Вікіпедія

Шолохов Михайло Олександрович

радянський письменник українського походження

Михайло Шолохов (рос. Михаил Александрович Шолохов; 11 (24) травня 1905(19050524), хутір Кружилін, станиця Вешенська, Донецький округ, Область Війська Донського, Російська імперія — 2 лютого 1984, станиця Вешенська, Ростовська область, РРФСР) — російський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1965 року. Уродженець Донщини. Найвідомішими його творами є романи «Тихий Дін», «Піднята цілина» та «Вони воювали за Батьківщину» та оповідання «Доля людини». Член ЦК КПРС у 1961—1984 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—10-го скликань.

Михайло Шолохов
рос. Михаил Александрович Шолохов
Народився11 (24) травня 1905[1]
Kruzhilind, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер21 лютого 1984(1984-02-21)[1][2][…] (78 років)
Вешенська, РРФСР, СРСР
·рак гортаніd
ПохованняВешенська
Громадянство Російська імперія→СРСР СРСР
Діяльністьписьменник, прозаїк-романіст, сценарист, поет, прозаїк, журналіст, політик, новеліст
Сфера роботипроза
Мова творівросійська
Жанрроман, оповідання, нарис
Magnum opus«Тихий Дон»
ЧленствоСП СРСР, Сербська академія наук і мистецтв, Російська академія наук, Академія наук СРСР і ЦК КПРС
ПартіяВКП(б)
У шлюбі зМарія Петрівна Громославськаd
ДітиMikhail Mikhailovich Sholokhovd і Svetlana Mikhailovna Sholokhovad
Автограф
Учасникнімецько-радянська війна
Премії Нобелівська премія з літератури (1965)
CMNS: Шолохов Михайло Олександрович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Походження

ред.

Мати Михайла Шолохова — Анастасія Данилівна Черняк була етнічною українкою. Предки її були панщинними селянами на Чернігівщині. Володар селян — російський поміщик Попов, на початку ХІХ століття перевів своїх кріпаків з Сіверщини на Дон, у маєток Ясенівку. Тут українські селяни жили укупі, як і в Україні, зберігаючи на Донщині свій національний уклад. Анастасія Данилівна Черняк, рано залишившись сиротою, пішла в найми до панського маєтку покоївкою. Поміщиця Попова силоміць віддала її заміж за сина козачого отамана Кузнєцова. Але Анастасія кохала іншого — гуртівника (або «шибая» по-місцевому), уродженця Рязанської губернії Олександра Шолохова, який шукав на Дону кращого заробітку. Шолохов вкрав Анастасію, і вони жили разом на хуторі Кружилині, де в них і народився син Михайло. Бувши позашлюбною дитиною, Михайло до 7 років мав прізвище свого офіційного батька — Кузнєцов, і тільки по смерті останнього 1912 року, Олександр і Анастасія повінчалися, а їхній син став з Кузнєцова Шолоховим.

Зростаючи на хуторі Кружилині, неподалік від Ясенівки, Михайло Шолохов з малих літ знаходився в переважно українському середовищі. Ставши дорослим, він згадував, як у дитинстві постійно чув від матері казки й пісні українською мовою. У 1954 році, виступаючи на III-му з'їзді письменників України, Шолохов сказав: «Моя мати з дитинства прищепила мені любов до українського народу, до українського мистецтва, до української пісні — однієї з наймилозвучніших у світі»[4].

Життєпис

ред.

Народився 11(24) травня 1905 року на хуторі Кружилині Донецького округу Області війська Донського (зараз Шолоховський район Ростовської області Росії).

Навчався в церковно-приходській школі, згодом у гімназії, де через початок революції і громадянської війни обірвав навчання на четвертому класі. Шолохов служив у станичному ревкомі, добровольцем вступив до продовольчого загону.

В кінці 1922 року приїхав до Москви, де мав намір продовжити навчання. Тут познайомився з письменниками групи «Молода гвардія». Одночасно підпрацьовував. 1923 року в газеті «Юношеская правда» було надруковано перший фейлетон «Испытание», наступного року світ побачило його перше оповідання «Родимка» (рос. «Родинка»).

1925 року відбулася зустріч із О. Серафимовичем, що «сказав схвалення і визнання». Згодом М. Шолохов вважав О. Серафимовича одним із перших своїх учителів. В газетах і журналах того часу з'являються оповідання Шолохова, пізніше об'єднані в збірки «Донські повісті» та «Вогневий степ». В кінці 1926 почав нібито писати роман «Тихий Дон», першу книгу якого було опубліковано на початку 1928. Вона одразу здобула визнання і позитивні відгуки Максима Горького та Олександра Серафимовча. 1929 року вийшла друга книга «Тихого Дону».

Шолохов мав тісні відносини з головою СРСР Йосипом Сталіним. У 1933 Шолохов неодноразово надсилав Сталіну листи, де скаржився на зловживання донського крайового керівництва, яке встановило такий план зерноздачі, який, по суті, означав голодну смерть для тамтешніх російських селян[5].

Під час Другої світової війни М. Шолохов був військовим кореспондентом газет «Правда» та «Красная звезда», нібито часто виїжджав на фронт. В післявоєнні роки віддавав багато часту громадській діяльності, зокрема брав участь у роботі Всесвітнього конгресу діячів науки та культури на захист миру. 1965 року Шолохову було присуджено Нобелівську премію з літератури за роман «Тихий Дін».

1984 року помер у рідній станиці Вєшенській.

Переклади українською

ред.

Наступні твори Шолохова перекладено українською:[6][7][8][9][10][11]

  • Смертельний ворог. X., 1930;
  • Червоточина. — Чужа кров. X. —К., 1931;
  • Михайло Шолохов. Слово про Батьківщину. Переклад з російської: ? Київ: Держлітвидав України, 1950. 38 с
  • Михайло Шолохов. Двозаміжня. Переклад з російської: ?. Київ: ?, 1958; ? с.
  • Михайло Шолохов. Доля людини. Переклад з російської: І. П. Майстренко; худож.: І.М. Селеванов. Київ: Держлітвидав. 1958. 36 стор.
  • Михайло Шолохов. Доля людини. Переклад з російської: ?. Київ: Дніпро, 1968. 96 с.
  • Михайло Шолохов. Оповідання. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Дніпро, 1980. 223 с.
Піднята цілина
  • Михайло Шолохов (?). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Сергій Пилипенко. ? стор. ?[10]
  • Михайло Шолохов (1934). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Євген Касяненко. Київ: ЛіМ. 378 стор. (1-е вид.)
    • (перевидання) Михайло Шолохов (1935). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Євген Касяненко. Харків-Київ: Держлітвидав. 456 стор. (2-е вид., випр)
  • Михайло Шолохов (1935). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Степан Ковганюк . Харків; Одеса: Дитвидав. 240 стор. (1-е вид.)
    • (передрук) Михайло Шолохов (1954). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: ?; малюнки: Ататолій Базилевич. Київ: Держлітвидав. 316 с.
    • (передрук) Михайло Шолохов (1961). Піднята цілина: Кн.1-2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав. 568 с.
    • (передрук) Михайло Шолохов (1973). Піднята цілина: Кн.1-2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Дніпро. 612 стор.
    • (передрук) Михайло Шолохов (1985). Піднята цілина: Кн.1-2. Переклад з російської: Степан Ковганюк; передмова: Павло Загребельний. Київ: Дніпро. 598 стор.
Тихий Дон
  • Михайло Шолохов. Тихий Дін, кн. 1—4. Київ-Харків: ЛіМ; Київ: Держлітвидав, 1931—1941;
    • Тихий Дін. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1931. 308с.
      • (перевидання) Тихий Дін. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1932. 268с.
      • (перевидання) Тихий Дон. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Київ: Держлітвидав. 1935. 454. с.
    • Тихий Дін. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1931. 314с.
      • (перевидання) Тихий Дін. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1932. 268с.
      • (перевидання) Тихий Дон. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Київ: Держлітвидав. 1935. 414. с.
    • Тихий Дін. Кн.3 : роман. Переклад з російської: Євген Плужник. Харків: ЛіМ. 1934. 442 с.
      • (перевидання) Тихий Дон. Кн.3 : роман. Переклад з російської: Євген Плужник. Київ: Держлітвидав. 1935. 454 с.
    • Тихий Дон. Кн.4 : роман. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав. 1941. 371 с.
  • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав, 1955 (виправлене видання)
    • Тихий Дон: Кн. 1 і 2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав. 1955. ? с.
    • Тихий Дон: Кн. 3 і 4. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав. 1955. ? с.
  • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав, 1961
    • Тихий Дон: Кн. 1 і 2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав. 1961. 625 с.
    • Тихий Дон: Кн. 3 і 4. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав. 1961. 707 с.
  • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Володимир Середин. Київ: Дружба Литератур, 2013. 690 стор. ISBN 978-5-9904050-2-8 (Бібліотека Віктора Чєрнамирдіна)
Вони билися за вітчизну
  • (уривки з роману) Михайло Шолохов. Вони бились за вітчизну. Переклад з російської: ? Київ: Укрдержвидав, 1945. 151 с.
  • (розділи з романа) Михайло Шолохов. Вони воювали за Батьківщину. Переклад з російської: ? Київ: Молодь, 1960 . 179 с.
  • (розділи з романа) Вони воювали за батьківщину. Переклад з російської: Степан Ковганюк . Київ: Дніпро, 1975 . — 203 с. — (Б-ка «Мужність») .

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118748823 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ «Третя здибанка письменників України» // ««Радянська Україна», 1954, 31 жовтня, № 257.
  5. ↑ Ігор Сюндюков. Імперія на кістках і крові. Михайло Шолохов і його листи до Сталіна: рік 1933-й [Архівовано 26 травня 2018 у Wayback Machine.] — День, 16 травня 2009
  6. ↑ Шолохов Михайло Олександрович [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  7. ↑ Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: матеріали до курсу «Історія перекладу»: навч. посіб. / Л. В. Коломієць. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2013. — 559 с.
  8. ↑ М.О. Шолохов і Україна: бібліографічний покажчик. Упорядник: Л. І. Ільницька; відп. ред.: О. П. Кущ. Львів: АН УРСР, Львівська наукова б-ка ім. В. Стефаника, 1978 . 111 с.
  9. ↑ М. Шолохов і українська література: до 70-річчя з дня народження: список літератури за 1955—1975 рр. // АН УРСР, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; [уклад. Л. І. Ільницька; ред. Є. М. Лазеба]. — Львів, 1975. — 11 с.
  10. ↑ а б Касяненко Є. як Пилипенко перекручував Шолохова // Літературна газета. — 1934. — 20 серп. — С. 2.
  11. ↑ Б. М. Цимерінов. Видання та розповсюдження творів М. О. Шолохова в УРСР у довоєнні роки. // Поліграфія і видавнича справа. № 13, 1977. C. 119-124. ISSN 0554-4866
  12. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Посилання

ред.
  • Шолохов Михайло Олександрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 986.
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Ігор Роздобудько. Українська Донщина в творах Михайла Шолохова. // Донщина та далі на Схід. [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
  • Шолохов Михайло Олександрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шолохов_Михайло_Олександрович&oldid=43186292