Ринкова економіка — економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок. На ринку з досконалою конкуренцію, коли дії окремого продавця або покупця не спричинюють впливу на інших, узгоджуючим механізмом попиту і пропозиції виступає ринкова ціна. Ринкова ціна формується як середня ціна на певний товар за період в результаті багаторазових угод між покупцями і продавцями.

Підвищення ринкової ціни сигналізує про перевищення попиту на ринку над пропозицією товару, що є сигналом для підприємців збільшити пропозицію товару, а для покупців - зменшити його споживання, переключившись на інші товари (товари-замінники, або субститути).

Зниження ринкової ціни товару означає перевищення пропозиції над попитом, що є сигналом для продавців знизити обсяг його пропозиції (для виробників - знижувати обсяги його виробництва), а для покупців - збільшити обсяг його споживання.

Таким чином, реакції покупців і продавців на середню ринкову ціну врівноважують попит і пропозицію на ринку, що дає підстави говорити про саморегулювання ринкової економіки як про її найважливішу принципову особливість.

Одним з перших ідею про саморегулювання ринкової економіки висунув засновник сучасної економічної теорії шотландський економіст XVIII ст. Адам Сміт, який говорив про існування "невидимої руки ринку". Аналогічні ідеї висловлював французький економіст XIX ст. Фредерік Бастіа, якому належить фраза "Париж нагодований!", яку він вигукнув, коли усвідомив, що постачання продовольства до Парижу є достатнім і регулярним без будь-якого централізованого планування. Ідея саморегулювання ринкової економіки знайшла розвиток у концепції спонтанного порядку, яка є однією з базових для Австрійської школи економіки.

ВизначенняРедагувати

Ринкова економіка — форма економічної організації, при якій координація дій здійснюється на основі взаємодії на ринках вільних приватних виробників і вільних індивідуальних споживачів.

Ринкова економіка — соціально-економічна система, що розвивається на основі приватної власності і товарно-грошових відносин. Ринкова економіка спирається на принципи свободи підприємництва і вибору.

Ринкова економіка — економіка, організована на основі ринкової саморегуляції, при якій координація дій учасників здійснюється державою, а саме законодавчою та судовою владою безпосередньо, а виконавчою тільки опосередковано, шляхом запровадження різних податків, зборів, пільг тощо. Це економіка, в якій тільки рішення самих покупців, постачальників товарів і послуг визначають структуру розподілу.

З позиції історії бізнесу ринкова економіка — економічна система, що спрямовується і регульована механізмом стихійних ринкових трансакцій в інституційному середовищі і пануванні відповідних інститутів.

Принципи ринкової економікиРедагувати

Ринкова економіка — економіка, заснована, на принципах:

  • підприємництва;
  • різноманіття форм власності на засоби виробництва;
  • ринкове ціноутворення;
  • договірних відносин між господарюючими суб'єктами (людьми, підприємствами і т. д.);
  • обмеженого втручання держави в господарську діяльність;
  • присвоєння додаткової вартості

Одним з досягнень ринкової економіки прийнято називати рівність, рівні можливості, хоча насправді можливості визначає соціальний стан.

На думку ряду економістів, «ринок», під чим прийнято розуміти засновану на свободу договору, ціноутворенні по закону попиту і пропозиції і зустрічному обороті грошової маси (тобто товарно-грошова ринкова система) являє собою не більш ніж одну з історично обумовлених і історично минущих форм товарообміну і товаророзподілу.

Теоретична основа ринкової економікиРедагувати

Теоретичною основою ринкової економіки є мікроекономічна модель ринку з досконалою конкуренцією. У цій моделі ринок з досконалою конкуренцією досягає рівноваги між попитом і пропозицією завдяки ціновому механізму. Коливання ринкової ціни є ціновими сигналами для учасників ринку.

Французький економіст Леон Вальрас (1834-1910) математично довів можливість досягнення одночасної рівноваги на багатьох ринках.

Поява теорії вільних ринківРедагувати

У 1970-х роках економісти Чиказького університету, включаючи нобелівського лауреата М. Фрідмана, сформулювали тезу про те, що вільні ринки — найефективніший механізм розподілу ресурсів і ризиків. Більшість розвинених країн у 1970-1980-х роках лібералізували ринки, що призвело до їх вибухового зростання. Вважалося, що втручання держави в економіку повинне бути мінімальним.

Фрідріх фон Гаєк, представник Австрійської школи економіки, так сформулював альтернативу вільному ринку у своїй останній книзі "Згубна самовпевненість" (1988):

«Суперечка про ринковий порядок і соціалізм є суперечкою про виживання - ні більше, ні менше. Дотримання соціалістичної моралі призвело б до знищення більшої частини сучасного людства і зубожіння основної маси тих, хто б залишився.»[1]

Характерні рисиРедагувати

Економічні реформи та ринкова економікаРедагувати

Сутністю усіх без винятку успішних реформ у новій та новітній історії, є максимальне наближення умов ведення господарської діяльності до умов ринкової економіки, звільнення економіки від податкового та регуляторного тиску зі сторони держави.

Економісти та політики-реформатори сформулювали основні принципи реформ у Вашингтонському консенсусі.

Наприклад, три основних складові успішних економічних реформ у Грузії:

Критика ринкової економікиРедагувати

Основне обгрунтування необхідності державного втручання у роботу ринкового механізму його опонентами є неспроможність ринку (фіаско ринку) у вирішенні деяких соціальних питань. Разом з тим, питання неспроможності держави у вирішенні питань неспроможності ринку також є неоднозначним.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Становлення ринкової економіки в Україні (проблеми і перспективи) / В. С. Марцин; Львів. комерц. акад. — Л. : Коопосвіта, 1999. — 284 c. — Бібліогр.: 236 назв.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. - М.: Изд-во "Новости"при участии изд-ва «Catallaxy», 1992. − 304 с.