Іоселіані Отар Давидович

(Перенаправлено з Отар Іоселіані)

Отар Давидович Іоселіані, (груз. ოთარ იოსელიანი; 2 лютого 1934(19340202), Тбілісі — 17 грудня 2023[7]) — грузинсько-французький кінорежисер, сценарист, актор. З 1982 року мешкав і працюв у Франції, куди емігрував у зв'язку з проблемами з радянською цензурою.

Отар Іоселіані
ოთარ იოსელიანი
Зображення
Отар Іоселіані, 2010
Отар Іоселіані, 2010
Дата народження 2 лютого 1934(1934-02-02)[1][2][…]
Місце народження Тбілісі, Грузинська РСР
Дата смерті 17 грудня 2023(2023-12-17)[4][5][6] (89 років)
Місце смерті Тбілісі, Грузія[5]
Громадянство Франція Франція
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії і Тбіліська державна консерваторія
Професія Режисер, сценарист, актор
Кар'єра 19582006
Заклад Вищі курси сценаристів і режисерівd
Magnum opus Прощавай, рідний дім, Фаворити Місяця, Жив співучий дрізд, І стало світло (фільм, 1989), Ранок понеділка і Полювання на метеликів (фільм, 1992)
Нагороди
IMDb ID 0409646
CMNS: Іоселіані Отар Давидович у Вікісховищі

Біографія ред.

Отар Іоселіані народився 2 лютого 1934 року в Тбілісі, Грузія.

Вчився на механіко-математичному факультеті Московського державного університету. У 1961 році закінчив режисерський факультет ВГІКу (майстерня О. Довженко, М. Чіаурелі).

У 1961 році Іоселіані поставив короткометражну стрічку «Квітень», а в 1964 році зняв документальний фільм «Чавун», показавши у ньому один день роботи металургійного заводу. Вже для цих фільмів був характерний оригінальний режисерський стиль, який яскраво виявився в його першій повнометражній картині «Листопад» (1966 рік), яка була відзначена в Каннах і отримала нагороду ФІПРЕССІ та Жоржа Садуля за найкращий дебют. У 1971 році на екрани вийшов фільм «Жив співучий дрізд», а в 1976 році режисер поставив «Пастораль», який отримав приз ФІПРЕССІ на Берлінському фестивалі.

З початку 1980-х років Отар Іоселіані працював у Франції, там він зняв декілька документальних і короткометражних картин: у 1984 році фільм «Фаворити Місяця», нагороджений на Венеціанському кінофестивалі Спеціальним призом журі. Цією ж премією були відзначені ще два фільми Іоселіані— «І стало світло» (1989 рік) і «Розбійники. Глава 7» (1996 рік). У 1999 році на екрани вийшов новий фільм Отара Іоселіані, у якому він зіграв одну з головних ролей, — «Прощавай, рідний дім». Лауреат Царськосельської художньої премії (2001 рік).

Режисер ред.

Сценарист ред.

Актор ред.

Примітки ред.

Посилання ред.