Відкрити головне меню

Карл V Габсбург

імператор Священної Римської імперії

Карл V Га́бсбург (ісп. Carlos I (V), лат. Carolus V, нід. Karel V, нім. Karl V., фр. Charles V; 24 лютого 1500 — 21 вересня 1558) — король Німеччини (римський король) з 28 червня 1519 по 1520 роки, імператор Священної Римської імперії з 1520 року (коронований 24 лютого 1530 року в Болоньї папою римським Климентом VII), король Іспанії (Кастилії й Арагону) з 23 січня 1516 року (під ім'ям Карла I). Найвизначніший державний діяч Європи першої половини XVI століття, що зробив найбільший внесок в історію серед правителів того часу[1][2]. Карл V — остання людина, яку було офіційно короновано Папою Римським імператором, він же — остання людина, яка відсвяткувала в Римі тріумф.

Карл V (I) Габсбург
лат. Carolus V
нім. Karl V.
нід. Karel V
ісп. Carlos I (V)
Emperor charles v.png
Карл V (I) Габсбург
Імператор Священної Римської імперії
Коронація: 24 лютого 1530
Попередник: Максиміліан I Габсбург
Наступник: Фердинанд I Габсбург
 
Народження: 24 лютого 1500(1500-02-24)
Гент
Смерть: 21 вересня 1558(1558-09-21) (58 років)
Юсте
° малярія
Релігія: Римо-католицька церква
Династія: Габсбурги
Батько: Філіп I Вродливий
Мати: Хуана I
Дружина: Ізабелла Португальська
Діти: Філіп, Марія, Хуана, Хуан, Маргарита
Автограф: Firma Emperador Carlos V.svg
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

Зміст

Ранні рокиРедагувати

Карл був сином герцога Бургундського Філіпа I, короля Кастилії, якого ще іменували Філіпом I Габсбургом, що був останнім носієм титулу герцога Бургундії під ім'ям Філіпа IV, та іспанської інфанти Хуани. Він народився у володіннях батька, в місті Генті. Батько, який успадкував кастильську корону від тещі, проводив багато часу в іспанських володіннях. Карл залишався жити в Нідерландах. Невдовзі Філіп помер, а Хуана збожеволіла. Карл до 17 років жив під заступництвом тітки, Маргарити Австрійської, правительки Нідерландів. До самої смерті тітки, він підтримував з нею ніжні стосунки.

Землі Карла VРедагувати

Завдяки схрещенню династичних ліній Карл отримав у спадок величезні території в Західній, Південній та Центральній Європі, що до того часу ніколи не об'єднувались:

Молодість і перші титулиРедагувати

Бургундський герцогРедагувати

У віці 15 років (1515) Карл за наполяганням бургундських штатів прийняв на себе звання герцога Бургундського в Нідерландах.

Король ІспаніїРедагувати

Фактично Іспанія вперше об'єдналась саме під рукою Карла. Поколінням раніше вона була розділена на території, що належали двом правителям Ізабелі (королівство Кастилія) й Фердинанду II (королівство Арагон). Шлюб цих двох монархів Іспанію не об'єднав, кожна частина зберегла самостійність, й кожен правитель управляв нею незалежно, але фундамент майбутнього об'єднання було закладено. Ізабелла Кастильська померла 1504 року. По її смерті Кастилія не відійшла до чоловіка, а перейшла до дочки — Іоанни Божевільної, матері Карла. Оскільки Іоанна була недієздатною, за неї правив чоловік Філіп, а після смерті Філіпа — батько, Фердинанд II як регент.

Фердинанд помер 1516 року. Карл успадкував від діда і його арагонські володіння, й опіку над кастильськими територіями (Іоанна Божевільна була все ще живою. Вона помре в монастирі лише на три роки раніше за Карла). Тим не менше, Карл не став проголошувати себе регентом Кастилії, а віддав перевагу всій повноті влади. 14 березня 1516 року він проголосив себе королем Кастилії й Арагону.

Спроба поставити країну перед фактом призвела до бунту (так зване повстання комунерос в Кастилії, 1520-1522). Зібрання кастильських кортесів у Вальядоліді нагадало йому, що у матері, ув'язненої в монастирі, більше прав, ніж у сина. В решті решт, Карл досягнув згоди у перемовинах з кортесами. Хуана формально залишалась королевою Кастилії.

ТитулуванняРедагувати

Де-факто Карл був першим правителем єдиної Іспанії у 1516-1556 роках, хоча титул «король Іспанії» першим став носити лише його син Філіп II Розсудливий. Сам Карл офіційно був королем Арагону (як Карл I, ісп. Carlos I, 15161556), а в Кастилії був регентом своєї матері Хуани Божевільної, оголошеної недієздатною після смерті батька Карла ерцгерцога Філіпа (1516-1555) й потім один рік королем (1555-1556).

Він сам іменував себе складно: «Обраний імператор християнського світу і римський, прісно Август, а також католицький король Німеччини, Іспанії й усіх королівств, що належать до наших Кастильської та Арагонської корон, а також Балеарських островів, Канарських островів, Західної і Східної Індій, Антиподів Нового Світу, суші в Морі-Океані, Проток Антарктичного Полюсу й багатьох інших островів як крайнього Сходу, так і Заходу, та інше; ерцгерцог Австрії, герцог Бургундії, Брабанту, Лімбургу, Люксембургу, Гельдерну та інше; граф Фландрії, Артуа й Бургундії, пфальцграф Геннегау, Голландії, Зеландії, Намюру, Руссильйону, Серданьї, Зютфену, маркграф Ористанії й Готцианії, государ Каталонії й багатьох інших королівств у Європі, а також в Азії й Африці господар та інше»[3].

Обрання імператора, реформиРедагувати

28 червня 1519 року колегія німецьких курфюрстів у Франкфурті одностайно обрала імператором Священної Римської імперії Карла V. 23 жовтня 1520 року Карла було короновано в Аахені.

Під час правління Карла V було складено карний кодекс, що внаслідок отримав назву Constitutio Criminalis Carolina (C.C.C.; нім. Peinliche Gerichtsordnung Karl’s V — P.G.O.).

Constitutio Criminalis Carolina — один з найповніших кодексів карного законодавства XVI століття. Був ухвалений 1532 року. Являє собою процесуальний кодекс, 77 з 219 його статей присвячені матеріальному карному праву. За своїм змістом Кароліна займає середину між римським і німецьким правом. Кодекс відрізнявся особливою жорсткістю заходів покарання. Діяв до кінця XVIII століття.

Війни КарлаРедагувати

З ФранцієюРедагувати

Зосередження величезних територій в руках Карла остерігалась Франція. Задля миру в 1516 році Карл був заручений з Луїзою дочкою короля Франциска I а згодом з її молодшою сестрою Шарлоттою. Їх протистояння вилилось у боротьбу за вплив в Італії. Початок протистоянню поклала Франція, що висунула 1522 року династичні претензії на Мілан і Неаполь. Претензії було підкріплено військами. У 1524 році імператорські війська перешйли через Альпи, вторглись до Провансу та взяли в облогу Марсель. У 1525 році при Павії (на південь від Мілана) зійшлись дві 30-тисячні армії. Карл розбив французьку армію й навіть взяв у полон французького короля. Карл змусив полоненого короля підписати Мадридську угоду (14 січня 1526), за якою визнавались претензії Карла на Італію, а також його права феодального сюзерена на Артуа і Фландрію. У заручниках лишались два сина Франциска. Однак, лишень королю вдалось отримати свободу, він оголосив угоду недійсною й 22 травня 1526 року заснував проти Карла Коньякську лігу (увійшли Флоренція, Мілан, Венеція, папа й Англія). Новий конфлікт відбувався в Італії. Після перемог Карла імператорська армія розікрала Рим в травні 1527 року. У 1528 році Карл уклав мир з королем Англії Генріхом VIII, а в 1529 році — з папою Климентом VII. За Камбрійською мирною угодою (травень 1529) сума викупу за двох французьких принців призначалась у розмірі 2 млн золотих екю, з яких 1,2 млн слід було виплатити негайно.

З Османською імперієюРедагувати

Докладніше: Туніська війна

В образі захисника християнства (за що Карла прозвали «Божим прапороносцем») він воював з Османською імперією. Наприкінці 1529 року османи взяли в облогу Відень, вже маючи за собою підкорену Угорщину. Проте зима змусила їх відступити. У 1532 році також ні з чим вони пішли з-під фортеці Кесег у західній Угорщині. Використовуючи перерву у війні, Карл 1535 року відправив флот до берегів Тунісу. Флот Карла взяв місто й звільнив тисячі захоплених у рабство християн. Тут було зведено фортецю й залишено іспанський гарнізон. Однак ця перемога була знецінена результатом битви під Превезом (Епір) у 1538 році, коли християнам протистояв знову відбудований султаном Сулейманом I Пишним османський флот. Тепер османи знову контролювали рух суден Середземним морем (до битви під Лепанто у 1571 році).

1541 року Карл намагався за допомогою флоту взяти Алжир, але кораблі розкидало морем несподіваною бурею. Користуючись османо-перським конфліктом, у 1545 році з Османською імперією підписано перемир'я, а потім і мир (1547) терміном на п'ять років. Габсбургам довелось навіть виплачувати Сулейману данину, бо той постійно загрожував володінням Карла в Іспанії та Італії, а також в Австрії.

У НімеччиніРедагувати

Намагаючись відновити релігійну єдність своєї імперії (Мартін Лютер висловлював свої ідеї ще 1517 року), Карл активно втручався у внутрішні справи німецьких правителів. Ознаками розпаду держави були так звана Лицарська війна 1522-1523 років, коли союз лютеранських аристократів напав на землі, що належали трірському архієпископу і курфюрсту, та Селянська війна 1524-1525 років. Карл воював з лютеранською Шмалькальденською лігою. 24 квітня 1547 року (через рік після смерті Лютера) під Мюльбергом (на Ельбі) війська Карла, якими командував герцог Альба, здобули перемогу.

Зречення та повернення до ІспаніїРедагувати

Розчарувавшись в ідеї будівництва всеєвропейської імперії, після укладення Аугсбурзького релігійного миру Карл 25 жовтня 1555 року відмовився від Нідерландів на користь сина Філіпа. 16 січня 1556 року він, також на користь Філіпа, склав із себе іспанську корону, в тому числі віддав володіння Іспанії в Італії й Новому світі. Хоча Карл виявляв бажання відмовитись від імператорської влади ще 1556 року, курфюрсти прийняли його зречення й обрали імператором Фердинанда лише в лютому 1558 року. Колишній імператор подався до монастиря. Помер 21 вересня 1558 року від малярії.[4]

Карл V у мистецтвіРедагувати

У літературіРедагувати

Карл П'ятий, під ім'ям Дона Карло (Don Carlos), є одним з головних персонажів п'єси Ернані (Hernani) Віктора Гюго.

ЦитатиРедагувати

  • «Я спілкуюсь іспанською з Богом, латиною з жінками, французькою — з чоловіками та німецькою зі своїм конем»
  • «Кров винограду підходить мені набагато менше, ніж дочка ячменю»
  • «Треба бути хазяїном себе, щоб бути хазяїном світу»
  • «Французька — державна мова, єдина придатна для великих справ»

ЗаручиниРедагувати

  1. 1-й раз Карл був зарученим з 1501 по 1514 роки з Клод Французькою дочкою Французького короля Людовика XII і Анни Бретонської. Заручини були розірвані задля безпеки Франції.
  2. 2-й раз був зарученим з 1516 по 1518 роки з Луїзою Французькою дочкою французького короля Франциска I і Клод Французької (своєї колишньої нареченої). Заручини були розірвані в зв'язку зі смертю Луїзи в 1518 році.
  3. 3-й раз був зарученим з 1519 по 1524 роки з Шарлоттою Французькою молодшою сестрою Луїзи. Заручини були розірвані в зв'язку зі смертю Шарлотти в 1524 році.
  4. 4-й раз був зарученим з 1525 з Ізабеллою Португальською. Яка в 1526 році стала його дружиною.

Шлюб та дітиРедагувати

У 1526 році Карл одружився з Ізабеллою Португальською. Вона доводилась йому двоюрідною сестрою (їхні матері Хуана й Марія були сестрами). Це був один із перших інбридингових шлюбів в династії, що зрештою привів рід Іспанських Габсбургів до краху й виродження.

Їхні діти:

  1. Філіп II Розсудливий (1527—1598)
  2. Марія Іспанська  (1528—1603) дружина імператора Максиміліана II
  3. Ізабелла (1529)
  4. Фердинанд (1530)
  5. N (1534)
  6. Хуана Австрійська (1535—1573)
  7. Хуан (1537)
  8. Хуан (1539)

У віці 36 років Ізабелла померла. Карл більше не одружувався. Але мав багатьох коханок, дві з яких народили йому дітей:

ТитулиРедагувати

  • Von Gottes Gnaden, Römischer Kaiser, zu allen Zeiten Mehrer des Reichs, in Germanien, zu Castilien, Arragon, Leon, beeder Sicilien, Hierusalem, Hungarn,Dalmatien, Croatien, Nauarra, Granaten, Tolleten, Vallenz, Gallicien, Majorica, Hispalis, Sardinien, Corduba, Corsica, Murcien, Giennis, Algarbien, Algestrien, Gibraltar, der Canarischen und Indianischen Inseln und Terrefirme, des Oceanischen Meers &c. Künig, Ertz Herzog zu Oesterreich, Herzog zu Burgundi, zu Loterick, zu Braband, zu Steir, zu Kerndten, zu Crain, zu Lymburg, zu Limburg, zu Geldern, zu Calabrien, zu Athen, zu Neopatrien und Würtemberg &c. Grave zu Habspurg, zu Flandern, zu Tyrol, zu Gerts, zu Barenien, zu Arthois, und zu Burgundi &c. Pfalz.Grave, zu Henigau, zu Holland, zu Seeland, zu Pfurt, zu Kyburg, zu Namur, zu Rosilien, zu Teritania, und zu Zitphen &c.

Landgrave im Elsäß, Marggraue zu Burgau, Oristein, zu Goziani, und des Heiligen Romischen Reichs, Fürst zu Schwaben, Catalonia, Asturia &c. Herr zu Frießland, auf der Windischen Marck, zu Portenau, Biscaien, zu Salines, zu Mölln, zu Tripoli und Mecheln &c.

ПриміткиРедагувати

  1. Колер А. Карл V. // Кайзеры. Сост. Шиндлинг А., Циглер В. — Ростов-на-Дону, 1997. ISBN 5-222-00022-2 (рос.)
  2. Прокопьев А. Ю. Германия в эпоху религиозного раскола: 1555—1648. — СПб., 2002. ISBN 5-93762-014-3 (рос.)
  3. Сигизмунд Герберштейн Московия. — М.: АСТ: Астрель, 2008. — С. 29—30. ISBN 978-5-17-053306-0 (рос.)
  4. de Zulueta, J. (June 2007). «The cause of death of Emperor Charles V». Parassitologia. 49 (1–2): 107—109. PMID 18412053
Попередник
Максиміліан I Габсбург
  Імператор Священної Римської імперії
1530-1556
  Наступник
Фердинанд I Габсбург
Попередник
Хуана I Божевільна
  Король Іспанії
1516-1556
до 1555 разом з Хуаною I
  Наступник
Філіп II Розсудливий
Попередник
Фердинанд II Арагонський
  Король Неаполя
1516-1554
разом з Хуаною III
  Наступник
Філіп I Розсудливий
Попередник
Фердинанд II Арагонський
  Король Сицилії
1516-1554
разом з Хуаною I
  Наступник
Філіп I Розсудливий
Попередник
Максиміліан I Габсбург
  Король Німеччини
1519-1556
  Наступник
Фердинанд I Габсбург
Попередник
Максиміліан I Габсбург
  Герцог Штирії
1519-1521
  Наступник
Фердинанд I Габсбург
Попередник
Максиміліан I Габсбург
  Герцог Каринтії
1519-1521
  Наступник
Фердинанд I Габсбург
Попередник
Максиміліан I Габсбург
  Герцог Крайни
1519-1521
  Наступник
Фердинанд I Габсбург
Попередник
Максиміліан I Габсбург
  Ерцгерцог Австрії
1519-1521
  Наступник
Фердинанд I Габсбург

ДжерелаРедагувати