. Нарешті, третій мета-аналіз показав, що близько 50 % пацієнтів, які розпочали лікування під час загострення, досягають клінічно значущого покращення після 21 сесії, і 75 % пацієнтів — після 50 сесій.

За даними низки досліджень, під час психотерапії приблизно 5—10 % пацієнтів можуть відчувати погіршення стану. Відзначалося, що особливо високий відсоток погіршення у пацієнтів із граничним розладом особи та у пацієнтів із обсесивно-компульсивним розладом. Факторами ризику також є виражені міжособистісні проблеми у пацієнтів та більш тяжкий стан на початку лікування; крім того, погіршення стану пацієнтів у ході лікування сприяють такі якості психотерапевта, як низький рівень емпатії, недооцінка проблем клієнта, негативне контрперенесення. Погіршення часто пов'язане також із експериментальними формами психотерапії, а для депресій предиктором погіршення може бути невелика кількість сесій.

Ефективність психотерапії онлайнРедагувати

У найбільшому системному огляді,[14] що існує на сьогоднішній день, дослідники з Університету МакМастер зібрали та систематизували дані 17 різних досліджень, які проводилися за останні 20 років. Клінічні випробування, включені в огляд, були зосереджені на порівнянні ефективності когнітивно-поведінкової терапії в електронному та традиційному вигляді при лікуванні великого депресивного розладу. При цьому «електронним» сеансом вважався будь-який опосередкований контакт терапевта з пацієнтом — з відеоконференції, телефону, електронної пошти, листування тощо.

Результати показали, що дистанційна онлайн-терапія не тільки не поступається ефективності традиційної очної, але в ряді випадків перевершує її. Метааналіз робить висновок про наявність «помірних доказів», що свідчать про те, що ефективність онлайн психотерапії не поступається традиційному методу спілкування з психологом в офісі. А в деяких випадках навіть перевершує результати очних сеансів. Це пов'язано з тим, що клієнт отримує допомогу психотерапевта, коли знаходиться у комфортному місці, яке сам і обрав. Це дозволяє налаштуватися на результат і не думати про фактори, що відволікають.[15]

Психотерапія в УкраїніРедагувати

Психотерапевтичні організаціїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Альфрид Лэнгле ПСИХОТЕРАПИЯ — НАУЧНЫЙ МЕТОД ИЛИ ДУХОВНАЯ ПРАКТИКА? — Московский Психотерапевтический Журнал 2003, № 2
  2. Baumann, Urs; Perrez, Meinrad. Grundlagen der Klinisch-psychologischen Behandlung. Handbuch der klinisch-psychologischen Behandlung. Springer Vienna. с. 1–16. ISBN 9783211236024. 
  3. а б Administrator. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОТЕРАПІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ, Поняття психотерапії. її специфіка, мета та завдання, Загальна характеристика психологічних моделей психотерапії, Групова психотерапія. Поняття психотерапевтичної групи - Практична психологія - Навчальні матеріали онлайн. pidruchniki.com. Процитовано 5 грудня 2016. 
  4. Основні методи психотерапії | ВсеЗнайка. vseznajka.com.ua. Процитовано 5 грудня 2016. [недоступне посилання з липня 2019]
  5. Прощавай, Фрейде! Місце психотерапевтів у розвинутих країнах все міцніше займають соцмережі
  6. Все, что нужно знать о Фрейде. Часть 9. Эффективность психоанализа.
  7. Подборка цитат доктора Горбатова. Архів оригіналу за 26 березня 2013. Процитовано 15 травня 2013. 
  8. Psychology by by Saundra K. Ciccarelli (Author), Glenn E. Meyer (Author). Published by Prentice Hall (2005-11-10). pages 455, 565.
  9. To date there is little objective evidence that psychoanalysis enables people to overcome psychological problems such as major depression or anxiety diorders. Change Your Thinking: Overcome Stress, Combat Anxiety and Depression, and Improve Your Life with CBT by Sarah Edelman. Marlowe & Company, 2007. page 3. (англ.)
  10. Practice Guideline for the Treatment of Patients With Obsessive-Compulsive Disorder Архівовано 28 серпня 2013 у Wayback Machine.(англ.)
  11. There is no evidence that general counseling, psychodynamic therapy, psychoanalytic therapy, hypnotherapy, or transactional analysis are of any benefit in obsessive-compulsive disorder. Overcoming Obsessive Compulsive Disorder: A self-help guide using cognitive behavioural techniques by David Veale, Rob Willson(англ.)
  12. Overcoming Obsessive-Compulsive Disorder by David Veale and Rob Willson. — New-York, 2008. — P. 360. (англ.)
  13. Як знайти свого психолога?
  14. A comparison of electronically-delivered and face to face cognitive behavioural therapies in depressive disorders: A systematic review and meta-analysis. medicalxpress.com (англ.). Процитовано 11 травня 2022. 
  15. Психотерапія онлайн. Meclee (рос.). Процитовано 11 травня 2022. 

ДжерелаРедагувати

  • Немов Р. С. Психология : словарь-справочник. — М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. — Т. 2. — С. 167. (рос.)
  • Основи психотерапії: навч. посіб. / М. І. Мушкевич, С. Є. Чагарна ; Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки. — Вид. 3-тє. — Луцьк: Вежа-Друк, 2017. — 419 с. : іл., табл., портр. — Бібліогр. в кінці розд. — ISBN 978-966-940-059-8

Додаткова літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати