«Прометей» — український радянський історичний фільм 1936 року випуску знятий режисером та сценаристом Іваном Кавалерідзе. В основі сюжету стрічки — мотиви поеми Тараса Шевченка "Кавказ"

ПрометейPicto infobox cinema.png
Прометей
Жанр історичний фільм
Режисер Іван Кавалерідзе
Сценарист Іван Кавалерідзе
У головних
ролях
Олександр Сердюк,
Данило Антонович ,
Гнат Юра,
Наталія Ужвій,
Поліна Нятко (Табачникова),
Іван Твердохліб,
Микола Надемський
Оператор Микола Топчій
Композитор Павло Толстяков
Андрій Баланчивадзе
Художник Василь Кричевський
Юнія Майєр
Кінокомпанія Українфільм
Тривалість 2400 м. / 88 хв.
Мова російська
українська
грузинська
Країна СРСР
Рік 1936
Дата виходу 13 січня 1936 (СРСР)
IMDb ID 1855316

Після доволі довгих суперечок та рецензій українського та російського радянсько-партійного керівництва, премє'ра фільму відбулася у 1936 році, але майже відразу після прем'єри стрічку заборонили.

Фільм зберігся не повністю, а лише ~84 хвилини: відсутній епізод тривалістю десь 4 хвилини за участю Тараса Шевченка (актор Микола Надемський).

Сюжет фільмуРедагувати

Юного хлопця-кріпака Івася пан здає на Кавказ у солдати, а його наречену відправляє у публічний будинок. Там на чужбині, під впливом революціонера Гаврилова, розжалуваного в солдати, герой стає свідомим борцем і, повернувшись у рідне село, піднімає селянське повстання.

Акторський складРедагувати

Творча командаРедагувати

Заборона фільмуРедагувати

Наприкінці 1935 року виробництво фільму було закінчено й керівництво Українфільму отримало від ГУКФ дозвіл на прокат фільму. 13 січня 1936 відбувається прем'єра фільму в кінотеатрах Ленінграду.[1] А в Москві розпочалася рекламна кампанія фільму яка, правда, так і не закінчилася виходом стрічки у прокат в Москві.

Причиною чому стрічка не попала в широкий прокат у Москві стали різко негативні відгуки тогочасної російської кінокритики на фільм. Так 13 лютого 1936 року у московській газеті «Правда» виходить розгромна стаття М. Кольцова «Груба схема замість історичної правди», написана за особистим наказом Сталіна й негайно передрукувана в багатьох газетах і журналах СРСР, зокрема, у в україномовному перекалді у провідному українському кінематографічному журналі «Радянське кіно».[2] У статті Кольцов піддав фільм Кавалерідзе нищівній критиці: автора «Прометея» звинуватили у формалізмі, натуралізмі, буржуазному націоналізмі, а «явною невдачею» фільму Прометей називалося те «що замість історичної правди, показаної засобами мистецтва, в ньому дана груба схема, що перекручує історію».[3][4]

Впродовж чотирьох днів ця стаття обговорювалася на зборах колективу Українфільму й, зокрема, колектив кіностудії опублікував у тому ж березневому випуску Радянське кіно колективну статтю під заголовком «Невдача режисера Кавалерідзе повчальна не тільки для нього самого» та цілу плеяду окремих статей працівників Українфільму.[2] Матеріалу виступів за чотири дні зборів було так багато, що вони не вмістилися в один березневий номер, тому частину оприлюднили в наступному квітневому журналі «Радянського кіно», зокрема, статтю Абрама Роома «За просте і високе мистецтво в кінематографії».[5][4]

Згодом у тому ж журналі Радянське кіно Кавалерідзе був змушений надрукувати статтю-відповідь під заголовком «Неоціненна допомога» де він «покаюється» у своїх гріхах у стрічці «Прометей» й обіцяв у найкоротші терміни створити нову стрічку що виразно покаже як він засвоїв критику статті у «Правді».[2] Російськомовна версія статті також була передрукована у газеті «Правда», але вона була сприйнята несхвально редакцією газети: як прокоментувала редакція «Правди», режисер покаявся недостатньо, «не дав розгорнутої критики своїх помилок».[6]

В результаті негативнох критики на фільм Прометей у московські «Правді» Івану Кавалерідзе заборонили працювати з молоддю (до цього він керував серією альманахів «Українські пісні на екрані», які ставили дебютанти). Фундатора вітчизняного історичного фільму також відсторонили від сучасних та історичних тем й запропонували натомість знімати кіноопери.[3][7]

Джерела та приміткиРедагувати

  1. В. Нестерчук. Фонд Івана Кавалерідзе у ЦДАМЛМ України (до 125-річчя від дня народження видатного скульптора, режисера і драматурга). old.archives.gov.ua, 2012
  2. а б в Груба схема замість історичної правди. Радянське кіно, № 3 (березень 1936). 72 стор.: С. 1-3
  3. а б Іван Кавалерідзе під час окупації. Кіно-Театр, 2006:#4
  4. а б О. Безручкo. Режисерська лабораторія (бригада) І. П. Кавалерідзе: маловідомі сторінки історії. Київ: Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Вип. 12 (2013). С. 232—248.
  5. За просте і високе мистецтво в кінематографії. Радянське кіно, № 4 (квітень 1936). 68 стор.: С. 4-6
  6. Л. Галкін. Іван Кавалерідзе: митець і влада. // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Вип. 12 (2013). С. 256—262.
  7. Нонна Капельгородська та інші. [Іван Кавалерідзе: життя і творчість]. Київ: Кий, 2007. 336 стор.: C. 24. ISBN 978-966-8825-36-1

ПосиланняРедагувати