Вікіпедія

Оральний секс

сексуальна активність зі стимуляції геніталій ротом та язиком

Ора́льний се́кс — форма сексуальної стимуляції геніталій чи інших ерогенних зон ротом, язиком, зубами та обличчям. Кунілінгус - оральний секс, який виконується на вульві, тоді як феляція - оральний секс, який виконується на пенісі.[1][2] Анілінгус, інша форма орального сексу, полягає в оральній стимуляції заднього проходу.[1] Оральна стимуляція власного пеніса називається автофеляцією.

Оральний секс
Зображення
Протилежне анальний секс
CMNS: Оральний секс у Вікісховищі

Оральний секс може виконуватися як прелюдія для стимулювання сексуального збудження перед іншими сексуальними діями (такими як вагінальний або анальний статевий акт)[3][4] або як еротичний та фізично інтимний контакт сам по собі.[3][5] Як і більшість форм сексуальної активності, оральний секс може становити ризик зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Однак ризик передачі при оральному сексі, особливо передачі ВІЛ, значно нижчий, ніж при вагінальному чи анальному сексі.[6][7][8]

Оральний секс у деяких спільнотах вважається табу[9], проте в більшості країн немає законів, які забороняють цю практику. Зазвичай люди не думають, що оральний секс впливає на цноту обох партнерів, хоча думки з цього приводу різняться.[10][11][12][13] Люди також можуть мати негативні почуття або сексуальні обмеження щодо орального сексу або прийому орального сексу, або можуть категорично відмовитися від цієї практики.[9]

Практика

ред.
 
Картина "Чоловік, який займається оральним сексом з жінкою" (Ахілл Деверія)

Оральним сексом можуть займатися люди будь-якої сексуальної орієнтації.

Форми

ред.

Оральний секс — це сексуальна стимуляція статевих органів іншої людини за допомогою рота, яка може набувати різних форм. Під час фейсситингу отримувач сідає на обличчя партнера і торкається його своїми статевими органами. Оральний секс також може бути одночасним у так званій позі «шістдесят дев'ять». Іррумація — це примусова форма феляції, коли одна людина активно вводить свій пеніс у рот партнера. Щодо мастурбації, існує аутофеляція, рідкісний варіант самозадоволення, та аутокунілінгус, можливий для жінок з надзвичайно гнучким хребтом[14].

Акт групового сексу, обмежений однією жінкою, яка займається оральним сексом з кількома чоловіками, називається «груповуха» (gangsuck, blowbang або lineup), усі похідні від сленгового терміну генг-бенг для групового сексу. Буккаке та ґоккун також можуть передбачати оральний секс.

Види

ред.

Збереження цноти

ред.
 
Скульптура XVII століття, що зображує жінку, яка займається оральним сексом з двома чоловіками. Зі стіни храму Ума Махешвор у Кіртіпурі .

Оральний секс може практикуватися для збереження цноти, особливо серед гетеросексуальних пар; це іноді називають технічною цнотою (що може включати анальний секс, ручний секс та інші статеві акти без проникнення, але виключає вагінальний секс із пенісом).[15][16][17][18] Серед підлітків популярна концепція «технічної цноти» або сексуальної стриманості через оральний секс.[19][20]

Чоловіки-геї, які вважають оральний секс способом збереження цноти, розглядають анальне пенетрацію як результат втрати цноти, тоді як інші геї можуть визначити оральний секс як основну форму сексуальної активності.[21][22] Навпаки, лесбійські пари зазвичай вважають, що оральний секс або пальці призводять до втрати цноти, хоча визначення втрати цноти серед лесбійок теж різняться.[21][23][24]

Контрацепція та безпечний секс

ред.
Докладніше: Безпечний секс

Сам по собі оральний секс не призводить до вагітності, і гетеросексуальні пари можуть займатися оральним сексом з міркувань контрацепції.[25][26][27] Для того, щоб відбулося зачаття, сперма з пеніса повинна потрапити в матку і маткові труби і запліднити яйцеклітину жінки. У людей немає зв’язку між шлунково-кишковою системою та репродуктивною системою,[nb 1] і сперма, яку проковтнула жінка, буде вбита та розщеплена кислотами в її шлунку та білками в тонкому кишечнику. Потім продукти розпаду поглинаються у вигляді незначної кількості поживних речовин. Однак існує потенційний ризик вагітності, якщо сперма якимось чином контактує з вагінальною областю, наприклад сперма в виверженні потрапляє на пальці, руки чи інші частини тіла, які потім контактують з вагінальною областю.

Оральний секс не обов’язково є ефективним методом профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), хоча вважається, що деякі форми ІПСШ рідше поширюються таким шляхом, і оральний секс рекомендовано як форма безпечного сексу.[28][29][30] У Сполучених Штатах жодні бар'єрні методи для використання під час орального сексу не були оцінені Управлінням з контролю за продуктами і ліками як ефективні.[31] Однак під час практики орального сексу такий бар’єрний захист, як презерватив для феляції або кафердам для кунілінгуса, може надати певний захист під час контакту.[32]

Оральний секс повинен бути обмежений охоронюваними зонами. Імпровізована зубна перегородка може бути зроблена з презерватива або латексної чи нітрилової рукавички, але використання справжньої зубної перегородки (кафердама) вважається кращим. Це пояснюється тим, що справжні зубні дамби охоплюють більшу площу, уникають нещасних випадків, спричинених «ковзанням» за межі охопленої зони, і уникають ризику того, що мсаморобні версії можуть бути випадково пошкоджені або проткнуті ножицями під час процедури різання. Поліетиленову плівку також можна використовувати як бар’єр під час орального сексу, але немає переконливих наукових досліджень щодо того, наскільки ефективною вона може бути чи ні для запобігання передачі захворювань. Певні види поліетиленової плівки виготовляють для використання в мікрохвильовій печі та мають пори, які відкриваються під час нагрівання, але також не існує наукових досліджень про вплив, якщо такий є, на передачу захворювань під час орального сексу. Дехто скаржаться, що товщина пластику притупляє відчуття.

Отже, безпечний оральний секс, при якому ризики передачі ІПСШ мінімізуються, як і решта сексуальних практик, передбачає використання бар'єрної контрацепції, регулярний скринінг на інфекції, що передаються статевим шляхом, та інформування партнерів(-ок) про стан свого здоров'я перед отриманням згоди на секс. Зокрема, серед рекомендованих засобів захисту:

  • При виконанні феляції — використання презерватива, повністю надягнутого на пеніс від початку до кінця сексуального контакту.
  • При виконанні кунілінгусу — розміщення кофердама (або розрізаного презерватива) між ротом та вульвою приймаючої партнерки протягом всього сексуального контакту.
  • При виконанні анілінгусу — розміщення кофердама (або розрізаного презерватива) між ротом та анальною областю приймаючої(-го) партнерки(-ра) протягом всього контакту.

Поширення

ред.

За статистикою, оральним сексом займається 91 % пар. Різні його форми можуть практикувати люди усіх сексуальних орієнтацій.

Доповідь, опублікована Національним центром статистики охорони здоров'я в 2005 році, була основою для статті в журналі Time від 26 вересня 2005 року. Доповідь ґрунтується на результатах комп’ютерного опитування понад 12 000 американців віком від 15 до 44 років і стверджує, що більше половини опитаних підлітків займалися оральним сексом. Хоча деякі заголовки витлумачили це як доказ того, що оральний секс серед підлітків «зростає», це було перше комплексне дослідження такого роду, яке розглядало це питання.[33] 2009 року Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC) заявили: «Дослідження показують, що оральний секс зазвичай практикується сексуально активними парами чоловіка і жінки та одностатевими парами різного віку, включаючи підлітків».[34] Дослідження також показує, що «чоловіки частіше, ніж жінки, займаються оральним сексом, тоді як однакові пропорції чоловіків і жінок займаються оральним сексом».[35]

У канадійському дослідженні 89% гетеросексуальних і бісексуальних чоловіків практикували кунілінгус. 94% із них сподобалися. З останніх 76% практикували це часто або дуже часто. Причини відмови від практики кунілінгуса включали відсутність можливості (73%) і огиду (13%). Це свідчить про те, що набагато більше 89% чоловіків практикували б кунілінгус, якби у них була можливість.[36]

В тваринному світі

ред.
Самки кажанів виконують феляцію, щоб збільшити час копуляції.

Оральний секс, крім людини, виявляється в інших приматів, а також у плямистих гієн, кіз і коротконосих фруктових кажанів.[37][38] Було припущено, що існує еволюційна перевага через схильність приматів, неприматів і людей до орального сексу.[39] Самки гепардів і левів вилизують і пестять статеві органи самців під час шлюбного ритуалу[40]. Феляція зустрічається у плодожерки (Cynopterus sphinx); це було помічено під час спаровування кажанів. Ці пари кажанів витрачають більше часу на злягання, якщо самка облизує самця, ніж якщо вона цього не робить.[41][42]

На відміну від багатьох інших тварин, риби з роду Corydoras розмножуються ротовим шляхом. Самець стає перпендикулярно до самки, щоб вона могла приєднатися до його репродуктивного апарату. Потім він випускає сперму в рот самки, яка перетинає її травну систему і запліднює яйцеклітини.[43]

Ризики для здоров'я та інші дослідження

ред.

Інфекції, що передаються статевим шляхом

ред.

Оральний секс може спричиняти зараження ІПСШ в обох напрямках: як для, так і від приймаючого партнера (партнерки). При цьому опитування молоді до 25 років показали, що понад 70 % респондентів(-ок) вважають оральний секс безпечнішим за генітальний секс як з точки зору запобігання вагітності, так і щодо передачі інфекцій, які передаються статевим шляхом. Деякі інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), такі як хламідіоз і вірус папіломи людини (ВПЛ), можуть передаватися через оральний секс.[44][45][46][47] Будь-який статевий обмін рідинами організму з людиною, інфікованою ВІЛ, вірусом, який викликає СНІД, становить ризик інфікування. Однак ризик інфікування ІПСШ зазвичай вважається значно нижчим при оральному сексі, ніж при вагінальному чи анальному сексі, причому передача ВІЛ вважається найнижчим ризиком щодо орального сексу.[45][48][49][50]

Існує підвищений ризик передачі ІПСШ, якщо партнер, який приймає, має рани на геніталіях, або якщо партнер, що дає, має рани чи відкриті виразки на або в роті, або якщо кровоточать ясна.[51][52][53] Чищення зубів, використання зубної нитки, стоматологічна робота незадовго до або після орального сексу також може збільшити ризик передачі, оскільки всі ці дії можуть спричинити невеликі подряпини на слизовій рота.[51][52] Ці рани, навіть якщо вони мікроскопічні, збільшують шанси зараження ІПСШ, які можуть передаватися орально за цих умов.[51][52] Такий контакт також може призвести до більш звичайних інфекцій від звичайних бактерій і вірусів, які знаходяться в статевих органах, навколо них і виділяються з них. Через вищезазначені фактори медичні джерела радять використовувати презервативи або інші ефективні бар’єрні методи під час орального сексу з партнером, чий статус ІПСШ невідомий.[54][51][52][55]

Ризик при незахищеному сексі з інфікованою людиною
Неінфікована

людина

Відомі ризики Можливі
Виконання

феляції

Виконання

кунілінгусу

  • Герпес
  • Папіломавірусна інфекція[57]
  • Хламідіоз з ураженням ротоглотки[56]
  • Гонорея з ураженням ротоглотки[56]
Отримання

феляції

  • Хламідіоз
  • Гонорея[56]
  • Простий герпес
  • Сифіліс[56] (1 %)[58]
  • Папіломавірусна інфекція
Отримання

кунілінгусу

  • Простий герпес
Анілінгус
  • Папіломавірусна інфекція (1 %)

Зв'язок орального сексу і раку порожнини рота

ред.

Повідомлялося про зв’язок між оральним сексом і раком порожнини рота у людей, інфікованих вірусом папіломи людини (ВПЛ). У 2005 році дослідження на факультеті одонтології Університету Мальме показало, що незахищений оральний секс з людиною, інфікованою ВПЛ, може збільшити ризик раку ротової порожнини. Дослідження показало, що 36% хворих на рак мали ВПЛ у порівнянні з лише 1% здорової контрольної групи.

Інше дослідження в The New England Journal of Medicine показує кореляцію між оральним сексом і раком горла. Вважається, що це пов’язано з передачею ВПЛ, вірусу, який був причетний до більшості випадків раку шийки матки та який був виявлений у тканинах раку горла в численних дослідженнях. Дослідження прийшло до висновку, що люди, які протягом життя мали від одного до п’яти партнерів по оральному сексу, мали приблизно удвічі більший ризик раку горла порівняно з тими, хто ніколи не займався цією діяльністю, а ті, хто мав більше п’яти партнерів по оральному сексу, мали на 250 відсотків більший ризик.[64][65]

Зменшення викиднів

ред.

Феляція може знизити ризик викиднів, викликаючи імунологічну толерантність у жінки шляхом впливу білків у спермі її партнера, процес, відомий як батьківська толерантність. Хоча будь-який вплив сперми партнера, здається, знижує шанси жінки на різні імунологічні розлади, які можуть виникнути під час вагітності, імунологічна толерантність може бути найшвидше встановлена через пероральне введення та шлунково-кишкове всмоктування сперми.[66][67][68] Визнаючи, що деякі з досліджень потенційно включали наявність змішуючих факторів, таких як можливість того, що жінки, які регулярно виконують феляцію та ковтають сперму, також мають більш часті статеві стосунки, дослідники також відзначили, що в будь-якому випадку «дані все ще в переважній більшості підтримують основну теорію», що лежить в основі всіх їхніх досліджень,— що повторний вплив сперми встановлює імунологічну толерантність матері, необхідну для безпечної та успішної вагітності.[68][69]

Оральний секс та законодавство

ред.

Законодавство більшості країн не регламентує та не забороняє практики орального сексу. Однак у деяких країнах існують або існували законодавчі, історичні або релігійні заборони на деякі види сексуальних відносин.

  • У Сингапурі оральний секс заборонений і карається 10-ма роками позбавлення свободи або штрафом в розмірі до 10 000 євро.
  • Закони Індонезії забороняють оральний секс, але на практиці переслідується досить рідко.
  • У деяких штатах США до 2003 року оральні акти були заборонені. Але на практиці закон застосовувався тільки для збільшення вини обвинувачених за наявності більш тяжких сексуальних злочинів.
  • У Малайзії оральний секс заборонений, карається ув'язненням на строк до 20 років.

Оральний секс і релігія

ред.
  • Іслам не забороняє оральну стимуляцію статевих органів, але деякі авторитетні ісламські вчені її не рекомендують, вважаючи еякуляцію в рот небажаною.
  • Частина традиційних конфесій християнства забороняє оральний секс. Однак у Біблії прямої заборони немає. Тому нині деякі християнські конфесії не забороняють оральну стимуляцію статевих органів.
  • Католицька і православна церкви розглядають секс як механізм продовження роду. Тому будь-які види сексу, зокрема й оральний, що не ведуть і не можуть вести до зачаття, цими церквами засуджуються[70].
  • Свідки Єгови негативно ставляться до орального сексу в шлюбі, якщо тільки він відбувається в грубій, насильницькій, розпусній або небезпечній для здоров'я формі, є проявом хтивості, або засуджується совістю одного з партнерів, в інших випадках питання вирішується подружжям між собою. Поза шлюбом оральний секс вважається блудом, так само як і звичайний секс[71].
  • У частині напрямків буддизму суворо заборонено невагінальні статеві зносини[72].

Культурні погляди

ред.
Див. також: Кунілінгус та Фелляція
 
Зображення кунілінгуса ХІХ століття

Культурні погляди на оральний секс варіюються від відрази до високої поваги[73]. Він, особливо фелляція,[74] вважається табу, або, принаймні, не рекомендується, у багатьох культурах і частинах світу[73]. Закони деяких юрисдикцій розглядають оральний секс як проникаючий секс , але більшість країн не мають законів, які забороняють саму практику, на відміну від анального сексу або позашлюбного сексу.

У Стародавньому Римі фелляція вважалася глибоко табуйованою.[75] Статеві акти, як правило, розглядалися через призму підпорядкування і контролю. Це видно з двох латинських слів для позначення акту: «irrumare» (проникати орально) і «fellare» (бути проникнутим орально). Згідно з цією системою, вважалося огидним для чоловіка виконувати фелляцію, оскільки це означало б, що він був проникнутий (контрольований), тоді як отримання фелляції від жінки або іншого чоловіка з нижчим соціальним статусом (наприклад, раба або боржника) не було принизливим. Римляни вважали оральний секс набагато ганебнішим, ніж, наприклад, анальний - відомі практики мали неприємний запах з рота і часто були небажаними гостями за обіднім столом. [75] Іррумація була настільки принизливою в римському суспільстві, що часто використовувалася як метод покарання.[76]

На відміну від історичних поглядів на фелляцію, кунілінгус шанується як духовно наповнена практика в китайському даосизмі, який розглядає його як такий, що має здатність збільшувати довголіття.[77] У сучасній Західній культурі оральний секс широко практикується серед підлітків[78] і дорослих.[73].

Люди наводять різні причини своєї нелюбові до орального сексу.[73] Деякі стверджують, що оскільки він не призводить до розмноження, то, отже, є протиприродним.[79] Інші вважають його менш інтимним, оскільки це не практика віч-на-віч,[73] або вважають, що це принизлива чи нечиста практика;[73][80], що це принизливо або нечисто - це думки, які, принаймні в деяких випадках, пов'язані з символікою, що закріплюється за різними частинами тіла. [80] На противагу цим поглядам, люди також вважають, що оральний секс «є однією з найбільш інтимних форм поведінки, до якої може вдаватися пара, оскільки він вимагає повної довіри і вразливості»[73].

Хоча зазвичай вважається, що лесбійські сексуальні практики включають кунілінгус для всіх жінок, які мають секс з жінками (ЖСЖ), деякі відчувають огиду до кунілінгусу через те, що їм не подобається цей досвід або психологічні чи соціальні фактори, наприклад, вважають його нечистим.[81][82][83] Інші ЖСЖ вважають, що це необхідність або значною мірою визначає лесбійську сексуальну активність.[82][83] Лесбійські пари частіше розглядають неприязнь жінки до кунілінгусу як проблему, ніж гетеросексуальні пари, і часто звертаються до терапії для подолання заборон щодо цього.[82]

Див. також

ред.

Пояснення

ред.
  1. ↑ Однак, це сталося за дивних обставин [Архівовано August 18, 2021, у Wayback Machine.], пов'язаних з ножовим пораненням..

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Janell L. Carroll (2009). Sexuality Now: Embracing Diversity. Cengage Learning. с. 265—267. ISBN 978-0-495-60274-3. Процитовано 29 серпня 2013.
  2. ↑ Wayne Weiten; Margaret A. Lloyd; Dana S. Dunn; Elizabeth Yost Hammer (2008). Psychology Applied to Modern Life: Adjustment in the 21st century. Cengage Learning. с. 422. ISBN 978-0-495-55339-7. Процитовано 26 лютого 2011.
  3. ↑ а б Janell L. Carroll (2009). Sexuality Now: Embracing Diversity. Cengage Learning. с. 265—267. ISBN 978-0-495-60274-3. Процитовано 29 серпня 2013.
  4. ↑ What is oral sex?. NHS Choices. NHS. 15 січня 2009. Архів оригіналу за 1 жовтня 2010.
  5. ↑ Wayne Weiten; Margaret A. Lloyd; Dana S. Dunn; Elizabeth Yost Hammer (2008). Psychology Applied to Modern Life: Adjustment in the 21st century. Cengage Learning. с. 422. ISBN 978-0-495-55339-7. Процитовано 26 лютого 2011.
  6. ↑ Global strategy for the prevention and control of sexually transmitted infections: 2006–2015. Breaking the chain of transmission (PDF). World Health Organization. 2007. Архів (PDF) оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2011.
  7. ↑ Dianne Hales (2008). An Invitation to Health Brief 2010-2011. Cengage Learning. с. 269—271. ISBN 978-0-495-39192-0. Процитовано 29 серпня 2013.
  8. ↑ William Alexander; Helaine Bader; Judith H. LaRosa (2011). New Dimensions in Women's Health. Jones & Bartlett Publishers. с. 211. ISBN 978-1-4496-8375-7. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 29 серпня 2013.
  9. ↑ а б Janell L. Carroll (2009). Sexuality Now: Embracing Diversity. Cengage Learning. с. 265—267. ISBN 978-0-495-60274-3. Процитовано 29 серпня 2013.
  10. ↑ See here [Архівовано December 1, 2016, у Wayback Machine.] and pages 47-49 [Архівовано December 1, 2016, у Wayback Machine.] for views on what constitutes virginity loss and therefore sexual intercourse or other sexual activity; source discusses how gay and lesbian individuals define virginity loss, and how the majority of researchers and heterosexuals define virginity loss/"technical virginity" by whether or not a person has engaged in penile-vaginal sex. Laura M. Carpenter (2005). Virginity Lost: An Intimate Portrait of First Sexual Experiences. NYU Press. ISBN 978-0-8147-1652-6. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 9 жовтня 2011.
  11. ↑ Bryan Strong; Christine DeVault; Theodore F. Cohen (2010). The Marriage and Family Experience: Intimate Relationship in a Changing Society. Cengage Learning. с. 186. ISBN 978-0-534-62425-5. Процитовано 8 жовтня 2011. Більшість людей погоджуються, що ми зберігаємо цноту, якщо утримуємося від статевих (вагінальних) контактів. Але іноді ми чуємо, як люди говорять про «технічну цноту» [...] Дані показують, що «дуже значна частина підлітків мали досвід орального сексу, навіть якщо вони не мали статевого акту, і можуть вважати себе незайманими» [...] Інші дослідження, особливо дослідження, присвячені втраті цноти, повідомляють, що 35% незайманих, тобто людей, які ніколи не мали вагінального статевого акту, проте, брали участь в одній або декількох інших формах гетеросексуальної сексуальної активності (напр., оральний секс, анальний секс або взаємна мастурбація).
  12. ↑ Sonya S. Brady & Bonnie L. Halpern-Felsher (2007). Adolescents' Reported Consequences of Having Oral Sex Versus Vaginal Sex. Pediatrics. 119 (2): 229—236. CiteSeerX 10.1.1.321.9520. doi:10.1542/peds.2006-1727. PMID 17272611.
  13. ↑ Blank, Hanne (2008). Virgin: The Untouched History. Bloomsbury Publishing US. с. 253. ISBN 978-1-59691-011-9. Процитовано 8 жовтня 2011.
  14. ↑ Liggio, Fernando (2010). "Trattato moderno di psicopatologia della sessualità" - "Modern treatise on the psychopathology of sexuality". Biblioteca Universitaria. с. 65. ISBN 978-8-86292-023-0. Процитовано 19 жовтня 2023.(італ.)
  15. ↑ Див. тут [Архівовано December 1, 2016, у Wayback Machine.] і сторінки 47-49 [Архівовано December 1, 2016, у Wayback Machine.] погляди на те, що є втратою цноти, а отже, статевим актом або іншою сексуальною активністю; джерело обговорює, як геї та лесбійки визначають втрату цноти, і як більшість дослідників та гетеросексуалів визначають втрату цноти/«технічну цноту», виходячи з того, чи займалася людина пенісово-вагінальним сексом, чи ні. Laura M. Carpenter (2005). Virginity Lost: An Intimate Portrait of First Sexual Experiences. NYU Press. ISBN 978-0-8147-1652-6. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 9 жовтня 2011.
  16. ↑ Bryan Strong; Christine DeVault; Theodore F. Cohen (2010). The Marriage and Family Experience: Intimate Relationship in a Changing Society. Cengage Learning. с. 186. ISBN 978-0-534-62425-5. Процитовано 8 жовтня 2011. Більшість людей погоджуються, що ми зберігаємо цноту, якщо утримуємося від статевих (вагінальних) контактів. Але іноді ми чуємо, як люди говорять про «технічну цноту» [...] Дані показують, що «дуже значна частина підлітків мали досвід орального сексу, навіть якщо вони не мали статевого акту, і можуть вважати себе незайманими» [...] Інші дослідження, особливо дослідження, присвячені втраті цноти, повідомляють, що 35% незайманих, тобто людей, які ніколи не мали вагінального статевого акту, проте, брали участь в одній або декількох інших формах гетеросексуальної сексуальної активності (напр., оральний секс, анальний секс або взаємна мастурбація).
  17. ↑ Sonya S. Brady & Bonnie L. Halpern-Felsher (2007). Adolescents' Reported Consequences of Having Oral Sex Versus Vaginal Sex. Pediatrics. 119 (2): 229—236. CiteSeerX 10.1.1.321.9520. doi:10.1542/peds.2006-1727. PMID 17272611.
  18. ↑ Ken Plummer (2002). Modern Homosexualities: Fragments of Lesbian and Gay Experiences. Routledge. с. 1920—1921. ISBN 978-1-134-92242-0. Архів оригіналу за 12 січня 2016. Процитовано 24 серпня 2013. Соціальна конструкція «сексу» як вагінального статевого акту впливає на те, як інші форми сексуальної активності оцінюються як такі, що приносять сексуальне задоволення чи збуджують, а в деяких випадках і на те, чи розглядається певна активність як сексуальний акт взагалі. Наприклад, якщо жінка не мала проникннення чоловічого пенісу, вона технічно залишається незайманою, навіть якщо має великий сексуальний досвід.
  19. ↑ Jayson, Sharon (19 жовтня 2005). 'Technical virginity' becomes part of teens' equation. USA Today. Архів оригіналу за 28 квітня 2011. Процитовано 7 серпня 2009.
  20. ↑ Oral Sex and HIV Risk (PDF). Centers for Disease Control and Prevention (CDC). June 2009. Архів оригіналу (PDF) за 10 травня 2013. Процитовано 30 серпня 2013.
  21. ↑ а б Див тут [Архівовано December 1, 2016, у Wayback Machine.] і сторінки 47-49 [Архівовано December 1, 2016, у Wayback Machine.] погляди на те, що є втратою цноти, а отже, статевим актом або іншою сексуальною активністю; джерело обговорює, як геї та лесбійки визначають втрату цноти, і як більшість дослідників та гетеросексуалів визначають втрату цноти/«технічну цноту», виходячи з того, чи займалася людина пенісово-вагінальним сексом, чи ні. Laura M. Carpenter (2005). Virginity Lost: An Intimate Portrait of First Sexual Experiences. NYU Press. ISBN 978-0-8147-1652-6. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 9 жовтня 2011.
  22. ↑ Joseph Gross, Michael (2003). Like a Virgin. Here Publishing. с. 44—45. 0001-8996. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 13 березня 2011.
  23. ↑ Blank, Hanne (2008). Virgin: The Untouched History. Bloomsbury Publishing US. с. 253. ISBN 978-1-59691-011-9. Процитовано 8 жовтня 2011.
  24. ↑ Karen Bouris (1995). The first time: what parents and teenage girls should know about "losing your virginity". Conari Press. с. 133—134. ISBN 978-0-943233-93-2. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 5 серпня 2020.
  25. ↑ Wayne Weiten; Margaret A. Lloyd; Dana S. Dunn; Elizabeth Yost Hammer (2008). Psychology Applied to Modern Life: Adjustment in the 21st century. Cengage Learning. с. 422. ISBN 978-0-495-55339-7. Процитовано 26 лютого 2011.
  26. ↑ Robert Crooks; Karla Baur (2010). Our Sexuality. Cengage Learning. с. 286—289. ISBN 978-0-495-81294-4. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 30 серпня 2012. Некоітальні форми сексуальної близькості, які отримали назву ауткоурсинг, можуть бути життєздатною формою контролю над народжуваністю. До позастатевих стосунків відносяться всі способи сексуальної близькості, окрім статевого акту, включаючи поцілунки, дотики, взаємну мастурбацію, а також оральний і анальний секс.
  27. ↑ Feldmann, J.; Middleman, A. B. (2002). Adolescent sexuality and sexual behavior. Current Opinion in Obstetrics and Gynecology. 14 (5): 489—493. doi:10.1097/00001703-200210000-00008. PMID 12401976.
  28. ↑ Geffen Testing Center's HIV, Syphilis, and Hepatitis C Information Sheet. Accessed November 4, 2006. [Архівовано October 19, 2006, у Wayback Machine.]
  29. ↑ University Health Center, University of Georgia, Oral Sex [Архівовано October 10, 2007, у Wayback Machine.]. Accessed November 4, 2006.
  30. ↑ Fulbright, Yvonne K. (2003). The Hot Guide to Safer Sex. Hunter House. с. 217. ISBN 978-0-89793-407-7. teabagging.
  31. ↑ HIV/AIDS among Women Who Have Sex With Women. Centers for Disease Control and Prevention. 17 жовтня 2006. Архів оригіналу за 6 вересня 2009. Процитовано 20 вересня 2009.
  32. ↑ Oral Sex and HIV Risk (PDF). Centers for Disease Control and Prevention (CDC). June 2009. Архів оригіналу (PDF) за 10 травня 2013. Процитовано 30 серпня 2013.
  33. ↑ Lemonick, Michael D., "A Teen Twist on Sex", Time, New York, September 19, 2005.
  34. ↑ Oral Sex and HIV Risk (PDF). Centers for Disease Control and Prevention (CDC). June 2009. Архів оригіналу (PDF) за 10 травня 2013. Процитовано 30 серпня 2013.
  35. ↑ Janell L. Carroll (2009). Sexuality Now: Embracing Diversity. Cengage Learning. с. 265—267. ISBN 978-0-495-60274-3. Процитовано 29 серпня 2013.
  36. ↑ David Hattie, Kari A. Walton, Cydney Cocking, Devinder Khera, Cory L. Pedersen (2023). Men's engagement in and enjoyment of cunnilingus: The role of gendered attitudes, sexual scripts, and masculinity. The Canadian Journal of Human Sexuality. 32 (3): 355—369. doi:10.3138/cjhs.2022-0058.
  37. ↑ Woods, Stacey Grenrock (1 Oct 2004). Do animals have oral sex?. Esquire. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 24 липня 2010.
  38. ↑ Min Tan; Gareth Jones; Guangjian Zhu; Jianping Ye; Tiyu Hong; Shanyi Zhou; Shuyi Zhang; Libiao Zhang (28 жовтня 2009). Hosken, David (ред.). Fellatio by Fruit Bats Prolongs Copulation Time. PLOS ONE. 4 (10): e7595. Bibcode:2009PLoSO...4.7595T. doi:10.1371/journal.pone.0007595. PMC 2762080. PMID 19862320.
  39. ↑ Brooks, Cassandra (30 Oct 2009). A Little Fellatio Goes a long way. ScienceNOW. Архів оригіналу за 17 квітня 2010. Процитовано 24 липня 2010.
  40. ↑ Чи отримують тварини задоволення від сексу. BBC News Україна (укр.). Процитовано 18 липня 2024.
  41. ↑ Tan, Min; Gareth Jones; Guangjian Zhu; Jianping Ye; Tiyu Hong; Shanyi Zhou; Shuyi Zhang; Libiao Zhang (28 жовтня 2009). Hosken, David (ред.). Fellatio by Fruit Bats Prolongs Copulation Time. PLoS ONE. 4 (10): e7595. Bibcode:2009PLoSO...4.7595T. doi:10.1371/journal.pone.0007595. PMC 2762080. PMID 19862320.
  42. ↑ Fellatio keeps male fruit bats keen - life - 29 October 2009 - New Scientist. www.newscientist.com. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 31 жовтня 2009.
  43. ↑ Mazzoldi, C.; Lorenzi, V.; Rasotto, M. B. (2007). Variation of male reproductive apparatus in relation to fertilization modalities in the catfish families Auchenipteridae and Callichthyidae (Teleostei: Siluriformes). Journal of Fish Biology. 70 (1): 243—256. Bibcode:2007JFBio..70..243M. doi:10.1111/j.1095-8649.2006.01300.x.
  44. ↑ Global strategy for the prevention and control of sexually transmitted infections: 2006–2015. Breaking the chain of transmission (PDF). World Health Organization. 2007. Архів (PDF) оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2011.
  45. ↑ а б Dianne Hales (2008). An Invitation to Health Brief 2010-2011. Cengage Learning. с. 269—271. ISBN 978-0-495-39192-0. Процитовано 29 серпня 2013.
  46. ↑ Sexually Transmitted Disease Surveillance (PDF). Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 2008. Архів (PDF) оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 6 грудня 2011. Also see Fact Sheet [Архівовано October 2, 2018, у Wayback Machine.]
  47. ↑ Stoltey, Juliet E.; Cohen, Stephanie E. (April 2015). Syphilis transmission: a review of the current evidence. Sexual Health. 12 (2): 103—109. doi:10.1071/SH14174. ISSN 1448-5028. PMC 5973824. PMID 25702043.
  48. ↑ William Alexander; Helaine Bader; Judith H. LaRosa (2011). New Dimensions in Women's Health. Jones & Bartlett Publishers. с. 211. ISBN 978-1-4496-8375-7. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 29 серпня 2013.
  49. ↑ Robert J. Pratt (2003). HIV & AIDS: A Foundation for Nursing and Healthcare Practice. CRC Press. с. 306. ISBN 978-0-340-70639-8. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 21 серпня 2013.
  50. ↑ Marshall Cavendish Corporation (2009–2010). Sex and Society, Volume 1. Marshall Cavendish Corporation. с. 61. ISBN 978-0-7614-7906-2. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 29 серпня 2013.
  51. ↑ а б в г Dianne Hales (2008). An Invitation to Health Brief 2010-2011. Cengage Learning. с. 269—271. ISBN 978-0-495-39192-0. Процитовано 29 серпня 2013.
  52. ↑ а б в г William Alexander; Helaine Bader; Judith H. LaRosa (2011). New Dimensions in Women's Health. Jones & Bartlett Publishers. с. 211. ISBN 978-1-4496-8375-7. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 29 серпня 2013.
  53. ↑ Oral Sex and HIV Risk (PDF). Centers for Disease Control and Prevention (CDC). June 2009. Архів оригіналу (PDF) за 10 травня 2013. Процитовано 30 серпня 2013.
  54. ↑ Global strategy for the prevention and control of sexually transmitted infections: 2006–2015. Breaking the chain of transmission (PDF). World Health Organization. 2007. Архів (PDF) оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2011.
  55. ↑ Sexually Transmitted Disease Surveillance (PDF). Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 2008. Архів (PDF) оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 6 грудня 2011. Also see Fact Sheet [Архівовано October 2, 2018, у Wayback Machine.]
  56. ↑ а б в г д е ж и к Edwards, S; Carne, C (1998). Oral sex and transmission of non-viral STIs. Sexually Transmitted Infections. 74 (2): 95—100. doi:10.1136/sti.74.2.95. PMC 1758102. PMID 9634339.
  57. ↑ а б Maura Gillisons (2007). HPV Infection Linked to Throat Cancers. Johns Hopkins Medicine. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  58. ↑ а б Hoare A (2010). models of HIV epidemics in Australia and Southeast Asia [Архівовано 2012-04-19 у Wayback Machine.]
  59. ↑ Australasian contact tracing manual. Specific infections where contact tracing is generally recommended [Архівовано 2011-03-01 у Wayback Machine.]
  60. ↑ Varghese, Beena; Maher, Julie E; Peterman, Thomas A; Branson, Bernard M; Steketee, Richard W (2002). Reducing the Risk of Sexual HIV Transmission. Sexually Transmitted Diseases. 29 (1): 38—43. doi:10.1097/00007435-200201000-00007. PMID 11773877.
  61. ↑ Giardia, Epidemiology & Risk Factors. Center For Disease Control. 13 липня 2012. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 3 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  62. ↑ Hepatitis A, Division of Viral Hepatitis. Center For Disease Control. 31 травня 2015. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  63. ↑ Shigella Infections among Gay & Bisexual Men. Center For Disease Control. 23 квітня 2015. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  64. ↑ D'Souza G, Kreimer AR, Viscidi R та ін. (2007). Case-control study of human papillomavirus and oropharyngeal cancer. N. Engl. J. Med. 356 (19): 1944—1956. doi:10.1056/NEJMoa065497. PMID 17494927.
  65. ↑ New Scientist: "Oral sex can cause throat cancer" - 09 May 2007. Newscientist.com. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 19 березня 2010.
  66. ↑ Meuleman, T.; Baden, N.; Haasnoot, G.W.; Wagner; Dekkers, O.M.; le Cessie, S.; Picavet, C.; van Lith, J.M.M.; Claas, F.H.J. (March 2019). Oral sex is associated with reduced incidence of recurrent miscarriage. Journal of Reproductive Immunology. 133: 1—6. doi:10.1016/j.jri.2019.03.005. PMID 30980918.
  67. ↑ Koelman CA, Coumans AB, Nijman HW, Doxiadis II, Dekker GA, Claas FH (March 2000). Correlation between oral sex and a low incidence of preeclampsia: a role for soluble HLA in seminal fluid?. Journal of Reproductive Immunology. 46 (2): 155—166. doi:10.1016/S0165-0378(99)00062-5. PMID 10706945.
  68. ↑ а б Fox, Douglas (9 лютого 2002). Gentle Persuasion. New Scientist. Архів оригіналу за 19 грудня 2007. Процитовано 17 червня 2007.
  69. ↑ Robertson SA, Bromfield JJ, Tremellen KP (August 2003). Seminal 'priming' for protection from pre-eclampsia-a unifying hypothesis. Journal of Reproductive Immunology. 59 (2): 253—265. doi:10.1016/S0165-0378(03)00052-4. PMID 12896827.
  70. ↑ id=gMcbVASxoD4C&pg=PA98&dq=католицька+церква+оральний+секс&lr=&hl=ru&cd=6#v=onepage&q=католицька%20церква%20оральний%20sex&f=false Секс-інтимність у шлюбі Автори: Вільям Кутрера,Сандра Глан. archive.org/web/20160630064302/https://books.google.com/books?id=gMcbVASxoD4C&pg=PA98&dq=catholic%20church%20oral%20sex&lr=&hl=ru&cd=6#v=onepage&q=catholic%20church%20oral%20sex&f=false Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 2 жовтня 2017.
  71. ↑ «Сторожова вежа» за 15 лютого 1978 року (англ.), стор. 30-32
  72. ↑ Цонкапа, Чже. Величне керівництво до етапів Шляху Пробудження. — СПб., 1994. — С. 285.
  73. ↑ а б в г д е ж Internet Archive, Janell L. (2010). Sexuality now : embracing diversity. Belmont, CA : Wadsworth CENGAGE Learning. ISBN 978-0-495-60274-3.
  74. ↑ «Історія фелляції». [Архівовано May 24, 2006, у Wayback Machine.], Salon.com, 22 травня 2000.
  75. ↑ а б Irrumation. Sacred-texts.com. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 3 квітня 2011.
  76. ↑ Richlin, Amy (1981). «Значення слова «irrumare» у Катулла та Марціала». Класична філологія. 76 (1): 40-46. JSTOR 269544.
  77. ↑ Octavio Paz (1969) Conjunctions and Disjunctions; перекл. Helen R. Lane. Лондон: Wildwood House; p. 97
  78. ↑ Lemonick, Michael D., "A Teen Twist on Sex", Time, New York, September 19, 2005.
  79. ↑ Buschmiller, Rev. Robert. org/web/20170206194539/http://www.presentationministries.com/publications/OralSex.asp Oral Sex in Marriage. Presentation Ministries. Архів оригіналу за 6 лютого 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |date-date= (довідка)
  80. ↑ а б Pina-Cabral, Joao de (1992). Приборкане насилля: Генітальний символізм у португальській популярній культурі. Man. N.S. 28 (1): 101—120. doi:10.2307/2804438. JSTOR 2804438.
  81. ↑ Naomi B. McCormick (1994). Sexual Salvation: Affirming Women's Sexual Rights and Pleasures. Greenwood Publishing Group. с. 207. ISBN 978-0-275-94359-2. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 18 April 2012.
  82. ↑ а б в Ginny Vida; Karol D. Lightner; Tanya Viger (2010). The New Our Right to Love: A Lesbian Resource Book. Simon and Schuster. с. 74. ISBN 978-0-684-80682-2. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 18 April 2012.
  83. ↑ а б Jerry J. J. Bigner; Joseph L. L. Wetchler (2012). Handbook of LGBT-Affirmative Couple and Family Therapy. Routledge. с. 102. ISBN 978-1-136-34032-1. Процитовано 18 April 2012.

Джерела

ред.
  • Adams, James N., The Latin Sexual Vocabulary (Johns Hopkins, 1990) ISBN 0-8018-2968-2
  • Franklin, Jacqueline, The Ultimate Kiss: Oral Lovemaking, A Sensual Guide for Couples (Los Angeles: Media Press, 2001) ISBN 0-917181-17-4

Зовнішні посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оральний_секс&oldid=43113429