Педофілія

сексуальний потяг до дітей та сексуальні дії стосовно них

Педофілія (від дав.-гр. παῖς, р.в. παιδός — «дитина» + φιλία — «любов») — хворобливий статевий потяг (статеве збочення, перверсія) до дітей, які не досягли віку статевого дозрівання або знаходяться в ранньому пубертаті. Форма парафілії, при якій завдається шкода іншим людям.[1] Включає сексуальне домагання та інші дії сексуального характеру щодо дітей, а також розглядання, залякування, відкриту агресію.[1] Близькою є ефебофілія — потяг до підлітків.

Педофілія
Мартін ван Маеле, La Grande Danse macabre des vifs, 1905
Мартін ван Маеле, La Grande Danse macabre des vifs, 1905
Спеціальність психіатрія і психологія
Ведення психотерапія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6D32
МКХ-10 F65.4
MedlinePlus 007224
MeSH D010378
CMNS: Pedophilia у Вікісховищі

Як хворобаРедагувати

Педофілійний розлад характеризується повторними інтенсивними, сексуально збудливими фантазіями, сильними бажаннями чи поведінкою щодо дітей передпідліткового віку (до 13 років включно); діагноз ставиться тільки коли хворим 16 або більше років і вони на 5 або більше років старші за дитину, щодо якої здійснюються педофільні дії.

Коен та інші дослідники, вивчаючи статевих злочинців, стверджують, що педофіли страждають порушеннями міжособистісного функціонування та пасивно-агресивною, соціопатичною поведінкою.

Перебіг педофілії є хронічним, педофіли найчастіше зловживають психоактивними речовинами, часто залежні від ліків і хворіють депресією. Серед супутніх розладів зустрічаються розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, тривожні розлади і посттравматичний стресовий розлад.

Визнання пацієнта потенційним педофілом іноді ставить перед лікарем важковирішувані етичні питання. Але медичні працівники несуть відповідальність за захист дітей від загроз їхній психіці, тілесній недоторканості та сексуальності.[1]

ПоширеністьРедагувати

Педофілія в строгому значенні спостерігається переважно у чоловіків і вкрай рідко серед жінок. Більшість педофілів — гетеросексуали[2]; чимало з них перебувають у шлюбі та мають дітей; деякі з педофілів схильні до алкоголізму[3]. Педофілія найчастіше спостерігаються у 30-річних і літніх (старших 50) чоловіків. Серед 30-літніх переважають одружені чоловіки, які не зуміли влаштувати своє сексуальне життя, а також чоловіки, які бояться близькості та контакту з дорослими жінками.

У спортіРедагувати

Небезпечним явищем педофілія стала у спорті, проявившись у стосунках між тренерами, лікарями та спортсменами і спортсменками.[4]

В релігійних установахРедагувати

Причини виникненняРедагувати

Причинами для формування педофілії служать:

  • відхилення психосексуального розвитку людини,
  • проблеми у спілкуванні з людьми іншої статі,
  • сексуальні розлади, що заважають нормальному сексуальному життю.

Серед літніх чоловіків зазвичай зустрічаються самотні, та ті, хто страждають від статевих розладів. Педофільні тенденції, що виникають в літньому віці на фоні зниження статевого потягу, можуть довго не реалізовуватися. Зазвичай вони формуються на тлі атеросклерозу в сполученні з енцефалопатією. Аналогічні причини потягу до дітей і при гомосексуальності як у чоловіків, так і в жінок.

Згідно з результатами деяких досліджень до 80% педофілів самі перенесли в дитинстві сексуальну травму.[2]

Тактика педофілівРедагувати

Як правило, педофіли застосовують тактику грумінгу і відкрито не виражають агресію.[4] Проявом педофілії, її реалізацією є розпусні дії щодо дітей. Зазвичай це розповіді про секс, роздягання дітей, огляд і десонстрація геніталій, мастурбація в присутності дітей, демонстрація порнографії, тактильні та сексуальні, іноді оральні контакти. Зазвичай педофіл намагається отримати «добровільну» згоду дитини, яка не розуміє, що відбувається. Трапляються і погрози, насильство та зґвалтування дітей. Агресивні педофіли з ознаками соціопатії можуть застосовувати силу і погрожувати фізичною розправою над дитиною чи її домашньою твариною, якщо дитина розповість про випадок.[1]

Правовий статусРедагувати

Правові норми конкретних країн можуть не збігатися з психіатричними. Наприклад, дитячі та ранні шлюби в східних країнах, серед ромів. Тому вік, вказаний в діагностичному керівництві, переважно стосується західних культур.[1]

Кримінальна відповідальністьРедагувати

В усіх країнах насилля стосовно осіб, які не досягли 14 років, карається. В більшості країн за педофілію передбачене тюремне ув'язнення, в деяких країнах — пожиттєве.[5] В Ємені педофілів публічно страчують. В Нігерїї і корінних народах Південно-Східної Африки, де поширені самосуди, гвалтівників спалюють живцем.[5] В країнах, де педофілію вважають психічним захворюванням, передбачене лікування.

ЛікуванняРедагувати

Для лікування педофілії може застосовуватись: психотерапія, лікування супутніх захворювань, медикаментозне лікування. В частині країн діє додатковий запобіжний захід — хімічна кастрація: примусова і добровільна.

В Україні Верховною Радою прийнято Закон "Про посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітнього чи неповнолітньої і особи, яка не досягла статевої зрілості". В тому числі було проголосовано за хімічну кастрацію для всіх осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх.[6] Президент Володимир Зеленський ветував закон, який передбачає примусову хімічну кастрацію.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Pedophilic Disorder - Psychiatric Disorders. MSD Manual Professional Edition (англ.). Процитовано 11 липня 2020. 
  2. Freund, Kurt; Watson, Robin J (1 березня 1992). The proportions of heterosexual and homosexual pedophiles among sex offenders against children: An exploratory study. Journal of Sex & Marital Therapy 18 (1). с. 34–43. ISSN 0092-623X. doi:10.1080/00926239208404356. Процитовано 22 листопада 2021. 
  3. Crewdson J. By Silence Betrayed: Sexual Abuse of Children in America. — Boston, 1988.
  4. а б Домагання у спорті: як справа Ларрі Нассара зрушила лавину з тисяч свідчень та вироків. Гендер в деталях. Процитовано 11 липня 2020. 
  5. а б Костер и кастрация — как еще наказывают педофилов. Sputnik Кыргызстан (рос.). Процитовано 11 жовтня 2020. 
  6. Welle (www.dw.com), Deutsche. Как наказывают педофилов: от кастрации до пожизненного заключения | DW | 13.07.2019. DW.COM (ru-RU). Процитовано 11 жовтня 2020. 

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 914. — ISBN 978-966-937-261-1.

2. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. - М., 1998.