Сексуальне насильство

сексуальні дії шляхом насильтва чи примусу (без згоди людини, в т. ч. якщо вона нездатна дати згоду)

Сексуальне насильство (en. Sexual violence) — будь-яка примусова сексуальна дія або використання сексуальності іншої людини.

Сексуальне насильство на 100000 осіб за 2010—2012 рр.
Див. також: Згода на секс

Стамбульська конвенція відносить до кримінальних порушень категорії «насильства проти жінок», за котрі передбачена кримінальна відповідальність, «сексуальне насильство, включаючи зґвалтування, що недвозначно покриває всі сексуальні активності з особою без її згоди (non-consensual sex)». Передбачає проникнення до будь-якої частини тіла постраждалої(-го) будь-якої частини тіла кривдника чи предмета[1]. Підвидом сексуального насильства Конвенцією визначається і «сексуальне домагання  — будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, мета або наслідок якої — порушення гідності особи, зокрема шляхом створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища»[1]. Декларація з ліквідації насильства проти жінок, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН в 1993 році, відкрито згадує про зґвалтування дружини чоловіком як про насильство проти жінок.

Поширеність та оцінка

ред.

Сексуальне насильство поширене в усьому світі, хоча в більшості країн проводиться мало його досліджень[2]. За даними Управління ООН з наркотиків і злочинності на основі опитувань у 56 країнах, оприлюднюються лише 11 % випадків сексуальних нападів[3]. За дослідженнями, проведеними в ПАР і Танзанії, приблизно кожна четверта жінка потерпає від сексуального насильства з боку інтимного партнера, а близько третини дівчат-підліток повідомляють, що їх перший сексуальний досвід був пов'язаний з примусом[4][5][6]. Прихований характер сексуального насильства ускладнює оцінку масштабу проблеми[7].

Злочини, вчинені на сексуальному ґрунті, часто залишаються не покараними через звинувачення потерпілих, зокрема й ригідною правоохоронною системою, як-от необхідність доводити, що потерпілі намагалися протистояти нападові, та інші міфи про зґвалтування[1].

Наслідки

ред.

Сексуальне насильство має серйозні наслідки для фізичного і психічного здоров'я. Воно не тільки викликає фізичні травми, а й збільшує ризик проблем з сексуальним і репродуктивним здоров'ям, що мають як негайні, так і віддалені наслідки[8]. Його вплив на психічне здоров'я може бути не менш серйозним і тривалим, ніж фізичні наслідки[9]. Сексуальне насильство може призводити до смерті в результаті самогубства, зараження ВІЛ-інфекцією чи іншими ЗПСШ, або вбивства, причому здійсненого як під час сексуального нападу насильником, так і після власне сексуального насильства, а також іншими особами як покарання потерпілої, в формі так званого «вбивства честі». Сексуальне насильство також може сильно впливати на соціальне благополуччя потерпілих, якщо їх стигматизують і піддають остракізму, зокрема, власні родичі і близькі[10].

Види сексуального насильства

ред.

Причини та фактори

ред.

Особистість ґвалтівника

ред.

Секс з використанням примусу може приносити ґвалтівнику сексуальне задоволення, хоча його основна мета, як правило, полягає в утвердженні влади і контролю над жертвою. Часто люди, що примушують до сексу партнер/ок, з якими вони перебувають у шлюбі, вважають свої дії допустимими на цій підставі. Зґвалтування жінок і чоловіків часто використовується під час війни як форма атаки на супротивника, що символізує підкорення і приниження його жінок і чоловіків[11]. Воно може також використовуватися для покарання людей за порушення соціальних чи моральних норм, наприклад, за подружню зраду або знаходження в громадському місці в стані сп'яніння. Жінки і чоловіки також піддаються зґвалтуванню, перебуваючи під вартою або в тюремному ув'язненні.

Законодавчі підходи

ред.
 
Ратифікували (синій) та лише підписали (червоний) Стамбульську конвенцію

Міжнародні документи

ред.

Значна кількість різних форм сексуального насильства у кримінальному праві сучасних держав є криміналізованою (див. Статеві злочини). Стамбульська конвенція вимагає обов'язкової криміналізації сексуального насильства (будь-яких сексуальних активностей з особою без її інформованої, свідомої, добровільної та відкличної згоди). Більш того, щоб розв'язати дилему доказовості згоди на секс, передбачається врахування обставин, при яких відбулася дія, при оцінці того, чи була дана згода, незалежно від того, чи жертва чинила будь-який фізичний опір. Також встановлюється кримінальна відповідальність за зґвалтування в шлюбі, між партнерами чи між подружньою парою/партнерами в минулому. Щодо сексуальних домагань Конвенція дозволяє країнам-учасницям вибрати некримінальні (цивільні чи адміністративні) правові санкції.

Закон про згоду на секс

ред.
Докладніше: Згода на секс

Україна

ред.

Запобігання та подолання

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в К О Н В Е Н Ц І Я Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція). Довідник для членів парламенту [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. Київ, К. І.С., 2014 р
  2. Home page of The Sexual Violence Research Initiative. Svri.org. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 27 серпня 2012.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Jewkes R et al. relationship dynamics and adolescent pregnancy in South Africa. Social Science and Medicine, 2001, 5:733-744.
  5. Matasha E et al. Sexual and reproductive health among primary and secondary school pupils in Mwanza, Tanzania: need for intervention. AIDS Care, 1998, 10:571-582.
  6. Buga GA, Amoko DH, Ncayiyana DJ. Sexual behaviour, contraceptive practice and reproductive health among school adolescents in rural Transkei. South African Medical Journal,1996, 86:523-527.
  7. Jewkes R, Abrahams N. The epidemiology of rape and sexual coercion in South Africa: an overview. Social Science and Medicine (in press).
  8. Holmes MM et al. Rape-related pregnancy: estimates and descriptive characteristics from a national sample of women. American Journal of Obstetrics and Gynecology, 1996, 175:320-324.
  9. Briggs L, Joyce PR. What determines post-traumatic stress disorder symptomatology for survivors of childhood sexual abuse? Child Abuse & Neglect, 1997, 21:575-582.
  10. Mollica RF, Son L. Cultural dimensions in the evaluation and treatment of sexual trauma: an overview. Psychiatric Clinics of North America, 1989, 12:363-379.
  11. Swiss S et al. Violence against women during the Liberian civil conflict. Journal of the American Medical Association, 1998, 279:625-629.

Посилання

ред.