Дружина (жінка)

партнерка у шлюбі; одружена жінка

Дружи́на[1][2][3], також жі́нка[4], нар.-поет. жона́[5] — одружена жінка, партнерка у шлюбі щодо свого чоловіка. В Україні дружина і чоловік мають визначені законом рівні права й обов'язки у сімейних стосунках, шлюбі та сім'ї. Жінка може носити обручку, щоб продемонструвати свій статус дружини.

Обручка з дорогоцінним каменем є символом заручин та шлюбу у багатьох культурах

Роль дружини, що її отримували жінка протягом історії, передбачала певні роль та статус у суспільстві.

Права дружиниРедагувати

УкраїнаРедагувати

Законодавство України передбачає дружині такі права:

  1. Дружина має право на материнство.
  2. Дружина має право на утримання чоловіком під час вагітності.
  3. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання чоловіком — батьком дитини до досягнення дитиною трьох років.
  4. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання чоловіком до досягнення дитиною шести років.
  5. Право на утримання — вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
  6. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
  7. Право на утримання — вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

ДрескодРедагувати

В ряді ісламських країн та культур одружені жінки мусять носити спеціальний одяг, що закриває обличчя (хіджаб, паранджа, нікаб). За появу на вулиці без нього (з відкритим волоссям, обличчям тощо) жінку можуть стратити. Ці консервативні традиції, подекуди подолані історичним прогресом, жорстко відродив Талібан.

В релігіяхРедагувати

Авраамічні релігії традиційно ставлять жінок нижче від чоловіків, та підпорядковують дружин у гетеросексуальному шлюбі.

ХристиянствоРедагувати

Християнська культура керується Новим Заповітом щодо становища дружини в суспільстві і шлюбі. Новий Заповіт засуджує розлучення для чоловіків і жінок, але дозволяє чоловічу моногамію. Новий Заповіт не має жодної інформації про права власності дружин, які на практиці визначали світські закони. До кінця ХХ століття жінки деяких регіонів не могли в подати в суд на чоловіка, який позбавив їх цноти поза шлюбом. Якщо жінка не хотіла одружуватися, вона могла стати черницею в монастирі, «нареченою Христовою» — тоді її сексуальна безпека і економічне виживання були захищені.

ІсламРедагувати

Дружини, як і жінки загалом, мають в ісламі розширений ряд обов'язків та значно звужені права. Шлюб укладається на основі шлюбного контракту. Хоча примус жінки до шлюбу строго заборонений, його практикують багато неосвічених мусульман. Шлюб за домовленістю відносно часто зустрічається в традиціоналістських сім'ях, в мусульманських країнах або в іммігрантів першого чи другого покоління.

Дружини в Ісламі зобов'язані носити хіджаб, що варіюється від накидки на волосся до повного закриття тіла (нікаб) залежно від культури країни. Чоловік має платити махр нареченій, схожий на частину спадщини.

Традиційно дружина в ісламі розглядається як захищена та цнотлива жінка, зобов'язана виховувати дітей, нове покоління мусульман. В ісламі настійно рекомендується, щоб дружина залишалася вдома, хоча вона може володіти власністю чи працювати. Чоловік зобов'язаний витрачати на всі потреби дружини, а вона не зобов'язана витрачати, навіть якщо має статки.

Загалом мусульманські одружені жінки не дуже відрізняються від неодружених. Жіночі обручки стали популярними лише в останні 30 років через вплив західної культури[6].

ІндуїзмРедагувати

Докладніше: Жінка в індуїзмі

В індо-арійських мовах дружина (Патні) означає жінку, яка розділяє все в цьому світі з чоловіком, і він робить те ж саме, включаючи її ідентичність. Ідеальні рішення приймаються у взаємній згоді. Дружина, як правило, бере на себе родинні обов'язки, найчастіше — здоров'я сім'ї, освіту дітей, потреби батьків.

Більшість індуїстських шлюбів — традиційні та договірні, тобто обирати чоловіка жінки та дівчата не мають права. Після того, як батьки знаходять підходящу сім'ю (за кастою, культурою чи фінансовим становищем), хлопчик і дівчинка бачаться і розмовляють, щоб вирішити остаточний результат. Останнім часом західна культура істотно вплинула, і нові покоління значно більш схильні до одружень за власним вибором.

Індійське право визнає зґвалтування, сексуальне, емоційне чи вербальне насильство проти жінки з боку чоловіка злочинами. В індуїзмі жінка або чоловік можуть одружитися, але мати тільки одного партнера/партнерку.

В Індії жінки можуть носити яскраво-червону цятку на чолі (бінді, тілака) на знак свого шлюбного статусу.

Насильство проти дружинРедагувати

Шлюбні обрядиРедагувати

Жіноча шлюбна ініціаціяРедагувати

Весілля для молодої жінки в традиційних культурах позначало перехід між соціальними та тілесними станами, соціально-віковими групами, способами життя та заняттями. Дружина в більшості культур мусить покинути сім'ю та дім, дівочі ремесла, коло спілкування, і присвятити себе ролям матері, невістки та робітниці в домі чоловіка. Також зі шлюбом пов'язувалось легітимне сексуальне життя жінки: дефлорація, статевий акт, вагітність, пологи, годування груддю, материнство. Розмаїті весільні ритуали та пісні покликані пояснити, метафорично супроводити та магічно оформити цей перехід.

СвояцтвоРедагувати

Пов'язані з дружиною терміни свояцтва:

  • Вуйна — дружина материного брата
  • Діверка чи ятрівка — дружина дівера
  • Дядина — дружина дядька
  • Братова́ — дружина брата
  • Невістка — дружина сина, брата, свояка або дівера
  • Синова́ — діалектне позначення дружини сина[7]
  • Стрийна — дружина батькового брата
  • Шва́ґрова — у діалектах позначення дружини брата[8]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати