Відкрити головне меню
Зовнішні статеві органи чоловіка і жінки (вид спереду, без лобкового волосся)

Стате́ві о́ргани, також Геніталії — органи статевого розмноження тварин і людини. До статевих органів належать статеві залози (гонади), статеві протоки (сім'явипорскувальна протока, фаллопієві труби тощо), додаткові утвори (різні залози, сім'яні сумки, сім'яноприймачі і всі пристосування для виношування зародків) та копулятивні органи.

Зміст

Статеві органи тваринРедагувати

Серед тварин розрізняють форми, які мають в одному організмі чоловічі і жіночі статеві органи — п'явки, більшість паразитичних червів, губок, молюсків і деякі риби (Гермафродитизм), і роздільностатеві форми — більшість вільноіснуючих червів, комахи, риби, птахи, ссавці та інші не мають відокремлених статевих органів. Найпримітивніші з багатоклітинних — губки: статеві клітини (сперматозоїди і яйцеклітини) розвиваються у мезоглеї відповідної особини.

Найпростіші С.о. у кишковопорожнинних представлені тільки гонадами. В процесі еволюції хребетних тварин іде ускладнення С.о.: статеві залози з поперекової частини переміщуються у каудальному напрямі (особливо сім'яники); статевими шляхами стають протоки видільної системи, які відкриваються не в клоаку, а в сечостатевий синус, що витягується у всіх живородних тварин у довгий сечовипускний канал самців або відокремлюється в коротке переддвер'я піхви самиці; формується матка (парна, або подвійна; двороздільна, дворога і, нарешті, проста), в якій відбувається розвиток зародка, копулятивні органи, що з'являються у тварин з внутрішнім заплідненням, виходять з клоаки на поверхню деяких окремих груп і набувають різноманітності; між сечостатевим синусом і каналом копулятивного органа встановлюється постійне сполучення.

Статеві органи людиниРедагувати

 
Жіночі тазові органи в поздовжньому розрізі

У людини, як і у вищих ссавців, статеві органи тісно пов'язані з органами виділення, утворюючи єдину сечостатеву систему. Статеві органи (як жіночі, та і чоловічі) поділяють на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні чоловічі статеві органи: яєчка з придатками, сім'явивідні протоки з сім'яними міхурцями, сім'явпорскувальні протоки, передміхурова залоза і куперові залози. Три останні утвори виділяють секрети, суміш яких утворює сім'яну рідину, що сприяє збільшенню рухливості сперматозоїдів. Зовнішні чоловічі статеві органи: мошонка, що вміщує яєчка (або ядра), і статевий член.

Внутрішні жіночі статеві органи: яєчники, матка, фаллопієві труби, піхва. Зріла яйцеклітина, яка закладена в яєчнику, потрапляє через маткову трубу у матку, в порожнині якої є три отвори: два ведуть в маткові труби, третій — у піхву. Зовнішні жіночі статеві органи: жіноча соромітна ділянка (лобкове підвищення, великі й малі соромітні губи, переддвер'я піхви, залози і цибулини переддвер'я, дівоча пліва) і клітор, що є рудиментальним органом, гомологом печеристих тіл статевого члена. Статеві органи характеризують первинні статеві ознаки.

ГігієнаРедагувати

Дотримання правил гігієни статевих органів має важливе значення для збереження їхньої повноцінної фізіологічної функції. При недотриманні гігієнічних норм виникають запальні процеси не тільки статевих органів, а й сусідніх. Це призводить до запалення сечовивідних шляхів (уретрит), запалення сечового міхура (цистит), запалення ниркових мисок (пієлонефрит). Випадкові статеві стосунки можуть бути причиною виникнення венеричних хвороб, а також СНІДу.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Шмальгаузен И. И. Основы сравнительной анатомии позвоночных животных, 4 изд., М., 1947.
  • (рос.) Ляндрес И. М. Акушерство и гинекология, М., 1962.
  • (рос.) Беклемишев В. Н. Основы сравнительной анатомии беспозвоночных, 3 изд., т. 2, М., 1964.
  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.

ПосиланняРедагувати