Спесивцева Вікторія Ігорівна

акторка

Вікторія Ігорівна Спесивцева (нар. 25 грудня 1973[1]) — українська акторка театру, кіно та телебачення. Лауреатка Державної премії України імені Олександра Довженка.

Вікторія Спесивцева
Ім'я при народженні Вікторія Ігорівна Спесивцева
Народилася 25 грудня 1973(1973-12-25) (50 років)
Громадянство  СРСР
 Україна
Діяльність кіноакторка, акторка
Діти Янек, Адам
IMDb ID 1533089
Нагороди та премії
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка

Біографія ред.

Народилася 25 грудня 1973 року. Була одружена з режисером Андрієм Жолдаком. Кум — актор театру і кіно Богдан Ступка.

Вікторія Спесивцева з 2005 року мешкає у Берліні[1]. У Німеччині освоїла професію медика, за якою працює. Діти — Янек, Адам, обидва двомовні — розмовляють як українською, так і німецькою мовами[2].

Кар'єра ред.

Грала головні ролі у виставах Андрія Жолдака[3]. Була акторкою Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

2012 зіграла головну жіночу роль у кінострічці Люби мене.

Театр ред.

Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка
  • 2002 — «Гамлет. Сни» Вільяма Шекспіра; режисер-постановник: Андрій Жолдак, роль — Офелія[4]
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
  • 2004 — «Брати Карамазови» Федора Достоєвського; режисер-постановник: Юрій Одинокий, роль — Грушенька
  • 1999 — «Три сестри» Антона Чехова; режисер-постановник: Андрій Жолдак, роль — Ірина
  • 1999 — «Кохання у стилі бароко, або Любов з неохоти» Ярослава Стельмаха; режисер-постановник: Сергій Данченко, роль — Оляна[5]

Фільмографія ред.

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2012 ф «Люби мене» Sev beni Саша[6]
2003 ф «Мамай» татарська жінка
2003 ф «Атлантида» Атлантида епізодична роль

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б ЖУРНАЛ: ВИКТОРИЯ СПЕСИВЦЕВА // VOGUE.ua, 17 февраля 2014 [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Актриса Вікторія Спесивцева: "Тандему з Жолдаком давно немає. Його мистецтва останніх років я не розумію". Дзеркало тижня. 24 січня 2014. Архів оригіналу за 7 грудня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
  3. Ультимативно-принциповий епатаж. Україна Молода. 11.11.2005. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 9 липня 2019.
  4. Примарні сни Андрія Жолдака у виставі “Гамлет”. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 9 липня 2019.
  5. Історія кохання у стилі бароко. День. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 9 липня 2019.
  6. Український кінопрорив у Монреалі. Віче. 28 серпня 2013. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 8 липня 2019.
  7. Указ Президента України № 920/2004 від 18 серпня 2004 року «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2004 року». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 10 серпня 2014.

Посилання ред.