Степанков Костянтин Петрович
Костянти́н Петро́вич Степанко́в, справжнє прізвище — Волощук (3 червня 1928, с. Печеськи, Хмельницький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР — 22 липня 2004, с. Жереб'ятин, Бориспільський район, Київська область, Україна) — український та радянський актор кіно та театру. Син православного священника, загиблого у таборах ГУЛАГ СССР; брат вояка УПА. Чоловік української акторки Ади Рогоцевої. Народний артист СРСР (1977). Народний артист Української РСР (1974), лауреат державної премії України імені Олександра Довженка (2003) та премії імені Леоніда Бикова (1998).
| Степанков Волощук Костянтин Петрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Кадр із фільму Анничка | ||||
| Ім'я при народженні | Волощук Костянтин Петрович | |||
| Народився |
3 червня 1928 Печеськи, Хмельницький район, Кам'янець-Подільська область | |||
| Помер |
22 липня 2004 (76 років) Жереб'ятин, Бориспільський район, Київська область, Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Заклад | КНУКіМ | |||
| Роки діяльності | 1956–1999 | |||
| Дружина | Ада Роговцева | |||
| Діти |
Костянтин (1962–2012) Катерина (1972) | |||
| IMDb | nm0010689 | |||
| Нагороди та премії | ||||
| ||||
| ||||
|
| ||||
БіографіяРедагувати
Народився у селі Печеськи Хмельницької області.
Батько актора, Петро Петрович Волощук, був священником. Його арештували 1939 року й відтоді його ніхто не бачив. Можливо, батько постраждав за близьке знайомство з ад'ютантом Симона Петлюри Олександром Даценком. Прізвище Степанков утворене від дівочого прізвища матері Степанко.
Два брати Костянтина Петровича загинули. Молодший Георгій закатований голодом 1933-го року, а старший Ігор загинув під час Другої Світової війни у лавах УПА.
По війні мати Степанкова, Євгенія Василівна, боячись із двома дітьми, Костянтином та молодшою сестрою Лідою, лишатися після відходу німців на батьківщині, вирішила виїхати до Узбекистану. Проте Костянтин їхати відмовився.
По закінченню школи Степанков вступає до Уманського сільгоспінституту на плодово-овочевий факультет, склавши екстерном іспити за перші два курси. Як згадував сам Костянтин Петрович, весь час, роками, він змушений був недоїдати, тож «дуже хотів швидше стати плодоовочеводом, щоб поближче до їжі — до хліба, картоплі, буряку, меду.»
В інституті Степанков, як член комітету комсомолу, вів «культмасовий сектор», де в його обов'язки входило запрошення відомих людей, котрі перебували в Умані, на зустрічі зі студентами та викладачами. Під час однієї з таких зустрічей на талановитого юнака звернув увагу і запропонував вступити до театрального інституту Амвросій Бучма, на той час актор та режисер Київського театру ім. Івана Франка, професор Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Степанков зголосився на пропозицію Бучми і вступив до театрального інституту де й вчився на курсі Амвросія Максиміліановича на кіновідділі.
1953 — Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.
Від 1955 року грав у театрі ім. Івана Франка.
Від 1968 — актор Київської кіностудії імені Довженка.
Від 1953 року, протягом 31 року, — педагог і керівник майстерні Київського інституту ім. І. Карпенка-Карого.
Від 1998 року — викладач кафедри телебачення в Київському університеті культури і мистецтв.
Помер 22 липня 2004 року у віці 76 років у селі Жереб'ятин Бориспільського району Київської області від раку підшлункової залози. Похований на місцевому кладовищі.
ФільмографіяРедагувати
Звання та нагородиРедагувати
- Народний артист СРСР
- Народний артист УРСР
- Лауреат Державної премії України ім. О.Довженка, 2003
- Перший лауреат премії ім. Л. Бикова, 1998
Джерело інформаціїРедагувати
|
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |