Базилевич Анатолій Дмитрович

український художник-графік

Анато́лій Дми́трович Базиле́вич (7 червня 1926, Жмеринка — 30 червня 2005, Київ) — український художник. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Народний художник України (1993).

Анатолій Дмитрович Базилевич
Bazylev n.jpg
Народження 7 червня 1926(1926-06-07)
Жмеринка, Вінницька округа, Українська СРР
Смерть 30 червня 2005(2005-06-30) (79 років)
  Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна Україна Україна
Навчання Харківський художній інститут
Діяльність інженер
Вчитель Світличний Єфрем Павлович і Бондаренко Григорій Антонович
Нагороди
медаль «За трудову відзнаку»
Народний художник України

Біографічні відомостіРедагувати

Народився 7 червня 1926 року в містечку Жмеринці (нині Вінницька область) у родині інженера. Переїхавши в 1933 році з батьками до Маріуполя, Анатолій відвідував художній гурток при металургійному заводі. Хлопець почав малювати з дитинства, як і більшість дітей. Але щось привертало увагу до його дитячих малюнків. Батько зберіг частку дитячих малюнків сина.

Під час захоплення Маріуполя вояками фашистської Німеччини родину Базилевичів примусово вивезли на роботу до Німеччини. Батько помер від поранень під час бомбардування. Мати змогла повернутись до міста Маріуполь з сином.

У 1993 році удостоєний звання «Народний художник України».

Жив в Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова, 10а, квартира 9. Помер 30 червня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Художня освітаРедагувати

У 1947 році вступив до Харківського художнього інституту. Його вчителями були такі українські художники як Г. А. Бондаренко, Й. А. Дайц, А. Й. Страхов. Дипломною роботою були ілюстрації до «Буковинської повісті» І. Муратова. Перша книжка, оформлена А. Базилевичем, вийшла у 1951 році в Харківському книжково-газетному видавництві. Це були «Байки» Г. Брежньова. Наступного року з'явилися його ілюстрації до «Байок» І. Крилова, що вийшли друком у київському видавництві «Молодь».

З 1953 року, закінчивши інститут, переїхав до Києва, співпрацював із видавництвами «Молодь», «Веселка», «Дніпро», «Мистецтво», «Радянський письменник», «Радянська школа» (усі — Київ), «Прапор» (Харків), з естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки».

Від 1956 року брав участь у всесоюзних, республіканських і міжнародних виставках. Персональні виставки відбулися в Києві 1961 та 1996 року. В 1956 році А. Д. Базилевича прийняли до Спілки художників.

Власна родинаРедагувати

У віці 28 років познайомився із Іриною Федькіною. Ірина, закінчивши філологічний факультет Київського університету, стала його дружиною. В родині було двійко дітей — донька Ірина та син Олексій.

ТворчістьРедагувати

Працював у галузі книжкової та станкової графіки, монументального живопису.

Ілюстрації до «Енеїди» КотляревськогоРедагувати

Анатолій Базилевич працював над ілюстраціями до «Енеїди» Івана Котляревського 10 років, постійно щось міняючи та додаючи нове до майстерних малюнків. Дивний, гнучкий малюнок був збагачений невеликою кількістю локальних кольорів і такими міцними характеристиками персонажів, що окремі ілюстрації виглядають як станкові картини. Проникнення у сутність літературного тексту було таким всебічним, що ілюстрації його роботи важко відірвати від сюжету і книги. Вони стали явищем української друкованої графіки.

За ілюстрації до «Енеїди» видавництва «Дніпро» (Київ, 1968 рік), отримав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».

Інші ілюстраціїРедагувати

ГалереяРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати