Білоус Андрій Федорович
український театральний режисер, театральний педагог, актор, драматург, перекладач
Андрі́й Фе́дорович Білоу́с (нар. 28 квітня 1976, м. Васильків) — український театральний режисер, театральний педагог, актор, драматург, перекладач, керівник освітнього теоретично-практичного проєкту «Майстерня Молодого». Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Державної премії ім. Олександра Довженка (2004)[1].
| Білоус Андрій Федорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 28 квітня 1976 (49 років)  Васильків, Київська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | драматург, театральний режисер, актор | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2004) | |||
| Заклад | Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Київський національний академічний Молодий театр | |||
| Роки діяльності | 1994 — тепер. час | |||
| Членство | Національна спілка театральних діячів України | |||
| Провідні ролі | Мамай (фільм) | |||
| IMDb | nm1531141 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життєпис
ред.Народився 28 квітня 1976 року в місті Василькові, Київської області, в родині військовослужбовця.
Освіту актора драматичного театру та кіно отримав з 1994 по 1998 роки у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого (майстерня Юлії Ткаченко); режисера драматичного театру — з 1999 по 2004 (майстерня Володимира Судьїна). З 2005 по 2008 — аспірант кафедри режисури та майстерності актора (науковий керівник — професор Володимир Судьїн).
Режисер Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра з 2003 року. Викладач режисури та акторської майстерності Київського національного університету театру ім. Івана Карпенка-Карого з 2005 року.
Художній керівник театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса» (А. Бетка) 2009-2012. З 2012 року — директор–художній керівник Київського національного академічного Молодого театру.
Звинувачення в сексуальних домаганнях
ред.У січні 2025 року було опубліковано звинувачення колишньої студентки Білоуса про можливі сексуальні домагання з його боку[2][3]. Колишня балетмейстерка Молодого театру Лідія Соклакова та ще низка театральних діячів підтримали дівчину[4].
КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого подав заяву до Національної поліції України для отримання правової оцінки ситуації, а також ініціював службову перевірку щодо Білоуса[5]. 30 січня 46 працівників Молодого театру написали заяву до Київської міської адміністрації з проханням усунути Білоуса з посади директора—художнього керівника театру на час проведення слідства[6].
10 лютого близько 200 студентів і театральних працівників провели мітинг під Молодим театром і КМДА із закликами відсторонити Білоуса з посади директора—художнього керівника театру[7][8]. Після завершення мітингу в КМДА заявили про відсторонення Білоуса та створення в театрі спеціальної комісії[9][10]. Тоді ж поліція відкрила кримінальне провадження щодо нього за статтею 153 Кримінального кодексу України — сексуальне насильство[11][12].
24 квітня, попри відсторонення від роботи в університеті, Міністерство освіти і науки України затвердило Білоуса у вченому званні доцента кафедри акторського мистецтва та режисури драми[13].
Постановки
ред.- 2005 — «Безталанна» за п'єсою Івана Карпенко-Карого (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу Е. Митницький)
- 2009 — «Валентин і Валентина» за п'єсою Михайла Рощина (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу О. Шаварський)
- 2011 — «Лихо з розуму» за п'єсою Олександра Грибоєдова (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу Е. Митницький)
- 2003 — «Чоловік, дві жінки і вбивця за дверима» за п'єсою «Двері в суміжну кімнату» А. Ейкбурна
- 2003 — «Веселіться! Все гаразд!?» за п'єсою «Аделаїда» Є. Унгарда
- 2005 — «Сірано де Бержерак» за п'єсою Едмон Ростана
- 2007 — «Небезпечні зв'язки» за романом П'єр де Лакло (власна інсценізація)[14]
- 2008 — «Лоліта» за романом Володимира Набокова (власна інсценізація)[15]
- 2008 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра
- 2011 — «Найвище благо на світі» за п'єсою «Місяць на селі» Івана Тургенєва
- 2013 — «Чого хочуть жінки» за п'єсами «Жінки в народних зборах, Лісістрата» Арістофана
- 2004 — «Жінка в пісках» за романом Кобо Абе (власна інсценізація)
- 2004 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка
- Київський театр «Ательє 16»
- 2004 — «Ріверсайд Драйв» за п'єсою Вуді Аллена
- 2006 — «Навь» за п'єсою «Коли повертається дощ» Неди Нежданої
- 2005 — «Закохана витівниця» за п'єсою Лопе де Вега
- 2006 — «Чарівниця» за п'єсою «Безталанна» Івана Карпенко-Карого
- 2008 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка
- 2008 — «Сволочи» за п'єсою «Ночь Гельвера» Інгмара Вілквіста
- Новий драматичний театр на Печерську спільно з Театральною майстернею А. Білоуса
- 2010 — «Щастя» за повістю «Река Потудань» Андрія Платонова (власна інсценізація)
- 2013 — «Загадкові варіації» за однойменною п'єсою Еріка Еммануеля Шмітта
- 2014 — «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера
- 2014 — «Жара» за повістями «Наталі» та «Мітіне кохання» Івана Буніна
- 2015 — «Зачарований» за п'єсою «Безталанна» Івана Карпенко-Карого
- 2015 — «Однорукий» за п'єсою «Однорукий зі Спокано» Мартіна Макдони
- 2016 — «Горе з розуму» за п'єсою Олександра Грибоєдова
- 2017, 25 січня — «Гагарін і Барселона» за оповіданнями Юрія Винничука, Руслана Горового, Любко Дереша, Сергія Жадана, Євгенії Кононенко (вистава режисерського курсу університету ім. Карпенка-Карого під худ. керівництвом А. Ф. Білоуса) (Проект «Про-ЗА- Театр»)
- 2017, 28 грудня — «Місто Сонця» за мотивами п'єси «Майстер Сольнес» Генріка Ібсена
- 2018, 16 березня — «Куди піти?» за мотивами маловідомих оповідань Антон Чехова[16]
- 2018, 21 травня — «100 років молодий» Андрія Білоуса
- 2018, 28 вересня — «Homo Ferus або сука-любов!» за мотивами п'єс «Сто тисяч» і «Наймичка» Івана Карпенка-Карого[17]
- 2019, 8 травня — «Ласкаво просимо до пекла» за п'єсою «Мамочки» Володимира Зуєва
- 2019, 12 листопада — «Сон літньої ночі» за п'єсою Вільяма Шекспіра
- 2020, 14 лютого — «Шинель» за повістю Миколи Гоголя
- 2023, 3 січня — «Жагуча таємниця» за новелами Стефана Цвайга
- 2023, 27 травня — «Кролик Гарві» за п'єсою «Гарві» Мері Чейз
- 2023, 6 червня — «Королева краси» за п'єсою «Королева краси з Лінана» Мартіна Мак-Дони
- 2023, 12 листопада — «Симулянти» за мотивами п'єси «Удаваний хворий» Мольєра
- 2024, 17 березня — «Декамерон» за новелами Джованні Боккаччо
- 2024, 17 вересня — «Комедія помилок» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра (виставу створено для Шекспірівського фестивалю, перший показ відбувся 22 серпня 2024 року у Вероні)
- 2024, 19 жовтня — «Небезпечні зв'язки» за романом П'єр де Лакло[18]
- 2020, 17 жовтня — «Зозуля» за повістю Валерія Шевчука
- Сценічні читання німецькомовної драматургії (Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки)
- Новітня французька п'єса. Центр Леся Курбаса
- 2003 — «Репетиція в театрі злочину» за п'єсою Ж. Моклера
Фільмографія
ред.- 1995 — «Пейзаж душі після сповіді» реж. В. Політов — Григорій Сковорода
- 2001 — «Леді Бомж» — аптечний робітник
- 2003 — «Мамай» реж. О. Санін — Мамай
- 2004 — «Украденне щастя» — епізод
- 2013 — «Жіночий лікар-2» (57-я серія «Зрозуміти, пробачити») — Дмитро Нікітін
- 2013 — «Поводир» — генерал
- 2014 — «Алмазний хрест» — Ротенберг
- 2015 — «Клан ювелірів» — Кирило
- 2015 — «Спитайте у осені» — Олег, продюсер
Фестивалі
ред.- «Славянские встречи» м. Гомель, («Веселіться! Все гаразд!?»), 2004
- «Тернопільські театральні вечори» м. Тернопіль, («Жінка в пісках»), 2005
- «Етно-діа-сфера» м. Мукачево, («Сірано де Бержерак»), 2006
- «М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сірано де Бержерак»), 2007
- «Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Чарівниця»), 2007
- «Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Украдене щастя») 2008
- «М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сволочи»), 2009
- «Гогольфест» м. Київ, («Сволочи»), 2009
- «Міжнародний Платонівський фестиваль» м. Вороніж, («Щастя»), 2012
- Міжнародний кінофорум «Золотий Вітязь», м. Москва, («Загадкові варіації»), 2013
- 45-е Всеукраїнське свято «Вересневі самоцвіти-2015», м. Кропивницький («Зачарований»), 2015
- XXIV Міжнародний фестиваль «Слов'янські зустрічі», м. Чернігів («Зачарований»), 2016
- Фестиваль сценічних мистецтв у Франківську «Час театру», («Загадкові варіації»), 2016
- Всеукраїнський театральний фестиваль «ЧЕХОВФЕСТ», м. Суми («Загадкові варіації»). (Номінація — Найкращий монолог «Мить одкровення»), 2016
- Х театральний фестиваль «Класика сьогодні», м. Дніпро, («Жара»). (Лауреат в номінації «За бездоганний акторський ансамбль»), 2016
- ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», м. Херсон, («Однорукий»), Номінації: «Краща вистава», «Краща режисура», «Краща чоловіча роль» (С. Боклан), 2016
- ХІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Однорукий»), 2016
- ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Украдене щастя»), 2016
- Театральний фестиваль «Золотий лев-2018» («Однорукий»), 2018
- World Theatre Education Alliance 2019 International Theatre Festival у Пекіні (Китай) — вистава-переможець «Сон літньої ночі», 2019
- Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «ГРА» — найкраща вистава камерної сцени, 2020
Премії
ред.- Лауреат державної премії імені Олександра Довженка (2004, «Мамай»)
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2004, «Веселіться! Все гаразд!?» режисерський дебют)
- Переможець конкурсу молодих митців «Старт»(2004, «Веселіться! Все гаразд!?»)
