Климко (фільм)
Климко – художній фільм режисера Миколи Вінграновського, знятий на кіностудії імені Олександра Довженка у 1983 році за мотивами творів «Климко», «Дід Северин» та «Вогник в степу» Григіра Михайловича Тютюнника[1][2].
Климко | |
|---|---|
| Климко (рос.) | |
| Жанри | драма |
| Режисер | Микола Вінграновський |
| На основі | творів Григіра Тютюнника "Климко", "Дід Северин", "Вогник в степу". |
| У головних ролях |
Сергій Кретов, Надія Бутирцева, Юрій Катин-Ярцев, Анатолій Барчук |
| Композитори | Леся Дичко |
| Кінокомпанія | Кіностудія ім. О. Довженка |
| Країна | СРСР |
| Рік | 1983 |
| IMDb | ID 0263577 |
Головні герої ред.
Климко (Сергій Кретов)
Тітка Леся - мачуха Климка (Надія Бутирцева)
Федір Демидович Сноп – майстер училища (Юрій Катин-Ярцев)
Директор училища (Анатолій Барчук)
Сюжет ред.
У фільмі відображаються події під час радянсько-німецької війни. Донецьким степом йде хлопчик. Він зупиняється перепочити у стозі сіна, але там його випадково знаходить німецький солдат. Хлопчик лякається та тікає.
Він йде далі і зустрічає декількох дітлахів, які щось шукають у землі. Побачивши його дітлахи тікають. Хлопчик підходить ближче і бачить залишки вогнища, де знаходить печену картоплю. Неподалік він знаходить ще декілька картоплин. У своїх пошуках хлопчик відкидає у сторону палку. Лунає вибух. Хлопчик розуміє, що знаходиться на мінному полі. Обережно ступаючи, він біжить по слідах дітлахів… Незабаром він приходить у місто і йде на ринок…
Один з продавців питає хто він і звідки. Хлопчик розповідає, що його звати Климко та він шукає сіль. Чоловік розповідає, що за сіллю треба йти у Артемівськ, за 50 кілометрів. Побачивши босі ноги хлопчика, він дає Климкові взуття та трохи солі.
Раптом починається облава – німецькі солдати та поліцаї хапають молодих жінок і чоловіків, щоб відправити їх на роботу у Німеччину. Климко тікає.
На шляху додому він потрапляє під обстріл та отримує поранення. Вісім місяців він лікується, а коли одужує, мачуха повідомляє йому, що повернулись радянські війська, але батько ще на війні.
Разом із односельчанами Климко йде до міста, щоб вступити до ремісного училища. В училищі хлопців вражає все: і заняття з фізичної культури, і просторі приміщення, і форма учнів. Та особливо їх вражає хліб, який привозять у столову.
Односельців Климка приймають до училища, але йому відмовляють, посилаючись на його малий вік. Тоді мачуха йде з ним до директора училища і Климка приймають учнем. Він отримує нову форму та можливість триразово харчуватись під час навчання. Хліб він, як і багато інших учнів відносить додому, оскільки на селі дуже погано із продуктами.
В училище Климко зараховується до третьої навчальної групи. Їм представляють майстра і наставника – Федіра Демідовича Снопа, який поступово навчає хлопців виготовляти інструменти, необхідні для сільського господарства.
В один з днів зайняття починаються з першого для дітей уроку історії, який проводить їх новий, щойно призначений до училища, вчитель. Він розповідає учням славну історію краю, від скіфської доби та козаччини до перемог радянських військ над нацистськими загарбниками…
Климко дорослішає та поволі стає добрим помічником своєї мачухи. А невдовзі додому з війни повертається батько…