Вікіпедія

Лоліта (роман)

роман Володимира Набокова
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лоліта.

«Лолі́та» (англ. Lolita, рос. Лолита) — роман Володимира Набокова. Спочатку написаний англійською та опублікований у 1955 у Парижі, пізніше перекладений автором російською та опублікований у 1967 у Нью-Йорку.

«Лоліта»
«Lolita»
Обкладинка першого видання
Назва на честьDolores Hazed
Жанртрагікомедія[1], метапроза[2], confessional fictiond[3][4], editorial fictiond[3], еротика і детектив
Формароман
ТемаСоліпсизм[3][5][6], мораль[7][8][9], artistic creationd[10][6], насильство над дітьми[3][11][12], hebephiliad[13] і педофілія[14][13][…]
АвторНабоков Володимир Володимирович
МоваАнглійська
Опубліковано1955
Країна Франція
ВидавництвоOlympia Pressd, G. P. Putnam's Sonsd, Weidenfeld & Nicolsond і Fawcett Publicationsd
ПерекладПетро Таращук (2008)
Дмитро Дроздовський (2018)
Нагороди

Твір здобув світову славу завдяки інноваційному стилю ведення оповіді та своїй контроверсійній темі — стосункам головного героя і оповідача Гумберта Гумберта, чоловіка середніх літ, та його одержимості 12-річною дівчинкою Долорес Гейз і їхнім сексуальним зв'язкам.

Після публікації «Лоліта» стала класичним твором, що репрезентує літературу ХХ століття. Ім'я Лоліта у поп-культурі стало назовництвом для молодих дівчат, що рано починають сексуальне життя.

Номер 4 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[16].

Екранізація

ред.

Роман було двічі екранізовано:

Переклади українською

ред.

Перший український переклад «Лоліти» вийшов друком у травні 2008 року. Здійснив його П. Таращук. На вимогу власника авторського права, сина автора «Лоліти» Д. Набокова, український переклад був виконаний з російської версії роману. Він супроводжується примітками П. Бабая, де, зокрема, пояснюються деякі алюзії у творі.[17]

У січні 2018 у видавництві КСД мав вийти переклад українською відомого перекладача Дмитра Дроздовського зроблений з оригіналу англійською, а не з автоперекладу автора російською.[18] За незрозумілих обставин КСД згодом перенесла реліз українського перекладу на жовтень 2018 року, одночасно змінивши перекладача з Дмитра Дроздовського на Єлену Даскал.[19]

  • Владімір Набоков: Лоліта (2008). Переклад з російської: Петро Таращук, передмова та примітки Павла Бабая. Художники: Б. Бублик, В. Мурликін. Харків: Фоліо. 412 с. ISBN 978-966-03-4128-9
  • Володимир Набоков. Лоліта (2018). Переклад з англійської: Єлена Даскал. Харків: КСД. 432 стор. 2018. ISBN 978-617-12-4560-0

Примітки

ред.
  1. ↑ Olsen L. Lolita: A Janus Text — Simon & Schuster, 1995. — P. 102. — ISBN 978-0-8057-8355-1
  2. ↑ Schweighauser P. Metafiction, Transcendence, and Death in Nabokov's Lolita // Nabokov Studies — 1990. — Vol. 5. — P. 99–116. — ISSN 1080-1219; 1548-9965 — doi:10.1353/NAB.2011.0035
  3. ↑ а б в г Nabokov V. The Annotated Lolita / A. Appel — Vintage Books, 1991. — ISBN 978-0-307-78808-5
  4. ↑ Connolly J. W. A Reader's Guide to Nabokov's "Lolita" — Academic Studies Press, 2009. — P. 18. — ISBN 978-1-934843-65-9
  5. ↑ Olsen L. Lolita: A Janus Text — Simon & Schuster, 1995. — P. 82. — ISBN 978-0-8057-8355-1
  6. ↑ а б Connolly J. W. A Reader's Guide to Nabokov's "Lolita" — Academic Studies Press, 2009. — P. 17. — ISBN 978-1-934843-65-9
  7. ↑ Olsen L. Lolita: A Janus Text — Simon & Schuster, 1995. — P. 34. — ISBN 978-0-8057-8355-1
  8. ↑ Green M. Tolstoy and Nabokov: The Morality of Lolita // Vladimir Nabokov's Lolita / H. Bloom — 1966. — P. 25.
  9. ↑ Appel A. Lolita: The Springboard of Parody // Vladimir Nabokov's Lolita / H. Bloom — 1967. — P. 36.
  10. ↑ Bader J. Lolita: The Quest for Ecstasy // Vladimir Nabokov's Lolita / H. Bloom — 1972. — P. 53.
  11. ↑ Olsen L. Lolita: A Janus Text — Simon & Schuster, 1995. — P. 89. — ISBN 978-0-8057-8355-1
  12. ↑ Pifer E. Vladimir Nabokov's Lolita: A Casebook — OUP, 2003. — P. 9. — ISBN 0-19-515032-5
  13. ↑ а б Nabokov V. Lolita — France: Olympia Press, G. P. Putnam's Sons, Weidenfeld & Nicolson, Fawcett Publications, 1955.
  14. ↑ Rampton D. Lolita // Vladimir Nabokov's Lolita / H. Bloom — 1984. — P. 100.
  15. ↑ Haegart J. Artist in Exile // Engl. Lit. Hist. — JHU Press, 1985. — P. 779. — ISSN 0013-8304; 1080-6547
  16. ↑ Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  17. ↑ Кам'янець Анжела. Інтертекстуальна іронія в романі В. Набокова «Лоліта»: Проблеми перекладу // Наукові записки. — 2018. — Вип. 81 (4). — С. 272-276. — (Філологічні науки). (також міститься у книзі «Інтертекстуальна іронія і переклад» (2010))
  18. ↑ Українською переклали «Лоліту» і «Голмса» — Дзеркало тижня, 14 січня 2018
  19. ↑ Владімір Набоков — Лоліта — анонс українського перекладу на сайті КСД, 2018

Посилання

ред.

Див. також

ред.


  Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лоліта_(роман)&oldid=43501431