Відкрити головне меню


Безталанна — психологічна драма Івана Карпенка-Карого

Безталанна
Безталанна
Автор Іван Карпенко-Карий
Мова українська
Написано 1886
Опубліковано 1887

Історія створенняРедагувати

Психологічну драму «Безталанна» Іван Карпенко-Карий написав у 1886 році. У першій редакції (1884) цей твір мав назву «Хто винен?». Прямої відповіді на поставлене питання автор не дає. У листі до Михайла Старицького він писав: «Я взяв життя. А в житті не завжди драма розігрується за такими законами логіки, щоб не залишилося місця для запитання: «Хто винен?». Драму «Безталанна» було опубліковано в другому томі творів І. К. Карпенка-Карого (1897).

Сюжет драмиРедагувати

В основі твору — мелодраматичний трикутник: сміливої вдачі, гарний, запальний Гнат, під стать йому палка, весела Варка — перше Гнатове кохання, і дружина Софія — ніжна, тиха і щира. Захоплення Гната Варкою, ревнощі, розрив із нею і одруження з лагідною Софією; повернення колишнього кохання і вбивство Софії — такий сюжет драми. Уся увага драматурга зосереджена на розкритті складної психологічної драми, яку проживають герої. У п’єсі немає «злого генія», який руйнує щастя, а тим часом усі герої, кожен по-своєму, глибоко нещасні. Українське село ще не позбулося важкого спадку феодально-кріпосницького гніту з пануванням патріархальних звичаїв, забитістю (ворожі відносини свекрухи і невістки), селянським індивідуалізмом.

Тяжко мучиться запальний, енергійний Гнат, роздвоєний відданістю дружині Софії й любов’ю до Варки. Софія замість вимріяного родинного щастя зіткнулася з безугавною гризнею свекрухи. Рішуча Варка не знає душевного спокою і справжньої радості від краденого кохання. Старому Івану, батьку Софії, сваха докоряє за кожен шматок хліба. Ганна також не зазнала душевного спокою через клопоти про нужденне господарство.

ГероїРедагувати

Головних героїв твору Гната,Софію, Варку показано серед тієї сфери, серед якої вони діють: сільської молоді на вечорницях, у домашній обстановці.[1]

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати