Степанкова Катерина Костянтинівна
Катери́на Костянти́нівна Степанко́ва (нар. 21 березня 1972, Київ) — українська акторка та режисерка. Заслужений діяч мистецтв України (2017)[1].
| Степанкова Катерина Костянтинівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
21 березня 1972 (52 роки) м. Київ | |||
| Діяльність | кіноакторка | |||
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка | |||
| Роки діяльності | 1993-донині | |||
| Чоловік |
(шлюб 1989) Ткаченко Тарас (шлюб 1998) Скляренко Олексій | |||
| Діти | Олексій (26.08.1991), Матвій (14. 06. 2011 р.н.) | |||
| Батьки |
Степанков Костянтин Петрович Роговцева Ада Миколаївна | |||
| Брати / сестри | Степанков Костянтин Костянтинович | |||
| Нагороди та премії | ||||
 "Перші півні" Відкрита ніч за роль у фільмі "Літо завжди минає" | ||||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життєпис ред.
| Цей розділ не містить посилань на джерела. (березень 2023) |
Народилася в родині українських акторів Костянтина Степанкова та Ади Роговцевої.
Закінчила у 1989 р. київську школу № 117. Вступила на філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. З 1991 до 1993 перебувала в Ізраїлі разом із чоловіком — художником Тарасом Ткаченко, де 1991 року народила сина Олексія. У 1993 повернулась в Україну і вступила до театрального інституту ім.Карпенка-Карого. У 1997 закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Валентини Зимньої). З 1998 року працювала актрисою у театрі Романа Віктюка (Росія, Москва).
1998-го вийшла заміж за актора Олексія Скляренка. У 2007 р. закінчила Вищі Курси Сценаристів і Режисерів у Москві (ВКСР). 2011-го народила сина Матвія.
З 2012 припинила роботу в Москві і повернулась в Україну.
Творчість ред.
| Цей розділ не містить посилань на джерела. (березень 2023) |
Вперше вийшла на сцену Театру російської драми ім. Лесі Українки в п'ять років у виставі «Сподіватися» (реж. Ірина Молостова), де грала дев'ятирічну Ларису Косач, майбутню Лесю Українку.
З дитячих років знімалася у кіно, працювала на радіо, грала у театрі. Займається концертною діяльністю із читецькими програмами української поезії. Літературна редакторка обох книг спогадів матері Ади Роговцевої "Мій Костя" (2006) та «Свидетельство о жизни» (2013). З 2007 - театральний режисер-постановник.
З 2007-го у якості режисера співпрацювала із Київським академічним театром драми і комедії на лівому березі Дніпра. З 2009-го — із Київською академічною майстернею театрального мистецтва «Сузір'я» (з 2011-го працює там режисером).
Робота в театрі ред.
Акторські роботи ред.
- «Бульвар Сан-Сет»; Бетти
- «Пробуждение весны»;
- «Заводной апельсин»;
- "Кот в сапогах"; Принцесса
- «Давай займемся сексом»; танцовщица
- «Кармен»; Смерть
- «Нездешний сад. Рудольф Нуреев». Марго Фонтейн
- Антреприза
- "Варшавська мелодія-2" (Л.Зорін, І.Афанасьєв, реж. І.Афанасьєв) Гелена
- "Якість зірки"(Н.Кауард, реж.О.Лісовець) Нора
Режисерські роботи ред.
- 2007 — «Розовый мост» Р. Д. Уоллера за романом «Мости округу Медісон»; (режисерський дебют)
- 2010 — «Вася должен позвонить».(К.Рубина "Прогулки в Лю-Бле")
- 2011 — "Обман длинною в жизнь" (Д.Рубина "Двойная фамилия")
- 2009 — "Будьте как дома" (Ж.-М. Шевре "Захватчики")
- 2013 — "Свідоцтво про життя" (публіцистична вистава за однойменною книгою А.Роговцевої)
- 2014 — "Схоже на щастя" (П'єр Пальмад та Крістоф Дютюрон "Втікачки")
- Антреприза
- 2015 — "Гостя" (Е.І.Шмітт "Незвана гостя")
Фільмографія ред.
Примітки ред.
Джерела ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Степанкова Катерина Костянтинівна |
|
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |