Відкрити головне меню

Гендер

соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка»

Гендер (ґендер, англ. gender — «стать», від лат. genus — «рід») — соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка»[1], психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, а також психо-біологічні особливості, на які впливає біологічна стать[2], цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінковим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального гендерного досвіду[3]. Тобто деякий соціальний конструктор, що визначає соціальну стать людини.

На відміну від біологічної статі, гендер виступає набором соціально рольових самоідентифікацій (самовизначень), які можуть збігатися з суто біологічними особливостями або суперечити їм[4].

Гендерні відмінності формуються у процесі соціалізації — навчання ролі чоловіків і жінок, який відбувається від перших днів народження до статевозрілого віку, і меншою мірою — пізніше. На це впливають сімейне виховання, школа, взаємодія з іншими дітьми та ігрова активність. Розуміння відмінностей між статями формується починаючи приблизно з двохрічного віку.

При збігу біологічних статево-рольових стереотипів із гендером статево-рольова поведінка може бути схарактеризована як нормативна; За відсутності такого збігу є підстави вести мову про гендерні інверсії[5].

Зміст

Походження термінуРедагувати

До 1960-х рр. психічні або поведінкові властивості, котрі ймовірно відрізняють чоловіків від жінок, називали статевими властивостями або відмінностями. У сучасному розумінні термін «гендер» був уведений у науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлером (Robert Stoller) наприкінці 60-х років XX ст. — він запропонував використовувати для позначення соціальних і культурних аспектів статі поняття «гендер» (англійською gender — рід), яке до того використовувалося тільки у біологічному та фізичному значенні для позначення роду, а після запропонованого відділилося до значення соціального та культурного[6].

Використання термінуРедагувати

Відмінність понять «гендер» та «стать»Редагувати

Однією із найпоширеніших помилок в розумінні поняття «гендер» стосується використання його взаємозамінно із поняттям «стать».

Оскільки соціальна стать не обов'язково збігається з біологічною статтю індивіда, з його або її статтю виховання або з його / її паспортною статтю, тому у наукових дослідженнях використовується розуміння гендеру у широкому сенсі.

У психології та сексології під поняттям «гендер» розуміється сукупність стандартів і сценаріїв поведінки, котрі суспільство визначає як «жіночі» і «чоловічі», котрі виражаються у двох головних категоріях — маскулінність і фемінність. Вони, у свою чергу, оприявнюються у стилі одягу, способах ходіння та говоріння, у манерах, захопленнях та інших способах поводження[7].

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) використовує термін «гендер» для визначення «соціально обумовлених ролей, моделей поведінки, діяльності, а також атрибутів, які дане товариство вважає необхідними для чоловіків і жінок»[8].

Оскільки саме соціальна ідеологія відповідає за визначення типово чоловічих або типово жіночих ролей та моделей поведінки, певні соціальні суб'єкти, що домінують в сфері ідеологічного виробництва можуть за допомогою ідеології придушувати природні (біологічні) самоідентифікації чоловіків та жінок або ж заохочувати їх в той чи інший спосіб.

Позиція щодо заохочення гендерної рівності шляхом придушення природних біологічних відмінностей між чоловіками і жінками є притаманною фемінізму як ідеології егалітарної спрямованості.

Відмінності між жінками та чоловіками на біологічному рівніРедагувати

  • морфологічні відмінності у будові статевих органів та здатності до відтворення[9];

Проте, на ці біологічні відмінності накладаються соціальні чинники, і залежно від того, якою мірою тлумачиться роль біологічних та соціальних чинників у розділенні гендеру, сформульовано два основних підходи.

Підходи до розуміння гендеруРедагувати

  • статеворольовий підхід зводить гендер до одного з його соціально-психологічних проявів — гендерних стереотипів (схем сприйняття), при цьому таке тлумачення відповідає початковому розумінню гендеру як соціальної надбудови над біологічною статтю;
  • соціально-конструктивістський підхід розглядає відносини між чоловіком та жінкою перш за все як соціокультурно сконструйовані, акцент при цьому робиться на владних відносинах між чоловіком та жінкою, у той час як біологічні відмінності вважаються другорядними.

На думку прибічників соціально-конструктивістського підходу, гендерні відносини побудовані на домінуванні і підпорядкуванні, паритеті і нерівності, внутрішньогрупповому фаворитизмі та міжгруповій дискримінації. Вони створюють нерівність соціальних можливостей чоловіків та жінок, владну асиметрію, яка підкреслюється різницею у гендерно-специфічних моделях спілкування. Визнання «об'єктивності» гендерних відмінностей чоловіків та жінок маскує дискримінацію[11].

Дійсно, біологічні підходи, і меншою мірою — ентноцентричні та теологічні гендерні моделі досить часто використовуються для виправдання соціальних забобонів і несправедливостей. Гендерні відмінності ніколи не повинні використовуватися для виправдання гендерної нерівності, проте заперечувати, що ці відмінності існують або що вони не можуть вивчатися, може мати негативні наслідки для суспільства.

М. С. Боровцова визначає 4 основні теоретико-методологічні підходи до тлумачення гендеру, що склалися на сьогодні:

  • гендер як соціальний феномен, тобто як дійсність міжстатевих стосунків, виражена у міжособистісних, соціально-економічних, правових, політичних відносинах (Н. Абубікірова, Т. Бендас, Д. Воронцов, Н. Городнова, Н. Лавриненко, О. Лосєва, Т. Мельник, Р. Петрова, Р. Столер та ін.);
  • гендер як культурний феномен, тобто як уявне, символічне, фантазматичне уявлення про дійсність міжстатевих стосунків, висловлене у дискурсах літературного, зображального, кінематографічного мистецтва, ЗМІ і реклами, імперативах гендерної ідеології (С. Бем, В. Брайсон, Б. Елліот, Д. Коновалов, В. Менжулін, К. Трофимова, Р. Хаббард, Ю. Шабаліна та ін.);
  • гендер як когнітивний феномен, тобто як те, що мислиться про чоловіків та жінок, і те, відносно чого мислиться про себе як про чоловіка чи про жінку (В. Кириченко, Д. Майєрс, О. Містрюкова, Н. Приходькіна та ін.);
  • гендер як особистісний дискурс, тобто як засіб означення статі, її висловлення, вираження, поведінкового здійснення (К. Вест, Д. Зіммерман, Ю. Маслова, Н. Чодороу та ін.)[3].

Маскулінність і фемінністьРедагувати

Маскулінність і фемінність – дві основні категорії ґендерних досліджень, які узагальнюють нормативні уявлення та установки, якими мають бути і чим повинні займатися чоловіки та жінки у даному суспільстві й у дану епоху, а також виражають ґендерну ідентичність людини[12].

Є соціальними, а не біологічними категоріями, котрі відображають те, якими мають бути особистісні характеристики, зовнішність, поведінка, одяг, захоплення, інтереси, професійні заняття, освітні спеціальності, сексуальні та міжособистісні стосунки чоловіків і жінок.

Існує велике різноманіття традиційних моделей маскулінності і фемінності, котрі залежать від етнічних та релігійно-філософських позицій, однак абсолютна більшість з них базуються на опозиції: суб’єкт – об’єкт, сила – слабкість, активність – пасивність, жорсткість – м’якість[13].

Стереотипні і справжні риси чоловіків та жінокРедагувати

Тлумачення цих категорій як дихотомічної опозиції було піддано критиці науковими дослідженнями у 70–80-ті рр., які показали, що стереотипні уявлення про риси маскулінності і фемінності у суспільствах починаючи з кін. XIX ст. все більше відрізняються від реальних рис чоловіків та жінок, які простежуються завдяки науковим дослідженням. На це вплинули, зокрема, процес ґендерної конвергенції та сексуальна революція.

Проте, стереотипні уявлення і досі відіграють вагому роль у процесі первинної соціалізації особистості у сім’ї та школі, однак реальне життя, поширювані ЗМІ моделі поведінки, мода, субкультури, крос-культурні впливи зміщують первинні уявлення та установки у різних напрямках.

Так, стереотипи приписують жінкам: нейтралітет, пасивність, емоційність, схильність до кооперації, орієнтацію на людей. Вважається, що жінки найбільше цінують людей, спілкування і взаємодопомогу . До споконвічно чоловічих якостей відносять агресивність, прагнення до уваги, вразливість, змагальність, інструментальність (орієнтацію на речі). У сфері цінностей вважається, що чоловіки прагнуть до влади, цінують компетентність, майстерність і досягнення.

Соціологічні опитування, проведені у 70-ті рр. в американському суспільстві, показали, що:

  • фемінними якостями вважалися - життєрадісна, скромна, ласа на лестощі, віддана, жіночна, вміє співчувати, турботлива, здатна розуміти інших, здатна до співпереживання, здатна втішити, що говорить тихим голосом, тепла (сердечна), довірлива, інфантильна, не любить лайки, любить дітей, спокійна;
  • маскулінними якостями були визнані такі - вірить у себе, схильний захищати свої погляди, незалежний, спортивний, напористий, аналітичний, прагне до лідерства, схильний до ризику, швидко приймає рішення, покладається тільки на себе (самодостатній), мужній, має власну позицію, агресивний, схильний вести за собою, індивідуаліст, змагальний, амбіційний (честолюбний).