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2005, «Жінка в пісках» найкраща вистава камерної сцени)
- Переможець конкурсу «Бієнале актуальних мистецтв» (2005, «Украдене щастя»)
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2011, «Щастя» найкраща вистава камерної сцени)
- Лауреат премії ім. Сергія Данченко (2013)
- Заслужений діяч мистецтв України
- Увійшов у список десяти найвпливовіших українських режисерів, за версією щотижневика «Дзеркало тижня»[19]
- Лауреат премії ім. Миколи Садовського (2019)
Державні нагороди
ред.- Орден «За заслуги» III ступеня (2020)[20]
Примітки
ред.- ↑ Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2004 року. Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
- ↑ Викладача Карпенка-Карого та режисера Андрія Білоуса звинуватили в домаганнях до студенток. Що відомо?
- ↑ Скандал у Карпенка-Карого. Що відомо про звинувачення Білоуса у сексуальних домаганнях. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
- ↑ Режисера Молодого театру Андрія Білоуса звинувачують у сексуальних домаганнях: що відомо
- ↑ Авторка анонімного відео зі звинуваченнями Андрія Білоуса назвала своє ім'я: що відомо
- ↑ Встало пів зали: домагання Білоуса підтвердила велика кількість артистів «Молодого театру»
- ↑ Підтримую 46" та «Не мовчи» під Молодим Театром триває мітинг проти сексуального насильства в театрах
- ↑ "Не мовчи": у Києві мітингують за усунення Білоуса від посади худкерівника Молодого театру. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
- ↑ Андрія Білоуса відсторонили від посади на тлі протестів
- ↑ https://kyiv.npu.gov.ua/news/za-faktom-mozhlyvykh-nepravomirnykh-dii-vykladacha-stolychnoho-universytetu-politsiia-rozpochala-kryminalne-provadzhennia
- ↑ Поліція відкрила кримінальне провадження щодо Андрія Білоуса, якого звинуватили в домаганнях
- ↑ Скандал у Карпенка-Карого: поліція відкрила кримінальну справу проти Білоуса. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
- ↑ Kitsoft. Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства. mon.gov.ua (укр.). Процитовано 28 квітня 2025.
- ↑ Оксана ПУРИК (7 лютого 2008). Небезпечні зв`язки Андрія Білоуса (укр.). «Аратта». Процитовано 30 жовтня 2024.
- ↑ Сегодня на киевской сцене — премьера спектакля «Лолита» [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Наталья БОЛГАРОВА (19 березня 2018). Прем`єра: «Куди піти?» (Молодий театр) (укр.). «Блог Натальї Болгарової». Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.
- ↑ Іван БАБЕНКО (5 жовтня 2018). Продукт подвійної перегонки (укр.). «День» №180-181. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.
- ↑ Оксана ЗАБОЛОЦЬКА (29 жовтня 2024). Казка для дорослих з інтригами та еротикою: що цікавого в новій виставі «Небезпечні зв'язки» від Молодого театру (укр.). «Суспільне Культура». Процитовано 30 жовтня 2024.
- ↑ Все наши. ТОП-10 самых влиятельных украинских театральных режиссеров. ZN.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 16 листопада 2017.
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
Посилання
ред.- АФИША-WEEKEND: молодой театр открывает сезон Радио Голос Столицы
- Avanscena Mardan Bilous
- «Мудрий стратег з молодою душею» [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.], Журнал «Театрально-концертний Київ»
- Андрей Билоус, украинский режиссёр и актер, — гость ток-шоу «Люди. Hard Talk»
- Андрій Білоус у проекті «ВЕСНа»
- Андрій Білоус — Особистості — 2015, Theatre in UA
- «Театру нужна молодая кровь», IDEALIST.media
- Життєві історії. Андрій Білоус — художній керівник Київського академічного Молодого театру, Телеканал Київ
- Режиссер андрей билоус: «если в нашей жизни есть секс, то почему же его не должно быть в украинском театре?» [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.], Газета «Дзеркало тижня»
- О правильном перевоплощении актера и влиянии театра на психику зрителя. prm.global. КУБ
- Андрій Білоус. Інтерв'ю, Проект «Україна єдина» на каналі «УТР»
- Андрей Билоус: «Я сыграл роль пожилого Сковороды вместо Ступки» [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.], Газета «Сегодня.юа»
- «Я не воспринимаю интриги…» [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.], Газета «День»
- Андрій Білоус на сайті IMDb (англ.)
- Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра [Архівовано 15 вересня 2012 у WebCite]
- Київський Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Олтаржевська Людмила «Театр, як і будинок, треба будувати свій» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 192 за 15 жовтня 2010 року
- Лада Білоус (Апостроф, 03 липня 2023)