Кримінальний кодекс
Кримінальний кодекс — систематизований законодавчий акт, що врегульовує питання виключного переліку діянь, які є кримінальними правопорушеннями, встановлює підстави кримінальної відповідальності та передбачає види покарань та/або заходів безпеки до осіб, котрі вчинили заборонену дію чи бездіяльність. Водночас кримінальний кодекс має предметом регулювання також і інші, крім вище зазначених, питання матеріального кримінального права, що пов'язані з зі злочинами (проступками) і відповідальністю за їх вчинення (наприклад, давність притягнення до кримінальної відповідальності, звільнення від неї, судимість та пробацію тощо).
Кримінальний кодекс може бути єдиним джерелом кримінального права певної країни — у разі коли кримінальне право повністю кодифіковане (Україна і країни СНД), основним джерелом кримінального права — коли система джерел кримінального права не вичерпується лише кримінальним кодексом, а кримінально-правові норми розміщені в окремих законах про кримінальну відповідальність неповнолітніх, юридичних осіб, військовослужбовців (закон про військові злочини або військовий кримінальний кодекс), і ці закони діють одночасно з КК (ФРН, Франція, Чехія та ін.).
Першим кримінальним кодексом в Європі було, по суті, Кримінальне уложення німецького імператора Карла V 1532 р., яке в латиномовному варіанті мало назву кримінальної Конституції (Constitutio Criminalis Carolina[1]). Появу терміна «кримінальний кодекс» пов"язують з прийнятим 1810 р. Кримінальним кодексом Франції (Code Penal). Кримінальні кодекси є більш типовими для континентального (романо-германського) права і в країнах, які рецепціювали римську правову традицію (Африка, Латинська Америка та ін.); рідкісними кримінальні кодекси є в країнах, що належать до юрисдикції загального права (англ. common law jurisdictions -- країни-репрезентанти англо-саксонської правової сім"ї).
Кримінальні кодекси сучасних держав були прийняті в різний час, тому, щоб відповідати сучасним потребам боротьби зі злочинністю, кримінальне законодавство досить часто оновлюється шляхом часткового реформування окремих інститутів (наприклад, Шостий закон про реформу кримінального права 1998 року у ФРН) або шляхом повної рекодифікації (наприклад, у 2009 р. в Румунії було прийнято новий КК, який мав замінити КК 2004 р., однак через те, що КК Румунії 2004 р. ніколи так і не вводився в дію [2], фактично КК 2009 р. замінив КК Румунії 1969 р.).
У Європі виділяються декілька поколінь кримінальних законів. Найстарішими є кримінальні кодекси Мальти (1854р.; фактично КК Франції 1810 р., перекладений італійською мовою), Бельгії (1867р.; діє також на території Люксембургу), Голландії (1886р.), Фінляндії (1889 р.), Норвегії (1902 р.). У 30-ті роки XX ст. Були прийняті чинні КК Італії (1930), Данії (1930), Швейцарії (1937). З кодифікацій 60-х рр. сьогодні зберігають чинність лише КК Швеції 1965 р. та реформований КК Болгарії 1968 р. В значній кількості європейських країн (особливо постсоціалістичного табору) в зв’язку з демократичними перетвореннями, у 1990-2000 рр. також було прийняте нове кримінальне законодавство. Нові КК з’явилися в Албанії (1995), Іспанії (1995), Македонії (1996), Росії (1996), Хорватії (1997), Польщі (1997). Найновішими європейськими кримінальними законами є КК Словаччини (2005р.[3]), Словенії (2008р.), КК Чеської республіки від 8 січня 2009 р. (чинний з 01 січня 2010 р.), КК Румунії від 17 липня 2009 р. № 286 (за першою редакцією перехідних положень він мав набрати чинності з 24 липня 2010 р., але набрав чинності фактично 01 лютого 2014 р.[4]), КК Республіки Хорватія від 21 листопада 2011 р. Новий КК Угорщини прийнято 25 червня 2012 р., він набув чинності з 01 липня 2013 р.
Зміст
Кримінальні кодекси за країноюРедагувати
ЄвропаРедагувати
Кримінальний кодекс Австрії від 29 січня 1974 р.
Кримінальний кодекс Албанії від 27 січня 1995 р.
Кримінальний кодекс Андорри 2005 р.
Кримінальний кодекс Бельгії 1867 р.
Кримінальний кодекс Республіки Білорусь 1999 р.
Кримінальний кодекс Болгарії від 15 березня 1968 р.
Кримінальний кодекс Боснії і Герцеговини 2003 р.
Кримінальний кодекс Греції 1950 р.
Кримінальний кодекс Естонської республіки від 06 червня 2001 р. [5]
Кримінальний кодекс Данії від 15 квітня 1930 р.
Кримінальний кодекс Ісландії від 12 лютого 1940 р.
Кримінальний кодекс Іспанії від 23 листопада 1995 р.
Кримінальний кодекс Італії від 19 жовтня 1930 р.
Кримінальний кодекс Республіки Косово від 20 квітня 2012 р.
Кримінальний кодекс Ліхтенштейну від 24 червня 1987 р.
Кримінальний кодекс Македонії від 23 липня 1996 р.(чинний з 01 листопада 1996 р.)
Кримінальний кодекс Мальти від 10 червня 1854 р.
Кримінальний кодекс Республіки Молдова від 18 квітня 2002 р.
Кримінальний кодекс Князівства Монако від 28 вересня 1967 р. [6]
Кримінальний кодекс від 20 травня 2005 р.[7] (Загальногромадянський кримінальний кодекс Норвегії від 22 травня 1902 р.[8])
Кримінальний кодекс Федеративної республіки Німеччини від 15 травня 1871 р.
Кримінальний кодекс Республіки Польща від 06 червня 1997 р.
Кримінальний кодекс Португалії в ред. 1982 р.
Кримінальний кодекс Російської Федерації від 13 червня 1996 р.
Кримінальний кодекс Румунії від 17 липня 2009 р. (чинний з 1 лютого 2014 р.)
Кримінальний кодекс Сан-Марино від 25 лютого 1974 р.
Кримінальний кодекс Республіки Сербії від 29 вересня 2005 р. (чинний з 01 січня 2006 р.)
Кримінальний кодекс Угорщини від 25 червня 2012 р.
Кримінальний кодекс України від 05 вересня 2001 р.
Кримінальний кодекс Фінляндії від 19 грудня 1889 р.
Кримінальний кодекс Франції від 22 липня 1992 р.
Кримінальний кодекс Республіки Хорватія від 21 листопада 2011 р. (чинний з 1 січня 2013 р.)
Кримінальний кодекс Чеської республіки від 8 січня 2009 р.
Кримінальний кодекс Республіки Чорногорія від 17 грудня 2003 р.
Кримінальний кодекс Швейцарії від 21 грудня 1937 р.
Кримінальний кодекс Швеції від 21 грудня 1962 р.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
АзіяРедагувати
Кримінальний кодекс КНР від 14 березня 1997 р.
Кримінальний кодекс Республіки Корея від 18 вересня 1953 р.
Кримінальний кодекс Монголії 2002 р. (переглянутий)
Кримінальний кодекс Туреччини від 26 вересня 2004 р.
Кримінальний кодекс Японії від 24 квітня 1907 р.
Північна АмерикаРедагувати
Кримінальний кодекс Канади 1892 р. (в ред. 1985 р.)
Кримінальний кодекс Куби від 29 грудня 1987 р. (чинний з 30 квітня 1988 р.)
Федеральний Кримінальний кодекс Мексики від 14 серпня 1931 р.
Титул 18 Зводу законів США, так званий Федеральний Кримінальний кодекс США, в ред. від 25 червня 1948 р. з наступними змінами
.svg){kind=small}
Південна АмерикаРедагувати
Кримінальний кодекс Аргентини 1921 р.
Кримінальний кодекс Бразилії від 07 грудня 1940 р. (чинний з 01 січня 1942 р.)
Кримінальний кодекс Перу 1991 р.
Кримінальний кодекс Чилі від 12 листопада 1874 р. (чинний з 01 березня 1875 р.)
Австралія та ОкеаніяРедагувати
Держави пострадянського просторуРедагувати
Кримінальний кодекс Азербайджанської Республіки від 30 грудня 1999 р.- Кримінальний кодекс Республіки Білорусь від 02 червня 1999 р.
Кримінальний кодекс Республіки Вірменія від 18 квітня 2003 р.
Кримінальний кодекс Грузії (Республіки Грузія) від 22 липня 1999 р.- Кримінальний кодекс Естонської республіки від 06 червня 2001 р. [5] (також тут)
Кримінальний кодекс Республіки Казахстан від 03 липня 2014 р.
Кримінальний кодекс Киргизької Республіки від 1 жовтня 1997 р.
Кримінальний кодекс Латвійської Республіки від 08 липня 1998 р.
Кримінальний кодекс Литовської Республіки від 26 вересня 2000 р.- Кримінальний кодекс Республіки Молдова від 18 квітня 2002 р.
- Кримінальний кодекс Російської Федерації від 13 червня 1996 р.
Кримінальний кодекс Республіки Таджикистан від 28 травня 1998 р.
Кримінальний кодекс Республіки Туркменістан від 12 червня 1997 р.
Кримінальний кодекс Республіки Узбекистан від 22 вересня 1994 р.- Кримінальний кодекс України від 05 вересня 2001 р.
Історичні кримінальні кодексиРедагувати
- Constitutio Criminalis Carolina
- Кримінальний кодекс Франції (1810)
- Баварський кримінальний кодекс 1813 р.[pl]
- Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р.
- Терезіанський кодекс
- Кримінальний кодекс Австрії від 27 травня 1852 р.
- Кримінальний кодекс князівства Сербії 1860 р.
- Кримінальний кодекс Швеції 1864 р.
- Кримінальний кодекс Німецької імперії від 15 травня 1871 р.
- Кримінальний кодекс (кодекс про злочини і проступки) Угорщини 1878 р.
- Кримінальний кодекс Князівства Болгарії 1896 р.
- Кримінальний кодекс Італійського королівства 1890 р.
- Кримінальне уложення Російської імперії 1903 р.
- Кримінальний кодекс Королівства Югославія від 27 січня 1929 р.
- Кримінальний кодекс Польщі 1932 р.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Каролина. Уголовно-судебное уложение Карла V. Перевод, предисловие и примечания заслуженного деятеля науки Казахской ССР проф. С. Я. Булатова. - Алма-Ата: Наука, 1967 (перевидано: Астана, 2010.).
- ↑ W. G. Brînză. The new penal code european union requirement or necessity for romania? // Agora. International Journal of Juridical Sciences. - 2013. - No. 3. - РР. 14-18.
- ↑ Prehľad ustanovení zákona č. 300/2005 Z. z. Trestný zákon. Trestný zákon s komentárom; Act No. 300/2005 Coll., the Criminal Code, as amended (the “New Criminal Code”) (zákon č. 300/2005 Z. z., Trestný zákon v znení neskorších predpisov) // © preklad a kompilácia: Mária Durčová, 2006 - 2009.
- ↑ RO-115-Flash Report-New Criminal Code.pdf , Sergiu Mihailescu and Anna Morogai. Romania has a new Criminal Code
- ↑ а б Текст КК Естонії російською мовою станом на 15.07.2013 р. (на сайті Zakony.ee)
- ↑ На сайті www.legimonaco.mc
- ↑ Lov 20. mai 2005 nr. 28 Lov om straff (straffeloven) // Lovdata (lovdata.no)
- ↑ Втратив чинність з 01 жовтня 2015 року
ЛітератураРедагувати
- Кленова Т. В. Основы теории кодификации уголовно-правовых норм: Монография. — Самара: Издательство Самарского университета, 2001. — 244 с.
- Панько К. К. Методология и теория законодательной техники уголовного права России. Монография. — Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 2004. — 272 с.
- Семенов И. А. Законодательная техника в уголовном правотворчестве. — Тюмень, 1998.
- Соловьев О.Г. Юридическая техника в механизме уголовно-правового регулирования : проблемы теории и практики: учеб. пособие для вузов / Науч.-метод. совет ун-та; Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова. - Ярославль: Б.и., 2008. - 166 с.
- Иванчин А.В. Законодательная техника и ее роль в уголовном правотворчестве: Монография. - М.: Юрлитинформ, 2011. - 206 с. (також Иванчин А.В. Законодательная техника в механизме уголовного правотворчества: Учебное пособие. - Ярославль: Издательство ЯрГу, 20009. - 188 с.)
- Люблинский П.И. Техника, толкование и казуистика уголовного кодекса. - Петроград, 1917.
- Андрусенко О.В., Кодан С.В. От свода законов уголовных к уложению о наказаниях уголовных и исправительных. Очерки по истории систематизации уголовного законодательства в первой половине XIX в. - Екатеринбург: УрАГС, 2000. – 148 с.
- Дудырев Ф. Ф. Кодификация уголовного законодательства Российской империи в XVIII - начале XX в.: монография. - Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 2011. - 486 c.
- Codifying the Criminal Law. — Dublin: Expert Group on the Codification of the Criminal Law, 2004. — 133 р.
- Тихонова С. С. Юридическая техника в уголовном праве: курс лекций. — Н. Новгород: Деком, 2008. — 243 с. — ISBN 978-5-89533-207-8
- The Handbook of Comparative Criminal Law / Edited by Kevin Jon Heller and Markus D. Dubber. — Stanford: Stanford University Press, 2010. — 672 p.
- Хавронюк М. І. Наукове осмислення правової доктрини та кримінального законодавства зарубіжних країн // Вісник Асоціації кримінального права України, 2013. – № 1(1). – С. 298 – 347.[недоступне посилання з червень 2019]