Джогор (малай. Johor, джаві:جوهور) — найпівденніший штат Малайзії, зі столицею Джогор-Бару. Населення становить 4,009,670 осіб (станом на 2020 рік).

Джогор

малай. Johor

Coat of arms of Johor.svg Flag of Johor.svg
Герб Прапор
Forest trees in Johor.jpg
Адм. центр Джогор-Бару
Країна Flag of Malaysia.svg Малайзія
Межує з: сусідні адмінодиниці
Джасінd, Паханг, Негері-Сембелан, Губернаторство Малакка, Сінгапур ?
Номерний знак J
Офіційна мова малайська
Населення
 - повне 3 348 283 осіб (2010)[1]
Етнікон англ. Johorean і малай. Orang Johor
Площа
 - повна 19 210 ± 1 км²
Висота
 - максимальна 1276 м
 - мінімальна 1276 м (1276)
Часовий пояс UTC+8 і WPMd
Губернатор Ibrahim Ismail of Johord
Вебсайт johor.gov.my
Код ISO 3166-2 MY-01
Johor in Malaysia.svg

Johor state locator.PNG

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Джохор

ГеографіяРедагувати

Штат Джогор розташований у південній частині півострова Малакка. На півдні через однойменну протоку межує із Сінгапуром. На сході штат омиває Південнокитайське море, на заході — Малаккська протока.

КліматРедагувати

У штаті Джогор клімат екваторіальний, мусонний. Випадає в середньому 1778 мм опадів на рік. Температура повітря висока протягом усього року. Середні температури: 26—28 °C.

Кліматограма Штату Джогор
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
208
 
 
28
24
 
 
141
 
 
30
24
 
 
216
 
 
30
24
 
 
252
 
 
30
25
 
 
228
 
 
30
25
 
 
179
 
 
29
25
 
 
170
 
 
29
24
 
 
180
 
 
29
25
 
 
176
 
 
29
25
 
 
258
 
 
30
24
 
 
336
 
 
29
24
 
 
321
 
 
28
24
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 2665 мм.

Джерело: «Climate-Data.org» (англ.)


ІсторіяРедагувати

Назва Джогор походить від арабського «дорогоцінний камінь». Джогорський султанат було засновано на початку XVI століття останнім султаном Малаккського султанату Махмуд-шахом, після того, як саму Малакку було захопдено португальцями на чолі з Афонсу де Албукеркі.

 
Прапор Джогору, синій колір символізує владу держави, червоний — воїнів, які захищають країну, білий півмісяць і зірки — іслам і монархію.

Султанат поступово поширився на архіпелаг Ріау. Джогор постійно нападав на португальців, але не зміг повернути Малакку. Протягом усіх 130 років португальського панування, заважав португальцям контролювати затоку.

У 1641 році Джогор уклав союз з голландцями, після чого голландці змогли захопити Малакку. Надалі Джогор поступово втрачав своє регіональне значення і могутність через постійні внутрішні конфлікти.

У період 1864—1895 рр. до влади прийшов султан Абу Бакар, який завдяки умілому керівництву і продуманій політиці відносин з англійцями та Сінгапуром досягнув збільшення добробуту та розквіту країни. Він отримав титул «Батька нового Джогору».

З 1914 року в країні почав діяти британський радник Кемпбелл.

Джогор-Бару був останнім містом Малайського півострова, який займали японці під час Другої Світової війни. Звідси генерал Томоюки Ямасіта керував операцією по захопленню Сінгапуру.

У 1948 році Джогор увійшов до складу Малайської федерації, яка отримала незалежність в 1957 році.

ЛітератураРедагувати

  • Carl A. Trocki (2007). Prince of Pirates: The Temenggongs and the Development of Johor and Singapore, 1784–1885. NUS Press. ISBN 978-9971-69-376-3. 
  • Leonard Y. Andaya (1975). The Kingdom of Johor 1641–1728. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-580322-8. 
  • Peter Borschberg (2015). Jacques de Coutre's Singapore and Johor, 1594-прибл. 1625. National University of Singapore. ISBN 978-9-97-169852-2. 
  • Peter Borschberg (2011). Hugo Grotius, the Portuguese and Free Trade in the East Indies. National University of Singapore. ISBN 978-9-97-169467-8. 
  • Kwa Chong Guan; Peter Borschberg (2018). Studying Singapore before 1800. National University of Singapore. ISBN 978-981-4722-74-2. 
  • Peter Borschberg (2010). The Singapore and Melaka Straits: Violence, Security and Diplomacy in the 17th Century. National University of Singapore, Royal Netherlands Institute of Southeast Asian and Caribbean Studies. ISBN 978-9-06-718364-2. 
  • Richard Olof Winstedt (1932). A History of Johore (1673—ca. 1800 A.D.). Journal of the Malayan Branch of the Royal Asiatic Society 10 (1): 164–170. JSTOR 41587442. 
  • Keith Sinclair (1967). The British Advance in Johore, 1885-1914. Journal of the Malaysian Branch of the Royal Asiatic Society 40 (1): 93–110. JSTOR 41491908. 
  • Richard Olof Winstedt; Khoo Kay Kim; Ismail Hussein (1993). A history of Johore, 1365-1941. Journal of the Malaysian Branch of the Royal Asiatic Society 66 (1): 87–89. JSTOR 41486192. 
  • Patricia Lim Pui Huen (1998). Past and Present Juxtaposed: The Chinese of Nineteenth Century Johor. Journal of Social Issues in Southeast Asia 13 (1): 114–138. JSTOR 41056979. doi:10.1355/SJ13-1E. 
  • Peter Borschberg (2002). The Seizure of the Sta. Catarina Revisited: The Portuguese Empire in Asia, VOC Politics and the Origins of the Dutch-Johor Alliance (1602 – прибл. 1616). Journal of Southeast Asian Studies (Journal of Southeast Asian Studies, Cambridge University Press) 33 (1): 31–62. doi:10.1017/S0022463402000024. 
  • Raimy Ché-Ross (2004). The 'Lost City' of Kota Gelanggi: An Exploratory Essay Based on Textual Evidence and An Excursion into 'Aerial Archaeology'. Journal of the Malaysian Branch of the Royal Asiatic Society 77 (2): 27–58. JSTOR 41493524. 
  • Peter Borschberg (2015). Journal, Memorial and Letters of Cornelis Matelieff de Jonge. Security, Diplomacy and Commerce in 17th-Century Southeast Asia. National University of Singapore. ISBN 978-9-97-169798-3. 
  • Peter Borschberg (2017). The value of Admiral Matelieff's writings for studying the history of Southeast Asia, прибл. 1600–1620. Journal of Southeast Asian Studies (National University of Singapore, Cambridge University Press) 48 (3): 414–435. doi:10.1017/S002246341700056X. 

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати