Відкрити головне меню

Мізогіні́я або Женоненависництво (Жононенависництво, Жінконенависництво) (грец. μισογυνία (misogunia), μῖσος (misos) — ненависть або зневага, грец. γυνή (gyné) — жінка, англ. misogyny) — ненависть, зневага, огида до жінок. Антонім до слова філогінія.

Характерна для деяких чоловіків і жінок поведінка, що виражається в зневазі й ненависті до жіночої статі. Мізогінія може проявлятися як негативне ставлення до всіх жінок взагалі або тільки до деяких психологічних або фізичних фемінних ознак, що різною мірою проявляються у різних жінок.[1]

«Жінка повинна відповідати певним репродуктивним, віковим, фізіологічним та іншим вимогам. Все різноманіття характерів, особистостей, бажань, можливостей зводиться до певної шаблонної „нормальної жінки“ з жорстко прописаними вимогами до неї. В свою чергу, жінкам доводиться змагатися одна з одною за право бути найкращою в рамках цього одного-єдиного шаблону. Замість того, щоб зрозуміти, що немає і не може існувати єдино правильної моделі, і насолоджуватися власною одиничною унікальністю. Лише жінка буває пропащою, тільки жінка може осквернити своєю присутністю, тільки жінка на кораблі — до біди.» (зі статті «Мизогиния, или Почему женщины ненавидят друг друга», А. Петрова, А. Прудникова)[2]

Поняття мізогінії активно використовується в психоаналітичній літературі.[3]

Мізогінія тривалий час була офіційною беззаперечною доктриною патріархального суспільства.[4]

Існує поняття зовнішньої та внутрішньої (інтерналізованої жінками) мізогінії. Підкреслена зневага до власної статі — соціально схвалювана і приносить дивіденди у вигляді підвищення власного статусу у колі чоловіків. Внутрішню мізогінію можна назвати ефективним інструментом для конструювання роз'єднаності жінок. Найпотужніша зброя боротьби з мізогінією — жіноча солідарність.[5]

Міф про красу (ідеальна «жіночність»), мізогінія та внутрішня мізогінія, знецінення, засвоєна безпорадність, об'єктивізація та самооб'єктивізація, жорсткі гендерні ролі, де у жінки роль другого плану — усе це прояви сексизму.[5]

«В наші дні руйнування тотальної патріархальності відбувається зустрічним ворожим рухом з боку крайнього фемінізму, хоча масштаб і збиток, завданий Любові цією ідеологією, поки неспівставний із застарілим чоловічим шовінізмом.» (з книги «Другой Путь», Б. Акунин, Г. Чхартишвили)[4]

ІсторіяРедагувати

Широкий розвиток мізогінія здобула в епоху античності. У добу Середньовіччя жінка займає другорядне підпорядковане становище. Крайньою формою мізогінії слід вважати переслідування жінок інквізицією. В період з XV по XVII ст. десятки тисяч жінок зазнали тортур і страчені через звинувачення у «відьомстві». Одним із переконаних апологетів жінконенависництва вважається маркіз де Сад. Ідеї етичної та фізіологічної неповноцінності жінок поділяли німецькі філософи Ф. Ніцше, А. Шопенгауер.[6]

Релігія і мізогініяРедагувати

Найяскравіше устрій Патріархат (соціальні відносини)|патріархату]] відображено у релігійних вченнях, котрі тривалий час виконували роль етико-поведінкової конституції людства.

Приклад біблійних висловів, які засвідчують патріархальний устрій суспільства:

"Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить. Чоловіки, любіть жінок і не будьте прикрі супроти них" (До Колосян 3:18-19)[7]

«Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки - своїм чоловікам. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї» (До Ефесян 5:22-25)[7]

«Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб, навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова, коли побачать ваше життя у чистоті й повазі. Нехай ваша окраса буде не зовнішня - заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати, але в середині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної: це многоцінне перед Богом» (1 Петра 3:1-4), а далі "Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками, як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя, - тим ваші молитви не втрачатимуть на силі." (1 Петра 3:7)[7]

«Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки - своїм чоловікам. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї» (До Ефесян 5:22-25http://ukrbible.at.ua/EPH/eph5.htm).[7]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мізогінія | Словник ґендерних термінів. a-z-gender.net. Процитовано 2016-08-09. 
  2. Мизогиния, или Почему женщины ненавидят друг друга. Процитовано 2016-08-09. 
  3. Психология. Иллюстрированный словарь (ru). ОЛМА Медиа Групп. ISBN 9785938780934. 
  4. а б Акунин, Борис; Чхартишвили, Григорий (2016-08-08). Другой Путь (ru). Litres. ISBN 9785457879294. 
  5. а б Харитонова, Ольгерта; Агамалова, Лолита (2016-01-17). Женщины. Разговор не о мужчинах (ru). Litres. ISBN 9785457960473. 
  6. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок :2 не вказаний текст
  7. а б в г http://ukrbible.at.ua/index.htm

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати