Юра Гнат Петрович
Юра́ Гнат Петро́вич (27 грудня 1887 (8 січня 1888), Федвар, Російська імперія — 18 січня 1966, Київ, СРСР) — український театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист УРСР, народний артист СРСР (1940)[1]. Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1949, 1951). Депутат Верховної Ради УРСР 1–5 скликань (1938–1963).
| Гнат Петрович Юра | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Народився |
27 грудня 1887 (8 січня 1888) Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | |||||||
| Помер |
18 січня 1966 (78 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||||
| Громадянство (підданство) |
 Російська імперія УНР Українська Держава.svg){kind=small} Українська РСР СРСР | |||||||
| Національність | українці | |||||||
| Діяльність | театральний режисер, актор театру і кіно | |||||||
| Alma mater | Єлисаветградське земське реальне училище | |||||||
| Заклад | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||||||
| Партія | КПРС | |||||||
| Батько | Петро Мусійович | |||||||
| Мати | Меланія Григорівна | |||||||
| У шлюбі з | Ольга Рубчаківна | |||||||
| Діти | син Юрій (нар. 1924) | |||||||
| Автограф |
 | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
| Премії |
| |||||||
| Звання |
| |||||||
| IMDb | nm0950998 | |||||||
БіографіяРедагувати
Народився 27 грудня 1887 (8 січня 1888) року в селі Федвар (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).
З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича. У трупі Максимовича Юра зустрів свого творчого побратима та товариша у житті Семена Семдора.[2] Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913—1914), у Молодому Театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 в Театрі ім. Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.
У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 року як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав. За першого періоду Гнат Юра переважно імітував репертуар Молодого Театру й спирався на драми В. Винниченка та модерні західно-європейські п'єси. Від 1929 перейшов на радянсько-український (І. Микитенко, О. Корнійчук) та російський репертуар. З світового класичної спадщини ставив «Дон Карлоса» Й.-Ф. Шіллера (1936).
У 1934 році у журналі «За марксо-ленінську критику» (№ 12, 1934 рік) опублікована стаття Гната Юри «Націоналістична естетика Леся Курбаса»
«Націоналізм і фашизм — ось той прапор, під яким Курбас, об'єднавшись з цілою групою українських націоналістів, зокрема з ділянки літератури, починає виступати», — пише Г. Юра у статті, яка через кілька років була пред'явлена табірному начальству на Медвежій горі Олексієм Алєєксєєвим, що стало причиною для заборони вистави, яку Лесь Курбас готував в ув'язненні і його заслання на Соловки[3]".
У розмові з Лесем Танюком Гнат Юра відмовляється від авторства статті, втім, пояснення на диктофон давати відмовляється, обіцяючи виступити з публічною заявою. Така заява так і не з'явилася.
Член ВКП(б) з 1938 року.
Викладав з перервами в Київському театральному інституті (1938—1961).
Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі. Поруч з ним похована його дружина — Рубчаківна Ольга Іванівна.
Театр в місті Олександрія, де Гнат Юра грав на початку кар'єри
Пам'ятник Гнату Юрі в ролі Швейка, встановлений перед Театром імені Івана Франка
Надгробок Гната Юри
Меморіальна дошка в Олександрії
ТворчістьРедагувати
Як актор залишився найкращим у побутових ролях:
- Терешко, Крамарюк («Суєта», «Житейське море» Івана Карпенка-Карого),
- Копистка («97» Миколи Куліша).
В побутовому плані також виступав у ролях:
- Фіґаро («Весілля Фіґаро» П'єра-Огюстена Бомарше),
- Швейка («Пригоди бравого вояка Швейка» за Ярославом Гашеком).
Фільмографія:
- «Прометей» (1936, актор)
- «Кармелюк» (1938, актор)
- «Щорс» (1939, актор)
- «Тарас Шевченко» (1951, актор)
- «Незабутній 1919 рік» (1952, актор)
- «В степах України» (1952, співрежисер)
- «Украдене щастя» (1952, співрежисер)
- «Мартин Боруля» (1953, актор та співрежисер)
- «Сто тисяч» (1958, актор та співрежисер) та ін.
Нагороди та почесні званняРедагувати
- Нагороджений трьома орденами Леніна (30.06.1951; 10.01.1958; 1960), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1936; 1948), орденом «Знак Пошани» (1940), а також медалями.
- Двічі лауреат Сталінської премії (1949, 1951).
- Народний артист СРСР (1940), народний артист УСРР (1930), заслужений артист УСРР (1923).
РодинаРедагувати
Пам'ятьРедагувати
- В 1967 році в Ленінградському районі Києва (нині Святошинський район, Микільська Борщагівка) на честь Гната Юри названа вулиця і станція швидкісного трамвая.
- На вул. Ольгинській, 2/1 в Києві, де в 1944–1966 роках жив артист, в 1969 році встановлено меморіальну дошку (бронза, барельєф; скульптор Ю. Л. Синькевич, архітектор А. А. Сницарев)[4]. Також меморіальна дошка встановлена в місті Олександрії на фасаді міського Палацу культури (колишнього театру) міста.
- В селі Підлісне (Федвар), зараз Олександрівського р-ну Кіровоградської обл. встановлений пам'ятник-погруддя.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25 травня 1940 // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР] : газета. — Київ, 1940. — 26 травня.
- ↑ Юра Гнат (Игнатий) Петрович
- ↑ Танюк, Лесь. Талант і талан Леся Курбаса.
- ↑ geo.ladimir.kiev.ua(рос.)
ПосиланняРедагувати
ДжерелаРедагувати
- Томазова Н. М. Юра Гнат Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 701. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Кисельов Й. Разом з життям. К. 1972.
- Бобошко Ю. Гнат Юра. К. 1980.
- Кроп Т. Гнат Юра оберігатиме франківців. К., 2011.
- Влада зіштовхнула лобами Гната Юру та Леся Курбаса // gazeta.ua
- Франківська родина // day.kyiv.ua
- Юра Гнат Петрович : облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 312–317.
- Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 82.
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.