Відкрити головне меню

Надія Леонідівна Мірошниченко (Неда Неждана) (8 червня 1971, Краматорськ Донецької області) — українська поетеса, драматург, журналістка. Науковий співробітник Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, куратор драматургічних проектів. Драматург, поет, культуролог, арт-критик, перекладач. Заступник голови об'єднання драматургів НСПУ. Голова Конфедерації драматургів України.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народилася 8 червня 1971 року в Краматорську Донецької області. Закінчила Київську художню школу, Київський Лінгвістичний Університет (французька філологія, з відзнакою) та Києво-Могилянську Академію (культурологія). Навчалася і працювала у Центрі Сучасної експериментальної драматургії А.Дяченка. Фаховий досвід.

Працювала журналістом в агентстві УНІАН, заввіділом театру журналу «Кіно-Театр», друкувалася в періодиці («Дзеркало тижня», «Урядовий кур'єр», «ПІК», «Літературна Україна», «Хрещатик» тощо), працювала завлітом Київського обласного театру ім. П.Саксаганського, сценаристом радіо-серіалу «Життя відстанню в 10 хвилин» (Освітній Центр Реформ), сценарним редактором серіалу «Любов — це…» (Західно-Європейський Інститут), була одним із засновників театрального інтернет-сайту «Віртеп», зокрема упорядником драматургічної бібліотеки.

З 2001 року — науковий співробітник Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, куратор драматургічних проектів, працює над кандидатською роботою з проблематики дослідження сучасної української драматургії, а також теорії драми. Брала участь в науково-практичних конференціях та семінарах, має понад 20 наукових публікацій і понад 70 аналітичних в журналах, газетах і книгах України та за її межами (Польща, Франція, Німеччина).

Один із співзасновників незалежного театру і театральної школи МІСТ. Викладач теорії і практики драматургії кафедри теорії літератури, компаративістики і літературної творчості в КНУ імені Т.Шевченка.

Твори перекладалися російською, польською, англійською, французькою, вірменською, грузинською, болгарською, македонською, естонською, сербською, курдською мовами.

Творчий доробокРедагувати

Поетичні збіркиРедагувати

«Дерева і люди» та «Котивишня» (премія видавництва «Смолоскип»), численних публікацій віршів, перекладів та прози в журналах та антологіях («Березіль», «Дніпро», «Україна», «Літературна Україна», «Лель», «Світо-вид», «Київ», «Молоде вино», «Могила» тощо).

ДраматургіяРедагувати

Автор 20 оригінальних п'єс: «Дирижабль», «Одинадцята заповідь, або Ніч блазнів», «Колона черепах», «І все-таки я тебе зраджу», «Той, що відчиняє двері», «Зачаклований ховрашок», Зоряна мандрівка", «Мільйон парашутиків», «Химерна Мессаліна», «Оноре, а де Бальзак?» (у співавторстві з О.Миколайчуком), «Свято мертвого листя», «Самогубство самоти», «Коли повертається дощ», «Заблукані втікачі», «Потойбіч кохання», «Угода з ангелом», «Голос тихої безодні», «Мандрівка у Віртуляндію», «Майдан потобіч пекла», «Кицька на спогад про темінь», а також 7 за мотивами прози — мюзикли «Маленький принц» за А. де Сент-Екзюпері, «Пригоди Піноккіо» за К.Коллоді, «Повернення в ніколи» за «Тарас Бульба» М.Гоголя, «Апостол черні» і «В неділю рано зілля копала» за О.Кобилянською, «Срібний павук» за В.Кожелянко, «Обіцянка на світанку» за Р.Гарі.

Автор кіно і телесценаріїв «Сентиментальне полювання за тінню», «Майже як люди», серіалів «Заручники землі і неба» (у співавторстві, Україна-Ірак), «Чужі помилки» (у співавторстві), радіосеріалу «Життя відстанню в 10 хвилин» (у співавторстві). За сценаріями здійснені кіно, радіо та естрадні постановки.

Автор перекладів творів українською французької поезії (Жак Превер, Рене Шар), понад 10 французьких драматичних творів (Е.-Е.Шмітт, М.Вішнєк, Р. де Вос, Ж.Моклер, Жозіан Баласко, Марі-Анн Шазель, Крістьян Клав'є, Жерар Жюньо, Тьєррі Лєрмітт, Брюно Мойно), а також із російської (Т.Розумовська, В.Глейзер) і білоруської (С.Кавальов) мов. Упорядник і один із авторів драматургічних антологій «У чеканні театру» (1998), «У пошуку театру» (2003), «Наша Драма» (2003), «Страйк ілюзій» (2004), «Потойбіч паузи» (2005), «Сучасна українська драматургія» (2, 3 випуски), «13 сучасних українських п'єс» (2014). Упорядник і один з перекладачів антології «Новітня французька п'єса» (2003), упорядник серії в антології «Новітня сербська п'єса» (2006, проект «Світова драматургія. Діалог театральних культур», Центру Леся Курбаса).

П'єси мають понад 70 театральних сценічних втілень в Україні (Київ, Луганськ, Луцьк, Рівне, Одеса, Біла Церква, Львів, Миколаїв, Сіверодонецьк, Херсон, Чернівці) та за її межами. Фахова реалізація творів (публікації, сценічні читання, постановки, участь у фестивалях) відбувалися в Україні, Білорусі, Росії, Польщі, Вірменії, Грузії, Естонії, Литві, Сербії, Македонії, Швеції, Німеччині, Франції, Косово, Іраку, США, Австалії.

Автор драматургічної збірки «Провокація іншості» (Український письменник, Київ, 2006).

КнигиРедагувати

  • Голос тихої безодні та інші голоси. Антологія сучасної української монодрами : моноп'єси / упоряд. Н. Мірошничекно ; МоноЛІТ. - Київ : Фенікс, 2016. - 319 с. - 500 прим. - ISBN 978-966-136-395-2

ВідзнакиРедагувати

  • Лауреат премії П.Кравця (1995),
  • Літературної премії видавництва «Смолоскип» (1995),
  • І премії фестивалю сучасної драматургії (1999),
  • премії всеукраїнського конкурсу молодих митців «СтАрт» (2003),
  • І премії в номінації драматургії на Бієнале актуальних мистецтв (2004).
  • Книга «Провокація іншості» отримала Грант Президента України (2006).
  • Лауреат міжнародного фестивалю молодих драматургів «Любимовка» (Москва).
  • Лауреат і призер численних всеукраїнських та міжнародних театральних фестивалів в Україні (Одеса, Кривий Ріг, Херсон, Харків, Львів, Дніпропетровськ, Чернігів, Краматорськ, Київ) та за її межами (Литва, Білорусь, Росія, Вірменія, Швеція, Косово, Німеччина, Франція).
  • П'єси «Той, що відчиняє двері», «Мільйон парашутиків», «Коли повертається дощ» і «Самогубство самоти» включені до каталогів найкращих п'єс Європи «Європейський театр сьогодні: п'єси» (2004, 2006, 2008) та «Європейської театральної конвенції» (2012).
  • З 2012 — патрон України на найбільшому європейському фестивалі сучасної драми бієнале «Нові європейські п'єси» у Вісбадені (Німеччина).
  • У 2012 році стала одним із переможців конкурсу і учасником Світової Конференції Жінок Драматургів у Стокгольмі (Швеція).
  • З 2013 — голова українського комітету мережі Євродрами Дому Європи і Сходу в Парижі (Франція).
  • У 2014 отримала грант на письменницьку резиденцію і здійснення проекту «драматичного діалогу» Регіону Іль де Франс у Парижі (Франція).
  • У 2015 «Майдан потойбіч пекла» стала першою українською п'єсою, перекладеною французькою мовою для французького видавництва і виконану на сцені французькими акторами в рамках фестивалю Європа театрів в Домі Європи і Сходу в Парижі (Франція).

Громадська позиціяРедагувати

У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[1]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати