Відкрити головне меню

Київський академічний театр юного глядача́ на Липках (Київський театр юного глядача, Київський ТЮГ) — академічний театр юного глядача в Києві, найстаріша й традиційно головна театральна сцена міста для глядачів дитячого віку.

Київський академічний театр юного глядача на Липках
Київський академічний театр юного глядача на Липках
Київський академічний театр юного глядача на Липках

Країна Україна Україна
Місто
Адреса
Місткість 408 (велика сцена) та 80 (мала сцена) місць
Тип театр юного глядача
Статус академічний
Відкрито 7 жовтня 1924
Колишні назви Київський театр юного глядача
Державний театр для дітей ім. І. Я. Франка
Київський державний ордена Трудового Червоного Прапора театр юного глядача імені Ленінського комсомолу
Керівництво директор-художній керівник Віктор Гирич
tuz.kiev.ua
Нагороди
Премія Ленінського комсомолу

Зміст

Загальні даніРедагувати

Київський академічний театр юного глядача на Липках розташований у спеціально зведеній будівлі за адресою:

вул. Липська, буд. 15/17, м. Київ—01021 (Україна).

Приміщення театру на Липках — сучасне і зручне, з двома сценами та глядацькими залами, на 408 та 80 місць, відповідно.

Театр розпочав роботу 1924 року у приміщенні колишнього Педагогічного музею (вул. Володимирська, буд. 57), потім давав вистави в залі «Інтимного театру», 192636 — в колишньому кінотеатрі «Роте фане» (тепер Хрещатик, буд. 36), 193641 — у колишньому приміщенні (не збереглось) оперети Ливського, у 194854 роки — на Маловасильківській (тепер Шота Руставелі)[2].

Директор-художній керівник театру — Гирич Віктор Сергійович.

ІсторіяРедагувати

Київський академічний театр юного глядача на Липках був заснований 1924 року Олександром Соломарським та Іриною Дєєвою, композитором І. Віленським як Державний театр для дітей ім. І. Я. Франка; літературною частиною завідував О. Корнійчук. Перша прем'єра — «Мауглі» за Р. Кіплінгом — відбулася 8 листопада.

З театром співпрацювали найвидатніші майстри українського мистецтва — А. Бучма, В. Татлін, А. Лундін, В. Вільнер, К. Кошевський, Б. Вершилов, М. Фореггер, Меллер, і навіть К. Станіславський, який брав участь у постановці «Синього птаха» М. Метерлінка.

Поставлені в період від 1924 до 1941 року, такі вистави, як «Мауглі» Р. Кіплінга, «Соловей» Г.-К. Андерсена, «Хо» Я. Мамонтова, «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Ревізор» та «Одруження» М. Гоголя, «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем, «Юність Тараса» В. Суходольського, «Шахерезада» Д. Огнева, «Дон Кіхот» М. Сервантеса, «Недоросток» Д. Фонвізіна, «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого, «Вільгельм Телль» Ф. Шіллера, «Шевченківський ранок» В. Чаговця, «Міщанин у дворянстві» та «Витівки Скапена» Ж.-Б. Мольєра, «Синій птах» М. Метерлінка, «Горбоконик» П. Єршова, «Дохідне місце» О. Островського, «Дитинство» та «Міщани» М. Горького й інші, стали гордістю й окрасою Київського ТЮГу; вони продемонстрували жанрове розмаїття репертуару і новаторство пошуків, завоювань та звершень, заклали традиції акторського та режисерського мистецтва даного колективу, які гідно розвиватимуть і помножуватимуть талановиті представники Київського театру юного глядача у своїй подальші творчій діяльності[3].

Після ІІ Світової війни такі режисери, як В. Довбищенко, О. Соломарський, а далі О. Барсегян, Д. Чайковський, В. Пацунов, В. Судьїн, М. Мерзликін, В. Бугайов, художник М. Френкель поступово виводили театр на рівень високого професіоналізму, що було позначено новаторськими та експериментальними пошуками, знахідками і відкриттями.

У різні роки театр носив ім'я: І. Франка, М. Горького, Ленінського комсомолу. За виставу «Молода гвардія» 1966 року театр було нагороджено всесоюзною премією Ленінського комсомолу і вручено золоту медаль Лауреата № 002. У 1974 році установа була удостоєна орденом Трудового Червоного Прапора. Театр здійснював активну гастрольну діяльність республіками Радянського Союзу та за кордоном.

Починаючи від 1954 року Київський театр юного глядача розмістився в історичній місцині столиці України — на Липках на Печерську.

Від 1991 року художній керівник театру — Віктор Гирич.

Останнім часом (19902000-і роки) колектив театру не раз ставав переможцем і лауреатом різноманітних фестивалів і театральних оглядів. Так, 1993 року вистава «Коломбіна, П'єро, Арлекін», 1999-го — «Пригоди Тома Сойєра», а 2001-го — «Лис Микита» здобували театральну премію «Київську Пектораль», як найкращі вистави для дітей, а 2002 року вистава «Вовки та…» була відмічена цією ж премією за найкращий режисерський дебют. У 2004 році вистава «Серце П'єро» перемогла на VI Московському міжнародному телевізійно-театральному фестивалі в номінації «За високу сценічну культуру». У 2007 році Київський академічний театр юного глядача на Липках брав участь у театральному конкурсі «Від античності до сучасності», що відбувався у рамках міжнародного фестивалю «Боспорські агони» (м. Євпаторія) і отримав «Спеціальний приз журі» за виставу «Химера».

У 2004 році театру було присвоєно високий статус «академічного», відтак заклад дістав сучасну назву — Київський академічний театр юного глядача на Липках.

У 2006 році вистава київських тюгівців «Лісова пісня» номінувалась на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Чинний репертуар і діяльністьРедагувати

Особливістю Київського академічного театру юного глядача на Липках є те, що він задовільняє мистецькі запити трьох категорій глядачів — дітей, молоді і старшого покоління.

Зараз (2-а пол. 2000-х років) репертуар театру нараховує понад 30 вистав, що репрезентують широку класичну та сучасну літературу — В. Шекспір, Ж-Б. Мольєр, П-О. Бомарше, А. Чехов, В. Набоков, І. Франко, О. Олесь, М. Гоголь, М. Твен, брати Грімм, А. Ліндгрен, О. Генрі, Леся Українка, Лопе де Вега.

У 2000 році побачила світ книжка «Театр з аурою сонця» Валентини Заболотної та Володимира Корнійчука, що висвітлює всю історію театру від витоків до сьогодення.

Київські тюгівці активно гастролюють по країні, в тому числі і в так званих «обмінних гастролях».

У теперішній час Театр на Липках є важливим осередком високої мистецької культури, де постійно відбувається проведення різноманітних акцій, добродійних вистав, оглядів, конкурсів, концертів та міжнародних фестивалів.

Інтер'єрРедагувати

ВиноскиРедагувати

Джерела та посиланняРедагувати