Шведська модель протидії проституції

підхід, що карає клієнта проституції і підтримує проституйовану особу

Нордична (північна, шведська) модель підходу до проституції[1] (англ. Nordic model approach to prostitution), також відома як неоаболіціонізм (англ. Neoabolitionism) та закон про покупців сексу — загальнодержавна стратегія скорочення попиту на проституцію шляхом криміналізації покупців (клієнтів) та декриміналізації проституйованих з метою скорочення обсягу секс-індустрії[2]. Останнім часом поширеним стає термін «Модель рівності»[3][4], який означає те саме.

Шведська модель у світі
Countries that adopted the Nordic Model approach on prostitution (2019).png
Країни, що прийняли нордичну модель підходу до проституції станом на 2019 рік
Як працює Шведська модель протидії проституції

Підхід, коли продавати секс — легально, купувати — злочин, постраждалим надається допомога у виході з проституції (правовий захист, необхідна реабілітація, профорієнтація та працевлаштування), а громадськість отримує широку просвіту щодо гендерного насильства, прав людини та сексуальної етики, є ефективним інструментом зниження попиту на проституцію, згідно з більшістю досліджень[5][6][7][8][9][10].

Модель бере початок із Закону «Про заборону на купівлю сексуальних послуг».[11] Попри назву «нордична», вона розповсюдилась далеко за межі скандинавських країнах і не пов'язана з однойменною соціально-економічною моделлю. У 2014 році Європарламент ухвалив резолюцію[12] на користь Нордичної моделі, в якій закликав держави-членкині криміналізувати купівлю проституції та пропонувати підтримку жертвам торгівлі людьми для виходу із проституції.[13] На сьогодні 5 із 28 держав-членкинь ЄС повністю або частково прийняли модель.[14][15][16][17] В Німеччині[18], Іспанії[19], Латвії[20] та Литві[21] йде робота над прийняттям моделі. Поза ЄС Велика Британія[22] також розглядає цей підхід, він вже діє у Північній Ірландії[23].

Опоненти моделі стверджують, що недостатньо доказів того, що ця форма законодавства насправді зменшує попит; інші стверджують, що проституція не зменшується, а просто ще більше відходить в тінь.[24] Лише деякі міжнародні організації виступають проти цього типу законодавства, наприклад, Amnesty International закликає скасувати подібні закони.[25] Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) виступає за декриміналізацію проституції, але не закликає до легалізації сутенерства (т. зв. повної декриміналізації).

ВпровадженняРедагувати

  • 1999 — модель вперше запроваджена у Швеції як частина закону Квіннофріда (Закон проти насильства над жінками).
  • 2009 — модель набула чинності в Норвегії як частина Sexkjøpsloven (Закону про покупців сексу).[14]
  • 2009 — Ісландія також прийняла модель. За опитуваннями громадської думки, 70 % населення підтримали заборону на придбання сексуальних послуг.[26]
  • 2014 — Канада запровадила нордичну модель як частину Закону про захист громад та експлуатованих осіб.[27]
  • 2015 — Північна Ірландія прийняла модель.[15]
  • 2016 — Франція прийняла модель.[16]
  • 2017 — В Ірландії придбання сексуальних послуг стало незаконним в рамках Закону про сексуальні правопорушення.[17]
  • 2018 — Ізраїль приймає Нордичну модель.[28]

ЕфективністьРедагувати

ШвеціяРедагувати

У 2008, через 9 років після впровадження, шведський уряд призначив спеціальний слідчий комітет (Комітет з розслідування) під проводом колишньої судді Верховного суду Анни Скархед, щоб оцінити дію заборони на купівлю сексуальних послуг. За звітом комітету, вулична проституція зменшилась наполовину.[29] Поліція зосередилася на скороченні вуличної проституції як сигналі для громадськості, оскільки така форма проституції була найпомітнішою. Змінилася й громадська думка: 70 % населення висловилося за заборону придбання сексуальних послуг у Швеції. Комітет додав застереження, що, оскільки проституція та торгівля людьми є складними питаннями, які часто проводяться таємно, а опитування часто обмежені, до будь-яких даних слід ставитися обережно.[24]

