Відкрити головне меню

Цно́та або незайманість — стан жіночого та чоловічого організмів до першого сексуального контакту. Термін «незайманий(-на)» вживається щодо людей, які не мали сексуального досвіду. Традиційно цнотливими називають людей, які не практикували сексуальні контакти з проникненням. У деяких суспільствах поважається і цінується статус діви, особливо відносно поглядів на сексуальну поведінку до весілля.

Зміст

ФізіологіяРедагувати

 
Дівоча пліва

Дівоча пліва (гімен, вагінальна корона) — складка слизової оболонки з отвором, що прикриває вхід у піхву між внутрішніми і зовнішніми статевими органами і може пошкоджуватися при перших сексуальних контактах. Проте стан неушкодженості гімену не є індикатором цнотливості.[1]

Гімени розрізняються за товщиною, формою і еластичністю. Присутність неушкодженого гімена часто культурно розглядалася, як фізичне свідоцтво невинності в широкому сенсі. Проте сексуальний акт не є єдиним приводом ушкодження гімену, так при фізичних вправах та використанні тампону може відбуватися аналогічна зміна.[1] І навпаки, відомі випадки непошкодженого гімену навіть при народженні дитини.[1] У рідкісних випадках гімен повністю закриває вхід у піхву і менструальна кров не має виходу.

Втрата цнотиРедагувати

Втрата цноти, як перший сексуальний досвід, звичайно розглядається як важлива життєва подія. Втрата цноти може розглядатися як віха в залежності від культурного або особистісного сприйняття. Історично, це сприйняття зазнавало сильного впливу гендерних ролей. Наприклад, для чоловіка втрата цноти частіше асоціювалася з гордістю, а для жінки — частіше з соромом (див. Подвійні стандарти). Тим не менш, в останні роки вплив традиційних або нав'язаних релігією гендерних ролей ослаблюється. Партнер при втраті цноти іноді в просторіччі називається «віднімаючим» цноту незайманої партнерки. У деяких місцях такий зворот використовується тільки якщо партнер сам не незайманий, однак в інших цнота партнера абсолютно не має значення. Медичний термін «дефлорація» означає втрату цноти жінкою чи дівчиною. Сучасна пластична хірургія пропонує способи відновлення дівочої пліви (гіменопластика).

«Пізня» незайманістьРедагувати

З точки зору медицини, здатність здійснювати статевий акт з'являється у дівчаток в 10-13 років, а найсприятливішим з морфофункціональної точки зору для втрати незайманості є вік 15-19 років, що пов'язано з початком переродження тканини дівочої пліви у віці 20-22 років, через що пізніша дефлорація може бути ускладнена[2][3]. За теорією Г. Б. Дерягіна, особистість жінок, які зберігали цноту в віці від 22 років, має певні особливості. Зокрема, для двох третин з них характерний пуританський світогляд: негативне ставлення до дошлюбних та позашлюбних статевих зв'язків, порнографії, нудизму; досить часто вони не вживають алкоголю і не курять[4]. Пізня цнотливість не обов'язково пов'язана з асексуальністю. Лише десята частина дівчат не відчуває сексуальних потреб; у решти вони проявляються в будь-якій формі, приблизно половина мали відчуття, пов'язані з оргазмом, в тому числі під час мастурбації[4]. 8 % незайманих жінок є такими лише чисто анатомічно, оскільки практикують сексуальні контакти різного роду: оральні, анальні, зрідка зоофільні[5]. Оцінка психологічного профілю незайманих жінок за шкалами MMPI показує їх відмінності від жінок, що відносяться до умовної сексуальної норми: незаймані більш ригідні (менш здатні до зміни сформованих поглядів на життя) і песимістичні, у них підвищена тривожність, а високий рівень інтроверсії сприяє накопиченню негативних переживань. У числі причин пізньої невинності, крім пуританського виховання, називається сексуальне насильство в дитячому та підлітковому віці (у 15,5 % незайманих в біографії присутній замах на зґвалтування у віці 15-19 років, а 9 % піддавалися розпусним діям в більш ранньому віці). Крім того, можливий вплив усвідомлюваних і неусвідомлюваних гомосексуальних потягів, що придушуються в рамках пуританської культури: 18,5 % незайманих жінок мають усвідомлений гомоеротичний потяг. Однак необхідно відзначити, що зазначені дані носять статистичний, узагальнений характер.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в The Hymen | SexInfo Online. www.soc.ucsb.edu. Процитовано 2019-05-07. 
  2. Дерягин Г. Б. Криминальная сексология. Курс лекций для юридических факультетов. М., 2008. С. 114. ISBN 978-5-93004-274-0 (рос.)
  3. Самойличенко А. Н. Основы судебно-медицинской гименологии. — Караганда, 1994. — 105 с. (рос.)
  4. а б Дерягин Г. Б., С. 115. (рос.)
  5. Дерягин Г. Б., С. 118. (рос.)

ПосиланняРедагувати

  • Цнота Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2