Відкрити головне меню
Журнал 1962 року стереотипно описує водійку. Наявні одночасно мізогінний тон історії та сексуальна об'єктивація зображуваної. Модель — Бетті Пейдж.

Гендерні стереотипи — сформовані культурою та розповсюджені в ній узагальнені уявлення (переконання) про те, якими є і як поводяться особи різних статей (чоловіки і жінки). Гендерні стереотипи тісно пов'язані з гендерними ролями (наборами очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків і жінок: як мають поводитись) і служать для їх підтримки і відтворення. Гендерні стереотипи сприяють підтримці гендерної нерівності.

Більшість вчених пояснюють поняття гендерних стереотипів як один із видів соціальних стереотипів, стандартизованих, стійких, емоційно насичених та ціннісно визначених образів, що базуються на прийнятих у суспільстві уявленнях про "маскулінне" (чоловіче) та "фемінне" (жіноче). Вони формуються віками та закріплюються навіть на підсвідомому рівні нації[1].

Зміст і ступінь вираженості гендерних стереотипів відрізняються в різних культурах та у різні історичні епохи, хоча спостерігаються і деякі кроскультурні подібності. Наукові дослідження гендерних відмінностей доводять, що гендерні стереотипи в цілому не відповідають дійсності, але їх стійкість забезпечується, зокрема, когнітивними упередженнями, які дозволяють людям вибірково сприймати та інтерпретувати інформацію з зовнішнього світу.

Дослідниці та дослідники гендерних стереотипів, як правило, виходять з уявлень про гендер, характерних для західної культури, тому в літературі про гендерні стереотипи звичайно освітлюються стереотипи та ролі чоловіків і жінок. Однак бінарна гендерна система з її жорсткими рольовими приписами не є універсальною: в багатьох культурах світу інснує більше двох традиційних гендерних ролей[2][3] і допускається їх зміна[4], а в деяких гендер традиційно не має суттєвого значення для соціального життя[5].

Представниці феміністського напряму української гендерології (В. Агєєва, Л. Леонтьєва, О. Фоменко) говорять про нівелювання ролі жінки в історичному процесі та вимагають перегляду історії, у якій "жіночі заслуги постають лише малозначущим доповненням до чоловічих звершень". Але А. Окара зауважує, що "позитивною особливістю України є наявність повновартісного жіночого начала, чого немає в багатьох інших близьких культурах".

Історія вивченняРедагувати

Гендерними стереотипами займаються гендерні дослідження. В західній соціології підвищений інтерес до гендерних стереотипів означився в 1970-ті роки ХХ ст. і зберігається дотепер. Однією з перших значимих робіт про природу і зміст гендерних стереотипів стало дослідження І. Броверман і колег, яке, зокрема, емпірично підтвердило гіпотезу про андроцентризм гендерних стереотипів[6]. Протягом подальших десятиліть з'явилися монографії[7][8] і статті про різні аспекти гендерної стереотипізації[9][10].

У вітчизняній науці першою до теми гендерних стереотипів звернулась психологія. В 1980-ті ряд робіт присвячено проблемі стереотипних уявлень про якості чоловіків та жінок. Радянські психологи вивчали досвід зарубіжних колег, але користувались на той час ще власним терміном «статево-рольові (полоролевые) стереотипи»[11][12]. В пост-радянській науці гендерні стереотипи стали предметом вивчення ще й соціології, культурології, економіки, етнографії, лінгвістики. Серед найбільш досліджуваних аспектів — аналіз впливу використання гендерних стереотипів мас-медіа і рекламою на дискримінацію жінок[13][14][15][16], роль гендерних стереотипів у політичній, економічній сфері, сфері соціальної політики[17][18][19][20].

В Україні гендерні розвідки, що безпосередньо торкаються функціонування, закріплення та розвитку гендерних стереотипів у суспільстві й свідомості мовців, проводили і проводять такі вчені, як Оксана Кісь, Віра Агєєва, Леся Ставицька, Марія Маєрчик, Тамара Марценюк, Любов Мацько, Л. Леонтьєва, О. Фоменко, А. Окара, Д. Сепетій, О. М. Сидоренко[1].

Аналіз гендерних стереотипів має не лише теоретичне, але й прикладне значення, оскільки саме він сприяє осмисленню гендерних проблем і засобів їх вираження[1].

Походження та функціїРедагувати

 
Різну поведінку жінок і чоловіків визначає не «природа», а очікування, навички і переконання, пов'язані з гендерними ролями.

Поява гендерних стереотипів обумовлена тим, що модель гендерних відносин історично вибудовувалася таким чином, що статеві відмінності (в дискурсі влади) переважали над індивідуальними відмінностями в особистості жінки і чоловіка. Згідно з теорією соціальних ролей, гендерні стереотипи виникають як наслідок існування гендерних ролей — соціальних очікувань, приписів людині певної поведінки залежно від її гендерної приналежності.[21] Тобто, спостерігаючи за тим, як жінки та чоловіки займаються різними справами, що їх приписує їм гендерна роль (наприклад, чоловіки полюють та воюють, а жінки хазяйнують та виховують), люди роблять висновок, що гендери докорінно відрізняються між собою.[22] В той же час гендерні стереотипи служать механізмом підтримання гендерних ролей: вірування в унікальні якості і характерні особливості різних гендерів (чоловіків, жінок) використовуються для обгрунтування необхідності поводитись відповідно до гендерної ролі (обирати «чоловічі» чи «жіночі» заняття, кар'єри, життєві стратегії)[23].

Розрізняють психологічні та соціальні функції гендерних стереотипів. Психологічні функції:

  • Когнітивна. Гендерні стереотипи, як і всі соціальні стереотипи, економлять зусилля при сприйнятті складних об'єктів, спрощуючи і систематизуючи знання, одержувані з навколишнього середовища. А також допомагають передбачити подальшу поведінку групи або учасниць групи.
  • Ціннісно-захисна. Створення і підтримка цінностей (особистих/групових) шляхом поділу на Своїх і Чужих (стереотипізований образ ворога) забезпечує підтримання індентичності. Так, стереотипні уявлення про жіночу слабкість та інтуїтивність стають тлом для того, щоб чоловіки підкреслювали власні раціональність і силу.
  • Загалом типізація розглядається як одна з особливостей творчого методу літератури, художнє узагальнення певних життєвих явищ, "втілення загального, типового концептів "чоловік", "жінка" у частковому, індивідуальному, тобто у конкретних художніх образах, формах".[1]

Гендерні стереотипи і наукове знанняРедагувати

Основна стаття: Гендерні відмінності та Статеві відмінності

Гендерні відмінності давно цікавили вчених з різних наукових областей. Довгий час основною метою досліджень гендерних відмінностей було знайти наукові підтвердження гендерних стереотипів і тим самим надати переконливі виправдання існуючих гендерних ролей та нерівності[22]. Однак в цілому досягти цієї мети не вдалося: більшість досліджень виявляють набагато більше схожостей, ніж відмінностей, між чоловіками і жінками, а виявлювані незначні відмінності нерідко мають очевидну соціальну природу. Наприклад, чоловіки, на відміну від жінок, — у повній відповідності до своїх гендерних ролей — повідомляють, що не вважають себе дуже схильними до емпатії, але виміри фізіологічних та мімічних реакцій доводять, що відмінностей в безпосередніх емпатичних реакціях між чоловіками та жінками немає[24]. Інші дослідження виявляють, що чоловіки відчувають злість, сум і страх так само часто, як і жінки, але при цьому частіше виражають злість і придушують інші негативні емоції, а жінки, навпаки, придушують злість і виражають сум і страх[22].

У решті ж існування гендерних стереотипів функціонально забезпечується когнітивними упередженнями (систематичними помилками мислення, що виникають на основі дисфункціональних переконань), такими як:

 
Поширений гендерний стереотип про переважну націленість чоловіків на секс та «невміння любити» (чим виправдовуються зради, а жінок — на почуття та стосунки, чим аргументується необхідність шлюбності, дітонародження та ролі емоційної обслуги

* Віра в справедливий світ (переконання, що всі події світу є справедливими і що люди, з якими відбуваються небажані події, заслужили їх) є компонентом багатьох гендерних стереотипів у тій мірі, в якій вони приписують якості чи ролі чоловіків і жінок їх біологічній природі[25]. Цей механізм дозволяє виправдовувати гендерну нерівність, сексизм та мізогінію, ігноруючи явну несправедливість чи вважаючи її «природньою»[22].

* Ілюзія кореляції (сприйняття двох явищ як пов'язаних між собою, навіть коли реальність не підтверджує наявності зв'язку) проявляється у вбачанні зв'язку між гендерною приналежністю та певними якостями. Формуючи очікування від гендерних груп (жінок, чоловіків) та їх представників і представниць, гендерні стереотипи можуть загострювати увагу людини на тих фактах, котрі підтверджуть ці очікування, і фільтрувати непоміченою інформацію, котра їм протирічить[22]. Формуванню ілюзії кореляції може сприяти тенденція робити висновки на основі обмеженого числа прикладів та краще запам'ятовувати крайні приклади всередині наявної вибірки, ніж гарантовано підтверджені приклади[26]. Така схильність приділяти меншу увагу відносно частим випадкам з реального життя, ніж окремим яскравим випадкам, описується поняттям «помилки базової оцінки», котра працює на підтримку гендерних стереотипів, напрклад, коли чоловік, що вважає жінок поганими водійками, на дорозі ігнорує численних водійок, що не порушують правил, а бачачи одну жінку, що порушує, сприймає цей випадок як підтвердження наявного у нього стереотипу[22].

* Каскад доступної інформації (укріплення колективної віри в щось у результаті наростаючого повторення в публічному дискурсі): гендерні стереотипи постійно відтворюються в ЗМІ[13][14]; ЗМІ також часто викривлюють результати наукових досліджень гендерних відмінностей, перебільшуючи виявлені відмінності і замовчуючи той факт, що між гендерами виявляється значно більше подібностей, ніж розбіжностей[27][28]; це сприяє тому, що гендерні стереотипи сприймаються споживачами ЗМІ як неоспірні та самоочевидні істини[22].

* Самосправджуване пророцтво (хибне визначення ситуації, що викликає нову поведінку, котра перетворює першопочаткове хибне уявлення в реальність). Гендерні стереотипи часто спрацьовують як самосправджувані пророцтва. Наприклад, гендерні стереотипи батьків змушують їх викривлено сприймати здібності та досягнення своїх дітей і, більше того, змушують самих дітей сприймати їх так само. Це обмежує можливості самореалізації дітей[29]. Гендерні стереотипи роботодавців, зокрема, переконання, що жінки в силу своїх особистих якостей не підходять для керівної роботи, змушують їх доручати жінкам ті завдання, котрі не дозволяють жінкам проявити себе з іншого боку та здобути додатковий досвід[22][30][31].

Зміст гендерних стереотипів та культурне розмаїттяРедагувати

Зміст гендерних стереотипів частково збігається в різних культурах. Наприклад, за результатами дослідження студентства 25 країн, в різних культурах чоловікам часто приписуються сміливість, незалежність, сила, прагнення влади і домінування, а жінкам — ніжність, залежність, мрійливість, емоційність, покірність і слабкість[32]. З іншого боку, в цьому ж дослідженні встановлено, що такі якості, як лінь, нахабство, хвальковитість і неорганізованість, у різних культурах приписуються різним гендерам. Крім того, виявлено відмінність за ступенем диференціації гендерів: у Німеччині та Малайзії гендери різко диференційовані, в Індії і Шотландії — слабко[32].

Оскільки гендерні стереотипи залежать від прийнятих в даному суспільстві гендерних ролей, їх зміст і ступінь вираженості можуть різнитися між культурами і змінюватися з часом в рамках однієї культури разом з гендерними ролями. Наприклад, коли наприкінці XIX ст. для друку газет почали використовувати лінотип, робочі-друкарі (чоловіки) добилися того, щоб роботодавці не наймали для обслуговування лінотипу жінок (котрим могли б платити менше, ніж чоловікам, а це створило б чоловікам-робочим небажану конкуренцію), наполягаючи на тому, що жінки за своєю природою нездатні вправлятися з таким обладнанням і займатися друкарською справою. Однак пізніше, з розповсюдженням друкарських машин, коли робота стала низько-оплачуваною, саме жінки масово вливалися в роботу машиністками, і сумнівів у їх здатності друкувати не виражалося. Коли в 1970-ті на зміну лінотипу прийшов комп'ютерний набір, сфера теж опинилася в руках жінок[33]. При цьому в західних суспільствах розповсюджене уявлення, ніби жінки від природи нездатні обходитися з технікою. Але воно «раптово» втратило популярність під час Другої світової війни, коли жінки масово замінили чоловіків-солдатів на виробництві[33]. З другого боку, ідея про «природну» непридатність жінки до виробничої праці ніколи не поширювалася на жінок робочого класу, котрі завжди суміщали роботу поза домом з хатньою працею[34].

Гендерні стереотипи та гендерна нерівністьРедагувати

 
Ілюстрація гендерного стереотипу про «нежіночність» фізіологічного волосся: 1. «Хто з них чоловік?» 2. «Чому?» (вказується, що б'юті-практики не визначають статі, адже поза «тюнінгом» ноги практично однакові)

Основна стаття: Сексизм, див. також: Гендерна роль

Як і інші соціальні стереотипи, гендерні стереотипи виконують функцію виправдання соціальної, а саме гендерної нерівності.[35] Наприклад, гендерні стереотипи, що приписують жінкам бути м'якими, неконфліктними та засуджують в них прояви агресивності і рішучості, необхідні для лідерства, сприяють дискримінації жінок на робочому місці, вкладаючись в ефект скляної стелі.[36] Хоча численні стереотипи приписують жінкам ніби-то позитивні якості, такі як чутливість, інтуїтивність та турботливість, в культурах, де такі стереотипи розповсюджені, ці якості цінуються нижче, ніж раціональність і активність, котрі приписуються чоловікам.[37] Таким чином, гендерні стереотипи виражають і укріплюють андроцентризм — уявлення про чоловіків як про норму, відносно котрої жінки є відхиленням.[38]

Як показують численні дослідження, відданість гендерним стереотипам і традиційні погляди на гендерні ролі — одні з ключових характерних ознак, що відрізняють чоловіків, котрі чинять домашнє насильство і сексуальне насильство над жінками[39][40] — види насильства, в основі яких лежить прагнення до влади і контролю[41][42].

Гендерні стереотипи також наносять шкоду чоловікам, котрі в силу якихось обставин опиняються поза позицією влади. Наприклад, чоловіки, що стали жертвами сексуального насильства, через тиск гендерних стереотипів вкрай рідко звертаються за допомогою, а якщо навіть і звертаються, то часто не отримують допомоги, так як медичний персонал та юристи не вірять, що вони могли постраждати. Так гендерні стереотипи підтримують сталою існуючу структуру гендерної нерівності.[43]

Одним із головних вимірів щодо визначення ролі та місця жінок і чоловіків в сучасному українському соціумі є опозиція "публічне-приватне". У цьому плані жінці приписують "призначення" і коло інтересів, що мають тяжіти до суто приватної сфери (сім'я, домашні побутові обов'язки, діти), чоловіку ж належить ресурсна позиція публічної людини, для якої головними є робота, самореалізація та суспільне визнання.

Приклади гендерних стереотипівРедагувати

Розабет Кентер у своїй теорії токенізму виявила 4 стереотипні образи, що навязуються жінкам як ролі соціальними групами, в котрих вони складають виразну меншість (через що є помітнішими та значно більше стереотипізуються групою):

  1. «мати» — від неї чекають емоційної підтримки, а не ділової активності;
  2. «спокусниця» (seductress) — жінка, що виступає лише сексуальним об'єктом, а як працівниця ігнорується; ознака - лише чоловіки з високим посадовим статусом в організації викликають обурення у колег-чоловіків;
  3. «іграшка, талісман» (pet, mascot) — мила, але не ділова жінка, що приносить удачу;
  4. «залізна леді» (iron maiden) — цим токеном вольовим діловим жінкам, що займають владні позиції (наприклад, в політиці) приписується нежіноча жорсткість, і вони особливо ізольовані від групи[44].

Кліше про жінокРедагувати

 
Гламурна клавіатура — знущальний жарт із анекдотів про білявок (гендерний стереотип про нижчий інтелект жінок зі світлим волоссям порівняно з іншими жінками)

Архетипічні стереотипні образи жінок, транлюючись мистецтвом та медіа, перетворюються в культурні кліше, класизовані амплуа, що приписують жінкам досить однобокі риси та поведінку. Приклади поширених в різні часи та в різних культурах стереотипів про жінок:

  • «Діва у біді» — образ безпорадної пасивної полонянки антигероя, що бездіяльно чекає на спасителя-чоловіка.
  • «Фатальна жінка» — нуар-фантазія про небезпечну для чоловіків безсердечну маніпуляторку, не здатну до емпатії.
  • «Блондинка Гічкока» (Hitchcockian blonde) - кіно-візитівка витонченої «холодної» блондинки (на ролі бралися виключно білявки чи жінки з вибіленим волоссям) з придушеною сексуальністю, що обіцяє «прихований жар» та фатальну деструкцію.
  • «Секс-бомба» — образ надмірно сексуалізованої зовнішності, апогей сексуальної об'єктивації і «сексапільності», з натяками на неймовірні сексуальні можливості та небачені втіхи для чоловіків.
  • «Німфетка» («лоліта») — образ підлітки з точки зору чоловічого погляду, якій приписуються сексуальні риси та поведінка. Надмірно та «зарано дозріла» дівчинка, що ніби «провокує» дорослих чоловіків на дії сексуального характеру. Кліше є каналом для звинувачення жертв, що зазнали насильства від педофілів, у так званій «віктимності».
  • «Вампірша-лесбійка» (Lesbian vampire) — стійке кінокліше, що персоніфікує гомоеротичну сторону жіночої сексуальності, в якому героїня завжди залишається в програші, покараною та полишеною.
  • «Буч і фем» — кліше про «типово чоловічих» та «типово жіночних» представниць лесбійської спільноти, засноване на гетеросексизмі, андроцентризмі та гендерній поляризації.
  • «Некрасівська жінка» — образ-фантазія М. Некрасова про одночасно ідеальну красиву у будь-яких ситуаціях і строях, виключно здорову слов'янку, «горду і незалежну» достатньо, щоб без чоловіка виконувати всю найтяжчу роботу («коня на скаку остановит, в горящую избу войдет»); але при цьому вона в житті стрічається вкрай рідко.
  • «Girls with guns» — кіно-кліше агресивної/мстивої героїні, що розправляється з ворогами з допомогою зброї (в основному вогнепальної).
  • «Діва-воїтелька» — архетип незайманки, що компенсує «невдачу» особистого життя широкою соціальною діяльністю; між незайманістю, безшлюбністю, бездітністю і «богатирською силою» зворотня залежність: якщо з'являється перше, друге зникає.
  • «Тургеневська дівчина» — збірний стереотип некрасивої, інтровертованої, зате «чистої», високодуховної і надзвичайно вірної, терплячої та відданої жінки, що закохується в головного героя за його «справжні», «людські» якості, зневажаючи все «показне», і слідує за ним попри будь-які перепони.
  • «Дівчата Гібсона» (Gibson Girl) — персоніфікація ідеальної красуні на рубежі 19 і 20 століть з неправдоподібно ідеальними формами та пишною зачіскою.
  • «Інженю» — акторське амплуа незайманої, недосвідченої, наївної, доброї, простодушної, скромної, веселої, «чистої і простої» дівчини.
  • «Остання (заключна) дівчина» (Final Girl) — традиційна протагоністка фільмів жанру трилер та жахи, що залишається останньою серед живих та єдине завдання якої — врятуватися від антагоніста — кіноманіяка (на жорстокому переслідуванні дівчини і будується сюжет).
  • «Кисейная барышня» — шарж на легковажну модницю з недостатньою освітою, що не має серйозних переконань, достойних занять та глибоких переживань. Образ манірної дівчини з міщанським світоглядом.
  • «Світська левиця» — образ не надто розумної представниці богеми з нерозбірливими сексуальними зв'язками, імпульсивними витратами, надмірним захопленням б'юті-практиками та нездатністю змиритися зі своїм віком. Часто переплітається з «жертвою моди».
  • «Жертва моди» — зневажлива номінація жінок, що перетинають межу соціальної конформності у слідуванні конвенційній «жіночності» та практикам її підтримання.
  • «Залізна леді» — прізвисько Маргарет Тетчер, що загострює увагу на нездатності до компромісів, жорсткості стилю керівництва, впертості характеру жінок-політикинь та лідерок, що досягають успіху та конкурують у «традиційно чоловічих» діяльностях та областях.
  • «Синя панчоха[en]» — кліше для висміювання інтелектуалок та освідчених жінок, що відрізняються від еталону фемінності, зневажають сім'ю та хатні обов'язки, натомість цікавлячись літературою, музикою тощо, за їхні «не підходящі» для жінок заняття, одяг, вигляд, поведінку чи погляди.
  • «Мерзенна леді» (Loathly lady) — архетип середньовічних літератур про зовнішньо потворну жінку, котра перетворюється на красуню, як тільки вродливий високостатусний чоловік погодиться її поцілувати / одружитися з нею у її потворній іпостасі (прокляття, руйноване любов'ю).

Гендерні стереотипи в українському суспільствіРедагувати

 
Гендерний стереотип про апріорну любов жінок до дітей, «материнський інстинкт» та «жіноче призначення — бути матір'ю»

За даними досліджень, авангардом еволюції міжстатевих відносин від суспільних догматичних поглядів на "призначення" статей, через злам традиційних і зародження нових гендерних ідеологій, і до вибору толерантніших векторів розвитку особистісних відносин, в Україні є молодь. У 2004 році вже спостерігався процес переорієнтації гендерних характеристик, наприклад, коли сильні якості лідерства в сім'ї та суспільстві перебирає на себе жінка, часто визнається слабкість чоловіка.[1].

Види стереотипівРедагувати

Дослідження гендерних стереотипів в українських друкованих ЗМІ (2004) дозволило типізувати часто вживані їх види[1]. Стереотипи, з огляду на їх суть і період функціонування в мові, ділять на:

  • Традиційні гендерні стереотипи ("Берегиня", "Годувальник", "Адам", "Єва", "Сильна стать", "Слабка стать", "Протилежна стать") мають давню історію вживання і транслюють вікові уявлення народу про характер і призначення чоловіків та жінок у соціумі. Вони формувалися протягом століть, закріплювалися у свідомості не одного покоління і продовжують впливати на світосприйняття сучасниць та сучасників.
  • Нові стереотипи ("Барбі", "Супермен", "Секс-символ", "Модель") з'явилися в мові відносно недавно, під впливом мінливих умов суспільного розвитку, спираються на поточні реалії та нову предметність. Зберігаючи частку значень традиційних стереотипів, вони формують нові, більш сучасні уявлення про "жіноче" та "чоловіче".
  • Актуалізовані стереотипи (лексичні гендерні пари "Партнер-Партнерка", "Самка-Самець", "Принц-Принцеса"), традиційні стереотипні найменування, синхронізовані у сучасний дискурс з урахуванням нових семантичних характеристик. Більш характерні для молодіжного соціуму, актуалізуються як реакція на прагнення сучасних чоловіків та жінок до чогось прекрасного, пошук ідеальних стосунків.

Серед поширених в Україні гендерних стереотипів тримають першість уявлення про жінку-"берегиню" та чоловіка-"годувальника"[1].

  • "Берегиня"

Образ "Берегині", що в українській традиції характеризує призначення жінки у переважно приватній сфері, а також образ "Годувальника" щодо чоловіка, сприймається через призму сформованих стереотипних кліше: "Величезна кількість причин, сформованих упродовж розвитку людства, на кшталт ментальності, релігії, національних уподобань тощо, ставлять жінку в суспільстві берегинею домашнього вогнища, а чоловіка - годувальником" (Молодь України, 2004).

Деякі вчені (О. Кісь, Л. Ставицька) схильні вважати образ жінки-Берегині нав'язаним українському суспільству. Він, як зазначає О. Кісь, "з одного боку, репродукує консервативні гендерні стереотипи з характерним прикріпленням жінки виключно до приватної сфери (сім'ї, дому), з іншого - під гаслом "відродження традиції" насаджує штучну модель жіночої ідентифікації, що насправді має небагато спільного з українською минувшиною". Тобто, за Кісь, головним смисловим навантаженням цього образу є абсолютизація жіночих репродуктивних і побутових функцій, а не ствердження її "матріархальної" суспільної домінанти.

Образ актуалізувався в перші роки незалежності, коли з розряду архаїзмів перейшов до активного вжитку в публіцистиці у первинному значенні "святої і божественної жінки". Поступово зміст поняття "жінки-берегині" видозмінився: їй стали приписувати домостроївський "інстинкт збереження потомства, захисту родини", що будується на трьох стереотипних "китах": кухня, діти, робота, які штучно применшують коло інтересів жінки: "Вона крутиться як білка в колесі, щоб усюди встигнути: діти, чоловік, робота" (Дзеркало тижня, 2002).

Змістовим синонімом стереотипного образу Берегині у ЗМІ, як правило, виступає метафоричне кліше - "хранителька домашнього вогнища", яке трансформується в тотожне поняття "берегині домашнього вогнища" та "берегині сімейного затишку". "Стереотип жінки як істоти зі споживацькими міщанськими нахилами, традиційної берегині домашнього вогнища" (Дзеркало тижня, 2002); "Величезна кількість причин ставить жінку в суспільстві берегинею домашнього вогнища" (Молодь України, 2004). Абстрактне алегоричне поняття "домашнє вогнище", родом з давніх часів, пов'язується і з уявленням про призначення жінок - вийти заміж та бути гарною господинею, тобто підтримувати і оберігати родинну життєдіяльність. Це ілюструють традиційно-констатаційні журналістські спостереження про роль жінки у подружньому житті: "Дружина - домашня господиня, мати, хранителька вогнища" (ДТ, 2000). Стійке словосполучення "хранителька вогнища" в мові засобів масової комунікації також вживається на позначення заміжньої жінки: "Жінка - завжди "хранителька вогнища", а коли вогнища немає, то вона ніби неповноцінна. На Заході незаміжня жінка може роками мати бой-френда..." (Дзеркало тижня, 2001)[1].

  • "Годувальник"

Чоловік поряд з "берегинею", зазвичай, зображується "годувальником", який "захищає свій світ у відкритому бою, на полі битви" (Дзеркало тижня, 2001). Він перебирає на себе максимум абстрактних лицарських функцій, що "пов'язані з великим ступенем ризику - він годувальник, мисливець, захисник, воїн".

Образ "годувальника" ототожнюється також з поняттям "одружений чоловік" (вживається навіть у контекстах, де немає потреби підкреслювати функції чоловіка як здобувача). Наприклад, на позначення чоловіка, що зраджує своїй дружині: "Щодо жінки, то сексуальні розваги годувальника "на стороні" самі по собі їй нічим не загрожували" (ДТ, 2003). Або, загалом, характеризуючи людину, яка поповнює сімейний бюджет (дослівно годує сім'ю): "Нині в нашій батьківщині найпоширенішими є традиційні гендерні ролі, відповідно до яких годувальником родини вважається чоловік" (ДТ, 2003).

Час від часу образ "годувальника" трапляється в пресі для означення жінок. При цьому поняття зазнає семантичної перебудови (бо традиційно закріплену за чоловіком функцію перебирає на себе жінка), хоча маскілінітив зберігається: "Жінка в Україні - мати, дружина, дочка, але при цьому вона активна соціально, вона - додатковий годувальник сім'ї, а у неповних родинах (часом і в повних) - основний і єдиний годувальник" (ДТ, 2001); "Традиційні рівняння "чоловік = глава і годувальник сім'ї" і "дружина = господиня + мати + трудівниця" за нових життєвих умов змінилися. Варіанти такі: головним годувальником стала дружина, а чоловік відповідає за господарство й дітей" (ДТ, 2001)[1].

Чоловіки, стереотипи та насильствоРедагувати

За результатами масштабного дослідження гендерних стереотипів серед українських чоловіків «Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до гендерних стереотипів та насильства щодо жінок[недоступне посилання з липень 2019]», проведеного Міністерством соціальної політики у 2018 році, де опитано 1520 українських чоловіків (всі регіони, крім АР Крим) від 18 до 59 років, серед українських чоловіків поширеність гендерних стереотипів серед українських чоловіків. Так, повнолітні українці вважають хатню роботу жіночою справою, як і турботу про контрацепцію; чекають від жінки покори, лагідності та емоційного обслуговування; звинувачують жертву зґвалтування у тому, що воно трапилось, вважають прийнятним застосувати насилля до жінки у випадку її подружньої зради[45].

