Насильство проти жінок

насильство, котре чинять переважно чоловіки проти жінок та дівчат

Насильство проти (стосовно, щодо) жінок (англ. Violence against women, VAW), також гендерно-зумовлене, -орієнтоване, -базоване, насильство на основі статі чи гендерне насильство (англ. sexual and gender-based violence, SGBV) — це «будь-який акт насильства за ознакою статі, що завдає або може завдати фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди або страждання жінкам, включаючи погрози здійснення таких актів, примус чи свавільне обмеження свободи, незалежно від того, відбувається це в суспільному чи особистому житті» (ст. 1 Декларації про усунення насильства проти жінок ГА ООН, 1993).

Рівень фізичної безпеки жінок, 2011.

Подібно визначається насильство проти жінок і у Стамбульській конвенції Ради Європи (головному міжнародному комплексному законодавчому інструменті боротьби з насильством проти жінок та домашнім насильством), де є одним із ключових понять. Відмінність полягає у додатковому визнанні насильства проти жінок одночасно «порушенням прав людини та формою дискримінації», а також включає, крім трьох названих різновидів, ще й економічну шкоду[1].

Насильство проти жінок, зокрема домашнє — одна з найсерйозніших і найпоширеніших форм порушення прав людини в Європі[1], універсальна за віком, класом та походженням. Кожна п'ята жінка лише в Європі пережила чи ризикує його пережити[1]. Страждають не лише потерпілі, але й діти, що стають свідками насильства. Фінансові витрати через насильство проти жінок — біля 34 млрд євро на країну РЄ щорічно (555 євро на душу населення[2]). При цьому збір точних даних ускладнений, оскільки про більшість випадків не повідомляється через соціальний тиск, таке насильство розслідують погано, рідко доводять до суду та часто обмежуються мінімальним покаранням, а нечутливе ставлення слідства та суду часто ретравмує постраждалих. Через брак захисту повідомлення про насильство підвищують його ризики[1].

Сучасні інструменти боротьби з насильством проти жінок, засновані на глобальних дослідженнях та кращих практиках подолання — це Стамбульська конвенція (Україна була серед авторок Конвенції, підписала її 7 листопада 2011 року, ратифікувала — 20 червня 2022 року[3][4]) та Шведська модель протидії проституції, для якої законодавство України частково відповідне з 2005 року[5][6], коли штраф за сутенерство було замінено позбавленням волі від 3 до 15 років[7][8].

Визначення ред.

У Декларації про усунення насильства проти жінок, прийнятій ООН у 1993 році, постановляється, що «насильство проти жінок є втіленням історично нерівних владних відносин між чоловіками та жінками, котрі призвели до домінування чоловіків та дискримінації жінок чоловіками та до недопускання повноцінного розвитку жінок; і тому насильство проти жінок є одним із ключових соціальних механізмів, з допомогою котрих жінок примушують до позиції підлеглості стосовно чоловіків»[9]. Декларація класифікує насильство проти жінок у три категорії: насильство, що відбувається в родині (домашнє насильство), таке, що відбувається в суспільстві, і насильство, яке чинить чи виправдовує держава.

Міжамериканська конвенція про попередження, покарання та ліквідацію насильства проти жінок (Inter-American Convention on the Prevention, Punishment, and Eradication of Violence against Women) визначає насильство проти жінок як «будь-яку засновану на гендері дію чи поведінку, що призводить до смерті, фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди чи страждань жінок як у публічній, так і в приватній сфері»[10].

Протокол Мапуту (протокол про права жінок Африканської хартії прав людини і народів) успадкував ширше визначення насильства проти жінок як «всіх вчинених щодо жінок актів, що завдають чи можуть завдати їм фізичної, сексуальної, психологічної та економічної шкоди, включаючи погрози такими актами; чи самочинне обмеження чи позбавлення фундаментальних свобод в особистому чи публічному житті під час миру та протягом ситуацій збройних конфліктів чи війни»[11].

Стамбульська конвенція постановляє: «під насильством проти жінок розуміється злочин проти прав людини чи їх порушення as та форма дискримінації жінок»[12].

Поширеність та статистика ред.

 
Кількість зґвалтувань не сягає 100 на 100 000 осіб, 2010—2012.
 
Піраміда культури зґвалтування: від сексизму (постери з оголеними жінками на робочому місці) та слів (жарти про зґвалтування) до поведінки (домагання, насильство).

Насильство проти жінок, зокрема домашнє насильство, — одна з найсерйозніших форм порушення прав людини в Європі[1].