Комітет з прав жінок та гендерної рівності Євросоюзу у 2013 заявив, що «проституйоване населення Швеції становить одну десяту у порівнянні із сусідньою Данією, котра має лише на 40 % меншу кількість населення і де купівля сексу є законною. Закон змінив громадську думку. У 1996 році 45 % жінок та 20 % чоловіків висловилися за криміналізацію покупців сексу. У 2008 році 79 % жінок та 60 % чоловіків висловились за закон. Щобільше, шведська поліція підтверджує, що скандинавська модель мала стримувальний вплив на торгівлю людьми для сексуальної експлуатації».[30] До запровадження в 1999 про те, що вони користуються проституцією заявляли 12.5 % чоловіків, у 2014 — лише 7,7 % чоловіків.[13]

За звітом шведського уряду (2013 рік), вулична проституція за попередні 10 років зменшилася вдвічі, при цьому реклама ескорту зросла з 304 до 6965. У звіті зазначено, що збільшення кількості реклами не обов'язково означає, що зросла кількість осіб в проституції.[24] За звітом Шведського інституту, доступність проституції зросла у Швеції завдяки Інтернету так само, як і в інших країнах[31]. Пер-Андерс Сюнессон, адвокат, який більше 20 років працює у Швеції та на міжнародному рівні із соціальною та кримінальною політикою, стверджує: «Ніщо не вказує на те, що в Швеції спостерігається більший приріст проституції через Інтернет, ніж у інших країнах. Це вказує на те, що заборона не призвела у Швеції до переміщення вуличної проституції в Інтернет»[32].

НорвегіяРедагувати

Модель набула чинності в Норвегії у 2009 році як частина Sexkjøpsloven (Закон про покупців сексу)[14], запровадженого у 2008 році під урядом Єнса Столтенберга з лейбористів. Уряд працює у складі коаліції Центристської партії (Senterpartiet), Норвезька робітнича партія (Arbeiderpartiet) та Соціалістичної лівої партії (Sosialistisk Venstreparti). Вперше закон обговорювався в 1997 році. В 2000 р. запровадила кримінальну відповідальність за покупку сексу серед осіб, які не досягли 18-річного віку.[33][34] Спочатку відбувалась протидія впровадженню моделі, і Норвегія провела оцінку законів про проституцію в Нідерландах та Швеції, щоб дійти висновку, яку модель слід прийняти. Підходи законодавства обох країн були визнані хибними.[35] Однак зі збільшенням кількості торгівлі людьми у 2000-х Норвегія застосувала модель для зменшення трафікінгу для секс-індустрії,[36][37][38][39] а потім перейняла скандинавську модель.[40]

У своїх маніфестах на парламентських виборах 2013 року Консервативна партія (Høyre), Партія зелених (Miljøpartiet de Grønne), Ліберальна партія (Venstre) та Партія прогресу (Fremskrittspartiet) включили скасування Закону про купівлю сексу, стверджуючи, що відсутня політична підтримка закону.[41][42] Однак консерваторам, зеленим, лібералам та прогресистам не вдалося набрати більшість на виборах 2013 року, тому закон не був скасований. На парламентських виборах 2017 року їм також не вдалося отримати більшість. На цей час вони займають 80 зі 169 депутатських місць разом. Партії, що мають більшість, а саме Центристська партія, Християнсько-демократична партія, Лейбористська партія та Соціалістична ліва партія, виступають за підтримку цього закону.[43]

Дослідження норвезької влади через п'ять років після набрання чинності законом, встановило, що модель гальмує розвиток ринку проституції і сприяє тому, що Норвегія стає менш привабливою для проституції. Досліджено, що ринок вуличної проституції впав до 45–60 % у порівнянні з рівнем до запровадження закону.[44][41][45] За підрахунками, загальний ринок проституції зменшився на 25 %.[46] Деякі науковці ставлять це під сумнів на підставі того, що в даних, що використовуються для ствердження успіху, є занадто багато невизначеностей,[24] а Координаційна група з питань жертв торгівлі людьми в Норвегії (KOM) повідомила, що кількість виявлених потенційних жертв торгівлі людьми для сексуальної експлуатації збільшувалась щороку між 2007 і 2012 роками. Хоча ця цифра знизилася в 2013, кількість жертв все ще була вищою, ніж у 2007. Кількість жертв знову зросла у 2014.[47]

Опитування проституйованих жінок показали, що з введенням закону змінилися клієнти: поменшало молодих чоловіків, чоловіків вищого класу, побільшало іноземців. Як і у Швеції, до чоловіків, які купують секс, стали ставитися негативніше (особливо молоді чоловіки).[48] У звіті також зазначалося, що проституйовані жінки можуть боятися пред'являти звинувачення за насильницькі дії покупців через загрозу виселення з місця, де надають послуги.[49] Виселення відбуваються через закон, що забороняє отримувати прибуток від роботи повією: орендодавці отримують прибуток від доходів проституйованих жінок, отже, як тільки поліція дізнається, що за певною адресою займаються проституцією, вона зв'язується з наймодавцем і просить їх виселити жінок.[50]

В той же час порівняльне дослідження після запровадження Нордичної моделі показало, що в Норвегії суттєво знизилися рівні серйозного фізичного і сексуального насильства: кількість зґвалтувань зменшилась на 48 % (тобто майже в 2 рази), ударів кулаком — на 38 %, насильство з боку постійних клієнтів знизилося на 65 %, а насильство з боку незнайомої людини в машині зменшилося на 60 %[51].

ІсландіяРедагувати

Хоча з 2009 купівля сексу незаконна, з 2015 року спостерігається значне зростання організованої проституції, що певною мірою стало наслідком швидкого зростання туристичного сектора[52]. У звіті національного комісара ісландської поліції (2017) йдеться, що проституція «вибухнула» за останні 18 місяців.[52] Переважна більшість проституйованих — іноземки. За даними поліції, проституція в Ісландії частково пов'язана з організованою злочинністю та торгівлею людьми. Країна стала напрямком секс-туризму.[53] Серед факторів, які перешкоджають повному виконанню закону:

  • Жертви торгівлі людьми відмовляються співпрацювати з поліцією та свідчити проти своїх викрадачів;
  • Значне зростання туризму в Ісландії загалом за останні роки (що збільшило попит на проституйованих жінок).
  • Трафікерам легко переправляти жінок з бідніших країн ЄС в Ісландію та змусити залишатися три місяці, не реєструючи їх офіційно (оскільки Ісландія входить в Шенген).[54]
  • У ісландській системі правосуддя досі не відбулося суттєвих змін. Судові засідання часто проводяться в приватному режимі, не впливаючи на репутацію чоловіка, якого судять за купівлю людини для сексу. Штрафи, які виставляються, також порівняно низькі.[55]

Жінки зі Східної Європи, Прибалтики та Південної Америки входять у категорію ризику в Ісландії. Державний департамент США з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми знизив рейтинг Ісландії в 2017 році з рівня 1 до рівня 2.[56] В 2020 рейтинг залишався на рівні 2, хоча «уряд продемонстрував загальні посилення зусиль у порівнянні з попереднім звітним періодом, але… не притягував до кримінальної відповідальності та не засуджував підозрюваних у торгівлі людьми дев'ятий рік поспіль. Влада розслідувала менше випадків торгівлі людьми та виявила меншу кількість підозрюваних жертв. Крім того, урядовці не проводили належного аналізу показників торгівлі людьми серед вразливих груп населення»[57].

Порівняння з легалізацієюРедагувати

У 2012 році дослідники/-ці з Німеччини, Швейцарії та Великої Британії вивчили вплив легалізації проституції на торгівлю людьми. Загальним висновком стало те, що легалізація проституції призводить до розширення ринку проституції, що збільшує торгівлю людьми.[58][59] Зростання нелегальної проституції після її легалізації може бути спричинене двома факторами:

  • незаконне постачання може видаватися законним,
  • легалізація зменшує стигму, пов'язану зі споживанням забороненої послуги.

Прикладом зростання проституції після легалізації є Данія: обсяг зріс на 40 % між 2002 і 2009 роками після легалізації в 1999.[60] Деякі дослідження в Європі дозволяють припустити, що торгівля людьми нижча в країнах, де проституція та її купівля є незаконними, а найвищий у країнах, де проституція легалізована.[61]

Шведська модель на міжнародному рівні і в УкраїніРедагувати

На міжнародному рівні скандинавську модель підтримують різні частини політичного спектру, включаючи феміністок, лівих, лібералів та правих[джерело?][перевірити]. Це залежить від загальної культури та ставлення до сексу та проституції у культурі та країні.

В УкраїніРедагувати

В Україні станом на 2021 рік відсутнє покарання за проституцію, але в теорії кримінального права плата за використання проституції вважається використанням вразливого стану потерпілої. Відповідно до порівняння наукових та законодавчих підходів України та Швеції, наша держава вже сьогодні близька до шведської моделі. Однак, це лише теоретичне положення, яке потребує подальшого законодавчого закріплення.[62]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Kingston, Sarah (25 жовтня 2018). No model in practice: a 'Nordic model' to respond to prostitution?. Crime, Law and Social Change 71 (4): 423–439. doi:10.1007/s10611-018-9795-6. 
  2. Nordic Model Now! (27 березня 2016). What is the Nordic Model?. Nordic Model Now!. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  3. Brussels’ Call Together for a Europe Free from Prostitution. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 12 серпня 2021. 
  4. The Equality Model: A Paradigm Change to Reduce Sex Trafficking. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021. 
  5. The Swedish Law That Prohibits the Purchase of A Sexual Service: Best Practices for Prevention of Prostitution and Trafficking in Human Beings. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021. 
  6. Human Trafficking and Regulating Prostitution. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021. 
  7. The Inquiry’s remit and work. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 14 травня 2021. 
  8. PROSTITUTION POLICY IN SWEDEN – TARGETING DEMAND. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 14 травня 2021. 
  9. Sexual exploitation and prostitution and its impact on gender equality. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021. 
  10. Does Legalized Prostitution Increase Human Trafficking?. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021. 
  11. What We Know About the Nordic Model. Women's Coalition for the Abolition of Prostitution. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  12. Punish the client, not the prostitute. European Parliament. 26 лютого 2014. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 13 травня 2021. 
  13. а б Murphy, Meghan (26 лютого 2014). EU Parliament passes resolution in favour of the Nordic model. Feministcurrent.com. Feminist Current. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  14. а б в Amnesty International 2016. The human cost of 'crushing' the market. Amnestyusa.org. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  15. а б d'Urso, Joseph (June 2015). Buying sex a criminal offense under controversial Northern Ireland law. Reuters. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  16. а б Murphy, Megan (6 квітня 2016). France adopts the Nordic model. Feminist Current. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  17. а б Fisher, Anna. Lessons from Ireland on Prostitution. Nordic Model Now!. Nordic Model Now!. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 серпня 2019. 
  18. Effectively fight human trafficking. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 14.05.2021. 
  19. Calvo anuncia una ley para abolir la prostitución y recrudece el choque con Irene Montero. Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 14 травня 2021. 
  20. Decriminalising the sex trade will not protect its workers from abuse. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021. 
  21. LIETUVOS RESPUBLIKOS BAUDŽIAMOJO KODEKSO PAPILDYMO 1473 STRAIPSNIU ĮSTATYMAS. 
  22. MP launches Bill criminalising purchase of sex. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021. 
  23. Зайцева, Олена (3 лютого 2018). Шведська модель боротьби з проституцією: протидія, а не комфортизація. Гендер в деталях (українською). Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021. 
  24. а б в г Prostitution – Third Report of Session 2016–17. Publications.Parliament.uk/. Home Affairs Select Committee. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  25. Amnesty International Policy On State Obligations To Respect, Protect And Fulfil The Human Rights Of Sex Workers. Amnesty.org. Amnesty International. 26 травня 2016. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 13 травня 2021. 
  26. A new law makes purchase of sex illegal in Iceland. Jafnréttisstofa – The Centre for Gender Equality. Архів оригіналу за 12 червня 2018. 
  27. Haak, Debra. Canada's laws designed to deter prostitution, not keep sex workers safe. The Conversation. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  28. Harkov, Lahav. Israel becomes 10th country to criminalize hiring prostitutes. The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  29. The Ban Against the Purchase of Sexual Services: An Evaluation 1999-2008. Swedish Institute. с. 7–8. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  30. Committee on Women’s Rights and Gender Equality. on sexual exploitation and prostitution and its impact on gender equality. EuroParl.Europa.eu. European Parliament. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 12 квітня 2022. 
  31. PROSTITUTION POLICY IN SWEDEN – TARGETING DEMAND (англійська). The Swedish Institute (SI). Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021. 
  32. Sunesson, Per-Anders. “EU Member-States: Presentations on international practices” session. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021. 
  33. Straffeloven § 203.
  34. Purchasing Sexual Services in Sweden and the Netherlands:Legal Regulation and Experiences. Justice Department, 8 October 2004. Regjeringen.no. 21 грудня 2004. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013. 
  35. Sexkjøp i Sverige og Nederland: Reguleringer og erfaringer. Justis- og politidepartementet, 8. Oktober 2004. Regjeringen.no. 8 жовтня 2004. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2021. 
  36. Prostitusjon på nettet har trolig økt etter sexkjøploven. Dagbladet (Norwegian). 15 грудня 2011. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 травня 2021. 
  37. Fra Nigeria til Europa Innvandring, menneskesmugling og menneskehandel. Justis- og politidepartementet 2 Feb 2005. Regjeringen.no. 2 лютого 2005. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2021. 
  38. Race and prostitution in Norway. Nordic Prostitution Policy Reform 24 Feb 2009. Nppr.se. Архів оригіналу за 21 квітня 2009. 
  39. Afrikanske drømmer på europeiske gater - Nigerianske kvinner i prostitusjon i Norge. Justis- og politidepartementet 27 June 2006. Regjeringen.no. 27 червня 2006. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2021. 
  40. Skilbrei on 'un-Norwegian' prostitution. Nordic Prostitution Policy Reform 12 Feb 2009. Nppr.se. Архів оригіналу за 26 квітня 2009. 
  41. а б Kingston, Sarah; Thomas, Terry (1 травня 2019). No model in practice: a 'Nordic model' to respond to prostitution?. Crime, Law and Social Change 71 (4): 423–439. ISSN 1573-0751. doi:10.1007/s10611-018-9795-6. 
  42. Stø, Ane; Asta, Håland. The Crusade of the Pro-Prostitution Lobby. London Abused Women's Centre. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. 
  43. Tjernshaugen, Karen (7 January 2014). «Sikker på at Stortinget fjerner sexkjøploven» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Aftenposten (in Norwegian).
  44. Rasmussen, Ingeborg. Evaluering av forbudet mot kjøp av seksuelle tjenester. Regjeringen.no. Justis- og beredskapsdepartementet. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.  p. 7.
  45. Kotsadam, Andreas; Jakobsson, Niklas (1 червня 2014). Shame on you, John! Laws, stigmatization, and the demand for sex. European Journal of Law and Economics 37 (3): 393–404. ISSN 1572-9990. doi:10.1007/s10657-012-9339-y. 
  46. Rasmussen, Ingeborg. Evaluering av forbudet mot kjøp av seksuelle tjenester. Regjeringen.no. Justis- og beredskapsdepartementet. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.  p. 8.
  47. The Human Cost Of 'Crushing' The Market Criminalization Of Sex Work In Norway. 2016. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  48. Rasmussen, Ingeborg. Evaluering av forbudet mot kjøp av seksuelle tjenester. Regjeringen.no. Justis- og beredskapsdepartementet. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.  p. 9.
  49. Rasmussen, Ingeborg. Evaluering av forbudet mot kjøp av seksuelle tjenester. Regjeringen.no. Justis- og beredskapsdepartementet. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.  p. 10.
  50. Nielsen, Alek (29 грудня 2018). Nordic Model: The Ongoing Criminalization of Sex Workers in Northern Europe. Medium. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 13 травня 2021. 
  51. New research shows violence decreases under Nordic model: Why the radio silence?. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021. 
  52. а б Organized Crime and Prostitution on the rise in Iceland. Iceland Monitor. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 28 серпня 2021. 
  53. Hafstað, Vala (26 серпня 2015). Sex Tourism a Problem in Iceland. Iceland Review. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 13 травня 2021. 
  54. Demurtas, Alice (14 березня 2018). Prostitution in Iceland Mostly Occurring in AirBnB Apartments. Grapevine. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  55. Sigridur, Ingebjörg. The effect of the law on prostitution in Iceland – Changing laws, changing attitudes. Ingebjörg. Архів оригіналу за 3 August 2019. 
  56. Iceland 2017 Trafficking in Persons Report. United States Department of State. Архів оригіналу за 3 July 2017.   Ця стаття містить текст із джерела, яке перебуває в суспільному надбанні.
  57. 2020 Trafficking in Persons Report: Iceland. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 12 серпня 2021. 
  58. Mehlman-Orozco, Kimberly (19 березня 2019). Legalizing prostitution could end sex-trafficking investigations. The Hill. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  59. Akee, Randall. Transnational Trafficking, Law Enforcement and Victim Protection: A Middleman's Perspective∗. Conference.iza.org. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  60. Hedlin, Simon. Why Legalizing Prostitution May Not Work. Forbes. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  61. Jakobsson, Niklas (25 лютого 2011). The law and economics of international sex slavery: prostitution laws and trafficking for sexual exploitation. European Journal of Law and Economics 35 (1): 87–107. doi:10.1007/s10657-011-9232-0. 
  62. «СКАНДИНАВСЬКА МОДЕЛЬ» ПРОТИДІЇ ПРОСТИТУЦІЇ: ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД І УКРАЇНА. scholar.google.com. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.