Після цього дослідження наявності цих якостей було проведено серед американських студентів, які, з’ясували, що, наприклад, від 34 до 44% студентів-чоловіків показали високі бали як по маскулінним, так і по фемінним якостям. Серед студенток одночасно високомаскулінних і високофемінних особистостей виявилося від 27 до 38%[14].

На підставі цієї ідеї було визначено чотири статеворольових типи:

  • маскулінний – високі показники маскулінності і низькі – фемінності;
  • фемінний – високі показники фемінності і низькі – маскулінності;
  • андроґінний – високі показники як маскулінності, так і фемінінності;
  • недиференційований (незрілий) – низькі показники і маскулінності, і фемінності[15].

На підставі подальших досліджень соціології проявів маскулінності і фемінності розробляються різні моделі ґендерного континууму.

Походження маскулінності і фемінностіРедагувати

На походження маскулінності і фемінності маються принаймні чотири точки зору.

Прихильники біологічного детермінізму у поясненні поведінкових і психологічних відмінностей між чоловіками опираються на теорії біологічного диморфізму, вказуючи на існування відповідних докорінних відмінностей між самцями і самками будь-якого біологічного виду (насамперед, приматів).

Психоаналітична модель вважає відмінності чоловічого та жіночого характерів неминучим наслідком особливостей становлення статевої ідентичності дитини у процесі взаємодії з батьками (насамперед, з матір’ю).

Соціально-психологічні моделі вважають маскулінність і фемінність похідною від існуючих у суспільстві ґендерних ролей, норм та стереотипів, що детерміновані насамперед соціокультурно і насаджуються індивідові у процесі соціалізації.

Постмодерністська точка зору наголошує на тому, що маскулінність та фемінність є окремими параметрами кожної особистості, а не бінарними опозиціями, та діють у контексті расових, класових, етнічних та інших відмінностей. Постмодерністи висувають тезу про існування множинних маскулінностей, що конструюються і репрезентуються виключно у конкретному культурному контексті.

У межах двох останніх підходів маскулінність більше не вважають єдиною і постійною величиною, розглядаючи її як рухливу та мінливу множинність[16].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Шон Берн (2004). Гендерная психология. Прайм-Еврознак. с. 320. ISBN 5-93878-125-6. 
  2. Ильин Е.П. (2010). Пол и гендер. Питер. с. 688. ISBN 978-5-49807-453-5. 
  3. а б М.С. Боровцова. Гендер як неповторна репрезентація статі // Вісник Одеського національного університету. Психологія. — 2012. — Т. 17, вип. 5. — С. 6–12.
  4. Нартова-Бочавер С.К. (2006). Дифференциальная психология. Москва, АСТ. с. 310. ISBN 978-5-89349-435-8. ISBN 978-5-89502-423-2. 
  5. Кон И.С. (2004). Лунный свет на заре. Лики и маски однополой любви. Москва. с. 463. 
  6. Stoller R. Sex and Gender: On the Development of Masculinity and Femininity. — New York, 1968.
  7. Kelly G. F. Sexuality Today: The Human Perspective / Updated 7th ed. — Boston, 2004.
  8. What do we mean by «sex» and «gender»?
  9. а б в г Leibenluft E. Sex is complex // American Journal of Psychiatry. — 1996. — No 153 (8). — P. 969—972.
  10. Geer J. H., Manguno-Mire G. M. Gender differences in cognitive processes in sexuality // Annual Review of Sex Research. — 1997. — No 7. — P. 90-124.
  11. Воронцов Д. В. Что такое гендер // Бендас Т. В. Гендерная психология. — СПб., 2006.
  12. Булычев И. И. О содержании ключевых понятий гендеристики // Вестник Ивановского государственного энергетического университета. – 2005. – Вып. 2. – С. 138–143.
  13. Кон И. С. Мужское тело в истории культуры. – М., 2003.
  14. Анализ результатов диагностики состояния гендерных характеристик ...
  15. Бем С. Линзы гендера. Трансформация взглядов на проблему неравенства полов. – М., 2004.
  16. N27 - Фемінність та маскулінність.

Посилання і літератураРедагувати