Відкрити головне меню

Сінгапур

місто-держава в Південно-Східній Азії на краю Малаккського півострова
(Перенаправлено з Сингапур)

Респу́бліка Сінгапу́р, також Сингапур (санскр. सिंह siMha — лев і पुर pura — місто) — місто-держава у Південно-Східній Азії на краю Малаккського півострова. Площа 622 км²; столиця — Сінгапур. Складається з острова Сінгапур і 57 дрібних островів. Глава держави Халіма Якоб із 14 вересня 2017 року, глава уряду Лі Сянь Лун із 2004 року. Політична система: ліберальна демократія з обмеженнями для опозиції. Експорт: електроніка, нафтопродукти, гума, устаткування, транспортні засоби. Населення 5,2 млн чол.[3] (китайці 75 %, малайці 14 %, тамільці 7 %). Мови: малайська (національна), китайська, тамільська, англійська (державні).

Республіка Сінгапур
англ. Republic of Singapore
малай. Republik Singapura
кит. 新加坡共和国
там. சிங்கப்பூர் குடியரசு

Прапор Герб
Девіз: «Вперед, Сінгапур»
Гімн: Majulah Singapura
Розташування Сінґапуру
Столиця Сінґапур
1°17′ пн. ш. 103°50′ сх. д.country H G O
Офіційні мови Англійська
Малайська
Китайська
Тамільська
Форма правління Парламентська республіка
 - Президент Халіма Якоб
 - Прем'єр-міністр Лі Сянь Лун
 - Голова Парламенту Майкл Палмер
Історія  
 - Заснування 29 січня 1819[1] 
 - Самоврядування 3 червня 1959[2] 
 - Незалежність від Британії 31 серпня 1963[1] 
 - Унія з Малайзією 16 вересня 1963 
 - Незалежність від Малайзії 9 серпня 1965 
Площа
 - Загалом 721 5 км² (176-е)
 - Внутр. води 1,444 %
Населення
 - оцінка 2017  5,612,300[3] (113-е)
 - перепис 2000  4 117 700
 - Густота 7 796/км² (3-е)
ВВП (ПКС) 2018 р., оцінка
 - Повний $ 554 855 мільярдів[4] (39-е)
 - На душу населення $ 98,014[4] (3-є)
ВВП (ном.) 2018 рік, оцінка
 - Повний $ 349.659 мільярдів[4] (41-е)
 - На душу населення $ 61,766[4] (8-е)
ІЛР (2015) 0.925[5] (дуже високий) (5-е)
Валюта Сінгапурський долар (SGD)
Часовий пояс SST (UTC+8)
Домен .sg
Телефонний код ++65
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сінгапур

Сингапур був частиною багатьох місцевих імперій, оскільки був заселений в другому столітті нашої ери. Тут був торговий пункт Ост-Індської компанії в 1819 році з дозволу Джохорського султанату. Британці здобули повну владу над островом в 1824 році, а в 1826 році Сингапур ввійшов до складу Стрейтс-Сетлментс. Під час Другої світової війни Сингапур був окупований японцями та повернувся під владу Британії після війни. Незалежність здобуто 1959 року. Сингапур приєднався до нової Федерації Малайзія 1963-го, але його еліти не знайшли порозуміння з малайзійським урядом, в першу чергу через різне бачення застав формування нової малайзійської нації. Сингапур був фактично вимушений підписати 7 серпня 1965 року акт державної незалежності. Через швидке зростання багатства вважається одним з Чотирьох азійських тигрів. Економіка сильно залежить від промисловості та сфери обслуговування. Сингапур світовий лідер у кількох галузях, тут четвертий найбільший фінансовий центр у світі, другий найбільший у світі ринок азартних ігор, третій найбільший нафтопереробний завод. Порт Сінгапуру входить до п'ятірки найзавантаженіших портів світу. В країні більше доларових мільйонерів на душу населення, ніж у будь-якій іншій країні. Світовий банк відзначає Сінгапур як державу, де найлегше у світі робити бізнес.

Сингапур — парламентська республіка з вестмінстерською системою урядування та однопалатним парламентом. Партія Народної Дії (ПНД) перемагала на всіх виборах з тих пір як Британія надала незалежність в 1959 році. Правова система Сингапуру походить від системи англійського права, до якої з часом були введені зміни протягом років, наприклад ліквідація суду присяжних. Популярний образ ПНД як сильне, досвідчене та висококваліфіковане керівництво, яке спирається на кваліфікованих державних службовців та на освітню систему з наголошенням на особистих здобутках та меритократії; але яка вважається деякими виборцями, опозиційними критиками та міжнародними спостерігачами як авторитарна та така, що занадто обмежує особисті свободи.

Сінгапур один з п'яти засновників Асоціації держав Південно-східної Азії, тут також знаходиться секретаріат APEC, держава є членом Східно-Азійського саміту, руху неприєднання та співдружності націй.

Зміст

Історія СінгапуруРедагувати

Докладніше: Історія Сінгапуру
 
Парад японських військ у Сінгапурі (лютий 1942)

Найстаріші згадки про територію сучасного Сингапуру існують у китайській літературі. Територія має різноманітні назви за стародавніми джерелами, зокрема назву «Темасек»(або «Тумасік») — з яванської — «місто біля моря», і перша згадка про назву «Сингапур» датується XIII ст., що в перекладі з малайської означає «Місто Лева». Назва «Тумасік» збереглась до наших днів, сьогодні у назві офіційної резиденції прем'єр-міністра Сингапуру «Шрі Тумасік» .[6]

Відомо що з VII по XIII століття ця територія знаходилася під владою буддійської імперії Шривіджая, яка у свою чергу керувалася з сусіднього острова Суматра. У XI столітті територія була короткочасно окупована військом індійського короля. Острів переходив з рук в руки і у XVI столітті опинився під владою ісламського султанату Малакка. З часом стратегічно розташоване на шляху давніх морських шляхів місце зазнало повільного занепаду. У результаті португальської окупації Малакки керівний центр султанату перемістився до району Джохор що між Малаккою та Сінґапуром. З цього часу Сингапур підпорядковано султанатові Джохору.

Велика Британія у пошуку проміжних портів для своїх морських шляхів з колоній на сході підписала угоду 6 лютого 1819 року з султаном Джохору та керівництвом Сінґапура щодо надання дозволу англійцям створити свої поселення на цій території. Невдовзі тут була заснована британська факторія. З 1819 року Сингапур процвітає як безмитний торговельний центр, підпорядкований Великій Британії. У 1824 році були підписані 2 угоди з голландцями, за якими Голландія визнає права британців на цю землю, та з володарями території щодо надання Сінгапурові статусу володіння Великої Британії в обмін на грошові винагороди.

З часом, у 1832 році, Сингапур став адміністративним центром британських колоній у регіоні. У цей час до цих колоній, окрім Сингапуру, увійшли Малакка та Пенанг. Порт Сингапуру став найважливішим місцем на шляху транспортних суден, які сполучають Європу та Азію. До 1860 року населення зросло до більш ніж 80 тисяч мешканців за рахунок мігрантів з Китаю, Малайзії, Індії, Європи та інших країн.

У ході 2-ї світової війни Сінгапур бомбардувала японська авіація, і 15 лютого 1942 року окупований Японією. Після поразки Японії британці повернулися до Сінгапуру в лютому 1945 року.

У 1946 році Малакка та Пенанг приєдналися до Малайського Союзу і потім до Малайської Федерації у 1948 році. Сингапур лишився королівською колонією Великої Британії. У 1948 році комуністами була зроблена спроба захопити владу, вони зазнали поразки, в колонії був оголошений надзвичайний стан, який протримався до 1953 року. Статус автономії надано 1959 року й у травні були обрані представники до законодавчих зборів загальним голосуванням, утверждена нова конституція, на чолі влади постав прем'єр-міністр Лі Куан Ю. 16 вересня 1963 року була сформована Малайзія, до її складу входить і Сингапур з умовами збереження автономії в деяких політичних питаннях.

Сингапур вийшов зі складу Малайзії 9 серпня 1965 року, і постав незалежною демократичною державою у складі Британської Співдружності Націй на чолі з президентом. Набув членство в ООН 21 вересня 1965 року.

ГеографіяРедагувати

Сингапуру належать 63 острови, включно з головним островом, який широко відомий як Сінгапурський острів або Пулау Уджонг[7]. До Джохору в Малайзії ведуть два головні штучні сполучення: Джохорсько-Сінгапурська гребля на півночі та Друге сполучення Туаса на заході. Острови Джуронг, Пулау-Теконг, Пулау-Убін та Сентоса — найбільші з менших островів Сінгапуру. Найвища точка природна точка — пагорб Букіт-Тіма висотою 166 метрів[8].

У процесі проекти намивання землі, які збільшили площу Сінгапуру з 581.5 км2 в 1960-х до 704 км2 на даний момент; ця площа може зрости ще на 100 км2 до 2030 року[9]. Деякі проекти використовують злиття менших островів через намивання землі, щоб утворити більший більш функціональний острів, як було із островом Джуронг[10]. 5 % землі Сінґапуру зберігають як заповідники[11]. Через урбанізацію зникли головним чином дощові ліси, Природний заповідник Букіт Тіма єдиний значний дощовий ліс, що залишився[10].

У Сінгапурі екваторіальний клімат без чітко визначених сезонів, постійною температурою та тиском, високою вологістю та рясними дощами. Температура зазвичай коливається від 23 до 32 °C. Середня відносна вологість близько 79 % вранці та 73 % після обіду[12]. Квітень та травень найгарячіші місяці року, та більш вологий сезон мусонів з листопада по січень[13]. З липня по жовтень, часто буває легкий туман через загоряння кущів в сусідній Індонезії[14].

Клімат
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 34,3 35,2 36,0 35,8 35,4 35,0 34,0 34,2 34,3 34,6 34,2 33,8 36,0
Середній максимум, °C 30,1 31,2 31,6 31,7 31,6 31,3 30,9 30,9 30,9 31,1 30,6 30,0 31,0
Середня температура, °C 26,0 26,5 27,0 27,4 27,7 27,7 27,4 27,3 27,2 27,0 26,5 26,0
Середній мінімум, °C 23,3 23,6 23,9 24,4 24,8 24,8 24,6 24,5 24,2 24,1 23,7 23,5 24,1
Абсолютний мінімум, °C 19,4 19,7 20,2 20,7 21,2 20,8 19,7 20,2 20,7 20,6 21,1 20,6 19,4
Кількість сонячних годин 172,4 183,2 192,7 173,6 179,8 177,7 187,9 180,6 156,2 155,2 129,6 133,5 2022,4
Кількість дощових днів 15 11 14 15 15 13 13 14 14 16 19 19 178
Вологість повітря, % 84.7 82.8 83.8 84.8 84.4 83.0 82.8 83.0 83.4 84.1 86.4 86.9 84.2
Джерело: National Environment Agency[15] та NOAA [16]

ЕкономікаРедагувати

 
Карта Сінгапуру

Сингапур, порівняно з іншими країнами регіону, має добре розвинену ринкову економіку без помітної корупції, зі стабільними цінами на товари і високою заробітною платнею. Відсоток безробітних становить приблизно 3 %. У 2005—2006 роках Світовий банк визнав економіку Сингапуру найбільш бізнес-привабливою у світі. У місті працевлаштовані десятки тисяч спеціалістів з різних країн світу.

Економіка сильно залежить від експорту, зокрема від електроніки та виробництва.

Занепад світової економіки у 2001-03 роках завдав шкоди й Сінгапурській економіці через зниження попиту у галузі технологій. Туристичний сектор постраждав через спалах гострого респіраторного синдрому у 2003 році. Економічні показники в останні роки почали показувати позитивні результати, так, у 2004 році ВВП країни зріс на 8 %, у 2005 році спостерігалося зростання на 5,7 %.

До незалежності в 1965 році, Сингапур був столицею Стрейтс-Сетлементс (британських володінь на Малайському півострові) та Колонією Корони (що не має місцевого самоврядування). Ця країна була також основною військово-морською базою Британії в Східній Азії.[17] Завдяки статусу основної британської бази в регіоні, а також маючи найбільший на той час сухий док у світі, у вигляді військово-морської бази Сінґапуру, місто було розрекламоване в пресі як «Гібралтар Сходу».[18] Відкриття Суецького каналу в 1869 році викликало бум світової торгівлі й Сингапур перетворився на головний торговий вузол у світі, а порту Сингапуру став одним з найбільших та найзавантаженіших портів світу.[19] До здобуття незалежності в 1965, Сингапур мав ВВП на душу населення $ 511 та посідав третє місце у Східній Азії за цим показником.[20] Після здобуття незалежності, прямі іноземні інвестиції та курс держави на індустріалізацію, оснований на планах Гох Кенг Свіі та Альберта Вінсеміуса, створили нову економіку.[21]

 
Порт Сингапуру, один з найбільш завантажених портів світу,[22] з хмарочосами Сингапуру на задньому плані.

На сьогодні, Сінґапур має високорозвинену ринкову економіку, історично засновану на широкій транзитній торгівлі. Разом з Гонконгом, Південною Кореєю та Тайванем, Сінгапур є одним з Чотирьох Азійських Тигрів. Економіка Сінгапуру відома як одна з найбільш вільних,[23] найбільш інноваційна,[24] найбільш конкурентоспроможна,[25] найсприятливіша для бізнесу[26] та найменш корупційна у світі. В Індексі економічної свободи за 2011 рік, Сінгапур посідає друге місце за вільністю економіки у світі, після Гонконгу. Згідно з Індексом сприйняття корупції, Сінгапур також постійно посідає місце серед найменш корупційних країн світу, поруч з Новою Зеландією та скандинавськими країнами.

Сінгапур займає 14 місце серед найбільших експортерів та 15 місце серед найбільших імпортерів у світі. Країна має найбільший коефіцієнт торгівлі до валового національного продукту (ВНП) у світі 407,9 %, що вказує на важливість торгівлі для її економіки. Ця країна єдина в Азії країна, яка має кредитний рейтинг ААА у всіх трьох найбільших кредитно-рейтингових агентств — Standard&Poor's, Moody's та Fitch Ratings.[27][28] Сінгапур приваблює велику кількість прямих іноземних інвестицій завдяки своєму розташуванню, вільним від корупції середовищем, досвідченою робочою силою, низькими податками та передовою інфраструктурою. У Сінгапурі знаходиться більше 7000 міжнаціональних корпорацій із Сполучених Штатів, Японії та Європи. Тут розташовано також 1500 компаній з Китаю та 1500 з Індії. Іноземні фірми можна знайти практично в усіх сферах економіки. Сінгапур також є другим по величині іноземним інвестором в Індії.[29] Приблизно 44 % робочої сили міста не є сінгапурцями.[30] Більше десяти договорів про вільну торгівлю підписано з іншими країнами та регіонами.

Сингапур також має один з десяти найбільших у світі золотовалютних резервів.[31][32] Валютою Сингапуру є Сінґапурський долар, який випускається Валютним управлінням Сингапуру.[33] Він дорівнює Брунейському долару.[34]

Економіка Сингапуру сильно залежить від експорту та переробки імпортних товарів, особливо в промисловості,[35] яка склала 27,2 % ВВП в 2010 році та містить в собі значну частку електроніки, нафтопереробки, хімічної промисловості, машинобудування та біології та медицини. У 2006 році Сингапур виготовляв 10 % світового випуску напівпровідникових пластин.[36] Не зважаючи на свій малий розмір, Сінгапур має багатогалузеву економіку, цю стратегію уряд вважає життєво необхідною для розвитку та стабільності.[37]

Туризм також формує значну частку економіки Сингапуру, 10,2 мільйонів туристів відвідали країну в 2007 році.[38] Для того щоб привабити більше туристів, в 2005 році уряд легалізував азартні ігри та дозволив створити два грально-розважальних курорти.[39] Сінґапур рекламує себе як центр медичного туризму: близько 200000 іноземців приїжджають туди на лікування кожного року, і медичне обслуговування Сінґапуру планує в 2012 році обслуговувати один мільйон іноземних пацієнтів щорічно та отримати доход 3 мільярди доларів США.[40] Сінґапур також є навчальним центром, і багато іноземних студентів навчається в цій країні. У 2006 році Сингапур прийняв більше 80000 міжнародних студентів.[41] Тут навчається також більше 5000 малайських студентів, які кожен ранок перетинають дамбу Джохор-Сінгапур з надією здобути кращу освіту в Сінґапурі.[42] У 2009 році, 29 % всіх студентів університетів Сингапуру були іноземцями. Студенти походять в основному з ASEAN (Асоціація держав Південно-Східної Азії), Китаю та Індії.[43]

Сингапур є світовим лідером в декількох сферах економіки: країна є четвертим основним фінансовим центром у світі,[44] має другий у світі ринок казино,[45] один з трьох найбільших центрів переробки нафти, найбільший у світі виробник нафтобурового обладнання, та є основним судноремонтником у світі.[46][47][48] Порт Сингапуру є одним з п'яти найбільш завантажених портів у світі.[45] Світовий Банк визнав Сінґапур як найсприятливіше місце у світі для ведення бізнесу[45] та надав йому статус найбільшого центру логістики у світі.[49] Нарешті, країна також займає четверте місце у світі як центр торгівлі іноземною валютою, після Лондона, Нью-Йорка та Токіо.[50]

У результаті світової рецесії та різкого спаду в технологічному секторі, ВВП країни в 2001 році знизився на 2,2 %. Комітет економічного обзору, засідання якого відбулось у грудні 2001 року, рекомендував деякі зміни в стратегії управління для пожвавлення економіки. З того часу Сінґапур відновив свій рівень, в основному, завдяки покращенню світової економіки; економіка виросла на 8,3 % в 2004 році, 6,4 % в 2005[51] та 7,9 % в 2006 роках.[52] Після зниження −0,8 % в 2009 році, економіка відновилась в 2010 та показала 14,5 % ВВП.

Більшість робітників в Сингапурі задіяні в сфері обслуговування, працевлаштовані 2,151,400 робітників з 3,102,500 в 2010 році. Відсоток незайнятих, економічно активних людей у віці старше 15 років, становить близько 2 %.[53] Рівень бідності є низьким, в порівнянні з іншими країнами регіону. Уряд надає дешеве житло (в формі квартир Комісії житлового будівництва) та фінансову допомогу для ще бідніших людей.[54] У Сінгапурі нараховується найбільший відсоток мільйонних будинків, серед яких 15,5 % будинків коштують не менше одного мільйона доларів США.[55]

Цифри та фактиРедагувати

 
Один з видів Сінгапуру

Галузева зайнятість населення на 2003 рік — Обробна промисловість 18 %, Будівництво 6 %, Перевезення та засоби сполучення 11 %, Сервіс, в тому числі фінансова та комерційна діяльність 39 %, інші 26 %.

У 2004 році партнери в експорті були Малайзія 15,2 %, США 13 %, Гонконг 9,8 %, Китай 8,6 %, Японія 6,4 %, Тайвань 4,6 %, Таїланд 4,3 %, Південна Корея 4,1 %.

Партнери в імпорті на 2004 рік — Малайзія 15,3 %, США 12,7 %, Японія 11,7 %, Китай 9,9 %, Тайвань 5,7 %, Південна Корея 4,3 %, Таїланд 4,1 %.

Країна очолила рейтинг Світового банку «Doing Business» за 2013 рік[56].

Всього у Сингапурі 5 податків, із яких один податок на прибуток, один — робітничий податок. Сумарна ставка податків 27,1 %. Займає 5-те місце в рейтингу податкових систем світу[57]. Всього 4 види імпортних товарів підлягають оподаткуванню при ввезенні: спиртні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та автомобілі.[58]

Державний устрій країниРедагувати

Сингапур — республіка, парламентська демократія англійської однопалатної (Вестмінстерської) системи. Головою держави є президент, якого обирають на 6 років. Голова уряду — прем'єр-міністр.

Хоча кабінет міністрів формально назначає президент, ця посада скоріше церемоніальна. Виконавча влада належить голові уряду. 1991 року президент здобув право вето на рішення парламенту стосовно монетарної і правової політики.

Законодавчий орган — парламент, до якого входять 84 депутати, вибрані загальним голосуванням раз на 5 років, а також до 9 депутатів, призначених президентом. Правлячою партією Сингапуру з часів здобуття незалежності є і залишається Партія Народної Дії, очолювана незмінним лідером країни Лі Куаном Ю (Lee Kuan Yew). Міжнародна організація Freedom House визнає Сингапур, як «частково вільну» країну. В країні встановлені частково демократичні — частково авторитарні порядки. Хоча виборчий процес (у частині підрахунку голосів) визнається вільним, але керівна партія критикується за цензуру в мас медіа і тиск на опозиційні партії.

Адміністративно Сингапур поділяється на 5 районів.

Конституція країни була прийнята 3 червня 1959 року; змінена 1965 року після надбання повної державної незалежності.

Охорона правопорядкуРедагувати

Сингапур є одним із найбезпечніших (2-е місце у світі після Люксембурга) як для своїх громадян, так і для іноземних туристів, держав. Відповідно до міжнародних рейтингів Сингапур є однією з найменш корумпованих держав світу. У державі існує дуже великий перелік найрізноманітніших штрафів та заборон[59].

НаселенняРедагувати

Станом на 2011 рік, чисельність постійного населення Сингапуру була 5.18 млн жителів, з них 3.25 млн громадяни Сингапуру, тоді як решта (37 %) мають дозвіл на постійне проживання або іноземні працівники. 23 % громадян Сингапуру народились за його межами. У 2011 році було півмільйона жителів із дозволом на постійне проживання. Чисельність постійного населення не враховує 11 млн туристів, що відвідують Сингапур щорічно.[60][61]

Середній вік сінгапурців 37 років, а середня кількість людей, що проживають в одному домі 3.5 людини. Через нестачу землі 4 з 5-ти сінгапурців живе в квартирах висотних будинків збудованих державою за програмою соціального житла.[62] У 2010 році три чверті Сінґапурців жили в помешканнях рівних або більших ніж чотирикімнатна квартира будівництва HDB або приватного. Процент домовласників серед громадян та резидентів рівний близько 87,2 %.[63][64] Рівень поширення мобільних телефонів надзвичайно високий і дорівнює 1400 абонентів мобільного зв'язку на 1000 осіб. Проте тільки 1 з 10 жителів володіє автомобілем.[61]

У 2010 році, загальний рівень народжуваності був 1.1 дитини на жінку, третє найнижче значення у світі і значно нижче рівня 2.1 необхідного для підтримки чисельності населення без зміни. Щоби подолати цю проблему, протягом останніх десятиріч уряд заохочує іноземців іммігрувати до Сингапуру. Велика кількість іммігрантів забезпечила зростання населення Сингапуру.[65] У Сингапурі традиційно один із найнижчих рівнів безробіття серед розвинутих країн. Сінгапурський рівень безробіття за останнє десятиріччя не перевищував 4 %, досягнувши свого піку в 3 % протягом світової фінансової кризи 2009 року, проте згодом упав до 1,9 % в 2011 році.[66][67]

Близько 40 процентів жителів Сингапуру іноземці, один із найвищих показників у світі.[68] Уряд розглядає можливість обмеження таких робітників, хоча визнає, що вони грають значну роль в економіці країни.[69] Іноземні працівники становлять 80 % у будівельній галузі та до 50 % у сфері послуг.[70][71]

Згідно з урядовим переписом 2009 року 74,2 % жителів були китайцями, 13,4 % — малайцями, та 9,2 % індійського походження,[72] тоді як жителі європейського походження становили 3,2 %. До 2010 року, кожна людина могла відмітитись як представник тільки однієї національності, по умовчанню брали національність його чи її батька, таким чином, люди змішаного походження в урядових переписах групувались виключно по батьківській лінії. Починаючи з 2010 року, люди можуть вибирати подвійну класифікацію, в якій вони вказують першу національність та другу національність, але не більше двох.[73]

ОсвітаРедагувати

Освіта в Сингапурі підпорядковується Міністерству освіти, яке керує освітньою політикою. Міністерство контролює процес розвитку і управління державними школами, які отримують державне фінансування, а також виконує консультативну та контрольну роль у приватних школах. Для приватних і державних шкіл існують відмінності щодо рівня їхньої автономії у виборі навчальних програм, масштабів державної допомоги і фінансування, навантаження на учнів, а також правил прийому учнів.

Діти із фізичними вадами відвідують спеціальні школи, які також підпорядковуються Міністерству освіти Сингапуру. Витрати на освіту зазвичай становлять близько 20 відсотків національного бюджету, який субсидіює державні і підтримувані урядом приватні заклади освіти. При цьому вартість навчання для не громадян Сингапуру є відчутно вищою, ніж для громадян країни.

У 2000 році Парламент Сингапуру прийняв закон, що регламентує обов'язковість освіти для дітей шкільного віку, а також запроваджує відповідальність для батьків у випадку, якщо вони не забезпечують належним чином відвідування школи своїм дітям. Винятки дозволяються у випадку, якщо дитина навчається на дому або у спеціалізованій релігійній школі.

У навчальних закладах Сингапуру викладання більшості предметів здійснюється англійською мовою, особливо це стосується математики і природничих наук. Колишній прем'єр-міністр Лі Куан Ю запропонував ідею англійської мови, як мови повсякденного спілкування, яка би полегшувала спілкування громадян різних етнічних і культурних груп, а також спрощувала би процес інтеграції Сингапуру у світову економіку.

Етнічні групи та мовиРедагувати

За даними перепису населення 2000 року, в країні наявні такі етнічні групи — китайці 76,8 %, малайці 13,9 %, індійці 7,9 %, інші 1,4 %.

Мови в користуванні, за звітом перепису населення 2000 року: китайська мова мандарин — 35 %, англійська — 23 %, малайська — 14,1 %, китайська мінь (хоккієн) — 11,4 %, китайська кантонська 5,7 %, китайська теочю — 4,9 %, тамільська — 3,2 %, інші китайські діалекти — 1,8 %, інші мови — 0,9 %.

Більшість сінгапурців розмовляє англійською. Існують два варіанти англійської мови: офіційна стандартна сінгапурська англійська, і простонародна креольська мова, що називається сингліш[74]. Уряд країни заохочує двомовність, надаючи перевагу англійській, як мові міжнародного спілкування, і мандарину, як мові зв'язку з колишньою батьківщиною. Ця політика проводиться за рахунок інших китайських мов, викладання яких не ведеться у школах. Критикується також сингліш. Все ж, відмирання традиційних мов різних етнічних спільнот відбувається дуже повільно, а сингліш залишається основною говіркою на вулицях Сингапура.

Релігійні течії країниРедагувати

 
Вид міста.

Сінґапурці здебільшого матеріалістичні й прагматичні. Ідеалом для них є принцип п'яти C: cash (гроші), credit card (кредитна картка), car (авто), condo (кондомініум), country club (кантрі-клуб), але духовне життя в країні теж існує.

За даними перепису населення 2000 року в Сингапурі сповідуються такі релігії: буддизм — 42,5 %, іслам — 14,9 %, даосизм — 8,5 %, індуїзм — 4 %, католицизм — 4,8 %, інші християни — 9,8 %, інші 0,7 %, не релігійні 14,8 %.

Здоров'яРедагувати

Сінгапур має загалом ефективну систему охорони здоров'я, незважаючи на досить низькі бюджетні витрати, як для розвинутих країн.[75] Світова організація охорони здоров'я дає Сінґапуру шосте місце у світі в своєму звіті.[76] Загалом, Сингапур має найнижчий рівень дитячої смертності у світі протягом останніх двадцяти років.[61] Середня очікувана тривалість життя в Сінґапурі 79 для чоловіків та 83 для жінок, що дає країні 15-те місце в світовому рейтингу. Майже все населення має доступ до якісної води та каналізації. Щороку від СНІДу в країні помирає менш ніж 10 осіб на 100 000. Тут високий рівень імунізації. Показник ожирінням в дорослому віці менший ніж 10 %.[77]

Система охорони здоров'я заснована на принципах «трьох M». Що означає: Medifund, який забезпечує захист для тих, хто не може дозволити собі медичне обслуговування, Medisave, обов'язкова схема медичних заощаджень, яка охоплює близько 85 % населення, та Medishield, схема медичного страхування, що фінансується державою.[75] Державні лікарні в Сингапурі мають автономію щодо управлінських рішень та конкурують за пацієнтів. Для осіб з низькими доходами існують схеми субсидій.[78] У 2008 році, система охорони здоров'я була профінансована на 31,9 %, що становить приблизно 3,5 % від ВВП Сінґапуру.[79]

Збройні силиРедагувати

Основна стаття: Збройні сили Сінгапуру

 
Військові кораблі Сінґапуру RSS Steadfast і RSS Vigilance

Незважаючи на малий розмір держави, Сингапур має наймодерніші збройні сили в Південно-Східній Азії.

Сухопутні війська налічують близько 72 000 військовослужбовців. ВПС складаються з 3000 осіб, одного авіаційного полку та навчальної ланки. ВМС має на озброєнні підводні човни, корвети, фрегати, десятки катерів берегової охорони, дві військові бази.

КультураРедагувати

Українсько-Сінгапурські зв'язкиРедагувати

Українсько-Сінгапурські відносини
 
 
Сингапур
 
Україна
  • Посольство України в Республіці Сінгапур
  • 2008 рік ознаменувався початком розвитку українсько-сінгапурського співробітництва у сфері освіти. У період з 13 по 15 листопада 2008 року було здійснено візит до України Сінгапурської науково-освітянської делегації у складі представників Агентства «A-STAR», Національного університету Сингапуру (НУС) і Наньянгського технологічного університету (НТУ). У результаті сінгапурськими фахівцями було встановлено контакти із провідними українськими вищими навчальними закладами, а також обговорено перспективи подальшого розвитку двостороннього співробітництва у науково-освітянській і науково-дослідній сферах.[80]
  • 3 квітня 2009 року у Верховній Раді України було утворено депутатську групу Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Республікою Сингапур[81].
  • Для громадян України в Сингапурі потрібна віза. Термін дії візи становить 90 діб, проте максимальний безвиїзний термін перебування у країні становить 30 діб. 3а наявності авіаквитків в третю країну при перебуванні в Сингапурі до 96 годин віза не потрібна.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Singapore: History. Asian Studies Network Information Center. Архів оригіналу за 2007-03-23. Процитовано 2007-11-02. 
  2. Hoe Yeen Nie (2 червня 2009). State of Singapore came into being 50 years ago on 3 June. Channel News Asia (Singapore). 
  3. а б Population (Mid Year Estimates) & Land Area. — Statistics Singapore, 2011. — 19 серпня.
  4. а б в г Singapore. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2009-10-01. 
  5. Human Development Report 2009. Human development index trends: Table G. United Nations. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2009-10-05. 
  6. На суші і на морі (альманах) 1970 року — ст 172
  7. Savage, Victor R.; Yeoh, Brenda S.A. (2004). Toponymics: A Study of Singapore's Street Names. Singapore: Eastern Universities Press. ISBN 978-981-210-364-2. 
  8. Bukit Timah Hill. Heritage Trails. Архів оригіналу за 2010-02-05. Процитовано 2010-04-22. 
  9. Towards Environmental Sustainability, State of the Environment 2005 Report. Ministry of the Environment and Water Resources. Архів оригіналу за 23 червень 2011. Процитовано 22 April 2010. 
  10. а б Earthshots: Satellite Images of Environmental Change: Singapore. Earthshots. Архів оригіналу за 2013-01-19. Процитовано 2011-02-18. 
  11. Interesting facts of our Garden City. National Parks Board. Архів оригіналу за 2013-01-19. Процитовано 2012-07-31. 
  12. Weather – Singapore. BBC News. Процитовано 13 April 2011. 
  13. Weather Statistics. National Environment Agency. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-04-22. 
  14. Bond, Sam (2 October 2006). Singapore enveloped by Sumatran smog. Edie newsroom. Процитовано 2 June 2011. 
  15. Weather Statistics. National Environment Agency (Singapore). Процитовано 23 October 2012. 
  16. Singapore/Changi Climate Normals 1961–1990. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 1 December 2014. 
  17. Timeline: Singapore. 2011. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-10-12. 
  18. World War II. 2011. Процитовано 12 October 2011. 
  19. Port of Singapore. 2011. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-10-12. 
  20. GDP (per capita) (1968) by country Архівовано 11 травень 2011 у Wayback Machine., NationMaster.com.
  21. Murphy, Craig (2006). The United Nations Development Programme: A Better Way?. Cambridge University Press. с. 101. ISBN 9780521864695. 
  22. Kelly, Rachel (10 January 2008). Singapore retains busiest world port title. Channel News Asia (Singapore). 
  23. Li, Dickson (1 February 2010). Singapore is most open economy: Report. Asiaone (Singapore). Архів оригіналу за 7 лютий 2010. Процитовано 10 May 2011. 
  24. Singapore ranked 7th in the world for innovation. The Straits Times (Singapore). 5 March 2010. Процитовано 23 August 2010. 
  25. The Global Competitiveness Index 2009–2010 rankings and 2008–2009 comparisons. World Economic Forum. 2010. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-02-18. 
  26. Singapore top paradise for business: World Bank. AsiaOne (Singapore). Agence France-Presse. 26 September 2007. Архів оригіналу за 7 липень 2009. Процитовано 22 April 2010. «For the second year running, Singapore tops the aggregate rankings on the ease of doing business in 2006 to 2007.» 
  27. Remaining countries with AAA credit ratings. 2011. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-10-12. 
  28. Singapore Case. 2011. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-10-12. 
  29. http://www.channelnewsasia.com/stories/singaporebusinessnews/view/1104667/1/.html
  30. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 лютий 2016. Процитовано 1 листопад 2011. 
  31. Official Foreign Reserves, Monetary Authority of Singapore.
  32. «Top 10 countries with Largest Foreign Exchange Reserves», Shine, 8 September 2009.
  33. Low Siang Kok (22 June 2002). Chapter 6: Singapore Electronic Legal Tender (SELT) – A Proposed Concept. The Future of Money. Paris: Organisation for Economic Co-operation and Development. с. 147. ISBN 9789264196728. Процитовано 28 December 2007. 
  34. Monetary Authority of Singapore (9 April 2007). "The Currency History of Singapore". Прес-реліз. Переглянутий 22 April 2010. Архівовано 15 травень 2012 у Wayback Machine.
  35. Gross Domestic Product by Industry. Department of Statistics. 2007. Архів оригіналу за 24 червень 2008. Процитовано 22 April 2010. 
  36. Xilinx (14 September 2007). "Xilinx Underscores Commitment To Asia Pacific Market At Official Opening Of New Regional Headquarters Building In Singapore". Прес-реліз. Переглянутий 22 April 2010. Архівовано 29 березень 2008 у Wayback Machine.
  37. A diversified economy vital amid turmoil, says Hng Kiang. 2011. Процитовано 12 October 2011. 
  38. Year Book of Statistics, Singapore. Singapore Tourism Board.
  39. Ministry of Trade and Industry (18 April 2005). "Proposal to develop Integrated Resorts – Ministerial Statement by Prime Minister Lee Hsien Loong". Прес-реліз. Переглянутий 22 April 2010. Архівовано 27 листопад 2007 у Wayback Machine.
  40. Dogra, Sapna (16 July 2005). Medical tourism boom takes Singapore by storm. Express Healthcare Management (Mumbai). Архів оригіналу за 26 жовтень 2005. Процитовано 22 April 2010. 
  41. Developing Asian education hubs. 2011. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-10-12. 
  42. The long, long ride. 2011. Процитовано 12 October 2011. 
  43. Foreign Students in Singapore. 2011. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-10-12. 
  44. «Global Financial Centres 7», City of London, March 2010.
  45. а б в Shamim, Adam (12 August 2011). Singapore D2 miracle dims as income gap grows. Edmonton Journal (Alberta, Canada).  Текст «agency-Bloomberg News» проігноровано (довідка)[недоступне посилання з липень 2019]
  46. http://www.edb.gov.sg/edb/sg/en_uk/index/industry_sectors/energy/facts_and_figures.html
  47. Burton, John (10 April 2006). Singapore economy grows 9.1% in first quarter. Financial Times (London). 
  48. http://www.edb.gov.sg/edb/sg/en_uk/index/industry_sectors/marine___offshore/facts_and_figures.html
  49. Yang Huiwen (7 November 2007). Singapore ranked No. 1 logistics hub by World Bank. The Straits Times (Singapore). Архів оригіналу за 2 листопад 2010. Процитовано 1 листопад 2011. 
  50. Annual Report 2005/2006. Monetary Authority of Singapore. Процитовано 2011-07-02. 
  51. Performance of the Singapore Economy in 2005. Ministry of Trade and Industry. Архів оригіналу за 23 серпень 2006. Процитовано 22 April 2010. 
  52. Loh, Dominique (31 December 2006). CPF increase possible if outlook stays good: PM Lee. Channel NewsAsia (Singapore). Архів оригіналу за 27 січень 2007. Процитовано 1 листопад 2011. 
  53. Ministry of Manpower (31 January 2011). "Employment Situation in Fourth Quarter 2010". Прес-реліз.
  54. Yuen, Belinda (November 2007). Squatters no more: Singapore social housing 3 (1). Washington DC: Global Urban Development Magazine. 
  55. The Boston Consulting Group (31 May 2011). "Global Wealth Continues Its Strong Recovery with $9 Trillion Gain, but Pressures on Wealth Managers Persist, Says Study by The Boston Consulting Group". Прес-реліз.
  56. Doing Business 2013 report
  57. PricewaterhouseCoopers
  58. PricewaterhouseCoopers
  59. Наша планета: Безопасность в Сингапуре. Традиции
  60. Census of population. Singapore Department of Statistics. 2010. Архів оригіналу за 2010-10-10. Процитовано 2011-07-02. 
  61. а б в Key annual indicators. Singapore Department of Statistics. 2011. Архів оригіналу за 2013-01-19. Процитовано 2011-07-02. 
  62. HDB. HDB. 2011. Процитовано 2 July 2011. 
  63. Key demographic indicators, 1970–2010. Singapore Department of Statistics. 2010. Архів оригіналу за 2007-08-01. Процитовано 2011-07-02. 
  64. Resident Population by Place of Birth, Ethnic Group and Sex. Singapore Department of Statistics. 2010. Архів оригіналу за 2010-11-13. Процитовано 2011-07-02. 
  65. Ng, Julia (7 February 2007). Singapore's birth trend outlook remains dismal. Channel NewsAsia (Singapore). Процитовано 22 April 2010. 
  66. Unemployment. MOM. 2010. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-07-02. 
  67. S'pore unemployment rate falls to three-year low. CNA. 2011. Процитовано 2011-07-02. 
  68. «Trends in international migrant stock: The 2008 revision», United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2009).
  69. Singapore may cap low-skilled foreign workers. TV New Zealand. 2 February 2010. Процитовано 11 April 2011. 
  70. Executive summary. Building and Construction Authority. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-04-11. 
  71. Sudderuddin, Shuli (22 February 2009). Singapore's phantom workers. The Straits Times (Singapore). Архів оригіналу за 25 лютий 2009. Процитовано 11 April 2011. 
  72. Population Trends 2009. Singapore Department of Statistics. Архів оригіналу за 2009-10-07. Процитовано 2009-09-28. 
  73. Hoe Yeen Nie (12 January 2010). Singaporeans of mixed race allowed to 'double barrel' race in IC. Channel NewsAsia (Singapore). Процитовано 18 February 2011. 
  74. «Сінгліш. Змішана диво-мова Сингапуру»
  75. а б Tucci, John (2010). The Singapore health system – achieving positive health outcomes with low expenditure. Towers Watson. Архів оригіналу за 2013-01-19. Процитовано 2011-03-16. 
  76. WHO (2000). World Health Report. WHO. Архів оригіналу за 2013-01-19. Процитовано 2011-11-02. 
  77. Singapore: Health Profile. World Health Organisation. 2010-08-13. Архів оригіналу за 2013-01-19. Процитовано 2011-03-16. 
  78. The World Health Report. World Health Organisation. 2000. с. 66. Архів оригіналу за 2013-01-19. Процитовано 2011-03-16. 
  79. Core Health Indicators Singapore. World Health Organisation. May 2008. Процитовано 16 March 2011. 
  80. Науково-технічне співробітництво
  81. Склад депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Республікою Сінґапур

ДжерелаРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Thanh H. Vuong, Stratégies technico-commerciales asiatiques, dans Études internationales, vol. XXII, n° 3, p. 551-575, septembre 1991
  • Thanh H. Vuong & Jorge Virchez, Communauté économique de l'Asie Pacifique: essai d'anthropolgie économique et de géographie politique, Presses Inter Universitaires, Cap Rouge, Québec, QC, 2004
  • Rodolphe De Koninck, Singapour, la cité-État ambitieuse, Belin et La Documentation Française, France 2006
  • Noel Barber, Tanamera, 1981.
  • Michael Hill, Kwen Fee Lian, The Politics of Nation Building and Citizenship in Singapore., Routledge, 1995, ISBN 0-415-12025-X

ПосиланняРедагувати

Урядові структури:

Загальна інформація: