Жолдак Андрій Валерійович

Андрій Валерійович Жолдак (нар. 3 листопада 1962, м. Київ) — український театральний режисер. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Лауреат низки відзнак міжнародних театральних фестивалів, а також премії ЮНЕСКО (2004). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)[1]. З 2006 року проживає у Німеччині.

Жолдак Андрій Валерійович
Народився3 листопада 1962(1962-11-03) (61 рік)
Київ
Країна Україна
Діяльністьтеатральний режисер, сценограф
Alma materРосійський університет театрального мистецтва
Роки активності1989 — тепер. час
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч мистецтв України

Біографія

ред.

Свою першу режисерську освіту Андрій отримав у Київському державному інституті мистецтв ім. Івана Карпенка-Карого (1986). В 1989 році закінчив Державний Інститут театрального мистецтва в Москві (курс А. Васильєва). Ставив спектаклі в Київському національному театрі ім. І.Франка, театрі «Балтійський дім», театрі Раду Верстата (м. Сибіу, Румунія), театрі «Фольксбюне» (м. Берлін), Люцернському театрі опери й драми. В 2002—2005 роках — художній керівник Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка.

Належить до найбільш знаних у світі діячів українського драматичного театру. Широко використовує прийоми сучасного, зокрема, аванґардного театру, через що зажив слави невтомного експериментатора.[2]. Прагне до естетичної провокації, аби розбурхати свідомість і уяву глядача. Деякі його вистави тривають 4-5 годин і є випробуванням для акторів, яких він садить у клітки, змушує бігати голими на сцені й виставляти на показ все, що є гарного і поганого в людській природі.[2]. На думку Андрія Жолдака театр жорстокості, театр шоку є театром майбутнього. Цю думку режисер мотивує так:

"Треба розуміти, що сьогодні глядач, особливо західний глядач, існує в пластиковому, комфортному світі, якість життя настільки висока в усьому, що люди постійно існують наче під лампою, яка їх зігріває. Тому у них і популярний жорсткий радикальний театр."[3]

Андрій Жолдак переконаний, що Україні потрібна «культурна Аль-Каїда»[4], тобто, оновлення культурного процесу новими ідеями та проектами, які не залишать поза увагою не лише масового читача, а й державників та політиків[5].

Був одружений із Вікторією Спесивцевою, син драматурга Валерія Жолдака[6], двоюрідний племінник Богдана Жолдака.

З боку матері, Тобілевич Лесі Назарівни, походить зі знаменитої династії Тобілевичів-Тарковських, тому Андрій взяв псевдонім Тобілевич ІУ, онук Назара Юрійовича Тобілевича (1909-2001), праправнук українського драматурга Івана Карпенка-Карого[7] та Надії Тарковської, внучатий племінник Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Садовської-Барілотті, Олександра, Арсенія та Андрія Тарковських.

Вистави

ред.
Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка[8]
  • 2002 — «Гамлет. Сни»
  • 2003 — «Один день Івана Денисовича»
  • 2003 — «Місяць кохання»
  • 2004 — «Гольдоні. Венеція»
  • 2005 — «Ромео і Джульєтта. Фрагмент»
Різні театри

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. Жолдак Андрій Валерійович — Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 18 грудня 2015.
  2. а б Андрій Жолдак шокував Берлін
  3. Андрій Жолдак. Митець без держави. Архів оригіналу за 21 квітня 2009. Процитовано 7 квітня 2009.
  4. http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2012/10/121001_zholdak_interview_nk.shtml [Архівовано 13 січня 2016 у Wayback Machine.] BBC Україна: Андрій Жолдак: «В культурному значенні мій паспорт не має візи», 5 жовтня, 2012
  5. Андрій Жолдак: «Нам потрібна своя Аль-Каїда в культурі»[недоступне посилання з липня 2019]
  6. Жолдак Валерій Семенович. Енциклопедія Сучасної України [1] [Архівовано 8 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  7. http://gazeta.ua/articles/history/_ivan-karpenkokarij-buv-chesnim-policejskim-i-horoshim-dramaturgom/516533 [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] Gazeta.ua: Іван Карпенко-Карий був чесним поліцейським і хорошим драматургом, 16 вересня 2013
  8. Олена МИГАШКО (9 липня 2021). Між політичною цензурою та лютим андеграундом. Харківські вистави Андрія Жолдака (ua) . «Амнезія». Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2021-7-10.
  9. UNESCO. Laureates 2004 Performing Arts. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
  10. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 984/2009 Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 4 грудня 2009. Процитовано 30 грудня 2009.

Посилання

ред.