Абліцов Віталій Григорович

Віта́лій Григо́рович Абліцо́в (нар.17 серпня 1946(19460817), Новоукраїнка, у Більмацькому районі Запорізької області) — український журналіст, громадсько-політичний діяч, головний редактор журналу «Державна справа» (з листопада 2005). Член НСЖУ (з 1976), НСПУ (з 2013 р.), державний службовець IV рангу (з червня 2000).

Абліцов Віталій Григорович
Абліцов.JPG
Народився 17 серпня 1946(1946-08-17) (76 років)
Новоукраїнка, Куйбишевський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналіст
Alma mater Ростовський державний університетd

ОсвітаРедагувати

Випускник Далекосхідного державного університету, філологічного факультету Ростовського державного університету, відділ журналістики (1972). Знає французьку мову.

Фахова діяльністьРедагувати

1965–1980 — працював в редакціях газет Російської Федерації і України. 1966–1969 — студент, Далекосхідний державний університет, місто Владивосток.

1969–1972 — студент, Ростовський державний університет.

1972–1980 — працював журналістом у Харкові, Евенкії, на Київщині.

1980–1994 — в Держтелерадіо України (остання посада — директор телеоб'єднання «Культура»).

Працюючи на українському радіо, брав активну участь у національному відродженні 1980-х і поверненні спадщини заборонених письменників та діячів: зробив перші передачі, присвячені М.Скрипнику, П.Филиповичу, М.Хвильовому та іншим. Автор і ведучий передач «Основа» і «Відродження». Очоливши телеоб'єднання, став автором і ведучим першого у національному телепросторі ток-шоу «Думки проти течії».

1995–2000 — оглядач з гуманітарних проблем, газета «Голос України». Автор циклів публікацій «Прощання з Азією», «Гетьманат», «Україна ХХ» та «Обличчя тисячоліть»(1999 року, в очікуванні нового століття і тисячоліття).

травень 2000—лютий 2002 — заступник Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

2002–2005 — редактор газети «Український форум».

2005–2009 — редактор журналу «Державна справа».

НагородиРедагувати

Творчий доробокРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • «Ностальгія» (2001, 2003)
  • «Україна: інформаційний простір» (2002)
  • «Галактика Україна» (2007)
  • «Український Все-Світ» (2011)
  • ВЧЕНІ УКРАЇНИ – ЛАУРЕАТИ МІЖНАРОДНИХ ПРЕМІЙ І НАГОРОД (у зб. "Наука України у світовому інформаційному просторі" (2010)

Особисте життяРедагувати

Дружина — Галина Гаврилівна (1947), перекладачка англійської мови, пенсіонерка; син Олег (1975) — перекладач Національної радіокомпанії; дочка Сніжана (1982) — д.філол. н, викладач.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати