Величко Юрій Олексійович
Юрій Олексійович Вели́чко (6 лютого 1917, Бендери, Російська імперия — 2 березня 1986, Одеса) — український радянський актор і режисер. Чоловік актриси Лариси Гринченко[1]. Народний артист Української РСР (1964).
| Величко Юрій Олексійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
24 січня (6 лютого) 1917 Бендери, Російська імперія | |||
| Помер |
2 березня 1986 (69 років) Одеса, Українська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Другий християнський цвинтар | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | актор, режисер | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Вчителі | Юра Гнат Петрович | |||
| Дружина | Гринченко Лариса Миколаївна | |||
| IMDb | nm6866041 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 24 січня [6 лютого] 1917 року в місті Бендерах (тепер Молдова). Впродовж 1936—1944 років працював у Київському українському драматичному театрі. Одночасно до 1941 року навчався у драматичній студії при цьому театрі у Гната Юри. Протягом 1944–1965 років працював у Чернівецькому українському музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. Член ВКП(б) з 1949 року.
Протягом 1966–1979 років працював в Одеському російському драматичному театрі імені Андрія Іванова. 1974 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва. З 1980 по 1985 рік очолював народний самодіяльний театр Одеського трамвайно-тролейбусного управління.
Помер в Одесі 2 березня 1986 року. Похований в Одесі на Другому Християнському кладовищі[1].
Творчість ред.
У театрі ред.
- Виконар ролі
- Платон («Платон Кречет» Олександра Корнійчука);
- Гнат («Безталанна» Івана Карпенка-Карого);
- Михайло («Земля» за Ольгою Кобилянською);
- Антон («Весняний потік» Зіновія Прокопенка);
- Дмитро («Леся» Маргарити Андрієвич);
- Маріо Арманді («Сеньйор Маріо пише комедію» Альдо Ніколаї);
- Устим Кармелюк («Устим Кармелюк» Володимира Суходольського);
- Чацький («Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова);
- Жадов («Доходне місце» Олександра Островського);
- Улдіс («Вій, вітерець!» Яніса Райніса);
- Фердинанд («Мачуха» Оноре де Бальзака);
- Артур («Овід» за Етель Ліліан Войнич);
- Олексій («Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського);
- Фердінанд («Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера).
- Поставив вистави
- «Іспанці» Михайла Лермонтова (1964);
- «Людина з зірки» Карла Віттлінгера (1965);
- «Житейське море» Івана Карпенка-Карого (1965).
У кіно ред.
- 1939 — «Щорс», боярин на весіллі;
- 1956 — «Кривавий світанок», епізод;
- 1967 — «Пошук», Олексій Олексійович, працівник соцзабезу;
- 1968 — «Золотий годинник», учитель;
- 1968 — «Випадок зі слідчої практики», епізод;
- 1969 — «Повість про чекіста», епізод;
- 1975 — «Хвилі Чорного моря», відпочиваючий;
- 1980 — «Овід», епізод.
Відзнаки ред.
- Народний артист УРСР з 1964 року;
- Нагороджений орденом «Знак Пошани».
Примітки ред.
- ↑ а б kino-teatr.ru. Біографія. [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 109. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Сулятицький Т. В. Величко Юрій Олексійович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 300;