Кодування (медицина)

Термін у наркології, наукоподібне оформлення методів навіювання з метою лікування тютюнової, алкогольної та наркотичної залежності

Кодува́ння — узагальнений термін у наркології, що позначає наукоподібне оформлення методів навіювання з метою лікування тютюнової, алкогольної та наркотичної залежності «за один сеанс»[1][2]. Ці методи застосовуються в Україні та на пострадянському просторі й пов'язані з навіюванням хворому загрози смерті, у разі, якщо він вживатиме знову алкоголь або наркотик[3]. Вони не мають «наукового обґрунтування», однак 14% лікарів-наркологів наприклад Російської Федерації, вважають їх ефективними або «відносно ефективними»[3].

Кодування використовує так званий «плацебо-ефект», тобто віру пацієнта в дієвість психологічного впливу. «Кодування в наркології» являє собою модифіковану «гіпносугестивну терапію». Внісши в цю методику певні зміни, Олександр Довженко поширив на велику групу хворих практику лікування алкогольної залежності гіпносугестивною терапією[4]. Колишнє Міністерство охорони здоров'я СРСР, підтримало зазначену методу через те, що не треба було використовувати кошти для цього на медичне обладнання[5].

Методи кодуванняРедагувати

Євген Крупицький виділяє такі види науковості в наркології[6]:

  • Фармакологічно декороване шаманство: «Торпедо», «Еспераль», «Блок» тощо;
  • Інструментально декороване шаманство: магнітно-резонансна терапія, транскраніальна стимуляція тощо;
  • Психотерапевтично декороване шаманство: кодування, відеокасети тощо.

ІсторіяРедагувати

Почав використовувати термін «кодування» Олександр Довженко (номер патенту SU 1165392 А «Спосіб лікування хронічного алкоголізму»). Цитата з патенту Олександра Довженко: «Спосіб лікування хронічного алкоголізму зі створенням негативного умовного рефлексу на алкоголь, який відрізняється тим, що, з метою скорочення термінів лікування та запобігання інтоксикації організму, через 2-2,5 роки після початку створення негативного умовного рефлексу хворому проводять подразнення блукаючого і трійчастого нервів шляхом механічного натискання на „точки Валє“ протягом 2-5 секунд, потім зрошують поверхню горлянки і порожнину рота хлоретілом у кількості 0,2−0,3 міліграми протягом 1-2 секунд»[7].

Механізм дії полягає в тому, що лікар «переконливо говорить» своєму пацієнтові: «Якщо вип'єш — помреш». Дані методи використовують «невідання людей» та їх «віру», для підтримки страху, який змушує людей утримуватися від вживання алкоголю[8]. «Підшивка» діє не в тілі хворого, а в терапевтичному співтоваристві, яке існує на зразок релігійної секти, індоктринуючі вірування необхідні для контролю, через організований соціальний ритуал. Контроль цей має оманливо-добровільний характер, оскільки заснований на ілюзії контрактних відносин. Його механізм полягає в професійно організованому впливі на тіло пацієнта, а також його сім'ю, фінанси та спосіб життя. Найбільш парадоксальним й одночасно самим типовим у цьому маніпулятивному механізмі є загроза смерті, яку через посередництво лікаря-професіонала застосовує до самого себе пацієнт[9].

Суспільство в цілому не поінформоване про те, що практика «кодування», «підшивки» та інших різновидів «плацебо-лікування» є шарлатанськими маніпуляціями, заснованими на порушенні лікарської етики й прав пацієнта, його залякування, і не надання пацієнтові вірогідної інформації про його захворювання та про науково-обґрунтовані методи лікування[10]. Контент-аналіз запатентованих методів лікування залежності в колишньому СРСР і Російській Федерації, виявив переважання втручань з одноразовим впливом на ЦНС[11]. Значна частина їх становить небезпеку для пацієнтів, і є химерною й науково необґрунтованою[12]. Велика частина запропонованих і запатентованих методів лікування залежностей в Росії псевдонаукові та являють собою так звану плацебо-терапію[13]. Подібні види впливу практикуються тільки в РФ і деяких посттоталітарних країнах СНД й суперечать світовій практиці лікування наркологічних хворих[14].

АквілонгРедагувати

Дисульфірам здатний затримуватися в тканинах людського організму протягом тривалого часу і вступати в реакцію не тільки з етиловим спиртом, а й з ацетальдегідом - основною похідною його обміну.[15]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Крупицкий Е. М. Краткосрочное интенсивное психотерапевтическое вмешательство в наркологии с позиций доказательной медицины. // Неврологический вестник — 2010 г., № 3. С.25—27. Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  2. Плоткин Ф. Б. Комментарии к „комментариям“, или приведет ли неоднократное повторение апологетами „кодирования по А. Р. Довженко“ его достоинств к появлению новых прозелитов? // Психиатрия, психотерапия и клиническая психология. — Минск : Профессиональные издания, 2010. — № 1. — С. 121-128. (рос.)
  3. а б M. N. Torban R. Heimer, R. D. Ilyuk, E. M. Krupitsky. Practices and Attitudes of Addiction Treatment Providers in the Russian Federation // J Addict Res Ther. — 2011. — Т. 2, № 1. — ISSN 2155-6105. — DOI:10.4172/2155-6105.1000104. (англ.)
  4. Александров А. А., Королев К. Ю., Айзберг О. Р., «Код Да'Вженко», или ещё раз к вопросу о так называемой стрессопсихотерапии. // Психиатрия: научно-практический журнал. — 2008 г. № 2. — С.121—127. Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Огородников А. Торопиться не надо. Лечение алкоголизма: быстро или хорошо? // «Страна здоровья» : газета. — 2010. — № 2(4). (рос.)
  6. Крупицкий Е. М., «Краткосрочное интенсивное психотерапевтическое вмешательство в наркологии с позиций доказательной медицины». // Неврологический вестник — 2010 г., № 3. С.25—27. (рос.)
  7. Цитата из патента. Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  8. Райхель Е., «Применение плацебо в постсоветском периоде: гносеология и значение в лечении алкоголизма в России Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.». Часть I. // Неврологический вестник — 2010 г. — Т.XLII, № 3 С.9— 24 (рос.)
  9. Чепурная О., Эткинд А., «Инструментализация смерти. Уроки антиалкогольной терапии Архівовано 10 Липня 2015 у Wayback Machine.». Отечественные записки № 2(29) 2006 г. (рос.)
  10. Райхель Е., «Применение плацебо в постсоветском периоде: гносеология и значение в лечении алкоголизма в России». Часть I. // Неврологический вестник — 2010 г. — Т.XLII, № 3 С.9—24 (рос.)
  11. Сошников С. С., Владимиров С. К., Сосунов Р. А., Власов В. В., Граница А. С., Смирнов А. А., «Контент-анализ запатентованных методов лечения наркологических расстройств в России Архівовано 29 Березня 2017 у Wayback Machine.». // Неврологический вестник — 2011 г. — Т.XLIII, № 4 С.3—7. (рос.)
  12. Примеры патентов. Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  13. Запатентованные методы лечения наркоманий в России. Архівовано 4 Липня 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  14. Райхель Е., «Применение плацебо в постсоветском периоде: гносеология и значение в лечении алкоголизма в России Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.». Часть II // Неврологический вестник — 2010 г. — Т.XLII, № 4 С.49—57. (рос.)
  15. Як відбувається кодування від алкоголізму Аквілонг?. Архів оригіналу за 24 Вересня 2020.