  • Це один із найпоширеніших злочинів: кожна п'ята жінка в Європі — жертва насильства в минулому, теперішньому чи стане нею у майбутньому[1]. Фінансові витрати через насильство проти жінок високі — орієнтовно 34 млрд євро на країну РЄ щорічно, відповідно 555 євро на душу населення[2]
  • Насильство проти жінок є універсальним за віком, класом та походженням. Правопорушники та жертви існують серед усіх верств населення. Страждають не лише потерпілі, але й діти, що стають свідками насильства, також зазнають травм. Від насильства страждають жінки будь-якого віку та походження, хоча деякі особливо вразливі[1].
  • Про більшість випадків насильства проти жінок не повідомляється. Отримання точної статистики є ускладненим, оскільки таке насильство вважають приватною справою, і багато жінок не бажають повідомляти про нього, або ж піддаються на тиск сімей чи громади. Заниження звітних показників доповнюється поганою організацією розслідувань, судового переслідування та системи покарань. Багато справ не доходять до суду, а якщо і доходять, то кривдники дістають мінімальне покарання. Нечутливе ставлення до жертв під час слідства та судового процесу часто стає причиною повторної віктимізації. Це знеохочує жінок повідомляти про випадки насильства, особливо враховуючи те, що через нестачу достатнього захисту такі повідомлення підвищують ризик наражання жертви на подальше насильство[1].
  • Від домашього насильства страждають в основному жінки та дівчата. У більшості випадків кривдники — чоловіки. Тоді як деякі чоловіки можуть страждати від домашнього насильства, його частота та жорстокість набагато менші за насильство проти жінок, і чоловіки можуть стати жертвами насильства у відповідь на скоєне ними насильство. Як показують дослідження, існує зв'язок між фізичним насильством над дітьми та домашнім насильством проти жінок; інші види домашнього насильства, як-от жорстоке поводження з літніми людьми та з чоловіками, менш досліджені[1].

Причини та фактори ред.

 
% жінок 15-49 років арабських та ісламських країн, котрі вважають, що чоловік/партнер має право бити чи вдарити дружину/партнерку за певних обставин, 2013

Насильство проти жінок — наслідок нерівноправності між жінками та чоловіками в суспільстві, його підживлює культура нетерпимості та заперечення. Водночас воно — причина та наслідок нерівних правоможних відносин між жінками та чоловіками в суспільстві. У результаті дисбалансу правоможностей, дискримінація та певне мізогінне ставлення до жінок ускладнюють їхні можливості уникнути насильницьких ситуацій. Громада та органи влади не завжди сприймають серйозно пережите жінками насильство, посилюючи їхню вразливість щодо подальшого насильства та навіть вбивств[1].

Відтворенню гендерованого насильства проти жінок сприяють:

Ставлення, упередження, гендерні стереотипи та звичаї чи традиції, засновані на гендерній нерівності, впливають на моделі поведінки, що сприяють насильству[1].

Історія ред.

Боротьбою з насильством проти жінок так дівчат займається від свого зародження феміністичний рух та теорія. Фемінізм другої хвилі 1960-х, що розвинувся після здобуття базових громадянських прав для жінок суфражизмом, зробив своїм фокусом насильство проти жінок: у першу чергу сексуальне й репродуктивне: згвалтування та домагання, обмеження доступу до безпечних абортів. Закладена в цей час теорія фемінізму, особливо радикального, структурно аналізувала насильство проти жінок в концептах патріархату та гендеру. Ці дані збагатила галузь гендерних досліджень (зокрема, жіночих). З усвідомленням загроз та масштабів гендерної нерівності світовою спільнотою заходи з захисту жінок та дівчат перейшли в законодавчу сферу та на міжнародний рівень. Наразі міжнародні договори та кращі підходи в сфері протидії насильству імплементуються у вигляді державних гендерних політик, найефективнішою з яких є гендерний мейнтримінг.

Рада Європи з 1990-х приймала блоки ініціатив для захисту жінок та дівчат від насильства. ПАРЄ також зайняла чітку політичну позицію проти всіх форм насильства проти жінок і прийняла чисельні резолюції та рекомендації, що закликали до законодавчо встановлених стандартів запобігання, захисту постраждалих та судочинства над найважчими та найбільш поширеними формами гендерного насильства.

Попри всі вжиті заходи, національні звіти, дослідження та опитування виявили пандемічний масштаб проблеми у Європі. Усвідомивши необхідність гармонізованих законодавчих стандартів широкого спектру охоплення, аби надавати однаковий рівень захисту скрізь у Європі, Рада Європи вирішила кратно збільшувати захист жінок і розробила та погодила текст Стамбульської конвенції до 2010 року.

Види насильства ред.

Насильство щодо жінок охоплює (але не обмежується) фізичним, сексуальним, психологічним, економічним насильством:

Частина з видів насильства проти жінок визнані такими міжнародним правом та внесені до Стамбульської конвенції. Країни, які ратифікують конвенцію, мусять забезпечити кримінальну відповідальність за ці види насильства, належне розслідування злочинів, всебічний захист потерпілих та профілактику їх повторення. Решта видів насильства регулюється в залежності від місцевих законодавств та звичаїв.

Види насильства проти жінок, криміналізовані Стамбульською конвенцією
Вид насильства, визначення Приклад імплементації
«Психологічне насильство» (Ст. 33) — навмисне залякування, домагання чи погрожування особі протягом певного періоду, що призводить до травматичних переживань. У близьких стосунках психологічне насильство може часто переходити в фізичне та сексуальне насильство. У Франції вчинення психологічного насильства було внесене до Кримінального кодексу в 2010 році. Цей злочин карається жорсткими санкціями, що варіюють від трьох років позбавлення волі до 75 000 євро штрафу.
«Переслідування (сталкінг (Ст. 34) — неодноразове погрожування комусь через фізичне переслідування, залучення до небажаного спілкування чи навмисне інформування когось про те, що за ними ведеться нагляд, щоб змусити їх боятися за свою безпеку. Це може бути завдання шкоди власності, дії проти сім'ї жертви, її друзів чи домашніх улюбленців або поширення невірогідної інформації через інтернет. Тоді як за психологічне насильство та переслідування, по суті, має бути встановлена кримінальна відповідальність, Конвенція передбачає можливість вносити застереження для забезпечення гнучкості тим країнам, чиї правові системи передбачають некримінальні санкції (які, проте, мають застосовуватися і бути достатні для покарання злочинця та утримання від подібної поведінки в майбутньому). В Італії переслідування стало кримінальним злочином у 2009 році: карається позбавленням волі від 6 місяців до 4 років. Якщо кривдник — колишній чоловік чи дружина, був у близьких відносинах із жертвою, чи жертва неповнолітня, санкції можуть бути підвищені до 6 років позбавлення волі
«Фізичне насильство» (Ст. 35)
«Сексуальне насильство» (Ст. 36) — всі сексуальні активності з особою без її згоди (non-consensual sex), зокрема «зґвалтування» (проникнення до будь-якої частини тіла жертви будь-якої частини тіла кривдника чи предмета). Концепт згоди дозволяє покарати злочини на сексуальному ґрунті, в яких неможливо довести, що потерпілі намагалися протистояти нападові (застарілий критерій згвалтування). Щоб заповнити цю прогалину, Конвенція передбачає врахування обставин, при яких відбулася дія, при оцінці того, чи була дана згода, незалежно від того, чи жертва чинила будь-який фізичний опір. Також встановлюється кримінальна відповідальність за зґвалтування в шлюбі, між партнерами чи між подружньою парою/партнерами в минулому. Декларація з ліквідації насильства проти жінок, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН в 1993 році, відкрито згадує про зґвалтування дружини чоловіком як про насильство проти жінок.
«Примусовий шлюб» (Ст. 37) — акт навмисного використання фізичних або психологічних погроз, щоб змусити дорослу чи дитину (дитячі шлюби) прийняти шлюб, чи перевезення дорослої чи дитини до іншої країни, щоб змусити їх вступити в шлюб (викрадення наречених). У Великій Британії кампанії ГО «Southall Black Sisters» («Чорні сестри Саутголлу») привела до створення поліційних настанов щодо примусових шлюбів і вдосконалення політики Міністерства закордонних справ і у справах співдружності націй у відповідь на справи, коли британських громадян змушували брати шлюб за кордоном. Кримінальний кодекс Болгарії передбачає кримінальну відповідальність за примусовий вступ до шлюбу, а також за викрадення жінки для того, щоб примусити її вступити в шлюб.
«Калічення жіночих геніталій» (Ст. 38) — всі операції, що навмисно змінюють чи травмують жіночі геніталії з немедичних причин (культові мізогінні практики, що завдають непоправної постійної шкоди і зазвичай проводиться без згоди жертви). В конвенції кримінальні санкції також накладаються на тих, хто допомагає в скоєнні злочину. В Австрії до 2001 року заподіяння тілесних ушкоджень не тягло за собою кримінальної відповідальності, якщо проводилося за згодою потерпілої сторони. В результаті цього «обрізання», що здіснюються переважно над дітьми, не каралися, коли батьки чи опікун дівчинки давали юридичну згоду. За допомогою поправки до Кримінального кодексу Австрія гарантує тепер неможливість надання згоди на «ушкодження чи поранення статевих органів, що має привести до постійного погіршення сексуальних відчуттів».
«Примусовий аборт» (Ст. 39) — виконання операції аборту без попередньої та інформованої згоди вагітної.
«Примусова стерилізація» (Ст. 39) — та проведення операції, що націлена на усунення здатності жінки до природного відтворення, без її попередньої та інформованої згоди чи розуміння.
«Сексуальне домагання» (Ст. 40) — будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, мета або наслідок якої — порушення гідності особи, зокрема шляхом створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища. Тут Конвенція також дозволяє країнам-учасницям вибрати некримінальні санкції (цивільні чи адміністративні правові санкції): сексуальне домагання має бути суб'єктом «кримінальних чи інших законодавчо визначених санкцій».
«Злочини, здійснені в ім'я так званої «честі» (Ст. 42)
 
Число хлопчиків на 1 дівчинку при народженні внаслідок селективних абортів, 2012
 
Зведеним індексом зґвалтувань жінок у 2018 році, дані з WomanStats Project.
   Зґвалтування не є великою проблемою в цьому суспільстві
   Зґвалтування є невеликою проблемою
   Зґвалтування є проблемою
   Зґвалтування є серйозною проблемою
   Зґвалтування є ендемічним
   Брак даних

Феміцид ред.

Докладніше: Феміцид

Див. Дітовбивство, Сестровбивство, Матрицид, Зниклі та вбиті жінки корінного населення

Селективні аборти ред.

Докладніше: Селективні аборти

Дітовбивство жінок ред.

Полювання на відьом ред.

Убивства «честі» ред.

Докладніше: Убивство честі

Спалювання вдів ред.

Докладніше: Саті (ритуал)

Сексуальне насильство ред.

Див. Сексуальне насильство в Південно-Африканській Республіці, Сексуальне насильство проти корінних американок, Зґвалтування в Афганістані, Сухий секс, Сексуальне насильство в армії

Воєнне сексуальне насильство ред.

Див. Сексуальне насильство під час російсько-української війни, Зґвалтування під час окупації Німеччини, Зґвалтування Бельгії, Зґвалтування під час Кашмірського конфлікту

Сексуальне рабство ред.

Проституція ред.

 
   Повна криміналізація – проституція незаконна в усіх аспектах (повія, клієнт, сутенер) і не регулюється законом
   Криміналізація сутенерства (аболіціонізм, боротьба з організованою проституцією) – індивідуальна проституція (повія) та покупка (клієнт) не караються, сутенерство і борделі незаконні, проституція не регулюється
   Криміналізація покупця та сутенера (Шведська модель, неоаболіціонізм) – заняття проституцією законне, купівля (клієнт) та посередництво заборонені
   Повна декриміналізація – заняття, купівля і сутенерство законні
   Легалізація – заняття, купівля і сутенерство законні і регулюються законом
   Залежить від місцевого (муніципального) законодавства

Абсолютну більшість проституйованих складають жінки та діти, абсолютну більшість покупців (у тому числі чоловічої проституції) — чоловіки[43]. Середній вік потрапляння в проституцію становить 13 років. Жінки в проституції стикаються із вбивствами, зґвалтуваннями, насильством, бідністю, наркоманією, жорстоким поводженням, стигмою й соціальною ізоляцією.[44] Повій у 60-120 разів частіше вбивають[45], частіше експлуатують, продають та здійснюють напади[46][47]. 68 % жінок у вуличній проституції повідомили про зґвалтування[48]. В ряді країн додаються ризики ув'язнення та смертної кари.[49] Багато повій обох статей мають ВІЛ, проте 51 % проституйованих у світі не мають доступу до профілактичних послуг.[50] Жінки в проституції частіше мають ПТСР (13 %), тривожність (33,7 %) та депресію (24,4 %), при цьому більше перешкод для отримання психологічної допомоги, жорстоке поволження[51][52]: до них гірше ставляться в медзакладах, попри необхідність частого лікування та ІПСШ-скринінгів.[51]

Криміналізація повій у більшості світу протягом історії людства не принесла позитивних результатів, досі будучи пов'язаною з високими показниками ІПСШ, насильством проти жінок з боку покупців та переслідуванням їх поліцією. Страх перед юридичними наслідками стримує людей у проституції від пошуку послуг з охорони здоров'я та повідомлення про злочини. За криміналізації жінок у проституції частіше ґвалтують, вбивають та дискримінують через їх маргіналізоване становище і переслідування поліцією.[53]

Криміналізація сутенерства (аболіціоністська модель протидії проституції): карає експлуатацію людей для проституції (втягнення, посередництво, торгівля людьми з метою прибутку); так, будь-яка третя сторона, яка вербує, наживається чи організовує людей у проституції, несе покарання.[54] Прихильники моделі закликають уряди вживати необхідних заходів, трактуючи проституцію як рабство, а сутенерство як работоргівлю.[55] Ця модель є перехідним кроком до неоаболіціонізму (Шведської моделі криміналізації покупця).

За резолюцією Європарламенту від 2014 року, легалізація проституції негативно впливає на безпеку жінок та дівчат[26].

Звід законів Швеції, передової в досягненні гендерної рівності, «Про жіночі свободи» (швед. Kvinnofridslagstiftningen) визначає проституцію видом чоловічого насильства щодо жінок, однією з форм експлуатації жінок і домінування чоловіків, а також наголосив на необхідності запобігання торгівлі людьми та злочинності. Закон набув чинності 1 січня 1999 р. і включений до Кримінального кодексу Швеції з 1 квітня 2005 р., давши початок Шведській (неоаболіціоністській) моделі протидії проституції. Покарання за купівлю проституції встановлене у вигляді штрафу або тюремного ув'язнення на максимальний термін у 6 місяців.[56]

«Ключовим переконанням ООН є те, що всі жінки, залучені у проституцію, є постраждалими. Незалежно від того, називають вони себе „секс-працівницями“ чи ні, незалежно від того, чи вважають вони це роботою, ми вважаємо їх постраждалими. А тих, хто купує такі „послуги“, вважаємо тими, хто здійснює насильство проти жінок. Тому що ми не вважаємо, що проституція — це те, що жінки обирають через „любов до професії“, це — найбільш безнадійне, найбільш нездорове та принизливе, що може трапитись з будь-якою жінкою. Це наша позиція»[57] (Заява виконавчої директорки ООН Жінки Пумзіле Мламбо-Нгука, 2020 рік)[57]

Порнографія ред.

Див. Дитяча порнографія

Зґвалтування ред.

Див. Культура зґвалтування, Міфи про зґвалтування, Звинувачення жертви, Слатшеймінг, Серійні зґвалтування, Серійні зґвалтування, Групове зґвалтування, Зґвалтування на побаченнях, Зґвалтування обманом, Зґвалтування знайомими

Корекційне зґвалтування ред.
Зґвалтування з застосуванням наркотиків ред.

Див. Наркотик для зґвалтування

Зґвалтування в кампусах[en] ред.
Зґвалтування у шлюбі ред.

Сексуальні домагання ред.

Див. Звинувачення Гарві Вайнштайна, MeToo, ЯНеБоюсьСказати

Примусовий шлюб ред.

Викрадення наречених ред.

Дитячі шлюби ред.

Домашнє насильство ред.

Аб'юзивні стосунки ред.

Див. Аб'юзивна влада і контроль

Насильство з боку інтимного партнера ред.

Психологічне насильство ред.

Див. Переслідування, Газлайтинг

Насильство, пов'язане з цнотою ред.

Бинтування ніг ред.

Докладніше: Бинтування ніг

Репродуктивне насильство ред.

 
Здорова вульва (A) та типи жіночого обрізання за класифікацією ВООЗ (B, C, D)

Калічення жіночих геніталій (FGM) ред.

Примусовий аборт ред.

Докладніше: Примусовий аборт

Примусова стерилізація ред.

Примусова вагітність ред.

Акушерське насильство ред.

Боротьба ред.

Боротьба з насильством проти жінок та дівчат протягом історії призвела до напрацювання таких інструментів, як:

Протективний ефект має рівень освіти жінок та їх фінансова незалежність, плановане батьківство, доступ до контрацепції. Як альтернативи протидії насильство застосовувалися практики сепарації від чоловіків: політичне лесбійство, жіночі комуни, бостонські шлюби.

Стамбульська конвенція: комплексна протидія насильству проти жінок ред.

 
Країни-учасниці (синій) та підписантки (червоний) Стамбульської конвенції станом на 2015 рік

Багаторічна підготовка та дискусії увінчалася створенням Стамбульської конвенції — законодавчо закріпленого потужного інструменту, що «створює вичерпну законодавчу рамку та підхід до боротьби з насильством проти жінок» та сфокусований на запобіганні домашньому насильству, захисті постраждалих та провадженні судових справ над злочинцями. Документ визнає насильство проти жінок водночас і порушенням прав людини, і формою дискримінації; встановлює чіткий зв'язок між досягненням гендерної рівноправності та викоріненням насильства проти жінок; включає комплексні заходи для запобігання та боротьби з насильством проти жінок, захисту та підтримки жертв та свідків насильства (включаючи дітей), покарання кривдників та контролю за впровадженням Конвенції у країнах-учасницях (ефективність досягається об'єднанням і координованою співпрацею всіх залучених органів та установ, з особливим акцентом на громадські організації та парламентарів)[1].

Країни-учасниці Конвенції зобов'язуються:

  • внести принцип рівних прав між жінками та чоловіками до своїх конституцій чи законодавства;
  • заборонити дискримінацію жінок, зокрема шляхом застосування санкцій;
  • скасувати закони та процесуальні норми, що дискримінують жінок.Стамбульська конвенція надає країнам-учасницям комплексну юридичну базу, стратегії та заходи, засновані на найкращому досвіді запобігання та протидії насильству проти жінок та домашньому насильству. Конвенція може та має допомогти покращити як становище жінок, так і повагу до прав людини за умови ратифікації її в достатній кількості держав. На січень 2018 року Стамбульську конвенцію підписали 46 країн та Євросоюз[1].
Інструменти Стамбульської конвенції для подолання насильства проти жінок
Визначення насильства Стратегії запобігання насильству Стратегії забезпечення покарання Стратегії захисту та підтримки постраждалих
Стамбульська конвенція вимагає криміналізації (визнання злочинами та притягнення до відповідальності) такі дії:
  • Кампанії з підвищення обізнаності суспільства щодо насильства проти жінок, домашнього насильства, їх ознаки, форми, способи протидії, місця та способи отримання допомоги постраждалими.
  • Пропагування та тлумачення принципів рівноправності та поваги у стосунках у закладах освіти, для виховання поколінь із меншою кількістю сексистських, мізогінних переконань та гендерних стереотипів. Див. Сексизм в освіті.
  • Підготовку кадрів із запобігання та виявлення насильства, рівноправності, потреб постраждалих, запобігання повторній віктимізації та підтримки міжвідомчої співпраці.
  • Програми профілактичного втручання та лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, злочини на сексуальному ґрунті, націлених навчити їх ненасильницької поведінки, відповідати за свої дії та переглянути своє ставлення до жінок.
  • Запровадження виконавчих документів для невідкладного перешкоджання доступові кривдників до сімейного притулку та заборонних чи захисних судових приписів;
  • Забезпечення інформування постраждалих про їхні права та місця і способи отримання допомоги (служб допомоги);
  • забезпечення роботи спеціалізованих допоміжних служб, основної ланки опори жінкам-постраждалим. Мають надавати як коротко-, так і довгострокові послуги, забезпечувати гендерно-чутливий підхід, адаптований для задоволення потреб жертв (часто специфічних: у груп молодих жінок, мігранток, жінок з обмеженими можливостями), багато з яких страждають від травм регулярного насильства. Служби повинні працювати по всій країні, бути доступними для всіх постраждалих та їх дітей (зрозумілою для них мовою), мати кваліфікований персонал, достатні кошти та змогу розширювати права постраждалих. Постраждалі від сексуального насильства потребують негайної медичної допомоги, судмедекспертизи та консультацій і тривалого психологічного нагляду з боку делікатного, професійного персоналу. Звідси потреба в компетентних, легкодоступних кризових центрах допомоги. Робоча група з питань боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством Ради Європи рекомендує один такий центр на 200 000 мешканців.
  • Заохочення свідків і фахівців, що працюють із жінками (медики, соціальні працівники, психологи) повідомляти про випадки насильства, адже про більшість випадків насильства проти жінок не повідомляється;
  • Захист і підтримка дітей — свідків насильства. Реалізується центрами допомоги постраждалим жінкам, включає психо-соціальні консультації.

Шведська модель протидії проституції ред.

 
Як працює Шведська модель

Єдиною ефективною законодавчою рамкою боротьби з проституцією, насильством проти жінок у проституції та втягнення у проституцію жінок та дівчат є шведська (північна) модель протидії проституції — гендерна політика, заснована на дослідженнях проституції та принципі попиту та пропозиції з метою скорочення обсягу секс-індустрії[58]. У шведській моделі, на відміну від решти підходів, криміналізується (вважається злочинцем і несе відповідальність) покупець (клієнт) (той, хто платить за проституцію, зазвичай чоловік) та сутенер (основний отримувач зиску), а проституйована особа (повія, що виконує проституцію, зазвичай жінка чи дівчинка) звільняється від покарання. Крім того, за моделі протидії попиту жінки та дівчата отримують від держави необхідний захист та підтримку у програмах з оздоровлення, виходу з проституції, реабілітації, ресоціалізації, профорієнтації, профнавчання та працевлаштування, а громадськість — широку просвіту щодо насильства проти жінок, прав людини та культури згоди. Впливаючи на вигодоотримувачів та споживачів проституції, вона скорочує попит на проституцію у клієнтів, і, відповідно, пропозицію сутенерського бізнесу[59][60][61][62][63].

Досягнення таких змін уможливив звід законів Швеції «Про жіночі свободи» (швед. Kvinnofridslagstiftningen), котрий визначив саму проституцію видом чоловічого насильства щодо жінок, однією з форм експлуатації жінок і домінування чоловіків, а також наголосив на необхідності запобігання торгівлі людьми та злочинності. Швеція — одна з небагатьох країн, які максимально наблизилися до «остаточного вирішення питання гендерної нерівності». Головне положення шведської гендерної політики — формування сучасного суспільства, в якому і чоловіки і жінки мають однакові (рівні) права, можливості та обов'язки.

Закон набув чинності 1 січня 1999 р. і включений до Кримінального кодексу Швеції з 1 квітня 2005 р. Покарання за купівлю сексу встановлене у вигляді штрафу або тюремного ув'язнення на максимальний термін у 6 місяців.[56]

Модель вперше впроваджена у Швеції 1999 року і активно поширюється країнами світу, офіційно підтримується ООН та Європарламентом. У 2014 році Європарламент ухвалив резолюцію[40] на користь Нордичної моделі, в якій закликав держави ЄС криміналізувати купівлю проституції та пропонувати підтримку жертвам торгівлі людьми для виходу із проституції, визнавши негативний вплив легалізації проституції на безпеку жінок та дівчат[64]. На сьогодні шведська модель діє в 8 країнах: Швеція, Норвегія[65], Ісландія[66], Франція[67], Ірландія[68], Канада[69], Північна Ірландія[70] та Ізраїль[71]. В Німеччині[72], Іспанії[73], Латвії[74] та Литві[75] йде робота над прийняттям моделі. Впровадження моделі розглядає Велика Британія[76].

Насильство проти жінок в Україні ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с К О Н В Е Н Ц І Я Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Довідник для членів парламенту [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. Київ, К. І. С., 2014 рік.
  2. а б Counsil of Europe: Stop domestic violence against women. Frequently asked questions. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 11 червня 2018.
  3. а б Верховна Рада ратифікувала «Стамбульську конвенцію» про захист жінок від насилля. Конкурент (укр.). Процитовано 20 червня 2022.
  4. Україна завершила ратифікацію Стамбульської конвенції. РБК-Украина (рос.). Процитовано 18 липня 2022.
  5. US Department of State: Ukraine. Архів оригіналу за 1 травня 2012. Процитовано 4 квітня 2010.
  6. Sex In The City - Ukraine. Journeyman Pictures. Архів оригіналу за 21 листопада 2010. Процитовано 4 квітня 2010.
  7. «СКАНДИНАВСЬКА МОДЕЛЬ» ПРОТИДІЇ ПРОСТИТУЦІЇ: ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД І УКРАЇНА. scholar.google.com. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  8. Фотоновини, фото останніх новин, купити скачати фото - Фотобанк УНІАН. photo.unian.ua (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
  9. UNFPA (2008). UNFPA strategy and framework for action to addressing gender-based violence 2008–2011 (PDF). New York: United Nations Population Fund. ISBN 9780897149518. Архів (PDF) оригіналу за 5 лютого 2016. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  10. Multilateral treaties: Inter-American convention on the prevention, punishment and eradication of violence against women "Convention of Belém do Pará". oas.org. Department of International Law, Organization of American States. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  11. ACHPR (11 липня 2003). Protocol to the African charter on human and peoples' rights on the rights of women in Africa. African Commission on Human and Peoples' Rights. Архів оригіналу за 2 December 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  12. Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence (CETS No. 210). conventions.coe.int. Council of Europe. Архів оригіналу за 23 September 2015. Процитовано 22 серпня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  13. United Nations Treaty Collection. un.org. Архів оригіналу за 6 September 2015.
  14. Kinnear, Karen L. (2011). Women in Developing Countries: A Reference Handbook. ABC-CLIO. с. 182. ISBN 9781598844252.
  15. Kinnear, Karen L. (2011). Women in Developing Countries: A Reference Handbook. ABC-CLIO. с. 182–183. ISBN 9781598844252.
  16. Kinnear, Karen L. (2011). Women in Developing Countries: A Reference Handbook. ABC-CLIO. с. 183. ISBN 9781598844252.
  17. UNFPA (2008). UNFPA strategy and framework for action to addressing gender-based violence 2008–2011 (PDF). New York: United Nations Population Fund. ISBN 9780897149518. Архів (PDF) оригіналу за 5 лютого 2016. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  18. Recommendation Rec(2002)5 of the Committee of Ministers to member states on the protection of women against violence. Council of Europe Committee of Ministers. Процитовано 18 грудня 2012.
  19. Campaign to Combat Violence against Women, including domestic violence (2006-2008). Council of Europe. Процитовано 18 грудня 2012.
  20. Full list: Chart of signatures and ratifications of Treaty 210. Council of Europe.
  21. Nordic Model Now! (27 березня 2016). What is the Nordic Model?. Nordic Model Now!. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  22. The Swedish Law That Prohibits the Purchase of A Sexual Service: Best Practices for Prevention of Prostitution and Trafficking in Human Beings. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  23. Human Trafficking and Regulating Prostitution (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  24. The Inquiry’s remit and work (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  25. PROSTITUTION POLICY IN SWEDEN – TARGETING DEMAND (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2020. Процитовано 14 травня 2021.
  26. а б Sexual exploitation and prostitution and its impact on gender equality (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  27. Does Legalized Prostitution Increase Human Trafficking?. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  28. Amnesty International 2016. The human cost of 'crushing' the market (PDF). Amnestyusa.org. Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  29. A new law makes purchase of sex illegal in Iceland. Jafnréttisstofa – The Centre for Gender Equality. Архів оригіналу за 12 червня 2018.
  30. Murphy, Megan (6 квітня 2016). France adopts the Nordic model. Feminist Current. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  31. Fisher, Anna. Lessons from Ireland on Prostitution. Nordic Model Now!. Nordic Model Now!. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  32. Haak, Debra. Canada's laws designed to deter prostitution, not keep sex workers safe. The Conversation. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  33. Зайцева, Олена (3 лютого 2018). Шведська модель боротьби з проституцією: протидія, а не комфортизація. Гендер в деталях (українською) . Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  34. Harkov, Lahav. Israel becomes 10th country to criminalize hiring prostitutes. The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  35. Effectively fight human trafficking. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 14.05.2021.
  36. Calvo anuncia una ley para abolir la prostitución y recrudece el choque con Irene Montero. Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  37. Decriminalising the sex trade will not protect its workers from abuse. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  38. LIETUVOS RESPUBLIKOS BAUDŽIAMOJO KODEKSO PAPILDYMO 1473 STRAIPSNIU ĮSTATYMAS.
  39. MP launches Bill criminalising purchase of sex. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  40. а б Punish the client, not the prostitute. European Parliament. 26 лютого 2014. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 13 травня 2021.
  41. Murphy, Meghan (26 лютого 2014). EU Parliament passes resolution in favour of the Nordic model. Feministcurrent.com. Feminist Current. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  42. A/RES/48/104 - Declaration on the Elimination of Violence against Women - UN Documents: Gathering a body of global agreements. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 25 листопада 2013.
  43. Fogg, A. (14 жовтня 2014). Gender differences amongst sex workers online. Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 15 травня 2021.
  44. Melissa Hope, Ditmore, ред. (2006). Encyclopedia of prostitution and sex work Volumes 1 & 2. Greenwood Press. ISBN 978-0313329685.
  45. Salfati, C. G.; James, A. R.; Ferguson, L. (2008). Prostitute Homicides: A Descriptive Study. Journal of Interpersonal Violence. 23 (4): 505—43. doi:10.1177/0886260507312946. PMID 18319375.
  46. Who We Are. www.amnesty.org (англ.). Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 8 квітня 2021.
  47. Amnesty International publishes policy and research on protection of sex workers’ rights. www.amnesty.org (англ.). Архів оригіналу за 9 вересня 2020. Процитовано 8 квітня 2021.
  48. Farley, Melissa; Kelly, Vanessa (2008). Prostitution. Women & Criminal Justice. 11 (4): 29. doi:10.1300/J012v11n04_04.
  49. Federal Research Division (2004). Saudi Arabia A Country Study. с. 304. ISBN 978-1-4191-4621-3.
  50. Information, National Center for Biotechnology; Pike, U. S. National Library of Medicine 8600 Rockville; MD, Bethesda; Usa, 20894 (December 2012). NSWP GLOBAL SEX WORKER CONSULTATION (англ.). World Health Organization.
  51. а б Sawicki, Danielle A.; Meffert, Brienna N.; Read, Kate; Heinz, Adrienne J. (2019). Culturally Competent Health Care for Sex Workers: An Examination of Myths That Stigmatize Sex-Work and Hinder Access to Care. Sexual and relationship therapy : journal of the British Association for Sexual and Relationship Therapy. 34 (3): 355—371. doi:10.1080/14681994.2019.1574970. ISSN 1468-1994. PMC 6424363. PMID 30899197. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  52. Puri, Nitasha; Shannon, Kate; Nguyen, Paul; Goldenberg, Shira M. (19 грудня 2017). Burden and correlates of mental health diagnoses among sex workers in an urban setting. BMC Women's Health. 17. doi:10.1186/s12905-017-0491-y. ISSN 1472-6874. PMC 5735638. PMID 29258607. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 травня 2021.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  53. About the map of Sex Work Law | Sexuality, Poverty and Law. spl.ids.ac.uk. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 29 жовтня 2019.
  54. Skillbrei, May-Len; Holmström, Charlotta (2016). Prostitution Policy in the Nordic Region: Ambiguous Sympathies. Abingdon: Routledge. с. 13. ISBN 9781317074533. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 23 лютого 2021.
  55. Current Publications: Law, justice and rights: Prostitution: A Review of Legislation in Selected Countries (PRB 03-29E). Library of Parliament (en-CA) . Архів оригіналу за 9 March 2018. Процитовано 7 березня 2018.
  56. а б Sweden Treating Prostitution as Violence Against (Sisyphe.org). Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 11 червня 2018.
  57. а б Decriminalisation of “Sex Work” Fatal Flaw in Proposed National Strategic Plan on Gender Based Violence. Uncensored Opinion (амер.). 28 липня 2020. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
  58. Nordic Model Now! (27 березня 2016). What is the Nordic Model?. Nordic Model Now!. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  59. Does Legalized Prostitution Increase Human Trafficking?. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  60. PROSTITUTION POLICY IN SWEDEN – TARGETING DEMAND (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2020. Процитовано 14 травня 2021.
  61. Human Trafficking and Regulating Prostitution (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  62. The Swedish Law That Prohibits the Purchase of A Sexual Service: Best Practices for Prevention of Prostitution and Trafficking in Human Beings. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  63. The Inquiry’s remit and work (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  64. Murphy, Meghan (26 лютого 2014). EU Parliament passes resolution in favour of the Nordic model. Feministcurrent.com. Feminist Current. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  65. Amnesty International 2016. The human cost of 'crushing' the market (PDF). Amnestyusa.org. Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  66. A new law makes purchase of sex illegal in Iceland. Jafnréttisstofa – The Centre for Gender Equality. Архів оригіналу за 12 червня 2018.
  67. Murphy, Megan (6 квітня 2016). France adopts the Nordic model. Feminist Current. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  68. Fisher, Anna. Lessons from Ireland on Prostitution. Nordic Model Now!. Nordic Model Now!. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  69. Haak, Debra. Canada's laws designed to deter prostitution, not keep sex workers safe. The Conversation. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  70. Зайцева, Олена (3 лютого 2018). Шведська модель боротьби з проституцією: протидія, а не комфортизація. Гендер в деталях (українською) . Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  71. Harkov, Lahav. Israel becomes 10th country to criminalize hiring prostitutes. The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  72. Effectively fight human trafficking. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 14.05.2021.
  73. Calvo anuncia una ley para abolir la prostitución y recrudece el choque con Irene Montero. Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  74. Decriminalising the sex trade will not protect its workers from abuse. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  75. LIETUVOS RESPUBLIKOS BAUDŽIAMOJO KODEKSO PAPILDYMO 1473 STRAIPSNIU ĮSTATYMAS.
  76. MP launches Bill criminalising purchase of sex. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.

Джерела ред.

Література ред.

  • Примушування до вступу в статевий зв’язок // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 821. — ISBN 978-966-937-261-1.
  • Заохочення участі приватного сектору і ЗМІ у запобіганні проявам насильства щодо жінок та домашнього насильства: Стаття 17 Стамбульської конвенції : Серія документів, які стосуються Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами / підгот. М. Морбек. — Рада Європи, 2015. — 51 с.
  • Запобігання насильству стосовно жінок: Стаття 12 Стамбульської конвенції : Серія документів, які стосуються Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами / підгот. М. Гестер, С.-Д. Ліллі. — Рада Європи, 2014. — 52 с.
  • Кампанія Ради Європи боротьби з насильством проти жінок включно із насильством у сім'ї : підготовлено до парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження гендерного насильства», Верховна Рада України, 21 листопада 2006 року: Неофіц. переклад. — К., 2006. — 93 с.
  • Конвенція про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. — К. : КІС, 2017. — 79 с. — ISBN 617-684-185-2.