Вікіпедія

Марценюк Тамара Олегівна

українська соціологиня, дослідниця гендерної нерівності
(Перенаправлено з Тамара Марценюк)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марценюк.

Тама́ра Оле́гівна Марценю́к (нар. 2 липня 1981(19810702)) — українська вчена, соціолог, гендерна дослідниця, освітня активістка, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія», гендерна експертка Української гельсінської спілки з прав людини, гостьова дослідниця за програмою ім. Фулбрайта у Колумбійському університеті (США, 2017—2018)[1].

Тамара Марценюк
Тамара Марценюк у НаУКМА
Тамара Марценюк у НаУКМА
Тамара Марценюк у НаУКМА
Народилася 2 липня 1981(1981-07-02) (42 роки)
Країна Україна
Діяльність соціолог
Alma mater Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Галузь гендерна соціологія
Вчене звання доцент
Науковий ступінь кандидат соціологічних наук
Висловлювання у Вікіцитатах

Авторка більше 100 наукових праць, низки публіцистичних статей, розділів підручників і книг, зокрема «Гендер для всіх. Виклик стереотипам» (2017), «Чому не варто боятися фемінізму» (2018), «Захисники галактики: влада і криза в чоловічому світі» (2020). За ці книги Тамарі Марценюк за рішенням Вченої ради НаУКМА від 28 січня 2021 року присуджено Премію імені Петра Могили в галузі суспільних наук.[2] У 2019 році Тамара увійшла до рейтингу «25 найкращих письменників України» журналу «Фокус»[3]. Лавреатка премії Емми Ґолдман 2023 року.

Викладає на кафедрі соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія» авторські курси «Вступ до гендерних студій», «Гендер і політика», «Маскулінність і чоловічі студії», «Соціальні проблеми України і світу» та інші.

Біографія ред.

Народилася 1981 року в місті Ковель, Волинська область. Закінчила середню школа № 11 зі золотою медаллю. Навчання продовжила в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю соціологія.

«Передусім (я вибрала НаУКМА), тому що це був україномовний виш. Я родом з Волинської області, з україномовного середовища, й мені хотілося навчатися рідною мовою. А на той час, у кінці 90-х, навіть провідні виші були двомовними. Ще мені дуже сподобалася концепція — нестандартний підхід до навчання і виклик традиційній пострадянській освіті. Спрацювало й „сарафанне радіо“, бо в моїй школі уже були ті, хто вчилися в Києво-Могилянській академії і давали дуже хороші відгуки.

А спеціальність я вибрала абсолютно випадковим чином, методом виключення. Знала, що не хочу йти на економіку, право, інші дисципліни. Обрала соціологію — і ні краплі не шкодую», — пояснює Тамара[4].

2002 року отримала в НаУКМА диплом бакалавра, 2004-го — магістра. Пізніше вступила в аспірантуру на програму «Соціальні структури та соціальні відносини» (2004—2007).

2005 року Тамара Марценюк почала викладати на кафедрі соціології НаУКМА й одночасно дистанційно навчатися на курсі «Міжкультурна комунікація» в Университеті Готланда (Швеція). У 2006—2007 роках пройшла стажування в Гетеборзькому університеті за програмою Вісбі. Також під час роботи у відділі міжнародного співробітництва НаУКМА (2004—2011) Вона консультувала студентів і викладачів щодо різноманітних міжнародних грантових поїздок, проводила презентації освітніх програм, приймала міжнародних студентів та дослідників, організовувала конференції та літні школи. Цей досвід став основою її курсів та книжок про здобуття освіти за кордоном.[5][неавторитетне джерело]

30 жовтня 2009 року — захистила дисертацію за темою «Інституційні засади регулювання ґендерних відносин».[6]

З 2007 року брала участь у роботі організації Amnesty International.

З 2009 року — учасниця Соціологічної асоціації України, дослідниця Центру дослідження суспільства.

2013—2016 роках — співзасновниця, координаторка гендерного напрямку журналу соціальної критики «Спільне»[7]. Співредакторкою випуску № 6 «Гендер і праця».

Мала членство в ГО «Спудейське братство НаУКМА».[джерело?]

Відзнаки ред.

2023 року Марценюк стала лавреаткою премії Емми Ґолдман «за видатні досягнення та внесок у дослідження фемінізму та нерівності»[8].

Видані книжки ред.

  • «По світу по освіту: посібник із міжнародного стипендійного навчання» (перше видання 2015 року; друге доповнене видання 2020 року разом у співавторстві з Анною Лисюк, 10 % прибутку від продажу електронної версії книги у форматі pdf, за інформацією на сайті проекту,[9] іде на розвиток освітніх ініціатив в Україні)
  • «Гендер для всіх. Виклик стереотипам» (2017, створена на основі матеріалів авторського курсу «Жінки і чоловіки: гендер для всіх»)
  • «Чому не варто боятися фемінізму» (2018, після виходу цієї книжки авторка посіла 12 місце в рейтингу найкращих письменників України за версією редакції журналу «Фокус»).[3]
  • «Захисники галактики: влада і криза в чоловічому світі» (2020)

Основні публікації ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Викладачі НаУКМА: Тамара Марценюк, резюме (PDF). НаУКМА. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022.
  2. ↑ Премія імені Петра Могили. Архів оригіналу за 16 травня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  3. ↑ а б Авторский арсенал. Рейтинг Фокуса "25 лучших писателей Украины". Журнал Фокус. 24-05-2019. Архів оригіналу за 1 листопада 2020.
  4. ↑ Мельниченко, Мар’яна. Тамара Марценюк. «Гендерний підхід передбачає вибір». Моя Могилянка. Архів оригіналу за 26 лютого 2020.
  5. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :4 не вказано текст
  6. ↑ Марценюк, Тамара (2009). Інституційні засади регулювання ґендерних відносин. ResearchGate.
  7. ↑ Журнал «Спільне», № 6: Гендер і праця. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 15 червня 2017.
  8. ↑ Горлач, Поліна (25 вересня 2023). Марценюк та Зарембо отримали премію за внесок у дослідження фемінізму. Суспільне. Процитовано 27 вересня 2023.
  9. ↑ По світу по освіту.[первинне джерело]

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Марценюк Тамара Олегівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марценюк_Тамара_Олегівна&oldid=40513215