Останній доказ королів (фільм, 1983)

Останній доказ королів;
Последний довод королей
Вид	телефільм
Жанр	політичний детектив
Режисери	Віктор Кісін (постановник); Ігор Кобрин (2-й режисер)
Продюсер	Валентин Петров (директор картини)
Сценарист	Володимир Дунаєв
У головних ; ролях	Георгій Дрозд; Олександр Филипенко; Ростислав Янковський; Ада Роговцева
Оператори	Юрій Бордаков (постановник); Лесь Зоценко (2-й оператор); Н. Терехов (2-й оператор); В. Гусєв (зйомки в Вашингтоні)
Композитор	Володимир Бистряков
Художники	Едуард Колесов (постановник); І. Таранова (костюми); Е. Ризик (грим)
Звукорежисер	Галина Медведєва, Леонід Шлейфман
Кінокомпанія	Укртелефільм
Тривалість	300 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР,УРСР
Рік	1983
IMDb	ID 5598002

«Останній доказ королів» або «Останній довід королів» (рос. Последний довод королей) — чотирисерійний телевізійний фільм кінокомпанії Укртелефільм режисера Віктора Кісіна за науково-фантастичним політичним романом Флетчера Нібела та Чарльза Бейлі «Сім днів у травні» (1962). У 1964 році роман екранізував у США режисер Джон Франкенгаймер під однойменною назвою.

Сюжет ред.

У центрі сюжету — масштабна змова гурту військовиків США під проводом генерала Джеймса Скота, спрямована проти чинного президента Джордана Лімана. Сценарій серіалу написав міжнародний оглядач Володимир Дунаєв.

У ролях ред.

Георгій Дрозд — Президент США Джордан Лиман
Олександр Филипенко — полковник Мартин «Джіґс» Кейси, очільник об'єднаного штабу (Director of the Joint Staff^[en])
Ростислав Янковський — генерал ВПС Джеймс Скот, голова комітету очільників штабів
Валерій Івченко — помічник президента Пол Джірард
Ада Роговцева — секретар президента Естер Тавнсенд
Михайло Данилов — сенатор від штату Джорджія Рей Кларк
Давид Бабаєв — очільник охорони президента США Арт Корвин
Ігор Кашинцев — сенатор Фред Прентис
Станіслав Корєнєв — фінансист Крис Тодд
Леонід Бакштаєв — генерал Барні Рутковський, командувач ППО
Олена Майорова — Шу, з команди телепроповідника МакФерсона, колись — подруга Джіґса Кейсі

Євген Паперний — телепроповідник Гарольд МакФерсон
Тетяна Лаврова — Мілісент Морган, коханка генерала Джеймса Скота
Леонід Яновський — полковник Джоні Бродерик
Микола Банковський — віце-адмірал Фарлі Барнсвел, командувач 6-го флоту військово-морських сил
Владислав Кудієвський — полковник Вільям «Мат» Гендерсон, колись — однополчанин Кейсі по корпусу морської піхоти
Валентин Шестопалов — полковник Мердок, ад'ютант Джеймса Скота
Віктор Восканян — лейтенант Дорсі Хаф, черговий по шифрувальному відділу Пентагона
Вадим Терентьєв — генерал Діфенбах, очільник штабу суходільних сил
Олександр Гринько — генерал Гардесті, очільник штабу військово-повітряних сил
Олександр Рубашкин — генерал Райлі, очільник штабу корпусу морської піхоти
Юрий Муравицький — адмірал Лоренс Палмер, очільник штабу військово-морських сил
Микола Задніпровський — Сол Ліберман, директор ЦРУ
Сергій Філімонов — посол США в СРСР
Олег Комаров — власник мотелю в Ель-Пасо
Алла Сергійко — Мері, подруга власника мотелю
Борис Болдиревський — генерал Гарлок
І. Костин — Герман Вітні, американський аташе в Іспанії
Валентина Бражник — супутниця американського аташе
Микола Слободян
Є. Панасенко — таксист
Яків Козлов — Джон Рольфпатрик, президент корпорації «Дженерал авіейшн»
Валерій Наконечний — звукооператор
Володимир Дунаєв — коментатор у кадрі

Звукова доріжка ред.

Мінісеріала оздоблено циклом «військово-політичних» пісень, їх співає Валерій Леонтьєв (музика — Володимир Бистряков, слова — Наум Олев).

1. «Морська піхота» — 02:48 (mp3) (текст)
2. «Полювання» — 02:47 (mp3) (текст [Архівовано 26 вересня 2017 у Wayback Machine.])
3. «Сімейний портрет в інтер'єрі» — 03:36 (mp3) (текст)
4. «Перегони» — 04:06 (mp3) (текст)
5. «Щасливе дитинство» — 04:02 (mp3) (текст)
6. «Сикрет-сервіс» — 01:52 (mp3) (текст)
7. «Кокосове молоко» — 02:40 (mp3) (текст)
8. «Морська миля» — 03:18 (mp3) (текст)
9. «Мій капрал» — 02:25 (mp3) (текст)
10. «Мираж Лас-Вегас» — n/a (текст)
11. «Happy End» — 03:43 (mp3) (текст)

Цікаві факти ред.

У роботі над картиною брав у часть Генеральний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов. Фільм зроблено 1983 року й випущено на екрани на початку лютого 1984-го.
«Мабуть, в СРСР відбувається щось нове, якщо роблять такі фільми» — сказав президент США Рональд Рейган про телефільм «Останній довід королів».
У пісні «Морська піхота» слова приспіву «убий чи будь убитий!» відповідають до назви армійського курсу рукопашного бою (Kill Or Get Killed), що використовують у військах НАТО.

Посилання ред.

Статті, присвячені режисерові В. Кисину — 1, 2, 3 4
Клуб прихильників Валерія Леонтьева «Августін», розділ музики
Роман «Сім днів у травні» російською мовою
Опис фільму [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}