Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра — театр у Києві, заснований наприкінці 1970-х років. Театр працює двома мовами — російською і українською (вистава «Брехня» за п'єсою Володимира Винниченка (1992, реж. Олександр Балабан) стала першою українською виставою у російськомовному театрі).

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, листопад 2009
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, листопад 2009
Адреса
Місто
Країна Україна Україна
Тип театр драми і комедії
Статус академічний
Відкрито 21 квітня 1979
Перебудовано 1990
Репертуар українська та світова класика, сучасна драматургія
www.drama-comedy.kiev.ua/

Координати: 30°35′58″ пн. ш. 50°27′12″ сх. д. / 30.599446° пн. ш. 50.453331° сх. д. / 30.599446; 50.453331

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра («Высшая точка — любовь» Родіона Феденьова) — 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вулиці Шота Руставелі, 13.

Багато років театр не мав власного приміщення. У травні 1982 року міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на лівобережному масиві. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки. 21 грудня 1990 року виставою «Я завжди твоя наречена» за Отаром Іоселіані відбулося офіційне відкриття приміщення театру на лівому березі Дніпра.

Театр гастролював у Росії, Грузії, Білорусі, Латвії, Литві, Німеччині. В Україні вистави грали у Дніпропетровську, Одесі, Севастополі, Чернігові, Львові, Івано-Франківську, Полтаві, Тернополі, Дрогобичі, Ужгороді. За період 20002004 років театр брав участь у різноманітних міжнародних театральних фестивалях: Міжнародному фестивалі країн СНД та Балтії «Балтійський дім» у Санкт-Петербурзі, «Біла Вежа» у Бресті, «Граємо Гоголя» у Полтаві, фестивалях російської класики у Гомелі, Тольятті, Брянську, Міжнародному фестивалі «Херсонеські ігри» у Севастополі, Міжнародному фестивалі «Золотий Лев» у Львові, фестивалі «Добрий театр» у Енергодарі, «Вересневі самоцвіти» у Кіровограді, «Прем'єри сезону» у Івано-Франківську та інші, а також Днях української культури за кордоном (виставу «Трохи вина… або 70 обертів» за Луїджі Піранделло грали у Парижі та Нансі, а виставою «Майн Камфп, або Шкарпетки в кавоварці» за п'єсою Джорджа Таборі було представлено київську театральну культуру під час проведення днів культури Києва у Москві.

Історія найвідоміших постановокРедагувати

Українська класикаРедагувати

«Чарівниця» за «Безталанною» Івана Карпенка-Карого, (реж. Дмитро Богомазов), «Олеся» за Марком Кропивницьким (реж. Дмитро Лазорко), «Нехай одразу двох не любить…» за «Ой, не ходи, Грицю…» Михайла Старицького (реж. М. Яремків)

Світова класикаРедагувати

«Любов під в'язами» за Юджином О'Нілом (1982, пост. І. Пеккера, реж. Б. Литвин), «Настасія Пилипівна» за Федором Достоєвським (1982, реж. В. Салюк), «Свята Святих» за Іоном Друце (1983, реж. І. Пеккер), «Манон Леско» за Вітезславом Незвалом (1983, реж. Юрій Погребнічко), «Гамлет» за Вільямом Шекспіром (1984, реж. Едуард Митницький), «Чайка» за Антоном Чеховим (1985, реж. В. Козьменко-Делінде), «Собаче серце» за Михайлом Булгаковим (1988, реж. Г. Боровик), «Полонений тобою» за Андрієм Амальріком (1991, реж. Юрій Одинокий), «Гра любові та смерті» за Роменом Ролланом (1991, реж. Олексій Лісовець), «Трамвай „Бажання“» за Теннессі Вільямсом (1994, реж. І. Равицький), «Вельний бранець королеви» та «Двоглавий орел» за Жаном Кокто (1996, реж. Олексій Лісовець)

Сучасна українська драматургіяРедагувати

Вперше в Україні театр поставив п'єсу сучасного українського драматурга і прозаїка Олександра Ірванця (вистава «Брехуни», реж. Андрій Крітенко).

РепертуарРедагувати

Сьогодні в репертуарі театру твори: Льва Толстого («Анна Кареніна», реж. Едуард Митницький), Олександра Островського («Я вам потрібен, панове!» за п'єсою «На кожного мудреця доволі глупоти», реж. Едуард Митницький), Федора Достоєвського («Довічний чоловік», реж. Олексій Лісовець), Федора Сологуба («Кручений біс», реж. Юрій Одинокий), Фернана Кроммелінка («Рогоносець», реж. Олексій Лісовець), Нікколо Макіавеллі («Комедія про принадність гріха» за п'єсою «Мандрагора», реж. Юрій Одинокий), Миколи Гоголя («Одруження», реж. Юрій Одинокий), Едмона Ростана («Таємниця пристрасті жагучої» за п'єсою «Романтики», реж. Костянтин Добрунов), Роберта Джеймса Воллера («Рожевий міст», реж. Катерина Степанкова), Володимира Набокова («Лоліта», реж. Андрій Білоус) та інші.

ВиставиРедагувати

* список неповний

Творчий складРедагувати

Художній керівникРедагувати

РежисериРедагувати

АкториРедагувати

ПриміткиРедагувати

Нагороди та номінаціїРедагувати

За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.

ПосиланняРедагувати