Буч і фем

кліше для позначення гендерних ролей у лесбійських стосунках

Буч (англ. butch) і фем (фр. femme) — терміни сленгу ЛГБТ-спільноти, кліше для позначення гендерних ролей в лесбійських в стосунках[1][2]. Сучасні лесбійки поступово відходять від відносин фем/буч, які стають непопулярними в лесбійському середовищі[3][4]. Сьогодні відносини фем/буч з чітким розподілом ролей та обов'язків є стереотипними й властиві, в основному, молодим лесбійкам.

Буч і фем
Зображення
CMNS: Буч і фем у Вікісховищі
«Спільнота бучів та фем» на гей-прайді в Нью-Йорку, 2007 рік
Стереотипна пара буч і фем

Етимологія та історія ред.

 
Американський буч-фем символ

Слово «femme» походить з французької та перекладається як жінка. Слово «буч» походить від англійського «butcher», що у перекладі «м'ясник».[5]

Поділ лесбійок на «активних» бучів та «пасивних» фем починається в кінці XIX — початку XX століття, коли багато дам вищого світу мали романтичні одностатеві зв'язки. У Великій Британії в 1928 році Редкліфф Голл видає роман «Криниця самотності», що увіковічив фем/буч-сім'ю. Героїня роману Стефані Гордон стає класичним зразком буча, а її коханка Мері — класичним прикладом фем.

Буч ред.

Буч — маскулінна лесбійка. Бучі — «активні» лесбійки, виконують панівну роль у стосунках. «Активність» не має відношення до розподілу ролей у сексі, а говорить про маскулінну модель поведінки. Бучі піклуються про своїх коханих, оберігають і захищають їх, виконують стереотипно чоловічі обов'язки по дому, займаються важкою роботою, розвивають і підтримують маскулінні риси характеру — прагнення будувати кар'єру, піклуватись про матеріальний добробут сім'ї, бажання бути опорою для партнерки. Часто бучі воліють носити чоловічий одяг або унісекс, полюбляють татуювання і пірсинг.

Оскільки бучі видиміші в суспільстві за фем, масова свідомість схильна приймати за лесбійок тільки їх. Як правило, бучі набагато раніше, ніж фем, усвідомлюють і починають декларувати свою гомосексуальність[6].

Фем ред.

Фем — фемінна лесбійка. У стосунках виконують стереотипно «жіночу» роль, пасивно приймають залицяння партнерки. Зовні фем практично неможливо відрізнити від гетеросексуальних жінок, до них часто залицяються чоловіки.

Критика використання термінології ред.

Відмінності між «буч» і «фем» досить умовні. Більшість лесбійок не зараховують себе ні до однієї з цих категорій. Наприклад, серед опитаних у 1989—1990 роках американських лесбійок 18,5 % визначили себе як «фем», 14,7 % як «буч», 47,9 % визнали себе андрогінними, а 18,8 % не знайшли відповідного визначення. Суттєвої різниці в сімейному статусі, стосунках з матір'ю, домашніх ролях або в сексуальній практиці між «бучами» і «фем» не виявлено.

У культурі пострадянського простору іміджеві та поведінкові відмінності буч зазвичай куди менш радикальні, а частіше і зовсім розмиті або повністю відсутні. Більшість типових рис буч притаманні зовсім іншим групам: короткі зачіски все частіше носять гетеросексуалки, а «чоловіча» стилістика мови зустрічається серед молодих неформалок. Наслідування епатажним західним образам зазвичай повністю іміджеве і пов'язане з модами молодіжних субкультур, а ніяк не з орієнтацією дівчини. Аналогічно, будь-яка дівчина може бути помилково прийнята за фем.

Див. також  ред.

Примітки ред.

  1. Hollibaugh, Amber L. (2000). Dangerous Desires: A Queer Girl Dreaming Her Way Home. Duke University Press. p. 249. ISBN 0822326191.
  2. Boyd, Helen (2004). Husband Betty: Love, Sex and Life With a Cross-Dresser[недоступне посилання]. Sdal Press. p. 64. ISBN 1560255153.
  3. Beeming, Brett (1996).Queer Studies: A Lesbian, Gay, Bisexual and Transgender Anthology [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.]. NYU press. pp. 23–27. ISBN 0814712584.
  4. Kramararae, Chris (2000). International Encyclopaedia of Women. Routledge. p. 133. ISBN 0415920892.
  5. Walker, Ja'nina (March 2012). Bottom–Femme Top? An Exploration of Lesbian Stereotypes."[недоступне посилання з лютого 2019] Journal of Lesbian Studies. Retrieved May 2, 2016.
  6. Типы и личности [Архівовано 29 січня 2011 у Wayback Machine.] // Кон И. С. Любовь небесного цвета. — М.: Продолжение жизни, 2001. — 384 с. ISBN 5-7654-1238-6

Подальше вивчання ред.

Книги та журнали
Збірки