Див. такожРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Слінчук В. В. Соціальна типізація гендерних стереотипів у мові ЗМІ. Електронна бібліотека Інституту журналістики КНУ ім. Т. Г. Шевченка. Перевірено 27.07.2018.
  2. Nanda, Serena. Gender Diversity: Crosscultural Variations. — Waveland Pr Inc, 1999. — ISBN 978-1577660743.
  3. Roscoe, Will. Changing Ones: Third and Fourth Genders in Native North America. — Palgrave Macmillan, 2000. — ISBN 978-0312224790.
  4. Bartlett, N., Vasey, P., and Bukowski, W. Is Gender Identity Disorder in Children a Mental Disorder? // Sex Roles. — 2000. — Т. 43, № 11/12. — С. 753—785.
  5. Oyewumi, Oyeronke Conceptualizing gender: the eurocentric foundations of feminist concepts and the challenge of African epistemologies // Jenda: a Journal of Culture and African Woman Studies. — 2002. — Т. 2.
  6. Broverman, I. K., et al. Sex‐Role Stereotypes: A Current Appraisal // Journal of Social issues. — 1972. — Т. 28, № 2. — С. 59-78.
  7. Basow, S. A. . — Pacific Grove, 1992. — ISBN 0-534-12120-9.
  8. Basow, S. A. Gender stereotypes: Traditions and alternatives. — Thomson Brooks/Cole, 1980.
  9. Deaux K., Lewis L. L. Structure of Gender Stereotypes: Interrelations among Components and Gender Label // Journal of Personality and Social Psychology. — 1984. — Т. 46, № 5. — С. 991—1004.
  10. Ashmore R. D., Del Boca F. K., Wohlers A. J. Gender Stereotypes // The Social Psychology of Female-Male Relations: A Critical Analysis of Central Concepts / Ashmore, R. D., Del Boca, F. K.. — Academic Press, 1986. — ISBN 9780120652808.
  11. Агеев В. С. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии. — 1987. — № 2.
  12. Репнина Т. А. [www.voppsy.ru/issues/1987/872/872158.htm Анализ теорий полоролевой социализации в современной западной психологии] // Вопросы психологии. — 1987. — № 2.
  13. а б Ажгихина Н. Гендерные стереотипы в современных масс-медиа // Женщины: свобода слова и творчества: сборник статей. — М.: Эслан, 2001. — С. 5-22.
  14. а б Воронина О. А. Свобода слова и стереотипный образ женщины в СМИ // Знамя. — 1999. — № 2.
  15. Грошев И. В. Женский образ в рекламе // Гендер LAND: Московский центр гендерных исследований. — 1998. — № 3(7). — С. 19-20.
  16. Рябова Т. Б. Пол власти: Гендерные стереотипы в современной российской политике. — Иваново: Ивановский государственный университет, 2008.
  17. Баскакова М. Е. Равные возможности и половые стереотипы на рынке труда. — М., 1998.
  18. Егорова Л. С. Половые стереотипы в управлении. — Иваново, 2000
  19. Римашевская Н. М. Половые стереотипы и логика социальных отношений // Половые стереотипы в современной России / Назарова И. Б., Лобза Е. В.. — М., 2007. — С. 7-24
  20. Семашко И. М. (ред.). Половые стереотипы в прошлом и настоящем. — М.: ИЭП РАН, 2003.
  21. Eagly, A. Sex Differences in Social Behavior: A Social-role interpretation. — Psychology Press, 2013. — ISBN 9781134931149.
  22. а б в г д е ж и Бёрн Шон. Гендерная психология (The Social Psychology of Gender). — СПб: Прайм-Еврознак, 2002.
  23. Williams, J. E., Best, D. L. Sex stereotypes and intergroup relations // Psychology of intergroup relations / Austin, W. G., Worchel, S.. — Burnham Inc Pub, 1986. — С. 244—259.
  24. Eisenberg, Nancy, Lennon, Randy Sex differences in empathy and related capacities // Psychological Bulletin. — 1983. — Т. 94, № 1. — С. 100—131.
  25. Бем С. Линзы гендера. Трансформация взглядов на проблему неравенства полов. 2004.
  26. Fiske, S., Taylor, S. Social Cognition: From Brains to Culture. — SAGE Publications Ltd, 2013. — ISBN 978-1446258156.
  27. Tavris, C. The Mismeasure of Woman. — Touchstone, 1993. — ISBN 978-0671797492.
  28. Unger, R. K., Crawford, M. E. Women and gender: A feminist psychology. — Temple University Press, 1992. — ISBN 9780070659254.
  29. Jacobs, J. E., Eccles, J. S. The impact of mothers' gender-role stereotypic beliefs on mothers' and children's ability perceptions // Journal of personality and social psychology. — 1992. — Т. 63, № 6. — С. 932—944.
  30. Kanter, R. M. [socpro.oxfordjournals.org/content/socpro/23/4/415.full.pdf The impact of hierarchical structures on the work behavior of women and men] // Social Problems. — 1976. — № 23. — С. 415—430.
  31. Ragins, B. R., Sundstrom, E. Gender and power in organizations: A longitudinal perspective // Psychological bulletin. — 1989. — Т. 105, № 1. — С. 51-88.
  32. а б Williams, J. E., Best, D. L. Measuring sex stereotypes: A multination study. — Sage Publications, 1990.
  33. а б Lorber, J. Separate and not equal: the gendered division of paid work // Paradoxes of gender. — Yale University Press, 1994. — ISBN 9780300064971.
  34. hooks, bell. Rethinking the Nature of Work // Feminist Theory: From Margin to Center. — Pluto Press, 2000. — ISBN 9780745316635.
  35. Bakanic, Von. Prejudice: Attitudes about Race, Class, and Gender. — Pearson/Prentice Hall, 2008. — С. 27-32. — ISBN 9780130453303.
  36. Heilman, M. Description and Prescription: How Gender Stereotypes Prevent Women's Ascent Up the Organizational Ladder // Journal of Social Issues. — 2001. — Т. 57, № 4. — С. 657—674.
  37. Hartsock, N. The feminist standpoint: Developing the ground for a specifically feminist historical materialism // Feminism and Methodology: Social Science Issues / Harding, S.. — Indiana University Press, 1987. — ISBN 9780253204448.
  38. Hegarty, P., Buechel, C. Androcentric Reporting of Gender Differences in APA Journals: 1965—2004 // Review of General Psychology. — 2006. — Т. 10, № 4. — С. 377—389.
  39. Santana, C., et al. Masculine Gender Roles Associated with Increased Sexual Risk and Intimate Partner Violence Perpetration among Young Adult Men // Journal of Urban Health: Bulletin of the New York Academy of Medicine. — 2006. — Т. 83, № 4. — С. 575—585.
  40. Panel on Research on Violence Against Women, Division of Behavioral and Social Sciences and Education, National Research Council, Commission on Behavioral and Social Sciences and Education. Understanding Violence Against Women. — National Academies Press, 1996. — 225 p. — ISBN 9780309054256.
  41. Писклакова-Паркер М., Синельников А. (ред.). Ни закона, ни справедливости: Насилие в отношении женщин в России. — М.: Эслан, 2010.
  42. Роден М., Абарбанэл Г. Как это бывает. Сексуальные преступления и изнасилование. — М.: ЭТИПАК, 2011.
  43. Donnelly, D., Kenyon, S. «Honey, We Don't Do Men» Gender Stereotypes and the Provision of Services to Sexually Assaulted Males // Journal of Interpersonal Violence. — 1996. — Т. 11, № 3. — С. 441—448.
  44. Бендас Т. В. Гендерная психологія. — Спб. Питер. — 2006.
  45. Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до гендерних стереотипів та насильства щодо жінок[недоступне посилання з липень 2019] — UNFPA Ukraine. Перевірено 20.07.2018.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати