Відкрити головне меню

Радикальний фемінізм (англ. Radical feminism) — одна з ключових течій фемінізму, що виникла в рамках другої його хвилі в 60-х роках ХХ ст., котра системно критикує патріархат і закликає до радикальних реформ у суспільстві, що передбчають усунення чоловічого панування у всіх соціальних та економічних контекстах.

Радикальний фемінізм бачить причину утиску жінок у патріархатних гендерних відносинах, а не в правових системах (як ліберальний) або класових конфліктах (як соціалістичний і марксистський). Патріархат трактується в ньому як «трансісторичне явище»[1], важливіше за інші джерела гноблення, «не тільки як найстаріша і найбільш універсальна форма панування, але як основна форма»[2], зразок для всіх інших дискримінацій і основа суспільства, де чоловіки утискають жінок та домінують над ними.

Радикальні феміністки прагнуть ліквідувати патріархат, щоб «звільнити всіх від несправедливого суспільства, кидаючи виклик існуючим соціальним нормам та інститутам». Це включає протидію сексуальній об'єктивації жінок, суспільну просвіту щодо проблем насильства проти жінок (зокрема, згвалтувань, проституції та порнографії), критику концепції гендерних ролей.

Шуламіт Фаєрстоун в праці «Діалектика статі: обгрунтування феміністичної революції» (1970) зазначала: «Кінцевою метою феміністичної революції повинно бути знищення не тільки чоловічого панування, як було заявлено у першому феміністичному рухові, а і розрізнення за статевими ознаками: генітальні розбіжності людей не повинні мати значення в культурному аспекті».

Зміст

Проблеми і теоріяРедагувати

Радикальний фемінізм доводить, що суспільство — це патріархат, в якому клас чоловіків пригноблює клас жінок. Утиск жінок розглядається як найголовніша форма утиску, що існувала з часів зародження людства.

Концепт Особисте — це політичне поєднав індивідуальні досвіди утиску окремих жінок з ширшою картиною інституціоналізованого гноблення, продемонструвавши, як гендерний утиск цілком пронизує соціальне буття.

Перегляд облігатної гетеросексуальності запропонував альтернативи патріархатним стосункам: політичне лесбійство та лесбійський сепаратизм (відоме радфем-гасло «не спи з ворогом»).

ПерсоналіїРедагувати

Серед феміністок та про-феміністів філософію радикального фемінізму розробляли, відстоювали чи розділяли, зокрема (відзначені ключові особи):

  • Wim Hora Adema
  • Chude Pam Allen
  • Ti-Grace Atkinson
  • Rosalyn Baxandall
  • Julie Bindel
  • D. A. Clarke
  • Carol Giardina
  • Merle Hoffman
  • Robert Jensen
  • Lierre Keith
  • Irene Peslikis
  • John Stoltenberg
  • Marilyn Salzman Webb
  • Harriet Wistrich
  • Laura X

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Willis, p. 122.
  2. Willis, p. 123.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати