Прометей (фільм)
«Прометей» — український радянський історичний фільм 1936 року випуску знятий режисером та сценаристом Іваном Кавалерідзе. В основі сюжету стрічки — мотиви поеми Тараса Шевченка "Кавказ"
«Прометей» | |
|---|---|
| Прометей | |
 Кадр із фільму | |
| Жанр | історичний фільм |
| Режисер | Іван Кавалерідзе |
| Сценарист | Іван Кавалерідзе |
| У головних ролях |
Олександр Сердюк, Данило Антонович , Гнат Юра, Наталія Ужвій, Поліна Нятко (Табачникова), Іван Твердохліб, Микола Надемський |
| Оператор | Микола Топчій |
| Композитор |
Павло Толстяков Андрій Баланчивадзе |
| Художник |
Василь Кричевський Юнія Майєр |
| Кінокомпанія | Українфільм |
| Тривалість | 2400 м. / 88 хв. |
| Мова |
російська українська грузинська |
| Країна | СРСР |
| Рік | 1936 |
| Дата виходу | 13 січня 1936 (СРСР) |
| IMDb | ID 1855316 |
Після доволі довгих суперечок та рецензій українського та російського радянсько-партійного керівництва, премє'ра фільму відбулася у 1936 році, але майже відразу після прем'єри стрічку заборонили.
Фільм зберігся не повністю, а лише ~84 хвилини: відсутній епізод тривалістю десь 4 хвилини за участю Тараса Шевченка (актор Микола Надемський).
Займає 30-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Сюжет фільмуРедагувати
Юного хлопця-кріпака Івася пан здає на Кавказ у солдати, а його наречену відправляє у публічний будинок. Там на чужбині, під впливом революціонера Гаврилова, розжалуваного в солдати, герой стає свідомим борцем і, повернувшись у рідне село, піднімає селянське повстання.
Акторський складРедагувати
- Іван Твердохліб — Івась
- Поліна Нятко (Табачникова) — Катерина
- Сердюк Олександр Іванович — Поміщик Свічка, полковник
- Іван Штраух — Жуков, купець
- Гнат Юра — Сидоренко, керуючий пана Свічки
- Наталія Ужвій — Настасья Марківна, господиня "закладу"
- Іван Мар'яненко — Генерал Ладанський
- І. Некрутенко — російський жандарм
- В. Єршов — Микола І
- Чута Ерістова-Жгенті — княжна Дадіані
- Данило Антонович — Гаврилов, революціонер
- Шота Нозадзе — бранець-грузин
- Микола Надемський — Тарас Шевченко
- В епізодах: В. Чистякова, Катерина Осмяловська, В. Лісовський, З. Терішвілі, П. Моргулія, Северин Панківський, Д. Введенський та ін.
Творча командаРедагувати
- Сценарист: Іван Кавалерідзе
- Режисер: Іван Кавалерідзе
- Звукорежисери: А. Прахов, режисер по монтажу Тетяна Демітрюкова
- Оператори: Микола Топчій
- Художники: Василь Кричевський, Юнія Майєр
- Композитори: Павло Толстяков, Андрій Баланчивадзе
Заборона фільмуРедагувати
Наприкінці 1935 року виробництво фільму було закінчено й керівництво Українфільму отримало від ГУКФ дозвіл на прокат фільму. 13 січня 1936 відбувається прем'єра фільму в кінотеатрах Ленінграду.[1] А в Москві розпочалася рекламна кампанія фільму яка, правда, так і не закінчилася виходом стрічки у прокат в Москві.
Причиною чому стрічка не попала в широкий прокат у Москві стали різко негативні відгуки тогочасної російської кінокритики на фільм. Так 13 лютого 1936 року у московській газеті «Правда» виходить розгромна стаття М. Кольцова «Груба схема замість історичної правди», написана за особистим наказом Сталіна й негайно передрукувана в багатьох газетах і журналах СРСР, зокрема, у в україномовному перекалді у провідному українському кінематографічному журналі «Радянське кіно».[2] У статті Кольцов піддав фільм Кавалерідзе нищівній критиці: автора «Прометея» звинуватили у формалізмі, натуралізмі, буржуазному націоналізмі, а «явною невдачею» фільму Прометей називалося те «що замість історичної правди, показаної засобами мистецтва, в ньому дана груба схема, що перекручує історію».[3][4]
Впродовж чотирьох днів ця стаття обговорювалася на зборах колективу Українфільму й, зокрема, колектив кіностудії опублікував у тому ж березневому випуску Радянське кіно колективну статтю під заголовком «Невдача режисера Кавалерідзе повчальна не тільки для нього самого» та цілу плеяду окремих статей працівників Українфільму.[2] Матеріалу виступів за чотири дні зборів було так багато, що вони не вмістилися в один березневий номер, тому частину оприлюднили в наступному квітневому журналі «Радянського кіно», зокрема, статтю Абрама Роома «За просте і високе мистецтво в кінематографії».[5][4]
Згодом у тому ж журналі Радянське кіно Кавалерідзе був змушений надрукувати статтю-відповідь під заголовком «Неоціненна допомога» де він «покаюється» у своїх гріхах у стрічці «Прометей» й обіцяв у найкоротші терміни створити нову стрічку що виразно покаже як він засвоїв критику статті у «Правді».[2] Російськомовна версія статті також була передрукована у газеті «Правда», але вона була сприйнята несхвально редакцією газети: як прокоментувала редакція «Правди», режисер покаявся недостатньо, «не дав розгорнутої критики своїх помилок».[6]
В результаті негативної критики на фільм Прометей у московській «Правді» Івану Кавалерідзе заборонили працювати з молоддю (до цього він керував серією альманахів «Українські пісні на екрані», які ставили дебютанти). Фундатора вітчизняного історичного фільму також відсторонили від сучасних та історичних тем й запропонували натомість знімати кіноопери.[3][7]
Джерела та приміткиРедагувати
- ↑ В. Нестерчук. Фонд Івана Кавалерідзе у ЦДАМЛМ України (до 125-річчя від дня народження видатного скульптора, режисера і драматурга). old.archives.gov.ua, 2012
- ↑ а б в Груба схема замість історичної правди. Радянське кіно, № 3 (березень 1936). 72 стор.: С. 1-3
- ↑ а б Іван Кавалерідзе під час окупації [Архівовано 2018-10-15 у Wayback Machine.]. Кіно-Театр, 2006:#4
- ↑ а б О. Безручко. Режисерська лабораторія (бригада) І. П. Кавалерідзе: маловідомі сторінки історії. Київ: Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Вип. 12 (2013). С. 232—248.
- ↑ За просте і високе мистецтво в кінематографії. Радянське кіно, № 4 (квітень 1936). 68 стор.: С. 4-6
- ↑ Л. Галкін. Іван Кавалерідзе: митець і влада. // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Вип. 12 (2013). С. 256—262.
- ↑ Нонна Капельгородська та інші. [Іван Кавалерідзе: життя і творчість]. Київ: Кий, 2007. 336 стор.: C. 24. ISBN 978-966-8825-36-1