Юра Гнат Петрович

Гнат Петрович Юра
Народився	27 грудня 1887 (8 січня 1888); Федвар, Олександрівський район, Кіровоградська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер	18 січня 1966 (78 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство; (підданство)	УНР→; СРСР Російська імперія (до 1917)
Національність	українець
Діяльність	актор, театральний режисер, театральний педагог, кінорежисер
Відомий завдяки	театральний режисер, актор театру і кіно
Alma mater	Єлисаветградське земське реальне училище
Заклад	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Партія	КПРС
Батько	Петро Мусійович
Мати	Меланія Григорівна
У шлюбі з	Ольга Рубчаківна
Діти	син Юрій (нар. 1924)
IMDb	nm0950998
	; ; Медіафайли у Вікісховищі?;

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Юра.

|відомий_?відома?=

Юра́ Гнат Петрович (27 грудня 1887 [8 січня 1888](18880108), с. Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — 18 січня 1966, Київ, Українська РСР, СРСР) — український театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1940).^[2] Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1949, 1951). Член ВКП (б) з 1938 року. Зять Івана та Катерини Рубчаків. Брат Терентія Юри, Олександра Юра-Юрського, Тетяни Юрівни.

Зміст

БіографіяРедагувати

Театр в місті Олександрія, де Гнат Юра грав на початку кар'єри

Пам'ятник Гнату Юрі в ролі Швейка, встановлений перед Театром імені Івана Франка

Надгробок Гната Юри

Народився 1888 року в селі Федвар (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).

З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича. У трупі Максимовича Юра зустрів свого творчого побратима та товариша у житті Семена Семдора.^[3] Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913—1914), у Молодому Театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 в Театрі ім. Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.

У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 року як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав. За першого періоду Гнат Юра переважно імітував репертуар Молодого Театру й спирався на драми В. Винниченка та модерні західно-європейські п'єси. Від 1929 перейшов на радянсько-український (І. Микитенко, О. Корнійчук) та російський репертуар. З світового класичної спадщини ставив «Дон Карлоса» Й.-Ф. Шіллера (1936).

У 1934 році у журналі «За марксо-ленінську критику» (№ 12, 1934 рік) опублікована стаття Гната Юри «Націоналістична естетика Леся Курбаса»

«Націоналізм і фашизм — ось той прапор, під яким Курбас, об'єднавшись з цілою групою українських націоналістів, зокрема з ділянки літератури, починає виступати», — пише Г. Юра у статті, яка через кілька років була пред'явлена табірному начальству на Медвежій горі Олексієм Алєєксєєвим, що стало причиною для заборони вистави, яку Лесь Курбас готував в ув'язненні і його заслання на Соловки^[4]".

У розмові з Лесем Танюком Гнат Юра відмовляється від авторства статті, втім, пояснення на диктофон давати відмовляється, обіцяючи виступити з публічною заявою. Така заява так і не з'явилася.

Викладав з перервами в Київському Театральному Інституті (1938—1961).

Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі. Поруч з ним похована його дружина — Рубчаківна Ольга Іванівна.